Рішення

від 13.01.2025 по справі 916/4851/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4851/24Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Бордея О. Ю.

розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 916/4851/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства "ХЕРСОНСЬКА МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ О.С.ЛУЧАНСЬКОГО" Херсонської міської ради

про стягнення

за участю представників:

від позивача: Трофимчук С. М. довіреність № 97 від 26.08.2024;

від відповідача: Романова М. Ю. довіреність від 25.11.2024

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Комунального некомерційного підприємства "ХЕРСОНСЬКА МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ О.С.ЛУЧАНСЬКОГО" Херсонської міської ради боргу у загальній сумі 45 836,85 грн, у тому числі: основного боргу у сумі 25 275,46 грн; пені у сумі 17 420,35 грн; 3 % річних у сумі 1 725,66 грн; інфляційних втрат у сумі 1 415,38 грн, а також судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2422, 40 грн.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.11.2024 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в судове засідання, судове засідання щодо розгляду справи по суті призначено на 02.12.2024 о 13:45.

20.11.2024 за вх.№41878/24 господарським судом одержано відзив на позовну заяву.

21.11.2024 господарським судом постановлено ухвалу, якою задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за вх.№41647/24 від 19.11.2024 у справі № 916/4851/24.

28.11.2024 за вх.№42941/24 господарським судом одержано заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

28.11.2024 за вх.№42962/24 господарським судом одержано відповідь на відзив.

02.12.2024 господарським судом постановлено ухвалу, якою задоволено заяву Комунального некомерційного підприємства "ХЕРСОНСЬКА МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ О.С.ЛУЧАНСЬКОГО" Херсонської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за вх42865/24 від 28.11.2024 у справі № 916/4851/24.

У судовому засіданні 02.12.2024, за участю представника позивача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, судом постановлено протокольну ухвалу, якою прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог за вх.№42941/24 від 28.11.2024, судове засідання щодо розгляду справи по суті відкладено на 08.01.2025 о 15:40, із викликом учасників справи у судове засідання, яке судом постановлено провести у режимі поза межами приміщення суду за участю представника позивача Трофимчука С. М.

08.01.2025 у судовому засіданні, за участю представника позивача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, судом постановлено протокольну ухвалу, якою судове засідання щодо розгляду справи по суті відкладено на 13.01.2025 о 09:30, із викликом учасників справи у судове засідання, яке судом постановлено провести у режимі поза межами приміщення суду за участю представників позивача та відповідача.

У судовому засіданні 13.01.2025, за участю представників сторін у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, судом на підставі ст. 240 ГПК України підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позиції позивача

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Комунальним некомерційним підприємством «ХЕРСОНСЬКА МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ О.С.ЛУЧАНСЬКОГО» Херсонської міської рад 30.01.2023 укладено договір № 20-2229/22-БО-Т постачання природного газу (далі договір).

На виконання умов Договору, у березні 2023 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 78 247,91 грн, що підтверджується актом приймання передачі природного газу від 31.03.2023 за березень 2023 року на суму 78 247,91 грн.

Оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 52 972,45 грн, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 5.1. Договору.

Борг у сумі 25 275,46 грн відповідач не оплатив.

У зв`язку з простроченням виконання зобов`язання позивач нарахував 3% річних в розмірі 1 725,66 грн; суму інфляційних втрат в розмірі 1 415,38 грн; пеню в розмірі 17 420,35 грн.

Після відкриття провадження позивач, враховуючи звернення відповідача № 01- 09/2186 від 11.11.2024, провів зарахування зустрічних однорідних вимог про що повідомив відповідача заявою №125/3/2-16310 від 19.11.2024, у зв`язку з чим розмір основної заборгованості станом на 20.11.2024 становить 10 810,19 грн.

Враховуючи зменшення основної заборгованості та водночас збільшення періоду нарахувань (3% річних та інфляційних втрат), позивач просить стягнути з відповідача - основний борг у сумі 10 810,19 грн; пеню у сумі 17 420,35 грн; 3 % річних у сумі 2 019,55 грн; інфляційні втрати у сумі 2 468,86 грн.

Прохання відповідача відмовити в стягненні пені, інфляційних нарахувань, 3% річних не ґрунтується на нормах законодавства та є безпідставним та необґрунтованим.

Що стосується листа ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщеногоий на веб-сайті ТПП, як підставу звільнення від відповідальності за порушене зобов`язання, то позивач зауважив, що такий лист не відповідає нормам закону і Регламенту і не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою України позивачу, і, як наслідок, доказом дії обставин непереборної сили.

Стислий виклад позиції відповідача

КНП «Херсонська міська клінічна лікарня ім. О. С. Лучанського» є комунальним підприємством, фінансується з міського бюджету, тому за спожитий природний газ підприємство має змогу сплачувати після фінансування за міським бюджетом. З лютого 2022 ніяких фінансувань від головного розпорядника бюджетних коштів лікарня не отримувала, про що неодноразово листуванням сповіщалося позивачу.

02.12.2023 після фінансування підприємства міським бюджетом, за виставленим Актом розрахунком №20-2229/22-БО-Т/21 ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз «Трейдинг» лікарнею були перераховані кошти у сумі 52 972,45 грн на рахунок газопостачальній компанії (платіжна інструкція № 132).

На переконання відповідача, обставини, які сталися, це обставини непереборної сили. Доказом виникнення обставин непереборної сили є лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р., яка визнала форс-мажорними обставинами військову агресію російської федерації проти України і вони є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, а отже, строк виконання зобов`язань може бути відкладеним на строк дії форс-мажорних обставин та на час дії військового стану в Україні, який до сьогодні продовжено.

Обставини справи встановлені судом

30.01.2023 між ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (Постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством "ХЕРСОНСЬКА МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ О.С.ЛУЧАНСЬКОГО" Херсонської міської ради (Споживач) було укладено договір постачання природного газу, згідно з умовами якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Комунальному некомерційному підприємству "ХЕРСОНСЬКА МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ О.С.ЛУЧАНСЬКОГО" Херсонської міської ради відповідно до положень законодавства для ідентифікації на ринку природного газу було присвоєно код 56XS00005В00С00Е.

Відповідно до п. 5.1. договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання- передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Згідно з умовами п. 7.2. договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 13.1. договору даний Договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині поставки газу до « 31» березня 2023 р. (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача у березні 2023 природний газ на загальну суму 78 247, 91 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2023, за яким Постачальник передав, а Споживач прийняв в період березня 2023 природний газ у обсязі 4,72686 тис.куб.м на загальну суму 78 247, 91 грн (з ПДВ).

У відповідь на адвокатський запит представника ТОВ «ГК «Нафтогаз України» щодо надання інформації від 26.07.2024 № ТОВВИХ-24-11435 Оператор ГТС надав відомості з інформаційної платформи, зокрема, щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00005B0OC00E. Згідно таких відомостей обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS00005B0OC00E за період з 01.03.2023 по 31.03.2023 та внесений в алокацію постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-код 56X930000010610X), становить 4 726,86 м3. Окрім того, споживач з ЕІС-кодом 56XS00005B0OC00E був закріплений за постачальником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-код 56X930000010610X) у період з 01.03.2023 по 31.03.2023.

Оплату за переданий газ відповідач здійснив частково на суму 52 972,45 грн, що підтверджується листом АТ «Ощадбанк» від 08.07.2024 № 16/2-09/77962/2024.

Борг у сумі 25 275, 46 грн відповідачем не сплачений.

Через неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач окрім основного боргу у сумі 25 275, 46 грн, нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 1 725,66 грн; суму інфляційних втрат в розмірі 1 415,38 грн; пеню в розмірі 17 420,35 грн та надалі звернувся з даним позовом до суду.

Після відкриття провадження у справі позивач зменшив розмір позовних вимог в частині основного боргу до - 10 810, 19 грн шляхом проведення заліку зарахування зустрічних однорідних вимог, про що повідомлено відповідача заявою №125/3/2-16310 від 19.11.2024.

Враховуючи зменшення основної заборгованості та в той же час збільшення періоду нарахувань (3% річних та інфляційних втрат), позивач просить стягнути з відповідача - основний борг у сумі 10 810,19 грн; пеню у сумі 17 420,35 грн; 3 % річних у сумі 2 019,55 грн; інфляційні втрати у сумі 2 468,86 грн.

Висновки суду

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України Про ринок природного газу споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статей 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що в порушення вказаних норм законодавства та умов договору постачання природного газу, відповідачем не було здійснено повну та своєчасну оплату вартості спожитого природного газу у березні 2023, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 10 810,19 грн, яка підтверджується матеріалами справи та яка визнана самим відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Окрім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 17 420, 35 грн пені.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачених законодавством і цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами п. 7.2. договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір пені за загальний період з 16.05.2023 по 15.11.2023 становить 17420,35 грн., судом встановлено невідповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача, а саме - не враховано ч. 6 ст. 232 ГПК України.

Враховуючи викладене, судом за допомогою системи "Ліга 360" зроблено власний розрахунок пені та згідно з яким, розмір пені за період з 16.05.2023 по 13.11.2023 становить 17 283, 14 грн.

Водночас господарський суд враховує норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч. 3 ст. 551 ЦК України, які встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Також господарський суд враховує правовий висновок, який викладений у постанові ОП КГС від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, згідно з яким розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

З огляду на викладене, беручи до уваги дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру пені; необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України; місцерозташування Комунального некомерційного підприємства "ХЕРСОНСЬКА МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ О.С.ЛУЧАНСЬКОГО" Херсонської міської ради; окрім нарахування пені, нарахування відповідачу 3 % річних та інфляційних втрат; господарський суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру нарахованої відповідачу пені до 8 641, 57 грн.

Разом з цим, господарський суд вважає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Також позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2 019,55 грн та інфляційних втрат в розмірі 2468,86 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 31 січня 2018 року в справі № 915/14/17).

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 904/4593/17, від 13.06.2018 у справі № 912/2708/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі № 757/12160/17-ц, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Перевіривши розрахунок 3% річних, а також розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони є арифметично правильними та зробленими відповідно до умов договору та норм чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірах 2019,55 грн та 2468,86 грн відповідно.

Що стосується покликання відповідача, як на причину несвоєчасної оплати за договором на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. №2024/02.0-7.1, то господарський суд до уваги не приймає такий арґумент з огляду на те, що зазначений лист, яким Торгово-промислова палата України засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), адресований необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи встановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

У зв`язку з тим, що рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Наведений підхід до розподілу судового збору за наслідком зменшення судом розміру неустойки є усталеним у судовій практиці, що підтверджується, зокрема, правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "ХЕРСОНСЬКА МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ О.С.ЛУЧАНСЬКОГО" Херсонської міської ради (вул. Кримська, буд. 138, м. Херсон, 73005, ідентифікаційний код 05396876) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676) борг у загальній сумі 23940, 17 грн, у тому числі: основний борг у сумі 10 810,19 грн; пеня у сумі 8 641, 57 грн; 3 % річних у сумі 2 019,55 грн; інфляційні втрати у сумі 2 468,86 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2413, 57 грн.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 17 січня 2025 р.

Суддя Т.Г. Деркач