Ухвала

від 16.01.2025 по справі 755/19308/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 січня 2025 року

м. Київ

справа № 755/19308/23

провадження № 61-460ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

розглянув касаційну скаргу представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» - Логвина Артема Володимировича, на постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року в справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» (далі - ОСББ «Стародарницький») звернулося до суду з позовом в якому просило стягнути солідарно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за несплачені внески в розмірі 20 225,13 грн, інфляційну складову боргу - 1 867,66 грн, три проценти річних - 344,31 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 07 березня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСББ «Стародарницький» заборгованість за несплачені внески в розмірі 20 225,13 грн; інфляційну складову боргу - 1 867,66 грн, три проценти річних - 344,31 грн.

В іншій частині позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково, рішення місцевого суду змінено, зменшено розмір заборгованості за несплачені внески з 20 225,13 грн до 4 630,80 грн; інфляційної складової боргу з 1 867,66 грн до 54,79 грн; трьох процентів річних з 344,31 грн до 54,18 грн.

Змінено солідарне стягнення присудженої заборгованості на стягнення заборгованості в розмірі 2 369,89 грн з кожного відповідача.

Здійснено перерозподіл та розподіл судових витрат.

У січні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСББ «Стародарницький» - Логвина А. В., на постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 січня 2024 року вказану справу визнано малозначною.

Касаційна скарга не містить доводів, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судове рішення у малозначній справі, підлягає касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявницею обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявником не висвітлено проблему застосування апеляційним судом норми права, щодо якої постала потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики. Крім того, зазначений довід є взаємовиключним із подальшими посиланнями заявника про наявність практики Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.

Проте, касаційна скарга не містить обґрунтованих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв, а справа мала виняткове значення для заявника.

Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявника на положення підпунктів а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих. Крім того, наведені заявником в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» - Логвина Артема Володимировича, на постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року в справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян