Рішення

від 17.01.2025 по справі 916/4536/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2025Справа № 916/4536/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен Де Люкс» (вул.Соборна, буд.216-А, м.Подільськ, Одеська обл., 66300; ідентифікаційний код 37984318)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім морів Лтд» (вул.Братства тарасівців, буд.9-Е, м.Київ, 02121; ідентифікаційний код 39249335)

про стягнення 23 776,93 грн

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рошен Де Люкс» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім морів Лтд» про стягнення 23 776,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого за договором поставки № 23549 від 26.07.2018 товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.10.2024 матеріали вказаної позовної заяви передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення недоліків.

11.11.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, розглянувши яку, суд вважає за можливе відкрити провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

На виконання частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу, вказану ухвалу було надіслано судом до електронного кабінету позивача, а відповідачу - рекомендованим листом із повідомленням про вручення, за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: вул.Братства тарасівців, буд.9-Е, м.Київ, 02121.

Позивач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Натомість, 03.12.2024 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 18.11.2024, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку, АТ «Укрпошта», не було вручене відповідачу під час доставки та за закінченням терміну зберігання повернуто за зворотною адресою.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності), місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з приписами частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання особою кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси сторін є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Таким чином, про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 916/4536/24 відповідач вважається повідомленим належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 916/4536/24 від 18.11.2024, оскільки остання оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом, але не забезпечив отримання поштової кореспонденції, і як наслідок, не скористався наданим йому процесуальним правом та у встановлений строк не подав до суду відзив на позовну заяву, враховуючи, що матеріали справи мітять достатньо доказів для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рошен Де Люкс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сім морів Лтд» (покупець) було укладено договір поставки № 23549 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, поставити та передати у власність покупця кондитерські вироби, спеції та інше (далі - товар), а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити його на умовах, визначених у Договорі.

Кількість, асортимент, ціна товару та адреса доставки визначається у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей, розрахунок за товар, поставлений за цим Договором, здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, через установу банку згідно із правилами, передбаченими чинним законодавством України для безготівкових розрахунків, протягом 28 календарних днів з дати отримання товару покупцем.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі товару. Товар вважається поставленим з моменту його передачі від постачальника покупцю за видатковими накладними.

Прийом-передача товару за якістю і кількістю проводиться спільно представниками постачальника і покупця на складі або торговій точці покупця відповідно з дотриманням умов цього Договору та чинного законодавства України. Якщо в ході прийому товару будуть встановлені його недоліки, сторони зобов`язані скласти відповідний акт, який підписується представниками сторін і є підставою для заяви претензій (п.п. 4.1, 4.2 Договору).

Договір вважається укладеним з моменту підписання повноважними представниками сторін, і діє протягом року. Якщо протягом місяця до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявить про свій намір припинити договірні відносини або переукласти Договір на інших умовах, строк дії Договору автоматично продовжується на кожен наступний рік та тих же умовах (п. 9.1 Договору).

Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов`язань, він відвантажив на користь відповідача товар загальною вартістю 45 902,90 грн, який відповідач прийняв, проте власні зобов`язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши лише 18 365,64 грн та повернувши товар на суму 3 760,33 грн.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 23 776,93 грн заборгованості.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач на виконання Договору поставив товар відповідно до видаткових накладних № RDL00000121275 від 23.07.2024 на суму 20 560,20 грн, № RDL00000122089 від 24.07.2024 на суму 9 753,90 грн, № RDL00000125540 від 30.07.2024 на суму 4 349,20 грн, № RDL00000125615 від 30.07.2024 на суму 7 580,80 грн, № RDL00000125667 від 30.07.2024 на суму 6 407,80 грн, належним чином засвідчені копії яких містять в матеріалах справи.

Вказані видаткові накладні містять найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.

Водночас, як встановлено судом, сторонами були складені акти про неприйняту продукцію до видаткової накладної № RDL00000125540 від 30.07.2024 на суму 1 330,11 грн, до видаткової накладної № RDL00000125615 від 30.07.2024 на суму 1 005,91 грн та на суму 71,28 грн, до видаткової накладної № RDL00000125667 від 30.07.2024 на суму 341,76 грн.

Також, у подальшому відповідачем було повернуто частину товару, поставленого відповідно до вищенаведених видаткових накладних, а саме за накладною на повернення від покупця № RDL00000001147 від 15.08.2024 на суму 880,44 грн, за накладною на повернення від покупця № RDL00000001151 від 15.08.2024 на суму 2 879,89 грн.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами у п. 2.4 Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача з оплати товару мали бути виконані упродовж 28 календарних днів з дати отримання товару.

Відтак, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що платіжною інструкцією № 21160 від 12.08.2024 відповідачем було перераховано на рахунок позивача 10 000,00 грн, платіжною інструкцією № 21202 від 14.08.2024 - 8 000,00 грн, платіжною інструкцією № 21248 від 16.08.2024 - 5 000,00 грн.

Судом встановлено, що в призначенні цих платежів відповідач зазначав лише загальне посилання на Договір.

Як вказує позивач, грошові кошти у сумі 10 000,00 грн, що були йому перераховані за платіжною інструкцією № 21160 від 12.08.2024, позивач частково зарахував у рахунок погашення минулих зобов`язань відповідача в розмірі 4 634,36 грн, а решту коштів за цією платіжною інструкцією в розмірі 5 365,64 грн та кошти за платіжними інструкціями № 21202 від 14.08.2024 на суму 8 000,00 грн, № 21248 від 16.08.2024 на суму 5 000,00 грн зарахував у погашення зобов`язань відповідача за видатковою накладною № RDL00000121275 від 23.07.2024.

Зважаючи на те, що платіжні інструкції, відповідно до яких відповідачем здійснювалась оплата за поставлений позивачем товар, в призначенні платежів не містять посилання на конкретний рахунок чи видаткову накладну, то спрямування коштів на погашення зобов`язань у порядку черговості їх виникнення є обґрунтованим.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.12.19 № 911/2630/18, де зазначив, що коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу в повному обсязі відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 23 776,87 грн визнається судом обґрунтованою.

Суд відзначає, що у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 23 776,93 грн. Проте, оскільки встановлений судом розмір заборгованість відповідача саме 23 776,87 грн, вимоги щодо стягнення коштів в більшому розмірі є необґрунтованими.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 23 776,87 грн заборгованості.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 3 027,99 грн - на відповідача, в розмірі 0,01 грн - на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім морів Лтд» (вул.Братства тарасівців, буд.9-Е, м.Київ, 02121; ідентифікаційний код 39249335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен Де Люкс» (вул.Соборна, буд.216-А, м.Подільськ, Одеська обл., 66300; ідентифікаційний код 37984318) заборгованість в розмірі 23 776 (двадцять три тисячі сімсот сімдесят шість) грн 87 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 027 (три тисячі двадцять сім) грн 99 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17.01.2025.

Суддя Т.П. Капцова