Рішення

від 04.02.2025 по справі 903/999/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

04 лютого 2025 року Справа № 903/999/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд"

до відповідача: Приватно - орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка

про стягнення 5 214 599,76 грн.

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Сосновська Ю.П.

Представники сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: Лавренюк Б.О., адвокат

встановив: рішенням Господарського суду Волинської області від 11.06.2024 позов задоволено. Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (45726, Волинська область, Горохівський район, село Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" (45725, Волинська обл., Луцький район, с. Звиняче, вул. Привокзальна, 17 код ЄДРПОУ 39137820) 5 214 599,76 грн. заборгованості, з яких: 4 563 240.00 грн. основного боргу, 587 597,23 грн. пені, 26 084,13 грн. інфляційних та 37 678,40 грн. 3% річних та 78 219,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

17.06.2024 на адресу суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка 100 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Супровідним листом від 12.07.2024 за № 01-20/903/999/23/851/24 матеріали справи за №903/999/23 були направлені до Північно-західного апеляційного господарського суду у зв`язку з надходженням апеляційної скарги Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 11.06.2024 .

Відсутність матеріалів справи № 903/999/23 унеможливлювало вирішення питання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка 100 000,00 грн. витрат на правову допомогу до повернення матеріалів справи № 903/999/23 із Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду.

28.01.2025 матеріали справи № 903/999/23 повернулись до Господарського суду Волинської області.

Ухвалою суду від 29.01.2025 розгляд заяви ТзОВ"Агро Фонд" про ухвалення додаткового рішення призначено на 04 лютого 2025 року на 11:30 год.

03.02.2025 на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, заявлені до стягнення з відповідача 100 000,00 грн. витрат на правову допомогу підтримує повністю та просить суд задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.02.2025 щодо задоволення судом заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача 100 000.00 грн. витрат на правову допомогу надав суду заперечення, вважає що заява не підлягає до задовлення у зв`язку із недоведеністю викладених в ній обставин. Додактово просив суд зменшити розмір витрат на правову допомогу до 20 000,00 грн.

Оцінюючи подану заяву Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" про ухвалення додаткового рішення за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Водночас п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає гонорар як форму винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Волинської області від 11.06.2024 позов задоволено, стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" 5 214 599,76 грн. заборгованості, з яких: 4 563 240.00 грн. основного боргу, 587 597,23 грн. пені, 26 084,13 грн. інфляційних та 37 678,40 грн. 3% річних та 78 219,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 апеляційну скаргу Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 11.06.2024 у справі №903/999/23 - залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 12.12.2024 касаційну скаргу приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка залишено без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 11.06.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 у справі № 903/999/23 без змін.

Як встановлено судом, на підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав до суду: договір про надання правової допомоги від 02.09.2022 №01/09/22, укладений між адвокатом Мандзя В.І. та ТОВ "Агро Фонд"; акт № 08 приймання-передачі наданих послуги від 12.06.2024 на суму 100 000 грн; ордер на надання правничої допомоги від 19.03.2023.

Пунктом 1.1. договору про надання правової допомоги від 02.09.2022 №01/09/22 передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно п. 3.1. договору за надання правової допомоги, яка є предметом цього договору клієнт сплачує адвокату гонорар, який у грошовому виразі визначається сторонами та відображається у відповідних доповненнях (актах) до цього договору.

На виконання умов даного договору, між адвокатом Мандзя В.І. та ТОВ "Агро Фонд" складено та підписано акт № 08 приймання-передачі наданих послуги 12.06.2024 на суму 100 000 грн. В акті вказані наступні послуги: ознайомлення із матеріалами та збір документів по спірних правовідносинах; підготовка позовної заяви, формування матеріалів для суду; направлення копій позову з додатками відповідачу; направлення позовних матеріалів до суду, підготовка , формування та направлення матеріалів до суду відповіді на відзив; відзив на зустрічний позов, тощо; представництво клієнта в судових засіданнях; премія.

На переконання суду вказані в Акті послуги про підготовку відзиву на позовну заяву та формування матеріалів справи, а також ознайомлення із матеріалами та збір документів по спірних правовідносинах, які зазначені адвокатом окремо є одним і тим же видом послуг та проводились адвокатом

Також суд вказує, що премія є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, відноситься до додаткової заробітної плати та не становить обов`язкову частину у структурі заробітної плати, а тому зазначенні у акті № 08 від 12.06.2024 як правничої послуги "премії" є безпідставним, оскільки не належить до такої.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Перелік видів правової допомоги хоча і є невичерпним, однак виокремлення різних видів робіт, які поглинають або виключають чи дублюють одну і ту саму роботу і мають як наслідок аналогічні результати і при цьому має місце зазначення адвокатом надміру затраченого часу на такі роботи, суд вважає протиправними та вчиненими на шкоду іншій стороні.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір».

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18 вказала, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».

Враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення судових витрат, оцінюючи витрати позивача на правничу допомогу в суді із урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також часу, який міг би витратити адвокат, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат, суд дійов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн за рахунок відповідача.

Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді. Судом не встановлено обставин того, що дана сума витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції не відповідає критеріям необхідності, обґрунтованості та розумності або ж вказані витрати завищені.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 281-284 ГПК України, суд-

вирішив:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.

2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (45726, Волинська область, Горохівський район, село Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" (45725, Волинська обл., Луцький район, с. Звиняче, вул. Привокзальна, 17 код ЄДРПОУ 39137820) 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 10.02.2025.

СуддяШум М.С.