Рішення

від 16.01.2025 по справі 697/2279/24

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 697/2279/24

Провадження № 2/697/163/2025

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Скирди Б.К.,

за участю секретаря судового засідання - Васянович Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Канів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Рудик Юрій Володимирович до Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) в інтересах якого діє адвокат Рудик Юрій Володимирович звернувся в Канівський міськрайонний суд Черкаської області з позовом до Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області (далі також - відповідач) про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Степанці, Канівського району, Черкаської області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 , та з цього часу відкрилась спадщина.

ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_2 , а відтак є спадкоємцем першої черги та на день смерті останньої постійно проживали та були зареєстровані разом.

ОСОБА_1 проживав разом з спадкодавцем та є таким, що прийняв спадщину.

12.07.2024 приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області видав ОСОБА_1. Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , яка є його матір`ю.

Спадщина, на яку видане це свідоцтво складається з житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , який належав померлій на праві власності.

Згідно з інформації, яка міститься у Свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 05.09.2024 Канівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 .

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 78281930 наданої Канівською державною нотаріальною конторою 10.09.2024, у спадковому реєстрі за № 65751476 заведена спадкова справа (номер у нотаріуса 99-202) після смерті ОСОБА_3 .

За наявною у ОСОБА_1 інформацією спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена відповідно до поданої до нотаріальної контори заяви його мамою ОСОБА_2 , яка була рідною дочкою померлого, чим фактично прийняла спадщину. Спадщина складається з житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та земельної ділянки розміром 0,33 га, призначення якої для ведення особистого селянського господарства, які належали померлій на праві власності після смерті батька ОСОБА_3 , як єдиній спадкоємиці першої черги.

Разом з тим, отримати Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 не встигла у зв`язку зі смертю.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області від 18.09.2024 № 344, адреса житлового будинку з АДРЕСА_2 змінена АДРЕСА_2 згідно рішення сесії Степанецької сільської ради від 27.03.2007 в зв`язку з переадресацією вулиць та житлових будинків Степанецької сільської ради.

13.09.2024 ОСОБА_7., який діє по довіреності, посвідченій приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області від імені ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна діда - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори від 13.09.2024 № 916/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 .

Вказана постанова мотивована тим, що нотаріусу не надано документ, який свідчить про те, що спадщину за законом ОСОБА_1 прийняв у встановлений законом термін після смерті ОСОБА_3 . У зв`язку з чим вказана нотаріальна дія не може бути вчинена.

З огляду на вказані обставини, просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 успадковане після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , що складається з будинку за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки розміром 0,33 га за адресою: АДРЕСА_2 , цільове використання якої для ведення особистого селянського господарства; витребувати у державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04.11.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Також витребувано у державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.28).

12.11.2024 на виконання ухвали суду від державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори надійшла належним чином завірена копія спадкової справи № 99/2020 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.40-52).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.56-57).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, свої інтереси уповноважив представляти адвоката Рудика Ю.В.

Представник позивача - адвокат Рудик Ю.В. у судове засідання не з`явився, подав клопотання з проханням розглянути справу без участі позивача та його представника, заявлений позов підтримує (а.с.65).

Представник відповідача Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву з проханням провести розгляд справи без участі їх представника за наявними матеріалами, не заперечують проти визнання права власності на спадкове майно (а.с.38).

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження від 28.06.2024 серії НОМЕР_2 , де в графі «мати» міститься запис: « ОСОБА_2 » (а.с.8).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00046835378 від 05.09.2024, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 одружилися 19.11.1994, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_6 » (а.с.12).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.07.2024, зареєстрованого в реєстрі № 1323, спадкоємцем майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 є її син ОСОБА_1 (а.с.15).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 05.09.2024 (а.с.9).

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області № 344 від 18.09.2024, житловий будинок АДРЕСА_2 рахується за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Адреса змінена з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_2 згідно рішення сесії Степанецької сільської ради від 27.03.2007 в зв`язку з переадресацією вулиць та житлових будинків сіл Степанецької сільської ради (а.с.11).

Відповідно до Інформації про зареєстроване право власності № 745 від 30.09.2024, станом на 01.01.2013 право власності на домоволодіння АДРЕСА_3 зареєстровано у Комунальному підприємстві «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва № НОМЕР_3 про право власності видане Степанецькою сільською радою 26.06.2022 (а.с.14).

З Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЧР № 048017 вбачається, що ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,33 га, яка розташована на території с. Степанці, Степанецька сільська рада, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства (а.с.17).

13.09.2024 до державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори через представника ОСОБА_7 звернувся ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна діда ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Однак, постановою державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори Шатило Л.А. від 13.09.2024 № 916/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки представником спадкоємця ОСОБА_7 не надано нотаріусу документ, який свідчить про те, що спадщину за законом ОСОБА_1 прийняв у встановлений законом термін після смерті ОСОБА_3 , а тому вказана нотаріальна дія не може бути вчинена (а.с.16).

З копії спадкової справи № 99-2020 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що дана спадкова справа заведена 10.04.2020 за претензією кредитора Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк». Жодних інших заяв про прийняття спадщини матеріали спадкової справи не містять (а.с.40-52).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області № 86/1 від 27.02.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з 1979 року до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 один був зареєстрований і постійно проживав у власному будинку АДРЕСА_2 (а.с.52).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступних мотивів.

Згідно з частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів України.

Правовідносини пов`язані із захистом права власності та спадкуванням врегульовані Цивільним кодексом України (Книга шоста). Також Законами України «Про нотаріат». Крім того, у судовій практиці застосовується Постанова Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої - п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

В постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 643/1216/15-ц (провадження № 61-6924св18) зазначено, що в основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як "одержання права на спадкування наступною чергою" (частина друга статті 1258 ЦК України) та "зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом". "Одержання права на спадкування наступною чергою" (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої-п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

На "зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом" в межах певної черги впливають такі юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом, стосується першої - п`ятої черг.

Відповідно ч. 1 ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Відповідно до ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти (трансмітент), право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Таким чином, спадкова трансмісія - це перехід права на прийняття спадщини від померлого спадкоємця за заповітом або за законом, який не встиг реалізувати це право внаслідок своєї смерті, до його спадкоємців, тобто перехід права, а не виникнення права на спадкування після смерті першого спадкодавця.

Визначальним для правильного застосування ст. 1276 ЦК України є відповідь на питання: чи повинен трансміссар для прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії після смерті першого спадкодавця в установлений законом строк здійснити своє право на прийняття спадщини шляхом подання заяви про прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії чи достатньо прийняти спадщину шляхом подання заяви про прийняття всієї спадщини лише відносно трансмітента.

Об`єктом спадкової трансмісії є суб`єктивне цивільне право на прийняття спадщини, що не було реалізоване спадкоємцем у зв`язку з його смертю.

До трансміссара переходить лише можливість прийняття спадщини або відмовитися від її прийняття, якою особа може скористатися, а не безпосередньо спадкове майно. Перехід же спадкового майна є наслідком реалізації права на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті першого спадкодавця. Не належить до об`єкта спадкової трансмісії право на прийняття спадщини, що відкрилася внаслідок смерті трансмітента, адже це є самостійним суб`єктивним правом, відмінним від права на прийняття спадщини після смерті першого спадкодавця. У разі застосування механізму спадкової трансмісії мають місце дві спадщини, що відкрилися: 1) після смерті спадкодавця та 2) після смерті трансмітента.

Трансміссар має право на прийняття спадщини в порядку трансмісії та спадщини, що відкрилася після трансмітента. Це два самостійних суб`єктивних цивільних права, які можуть бути реалізовані незалежно одне від одного. Спадкоємці трансмітента можуть прийняти спадщину в порядку спадкової трансмісії і відмовитися від прийняття спадщини або, навпаки, можуть прийняти спадщину після смерті трансмітента і відмовитися від прийняття спадщини, що відкрилася у зв`язку зі смертю першого спадкодавця. Дії трансміссарів у цих двох самостійних правовідносинах незалежні та мають різні правові наслідки.

Таким чином, перехід права на прийняття спадщини відповідно до статті 1276 ЦК України не є компонентом спадщини, що відкрилася після смерті трансмітента. Трансміссар, здійснюючи право на прийняття спадщини, набуває спадкової маси не від трансмітента, який так і не встиг її прийняти, а від першого спадкодавця. Утім до трансміссара переходить право не лише прийняти спадщину, а й відмовитися від її прийняття, адже спадкоємець завжди має варіантність поведінки - він не зобов`язаний набувати тих прав і обов`язків, що мав за життя спадкодавець та які не припинилися внаслідок його смерті.

Застосування механізму спадкової трансмісії як юридичної фікції (закон виходить з того, що оскільки спадкоємець мав право прийняти спадщину, але не встиг цього зробити внаслідок смерті, то він нібито спадщину прийняв) можливе за наявності послідовної сукупності таких умов-фактів (юридичний склад): 1) смерть спадкодавця; 2) закликання до спадкування спадкоємця-трансмітента; 3) смерть спадкоємця-трансмітента після смерті спадкодавця, але до спливу строку на прийняття спадщини (смерть трансмітента має настати протягом шести місяців з дня, наступного після смерті спадкодавця); 4) право на прийняття спадщини або відмова від її прийняття після смерті спадкодавця не було здійснене трансмітентом; 5) трансмітент має спадкоємця (трансміссара), який закликається до спадкування після смерті трансмітента; 6) трансміссар в установлений законом строк здійснив своє право на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті першого спадкодавця.

Спадкова трансмісія є особливим порядком здійснення права на спадкування.

У разі переходу права на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії застосовуються як загальні правила, що регламентують способи (необхідність вчинення трансміссарам дій, що свідчать при прийняття спадщини за ст. 1269 ЦК України, недопущення прийняття спадщини з умовою чи застереженням відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України), строки прийняття та відмови від спадщини, так і спеціальні норми переходу права на прийняття спадщини до трансміссара.

Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців (ст. 1276 ЦК України). Такий же порядок передбачений п.п. 3.25, 3.26 глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 з відповідними змінами.

На підставі викладеного можна зробити висновок, що оскільки право трансмісара на прийняття спадщини в порядку трансмісії та право на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті трансмітента є самостійними суб`єктивними цивільними правами, то спадкоємець має вчинити самостійні юридичні дії, які засвідчували б його волевиявлення, спрямоване на прийняття спадщини після смерті першого спадкодавця (в порядку спадкової трансмісії), так і після смерті трансмітента (спадкоємця за заповітом або за законом, який помер після відкриття спадщини після смерті першого спадкодавця і не встиг її прийняти), зокрема подати дві окремі заяви про прийняття кожної із спадщин або в одній заяві зазначити про прийняття обох спадщин. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 01.09.2021 у справі № 720/2683/19.

Вивченням матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що виконавчим комітетом Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області зроблено відповідний актовий запис № 48.

Після його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_6 померла мати позивача ОСОБА_2 .

Таким чином, оскільки мати позивача ОСОБА_2 померла через три роки вісім місяців після ОСОБА_3 , заяв про прийняття спадщини після спадкодавця ОСОБА_3 не подавала, а тому в даному випадку спадкування в порядку спадкової трансмісії застосоване бути не може.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкової трансмісії на будинок та земельну ділянку, які належали ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Канів, Черкаської області, є повністю безпідставними.

Суд також звертає увагу на те, що навіть вирішуючи питання щодо заявлених позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку розміром 0,33 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , які належали ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , то в цьому випадку такі позовні вимоги є передчасними та представником позивача обраний неналежний спосіб захисту прав позивача, з огляду на наступне.

Так, за змістом статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Також Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц).

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, ефективність позовної вимоги має оцінюватися з огляду на обставини справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, представник позивача в позовній заяві просив визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 успадковане після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , що складається з будинку за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки розміром 0,33 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , які належали ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

До позовної заяви при цьому додає постанову державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори від 13.09.2024 № 916/02-31, якою ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії по причині не надання нотаріусу документу, який свідчить про те, що спадщину за законом ОСОБА_1 прийняв у встановлений законом термін після смерті ОСОБА_3 (а.с.16).

Однак, як вбачається з вказаної постанови нотаріуса та матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , позивач звертався до нотаріуса з приводу прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Натомість, матеріали справи не містять доказів того, що мати позивача ОСОБА_2 прийняла за свого життя спадщину після ОСОБА_3 , визнати право власності на яку просить позивач.

З матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 вбачається, що спадкову справу заведено на підставі претензії кредитора АТ КБ «ПриватБанк». Відомостей про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 матір`ю позивача - ОСОБА_2 , матеріали спадкової справи не містять.

Статтею 1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України, позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається: у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.

Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, встановленому ст. 1269 ЦК України, та набути право на спадщину відповідно до ч. 5 ст. 1268, статей 1296 - 1299 ЦК України.

Всупереч вказаним вище нормам чинного законодавства, позивач не звертається до суду з вимогою про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, хоча з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії чітко вбачаються перешкоди в оформленні спадкових прав позивача у нотаріальному порядку саме у зв`язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Отже, представником позивачем обрано також невірний спосіб захисту прав та інтересів позивача.

Як зазначено у пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами, зокрема, копіями документів із спадкової справи.

Так, позивачем в межах даної справи не надано доказів щодо існування перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку у разі встановлення додаткового строку для прийняття спадщини або встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Таким чином, заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на будинок в порядку спадкування є безпідставними, передчасними та не відповідають ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Суд звертає увагу на позицію сторін по суті вимог позову, а саме: визнання позову представником відповідача Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області про що ним подано відповідну заяву від 12.11.2024.

Однак, в даному випадку визнання відповідачем позовних вимог суд оцінює критично, оскільки таке визнання суперечить вимогам закону з викладених вище підстав, а тому з урахуванням наявних доказів та фактичних обставин справи не може бути єдиною підставою для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати (судовий збір) покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-83, 89, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Рудик Юрій Володимирович до Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Головуючий Б . К . Скирда