Рішення

від 15.01.2025 по справі 921/89/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

15 січня 2025 рокуСправа № 921/89/23

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Касюдик О.О.

розглянув заяву №б/н (вх. №9831) від 20.12.2024 ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення

за позовом ОСОБА_1

до відповідача 1 ОСОБА_2

відповідача 2 ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕНКОМ"

про: розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Венком", укладеного 05.02.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; повернення ОСОБА_1 частки в статутному капіталі ТОВ "Венком" в розмірі 100% статутного капіталу номінальною вартістю 1000 грн; визначення розміру статутного капіталу ТОВ "Венком" в сумі 1000 грн; визначення розміру частки учасника ТОВ "Венком" ОСОБА_1 в розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "Венком"

представники сторін не прибули.

Суть справи:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2024 позов до відповідача 1 задоволено: розірвано договір купівлі продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком", укладений 05.02.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; повернено ОСОБА_1 частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком" в розмірі 100% статутного капіталу номінальною вартістю 1000 грн; визначено розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком" в сумі 1000 грн; визначено розмір частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком" ОСОБА_1 у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком"; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10736,01 грн в повернення сплаченого судового збору. У позові до відповідача 2 відмовлено.

До Господарського суду Тернопільської області через систему "Електронний суд" 23.12.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява №б/н (вх. №9831) від 20.12.2024 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача 1 судових витрат, які складаються із: судового збору в розмірі 10 736,01 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн у справі №921/89/23.

14.01.2025 до суду надійшла заява від представника позивача (вх. №336) про розгляд заяви по суті за його відсутності за наявними матеріалами. Заяву про ухвалення додаткового рішення просить задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання представники відповідачів та третьої особи не з`явились, хоча про дату, час та місце проведення засідання повідомлялись належним чином. Жодних заяв, клопотань чи пояснень від останніх до матеріалів справи не надходило.

Відповідно до ч. 3.4 ст. 244 ГПК України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відтак, суд вважає за можливе розглянути заяву позивача в даному судовому засідання без участі представників учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, господарським судом встановлено наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх належать витрати на професійну правничу допомогу.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому суд відзначає, що позивачем дана процесуальна норма не дотримана.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 р. у справі № 910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21).

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21.

Судові витрати на професійну правничу допомогу не відшкодовуються, якщо під час розгляду справи в суді першої інстанції сторона разом з першою заявою по суті спору не подала попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, провадження № 12-14гс22.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України).

Хоча подача попереднього розрахунку суми судових витрат на більш пізніх стадіях не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат, та залишається на розсуд суду, водночас суд враховує обставини конкретної справи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача у ній представляв адвокат Парубій І.М. на підставі ордеру серії ВО №1049288 від 01.03.2023.

Першою заявою по суті спору є позовна заява, подана Шевчуком Ю.В. через систему "Електронний суд" 01.02.2023, у якій вказано, що за попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести в зв`язку з розглядом справи складає 10 736 грн судового збору.

В подальшому в ході судових дебатів представник позивача в усному клопотанні заявив про намір подати заяву про ухвалення додаткового рішення.

Таким чином, позивачем не подано попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій вказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Виходячи із системного аналізу законодавства, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг; детальний опис виконаних доручень клієнта; акт прийому-передачі виконаних робіт; платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом; інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для відшкодування таких витрат.

Суд звертає увагу на те, що у долучених представником позивача до заяви про ухвалення додаткового рішення документах, як і в матеріалах справи відсутній договір про надання правничої допомоги, який мав би укладатись між Шевчуком Ю.В. та Парубієм І.М. Разом з тим, позивачем долучено лише додаток №1 до договору про надання правничої (юридичної) допомоги від 01.03.2024, що укладений між зазначеними сторонами, та звіт про надані правничі послуги №16/12/24 від 16.12.2024.

Відповідно до додатку №1 сторони визначили, що вартість години роботи Адвоката встановлюється в розмірі 1000 грн (у відповідності до п.1.1., 6.1., 9.2. основного договору) в судовій справі №921/89/23 Господарського суду Тернопільської області. Граничний розмір гонорару Адвоката становить 15 000 грн за підготовку до судового розгляду, безпосередню участь адвоката у розгляді справи судом першої інстанції.

Згідно зі звіту Адвокат витратив 10 годин, що становить 10000 грн, надавши такі юридичні послуги: підготовка договору про надання правничих послуг, додатку до договору; вивчення питання спору клієнта, усне консультування; підготовка проекту позовної заяви; вивчення судової практики з аналогічних питань; виготовлення копій (додатків) до позову; підготовка та подання процесуальних документів в судовому справу №921/89/23; участь в судових засіданнях в судовій справі №921/89/23.

Враховуючи вище подані документи, суд звертає увагу позивача на те, що такі юридичні послуги як підготовка проекту позовної заяви; вивчення судової практики з аналогічних питань; виготовлення копій (додатків) до позову, не могли бути надані саме адвокатом Парубієм І.М., оскільки позовна датована 01.02.2023, тоді як ордер 01.03.2023.

З наведеного суд приходить до висновку про те, що подані позивачем документи не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Адже витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Отже, надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та вищенаведені невідповідності не дають суду можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо надання адвокатських послуг та доведеності суми вказаних витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п.95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про відшкодування судових витрат та покладення на відповідача 1 витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні заяви №б/н (вх. №9831) від 20.12.2024 про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне додаткове рішення складено 17.01.2025.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному б-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

СуддяО.В. Руденко