Ухвала

від 16.01.2025 по справі 759/22990/21

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 6/759/53/25

ун. № 759/22990/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря судових засідань Вінцковської О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Святошинського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про примусове проникнення до житла,

в с т а н о в и в :

У грудні 2024 року Святошинський відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла, у якому просили в порядку виконання рішення суду надати дозвіл на примусове входження у житлове приміщення, а саме в квартиру АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій.

Свої вимоги мотивують тим, що на виконанні Святошинського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження ВП НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 759 22990 21 від 09.02.2023 року виданий Святошинським районним судом м. Києва про проведення демонтажу плитки та надання доступу до інженерних мереж у квартирі АДРЕСА_1 . Боржник ОСОБА_1 була повідомлена про відкриття виконавчого провадження з приводу неї, проте не вчинила жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду, не подала відомостей про майновий стан, за викликом державного виконавця не з`являється, що свідчить про умисне ухилення від виконання рішення суду та чинення перешкод у виконанні рішення, у зв`язку з чим зверенулись до суду з вказаним поданням.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.01.2025 року подання передано суддю Твердохліб Ю.О.

У судове засідання заявник не з`явився, направив заяву, у якій просив розглядати скаргу без його участі, вимоги підтримує у повному обсязі.

У відповідності до ст. 439 ЦПК України, подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи розглядається в судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з`явились, суд, керуючись ч.2 ст. 247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.09.2022 року задоволено позов КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва та зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 провести демонтаж плитки та надати доступ до інженерних мереж у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.70-76).

10.08.2023 року Святошинським районним судом м.Києва видано виконавчий лист (а.с. 202).

15.07.2024 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 (а.с. 203).

22.07.2024 року боржнику направлено виклик державного виконавця про зобов`язання з`явитися до виконавця 31.07.2024 року 14:30 за адресою: 03148. м. Київ. вул. Гната Юри. буд. 9 (а.с. 204).

19.09.2024 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 , однак через електронний переговорний пристрій державному виконавцю було повідомлено, що боржник відмовляється виконувати рішення Святошинського районного суду міста Києва № 759/22990/21 від 27.09.2023року про що складено відповідний акт (а.с. 205).

22.10.2024 року державним виконавцем направлена вимога виконати рішення Святошинського районного суду м. Києва № 759/22990/21 від 27.09.2022 року, провести демонтаж плитки та надати доступ до інженерних мереж у квартирі АДРЕСА_1 у строк до 25.10.2024 року (а.с. 206-207).

28.10.2024 року державним виконавцем повторно здійснено вихід за адресою АДРЕСА_2 , однак вхідні двері ніхто не відчинив, рішення Святошинського районного суду м. Києва № 759/22990/21 від 27.09.2022 року не виконано, про що складено відповідний акт (а.с. 208).

29.10.2024 року державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу у зв`язку з невиконанням рішення Святошинського районного суду м.Києва 759/22990/21 від 27.09.2022 року (а.с. 209).

25.11.2024 року року державним виконавцем повторно здійснено вихід за адресою АДРЕСА_2 , однак вхідні двері не відчинили, рішення Святошинського районного суду м. Києва № 759/22990/21 від 27.09.2022 року не виконано, про що складено відповідний акт (а.с. 210).

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець при здійсненні виконавчого провадження має певні права, в тому числі за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Згідно зі ст.30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.

Зазначені міжнародні акти згідно з ч.1 ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Разом з тим, конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

У відповідності до ст.18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, якою встановлено межі застосування обмежень прав, обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи боржника є крайньою мірою з усіх заходів, що можуть бути застосовані для примусового виконання рішення суду, у разі, якщо державним виконавцем були виконані усі інші можливі спроби виконати рішення суду у відповідності до норм діючого законодавства без примусового проникнення до житла чи іншого володіння особи. Подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи можливе за умови відмови боржника від добровільного допуску державного виконавця. Також, статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні Європейського суду "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року визначено що за змістом пункт 1 статті 6 Конвенції та згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях національних судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються і орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Аналіз положень ЗУ «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому, питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

ОСОБА_1 свідомо та будучи обізнаною про наявність відкритого виконавчого провадження, ігнорує виклики приватного виконавця, не надає на його вимогу доступ до інженерних мереж у квартирі АДРЕСА_1 , що унеможливлює виконання рішення суду. З огляду на встановлені обставини, що підтверджується матеріалами подання, вбачається, що приватним виконавцем вчинено всі можливі активні дії з виконання рішення суду, яке набрало законної сили, проте, боржником були проігноровані законні вимоги виконавця.

Отже, виходячи із вищевказаного вбачається, що існують неспростовні докази, того що боржник прямо та навмисно перешкоджає виконанню судового рішення, не виконує законних вимог приватного виконавця, що відображається у невиконанні вимоги доступу до інженерних мереж у квартирі АДРЕСА_1 , неявці на виклики приватного виконавця та неповідомлення останнього про поважність причин такої неявки, що унеможливлює примусове виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.09.2022 року.

Як вбачається зі змісту подання, а також долучених до нього документів, приватним виконавцем в ході примусового виконання проведено значну кількість виконавчих дій (неодноразове направлення викликів про зобов`язання з`явитися до виконавчої служби, здійснення виходів за адресою проживання боржника за адресою: АДРЕСА_2 , винесення постанови про накладення штрафу у зв`язку з невиконанням рішення).

Враховуючи вищенаведене, оскільки матеріалами подання приватного виконавця підтверджено, що боржник достовірно знає про наявність виконавчого провадження та повідомлявся про намір виконавця вчинити виконавчі дії, які пов`язанні з проникненням до житла, у зв`язку з доступу до інженерних мереж у квартирі АДРЕСА_1 , а тому, суд приходить до висновку, що подання приватного виконавця про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.439 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Подання Святошинського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) про примусове проникнення до житла задовольнити.

Надати представнику Святошинського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) та іншим учасникам виконавчого провадження залучених виконавцем у встановленому законом порядку, дозвіл на примусове проникнення до житла, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ,з метою доступу до інженерних мереж у квартирі АДРЕСА_1 .

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення;

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Текст ухвали виготовлено 16.01.2025 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб