Постанова

від 14.01.2025 по справі 904/2592/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/2592/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

третіх осіб - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2024 (суддя Татарчук В. О.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2024 (головуючий - Чус О. В., судді Дармін М. О., Кощеєв І. М.) у справі

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Абхазька-4"

до Дніпровської міської ради,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Комунального підприємства "Міські активи" Дніпровської міської ради,

2) Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,

про визнання незаконним та скасування рішення міської ради.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 17.05.2023 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Абхазька-4" (далі - ОСББ "Абхазька-4", Об`єднання, позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради (далі - Дніпровська міськрада, Міськрада, відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення Дніпровської міськради від 19.12.2018 № 51/39 "Про об`єкти нерухомого майна комунальної власності та визначення їх балансоутримувача" (далі - рішення Дніпровської міськради від 19.12.2018, рішення № 51/39, оспорюване рішення) в частині зарахування на баланс Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпровської міськради (далі - КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" ДМР), нежитлового приміщення площею 261,4 м2 на вул. Абхазькій, 4 у м. Дніпрі (далі - спірне приміщення, спірне майно), посилаючись на положення статті 19 Конституції України, статей 21, 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 4 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Позовна заява обґрунтовується тим, що спірне приміщення є спільним майном співвласників житлового будинку № 4 на вул. Абхазькій у м. Дніпрі, оскільки є допоміжним приміщенням, яке входить до складу підвалу, а тому рішення Дніпровської міськради від 19.12.2018 у частині зарахування спірного майна на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" ДМР є незаконним і порушує права співвласників. При цьому Міськрада, приймаючи оспорюване рішення, вийшла за межі своїх повноважень, позаяк спірне приміщення є допоміжним приміщенням, яким відповідач не мав права розпоряджатися.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2023 (суддя Татарчук В. О.) клопотання Дніпровської міськради задоволено. Змінено найменування третьої особи-1 з КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" ДМР на Комунальне підприємство "Міські активи" Дніпровської міськради (ідентифікаційний код 03341763) (далі - КП "Міські активи" Дніпровської міськради, третя особа-1) у зв`язку зі зміною відповідного найменування згідно з рішенням Дніпровської міськради від 21.09.2022 № 48/27.

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2024, позов задоволено повністю.

Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 19, 41 Конституції України, статей 16, 21, 319, 355, 356, 382 ЦК України, статей 1, 4, 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", статей 1, 4, 5, 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 13, 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що:

1) наявними в матеріалах справи доказами (відомостями технічної інвентаризації від 15.04.1977, актом приймання-передачі об`єкта в управління з управління від 26.09.2016) підтверджується та відповідачем не спростовано тих обставин, що спірне приміщення, яке розташоване в підвалі житлового будинку № 4 на вул. Абхазькій у м. Дніпрі, є допоміжним приміщенням, призначеним для експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців і не до відноситься до самостійних об`єктів нерухомого майна, а відтак є спільною сумісною власністю співвласників зазначеного будинку;

2) законом не передбачено можливості відчуження майна, яке є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку, що виключає наявність підстав для виникнення права власності на спільне майно багатоквартирного будинку в будь-яких інших осіб, окрім суб`єктів, визначених статтею 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку";

3) оспорюване рішення в частині зарахування спірного приміщення на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" ДМР підлягає визнанню незаконним і скасуванню як таке, що порушує права співвласників багатоквартирного житлового будинку № 4 на вул. Абхазькій у м. Дніпрі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Дніпровська міськрада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані рішення та постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що:

1) суди не врахували висновків щодо необхідності обрання позивачем належного та ефективного способу захисту своїх прав, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 438/887/16-ц і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/18962/20, від 18.05.2022 у справі № 921/199/20, внаслідок чого помилково не взяли до уваги того, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, оскільки скасування рішення Дніпровської міськради від 19.12.2018 лише в частині визначення балансоутримувача спірного приміщення не спростовує факту його належності до комунальної власності територіальної громади м. Дніпра, тобто позовна вимога не спрямована на припинення комунальної власності на спірне майно, а тому не є тим способом захисту прав, за рахунок якого можливо поновити права позивача в разі їх порушення;

2) суди не врахували висновків щодо застосування положень частини 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та пунктів 2, 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (в контексті розмежування допоміжних і нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку), викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц, у постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 464/3427/15-ц, від 14.05.2018 у справі № 753/20293/16-ц, від 17.05.2018 у справі № 127/4843/16-ц, від 20.11.2019 у справі № 461/4295/17 і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 26.09.2019 у справі № 910/13903/18, від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18, від 30.06.2022 у справі № 922/1406/21.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6. ОСББ "Абхазька-4" у встановлений Верховним Судом строк (до 17.12.2024) не подав відзиву на касаційну скаргу, а також не подав заяву про продовження зазначеного процесуального строку, тому, враховуючи отримання 11.12.2024 позивачем ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2024 про відкриття касаційного провадження в цій справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 05.12.2024, колегія суддів не бере до уваги доводи відзиву ОСББ "Абхазька-4" від 26.12.2024.

Треті особи не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпровської міськради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2024 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 904/2592/23 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14.01.2025.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

8. 16.05.2016 було проведено державну реєстрацію ОСББ "Абхазька-4", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

9. Листом від 01.08.2016 № 7/5-135 Департамент по роботі з активами Дніпропетровської міської ради повідомив Об`єднання про те, що згідно з наданими відомостями в Реєстрі об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська (далі - Реєстр) на вул. Абхазькій, 4 станом на 22.07.2016 значиться:

- житловий будинок загальною площею 5710,9 м2, який перебуває на балансі Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району (далі -КВЖРЕП Жовтневого району), за інформаційними відомостями (форма 2), наданими балансоутримувачем до Реєстру, станом на 01.12.2015;

- нежитлове приміщення № 106 бібліотеки-філіалу № 31 в житловому будинку літ. А-9, а3 ґанок, загальною площею 150,3 м2, яке перебуває на балансі Дніпропетровського міського комунального закладу культури Централізованої системи публічних бібліотек для дорослих, за інформаційними відомостями (форма 2), наданими балансоутримувачем до Реєстру, станом на 01.01.2010.

10. 26.09.2016 між КВЖРЕП Жовтневого району та ОСББ "Абхазька-4" підписано акт приймання-передачі об`єкта з управління в управління, відповідно до умов якого будинок за адресою: м. Дніпро, вул. Абхазька, буд. 4, передається з управління КВЖРЕП Жовтневого району в управління ОСББ "Абхазька-4" із загальною площею будинку (частини будинку) 5868,70 м2, з якої житлова площа квартир - 3032,10 м2, загальна площа квартир 4736,40 м2, у тому числі допоміжні приміщення: сходові клітини площею 283,7 м2, підвали площею 601,4 м2.

11. Листом від 09.10.2018 № 7/5-1790 Департамент по роботі з активами Дніпровської міськради повідомив позивача про те, що: 1) згідно з наданими відомостями станом на 09.10.2018 у Реєстрі об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста по вул. Абхазькій, 4 є запис про нежитлове приміщення № 106 бібліотеки-філіалу № 31, а3 ґанок (в житловому будинку літ. А-9) загальною площею 149,9 м2, яке перебуває на балансі Дніпровського міського комунального закладу культури "Централізована система публічних бібліотек для дорослих", за інформаційними відомостями (форма 2), наданими балансоутримувачем до Реєстру, станом на 01.01.2018; 2) підставою виникнення права власності на зазначені вище об`єкти нерухомості є рішення Дніпропетровської міської ради від 18.06.2003 № 16/10 "Про внесення змін до рішення міської Ради народних депутатів від 27.11.1991 № 46 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської Ради народних депутатів"; 3) запис у Реєстрі про нежитлове приміщення загальною площею 261,3 м2 на вул. Абхазькій, 4 відсутній; 4) договори оренди стосовно комунального нерухомого майна за адресою: вул. Абхазька, 4 не укладалися та за тристоронніми угодами від попередніх орендодавців не приймалися.

12. 19.12.2018 Дніпровська міськрада прийняла рішення № 51/39, яким передбачено, що об`єкти нерухомого майна згідно з додатком є об`єктами права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра (пункт 1 рішення), а також визначено КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" ДМР балансоутримувачем об`єктів нерухомого майна.

Із додатку до зазначеного рішення вбачається, що одним із об`єктів нерухомого майна, які є об`єктами права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра та зараховуються на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" ДМР, є спірне приміщення.

13. Листом від 19.11.2020 ОСББ "Абхазька-4" звернулося до Дніпровської міськради з проханням скасувати незаконне рішення та повернути підвал будинку його законним власникам - співвласникам багатоквартирного будинку.

У відповідь Департамент по роботі з активами Дніпровської міськради листом від 08.12.2020 № 7/10-561 повідомив позивача про те, що Міськрадою прийняла рішення від 25.09.2019 № 115/48 "Про врегулювання питання розмежування допоміжних та нежитлових приміщень у багатоквартирних житлових будинках міста Дніпра", яким створила комісію з питання врегулювання розмежування допоміжних та нежитлових приміщень у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Дніпра та затвердила її склад. Звернення було направлено на розгляд до зазначеної комісії.

14. Листом від 14.01.2022 № 1 Комісія з питань врегулювання розмежування допоміжних та нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках комунальної власності територіальної громади м. Дніпра (далі - Комісія) на звернення ОСББ "Абхазька-4" від 05.07.2021 надала висновок про правовий статус приміщення від 30.06.2021, за змістом якого Комісія встановила, що в зв`язку з виникненням спірних питань щодо розмежування допоміжних та нежитлових приміщень на вул. Абхазькій, 4 для визначення правового статусу приміщення замовити проведення незалежної будівельної експертизи приміщення.

15. 26.01.2022 Об`єднання направило до Міськради звернення, в якому просило скасувати рішення Дніпровської міськради від 19.12.2018 в частині зарахування спірного приміщення на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" ДМР як помилкове.

Управління з питань комунальної власності Департаменту по роботі з активами Дніпровської міськради листом від 11.02.2022 № 7/10-90 повідомило позивача про те, що члени Комісії не дійшли одноголосного висновку щодо статусу приміщення (нежитлове чи допоміжне), у зв`язку з чим для вирішення питання необхідне проведення незалежної будівельної експертизи приміщень.

16. 10.06.2022 ОСББ "Абхазька-4" повторно звернулося Дніпровської міськради із проханням скасувати спірне рішення як помилкове з тих підстав, що статус приміщення не визначено, проте воно зараховано на баланс як нежитлове.

На зазначене звернення позивача Міськрада не надала відповіді.

Позиція Верховного Суду

17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

18. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновки місцевого та апеляційного господарських судів про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що:

1) наявними в матеріалах справи доказами (відомостями технічної інвентаризації від 15.04.1977, актом приймання-передачі об`єкта в управління з управління від 26.09.2016) підтверджується та відповідачем не спростовано тих обставин, що спірне приміщення, яке розташоване в підвалі житлового будинку № 4 на вул. Абхазькій у м. Дніпрі, є допоміжним приміщенням, призначеним для експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців і не до відноситься до самостійних об`єктів нерухомого майна, а відтак є спільною сумісною власністю співвласників зазначеного будинку;

2) оспорюване рішення в частині зарахування спірного приміщення на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" ДМР підлягає визнанню незаконним і скасуванню як таке, що порушує права співвласників багатоквартирного житлового будинку № 4 на вул. Абхазькій у м. Дніпрі.

19. Проте колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову та водночас погоджується з доводами скаржника в частині неврахування судами висновків щодо необхідності обрання позивачем належного та ефективного способу захисту своїх прав, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 438/887/16-ц і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/18962/20, від 18.05.2022 у справі № 921/199/20, з огляду на таке.

20. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина 2 статті 5 ГПК України).

21. Так, у пунктах 37- 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 викладено такі правові висновки щодо належності та ефективності способів захисту цивільних прав:

"37. Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакцій, чинній на момент звернення позивача до суду, є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

38. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

39. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

40. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування".

22. Колегія суддів зауважує, що схожі за змістом загальні висновки щодо необхідності обрання позивачем належного та ефективного способу захисту своїх прав, який )спосіб захисту) здатний забезпечити поновлення порушеного права, викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 438/887/16-ц і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/18962/20 (пункти 5.14, 5.36- 5.40), від 18.05.2022 у справі № 921/199/20 (пункти 67- 70).

23. Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 50)).

24. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

25. Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

26. Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

27. Перевіряючи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд звертає увагу на те, що, обмежившись посиланням на доведеність наявними в матеріалах справи доказами факту належності спірного підвального приміщення до допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку № 4 на вул. Абхазькій у м. Дніпрі та зумовленого цим порушення пунктами 2, 3 рішення Дніпровської міськради від 19.12.2018 (щодо зарахування спірного приміщення на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" ДМР) прав співвласників зазначеного будинку на володіння та користування вказаним приміщенням, суди всупереч вимогам статей 86, 269, 282 ГПК України залишили поза увагою та взагалі не надали правової оцінки викладеним у відзиві на позов та в апеляційній скарзі доводам Міськради про обрання позивачем неефективного способу захисту, які (доводи) ґрунтувалися на тому, що скасування оспорюваного рішення лише в частині визначення балансоутримувача спірного приміщення не спростовує факту його належності до комунальної власності територіальної громади м. Дніпра, тобто позовна вимога не спрямована на припинення комунальної власності на спірне майно, а тому не є тим способом захисту прав, за рахунок якого можливо поновити права позивача в разі їх порушення.

28. Наведене в сукупності вказує на неповне з`ясування судами фактичних обставин справи, що в свою чергу свідчить про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

29. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (відповідні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 361/2965/15-а, від 09.11.2021 у справі № 542/1403/17).

30. У зв`язку з викладеним вище, колегія суддів не виключає наявність підстав вважати, що суди попередніх інстанцій помилково не взяли до уваги ймовірне обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав, позаяк само по собі скасування рішення Дніпровської міськради від 19.12.2018 лише в частині визначення балансоутримувача спірного приміщення (в частині пунктів 2, 3 оспорюваного рішення) не означає оспорювання чи невизнання (заперечування) ОСББ права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра в особі Міськради на спірне майно, закріпленого в пункті 1 оспорюваного рішення, адже заявлена позовна вимога не спрямована на припинення комунальної власності територіальної громади м. Дніпра на спірне майно, а відтак не є тим способом захисту прав співвласників багатоквартирного житлового будинку, застосування якого (способу захисту) призведе до поновлення таких прав в разі їх порушення, тобто не потребуватиме додаткових засобів захисту (звернення з новим позовом).

31. Отже, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, апеляційний суд переглянув судове рішення місцевого господарського суду не відповідно, а всупереч зазначеним вище правовим висновкам Верховного Суду, що є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

32. Разом з тим колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника в частині неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування положень частини 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та пунктів 2, 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (в контексті розмежування допоміжних і нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку), викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц, у постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 464/3427/15-ц, від 14.05.2018 у справі № 753/20293/16-ц, від 17.05.2018 у справі № 127/4843/16-ц, від 20.11.2019 у справі № 461/4295/17 і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 26.09.2019 у справі № 910/13903/18, від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18, від 30.06.2022 у справі № 922/1406/21, з огляду на таке.

33. Так, постанову від 23.10.2019, на яку посилається скаржник, ухвалено Великою Палатою Верховного Суду в справі № 598/175/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Вишнівецької селищної ради Збаразького району Тернопільської області, Збаразького районного бюро технічної інвентаризації Тернопільської області, Державного навчального закладу "Вишнівецький професійний ліцей" про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності.

У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено такі висновки, які, на думку скаржника, не були враховані судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішення та постанови:

"У Рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Разом з тим нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

На час приватизації позивачами квартир було чинним Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затверджене наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56, у пункті 17 якого прямо вказувалося, що нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Порядок передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України.

З наведених норм убачається, що у житлових будинках можуть бути як допоміжні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає. Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання".

34. Аналогічні за змістом висновки щодо чітких критеріїв розмежування допоміжних і нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку викладено в постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 464/3427/15-ц, від 14.05.2018 у справі № 753/20293/16-ц, від 17.05.2018 у справі № 127/4843/16-ц, від 20.11.2019 у справі № 461/4295/17 і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 26.09.2019 у справі № 910/13903/18, від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18.

35. У свою чергу, в пункті 20 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 922/1406/21 сформульовано висновок про те, що чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

36. Проаналізувавши зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду, Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в їх сукупності, колегія суддів констатує, що оскаржувані рішення та постанова не суперечать зазначеним правовим висновкам, на які посилається скаржник, оскільки, як достовірно встановили суди попередніх інстанцій в цій справі, спірне приміщення не є самостійним об`єктом нерухомого майна та не є ізольованим, а тому належить до житлового фонду та є допоміжним приміщенням, призначеним для експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, а відтак є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного житлового будинку № 4 на вул. Абхазькій у м. Дніпрі.

37. Водночас колегія суддів не бере до уваги як такі, що не мають істотного значення для правильного вирішення спору, доводи скаржника про те, що в 2003 році спірне приміщення як нежитлове вже передавалося в оренду відповідно до рішення виконкому Міськради від 04.08.2003 № 2103 оскільки той факт, що спірне майно було предметом договорів оренди, не змінює правового режиму спірного приміщення як допоміжного. Тобто факт використання відповідачем приміщень для власних потреб не впливає на правовий режим цих приміщень, встановлений Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" (схожі за змістом висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 914/843/17, від 31.01.2023 у справі № 914/379/21, від 15.06.2022 у справі № 914/379/21).

38. Таким чином, суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц, у постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 464/3427/15-ц, від 14.05.2018 у справі № 753/20293/16-ц, від 17.05.2018 у справі № 127/4843/16-ц, від 20.11.2019 у справі № 461/4295/17 і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 26.09.2019 у справі № 910/13903/18, від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18, від 30.06.2022 у справі № 922/1406/21, на неврахуванні яких (висновків) помилково наголошує скаржник.

39. Разом з тим із мотивів, наведених у пунктах 21- 23, 27- 31 цієї постанови, колегія суддів ураховує, що наразі передчасним є покладений в основу оскаржуваних рішення та постанови висновок місцевого та апеляційного господарських судів про визнання незаконним і скасування оспорюваного рішення лише в частині зарахування спірного приміщення на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" ДМР як такого, що порушує права співвласників багатоквартирного житлового будинку № 4 на вул. Абхазькій у м. Дніпрі, що нібито зумовлює ефективність обраного ОСББ способу захисту прав зазначених співвласників, оскільки такий висновок не відповідає загальним висновкам щодо необхідності обрання позивачем і застосування судом ефективного способу захисту прав позивача, здатного поновити порушені права позивача без додаткового звернення до суду з новим позовом, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 438/887/16-ц і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/18962/20, від 18.05.2022 у справі № 921/199/20.

40. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

41. Оскільки скаржник частково обґрунтував і довів наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, то оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

43. За наведених обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог шляхом часткового скасування оспорюваного рішення Міськради не відповідає положенням статей 86, 236, 269 ГПК України, оскільки надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про обґрунтованість заявленого позову, не врахувавши необхідності обрання позивачем ефективного способу захисту прав співвласників багатоквартирного житлового будинку.

44. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження, що у розумінні пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу в сукупності з відсутністю всебічного, повного та об`єктивного дослідження судами зібраних у справі доказів є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень про задоволення позовних вимог і направлення справи на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

45. Згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

46. Зважаючи на те, що порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права допустили суди першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваних рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

47. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

48. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, в тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2024 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 904/2592/23 скасувати.

Справу № 904/2592/23 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай