Постанова

від 14.04.2025 по справі 916/4851/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/4851/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І.; Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2025 (повний текст складено та підписано 17.01.2025)

по справі №916/4851/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг

до Комунального некомерційного підприємства "ХЕРСОНСЬКА МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ О.С.ЛУЧАНСЬКОГО" Херсонської міської ради

про стягнення,

(суддя першої інстанції: Деркач Т.Г., дата та місце ухвалення рішення: 13.01.2025, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29),

31.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "ХЕРСОНСЬКА МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ О.С.ЛУЧАНСЬКОГО" Херсонської міської ради про стягнення боргу у загальній сумі 45 836,85 грн, у тому числі: основного боргу у сумі 25 275,46 грн; пені у сумі 17 420,35 грн; 3 % річних у сумі 1 725,66 грн; інфляційних втрат у сумі 1 415,38 грн, а також судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у березні 2023 року відповідач спожив природний газ на загальну суму 78 247,91 грн, при цьому оплату за переданий газ Комунальне некомерційне підприємство "ХЕРСОНСЬКА МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ О.С.ЛУЧАНСЬКОГО" Херсонської міської ради здійснило лише частково, на суму 52972,45 грн, чим порушило умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1. Договору № 20-2229/22-БО-Т постачання природного газу. Наслідком чого стало нарахування позивачем останньому суми основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат у зазначеному вище розмірі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.01.2025 по справі №916/4851/24 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача борг у загальній сумі 23 940,17 грн, у тому числі: основний борг у сумі 10 810,19 грн; пеню у сумі 8 641,57 грн; 3 % річних у сумі 2 019,55 грн; інфляційні втрати у сумі 2 468,86 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2413,57 грн, у задоволенні решти позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення щодо стягнення пені, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення розміру нарахованої відповідачу пені до 8 641,57 грн, беручи до уваги дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру пені; необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії росії проти України; судом також враховано місцерозташування Комунального некомерційного підприємства "ХЕРСОНСЬКА МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ О.С.ЛУЧАНСЬКОГО" Херсонської міської ради.

Разом з цим, господарський суд зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Частково не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 8778,78 грн, прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 17 420,35 грн задовольнити.

Апелянт зазначає, що не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині відмови у стягненні пені в розмірі 8 778,78 грн, вважає рішення суду в цій частині незаконним та ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, з наступних підстав:

- судом першої інстанції було допущено помилку щодо визначення дати закінчення нарахування штрафних санкцій та здійснення розрахунку судом;

- суд першої інстанції фактично обґрунтував підставу для зменшення пені тим, що в Україні введено воєнний стан, однак, залишив поза увагою те, що до матеріалів справи відповідач взагалі не надав жодного доказу на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках, бюджетних асигнувань/призначень, кошторису тощо;

- при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

- місцевим господарським судом не враховано тієї обставини, що позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ і, як наслідок, відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України;

- несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду 10.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг на рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2025 по справі №916/4851/24 залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

14.02.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн.

19.02.2025 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження по цій справі, визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/4851/24.

21.02.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4851/24.

03.03.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Так відповідач у своєму відзиві зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні цілком повністю оцінив даний випадок, виходячи з інтересів сторін та ступеня виконання зобов`язань та врахував правовий зміст інституту неустойки, яка не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача.

Відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як зазначалося раніше, рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2025 по даній справі оскаржується позивачем лише в частині зменшення пені, у зв`язку з чим, відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

30.01.2023 між ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством "ХЕРСОНСЬКА МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ О.С.ЛУЧАНСЬКОГО" Херсонської міської ради (Споживач) було укладено договір постачання природного газу, згідно з умовами якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Комунальному некомерційному підприємству "ХЕРСОНСЬКА МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ О.С.ЛУЧАНСЬКОГО" Херсонської міської ради відповідно до положень законодавства для ідентифікації на ринку природного газу було присвоєно код 56XS00005В00С00Е.

Відповідно до п. 5.1. Договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання- передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Згідно з умовами п. 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 13.1. Договору даний Договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині поставки газу до « 31» березня 2023 р. (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача у березні 2023 року природний газ у обсязі 4,72686 тис.куб.м на загальну суму 78247,91 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2023.

У відповідь на адвокатський запит представника ТОВ "ГК "Нафтогаз України" щодо надання інформації від 26.07.2024 № ТОВВИХ-24-11435 Оператор ГТС надав відомості з інформаційної платформи, зокрема, щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00005B0OC00E. Згідно таких відомостей обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS00005B0OC00E за період з 01.03.2023 по 31.03.2023 та внесений в алокацію постачальника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (ЕІС-код 56X930000010610X), становить 4 726,86 м3. Окрім того, споживач з ЕІС-кодом 56XS00005B0OC00E був закріплений за постачальником ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (ЕІС-код 56X930000010610X) у період з 01.03.2023 по 31.03.2023.

Оплату за переданий газ відповідач здійснив частково на суму 52 972,45 грн, що підтверджується листом АТ "Ощадбанк" від 08.07.2024 № 16/2-09/77962/2024.

Борг у сумі 25 275, 46 грн відповідачем не сплачений.

Через неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач окрім основного боргу у сумі 25 275, 46 грн, нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 1 725,66 грн; суму інфляційних втрат в розмірі 1 415,38 грн; пеню в розмірі 17 420,35 грн та надалі звернувся з даним позовом до суду.

Після відкриття провадження у справі позивач зменшив розмір позовних вимог в частині основного боргу до 10 810, 19 грн шляхом проведення заліку зарахування зустрічних однорідних вимог, про що повідомлено відповідача заявою №125/3/2-16310 від 19.11.2024.

Враховуючи зменшення основної заборгованості та в той же час збільшення періоду нарахувань (3% річних та інфляційних втрат), позивач просить стягнути з відповідача - основний борг у сумі 10 810,19 грн; пеню у сумі 17 420,35 грн; 3 % річних у сумі 2 019,55 грн; інфляційні втрати у сумі 2 468,86 грн.

Колегія суддів, оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, дійшла наступних висновків.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Як було встановлено судовою колегією, позивач передав у власність відповідача у березні 2023 природний газ на загальну суму 78 247,91 грн, оплату за переданий газ відповідач здійснив частково на суму 52 972,45 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати поставленого газу, утворилась заборгованість у розмірі 25 275,46 грн, яка була зменшена до 10 810,19 грн шляхом проведення заліку зарахування зустрічних однорідних вимог. Розмір суми основного боргу відповідачем визнається в повному обсязі, рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем лише в частині відмови у стягненні пені у розмірі 8 778,78 грн.

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

У ч.6 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2 Договору укладеного між сторонами, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У зв`язку з несвоєчасним погашенням такої заборгованості, позивачем було нарахована та заявлено до стягнення, зокрема, пеню у загальному розмірі 17420,35 грн за період з 16.05.2023 по 15.11.2023,

Місцевим господарським судом встановлено невідповідність розрахунку позивача в частині нарахування пені обставинам справи щодо прострочення відповідача, а саме - не враховано ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок та встановлено, що шість місяців з дня, коли зобов`язання мало бути виконано, припадає на 15.11.2023, а не на 13.11.2023, як зазначено судом першої інстанції, з огляду на це розрахунок позивача в частині стягнення пені є вірним, а позиція апеляційної скарги в частині допущення Господарським судом Одеської області помилки знайшли свої підтвердження. Разом тим, зазначене не вплинуло під вірність остаточного рішення місцевого господарського суду першої інстанції та зменшення заявленого розмір пені.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У випадку якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Цивільного кодексу України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 названого Кодексу).

Судова колегія зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013.

Приймаючи рішення про зменшення заявленої до стягнення пені, суд першої інстанції виходив з мотивів, необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії росії проти України; відповідач є комунальним підприємством, яке розташоване на території де ведуться бойові дії.

Отже, місцевий господарський суд, зменшуючи розмір пені до 8 641,57 грн, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, встановив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру неустойки.

Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що у наявних матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано, доказів на підтвердження понесення останнім збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання з оплати поставленого газу за договором. Також, відсутній й докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання з оплати поставленого газу.

Наведене вище у своїй сукупності, на переконання суду апеляційної інстанції, є винятковою обставиною, яка є підставою для зменшення розміру пені.

При цьому, колегія суддів зазначає, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується судом згідно з ст.86 Господарського кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, апеляційний господарський суд відхиляє посилання апелянта на те, що суд першої інстанції при зменшенні пені не дослідив негативні наслідки для позивача та не врахував його інтересів, оскільки, відповідно до норм статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, між тим, під час вирішення даного спору, позивачем не надано, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують ймовірність збитків або засвідчували наявність збитків у позивача, у зв`язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов`язань відповідачем.

До того ж, у даному випадку судом першої інстанції, під час зменшення розміру пені, враховано інтереси обох сторін, оскільки розмір пені зменшено до 8641,57 грн, а не звільнено відповідача від відповідальності.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру пені, а також дискреційний характер визначення судом розміру зменшення пені, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для перегляду рішення, оскільки зменшення заявленої до стягнення пені відбувається виключно від внутрішньої оцінки судом першої інстанції фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.

Судова колегія також враховує, що у даному спорі судом першої інстанції також стягнуто з відповідача на користь позивача заявлені до стягнення три проценти річних та інфляційні втрати у розмірі, що був заявлений позивачем, а тому негативні для позивача наслідки, у вигляді несвоєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого газу, були компенсовані, у тому числі за рахунок таких грошових коштів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про достатність підстав для зменшення заявленої позивачем до стягнення пені, оскільки, за даних обставин, присудження до стягнення із відповідача всього розміру пені матиме наслідком покладення на відповідача невиправданого тягаря.

Отже на думку апеляційного суду, зменшення судом першої інстанції заявленої позивачем до стягнення пені до 8 641,57 грн, повною мірою відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Такий висновок суду не порушує балансу інтересів сторін та не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу.

Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи установлені місцевим господарським судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зменшення пені до 8 641,57грн.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення, допущені судом першої інстанції, не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення в частині зменшення пені відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг на рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2025 по справі №916/4851/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2025 по справі №916/4851/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуюча cуддя:Н.М. Принцевська

Судді:Г.І. Діброва

А.І. Ярош