Рішення

від 09.01.2025 по справі 147/1080/24

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/1080/24

Провадження № 2/147/54/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 січня 2025 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Почкіної О.М.,

із участю секретаря Свистун А.П.,

розглянувшиувідкритомусудовомузасіданні впорядкузагального позовного провадження взалі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа,яка незаявляє самостійних вимог щодо предмета спору:Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ладижинської міської ради Вінницької області,про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ладижинської міської ради Вінницької області, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він з відповідачкою перебували у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 23.08.2016 шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу сторони проживають окремо. Відповідно до рішення Тульчинського районного суду від 06.02.2018 дочка ОСОБА_3 проживає разом з позивачем та перебуває на його повному утриманні. За час проживання дочки ОСОБА_3 з позивачем з 2018 року, відповідачка не підтримувала з дитиною жодних відносин, вихованням дитини не займалася, її життям та здоров`ям не цікавилася, матеріальної допомоги не надавала, тобто ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків.

Тому просив суд позов задовольнити.

Ухвалою від 26.08.2024 у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання та зобов`язано Орган опіки тапіклування виконавчого комітету Ладижинської міської радиВінницької області надати суду письмовий висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

11.09.2024 від Органуопіки тапіклування виконавчого комітету Ладижинської міської радиВінницької області надійшов письмовий висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою від 25.09.2024 підготовче провадження було закрито та справу призначено до розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та пояснив суду, що мати протягом 8 років не спілкується з дитиною. Після розірвання шлюбу дитина проживає з ним. Колишня дружина має нову сім`ю. На теперішній час утримує дитину сам. Відповідачка життям дитини не цікавиться, жодного разу не була на її шкільних святах, на день народження дитини не приходила, не вітала. По сьогоднішній день не знає, де вона проживає, з позовом про стягнення аліментів не звертався. Під час судового процесу про встановлення місця проживання дитини, ОСОБА_2 не відвідала жодного засідання суду, хоча в суді її явку було визнано обов"язковою. Просив врахувати позитивний висновок органу опіки та піклування та позов задоволити, оскільки звернувся в суд в інтересах дитини, так як не завжди в потрібних випадках можливо отримати згоду матері.

Представник третьої особи Орган опіки тапіклування виконавчого комітету Ладижинської міської радиВінницької області у судовому засіданні зазначила, що до органу опіки та піклування звернувся ОСОБА_1 про те щоб обстежити умови проживання та видати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно спільної неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 15.09.2024 було обстежено умови проживання позивача та встановлено, що ОСОБА_1 проживає з своєю дочкою, умови задовільні, батько забезпечує дитину всім необхідним. Зі слів позивача та дитини було встановлено, що остання проживає з батьком, матері майже не пам`ятає, мати з нею не спілкується та не цікавиться життям та здоров`ям дитини. 22.09.2024, на засіданні органу опіки та піклування було одноголосно вирішено надати ОСОБА_1 висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 . На засідання комісії у службі у справах дітей, а також на засіданні органу опіки на піклування, під час розгляду питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо її доньки ОСОБА_3 , відповідачка присутня не була, про час і місце засідань повідомлялася секретарем комісії. Однак інформацією щодо того, чи була відповідачка повідомлена про зазначені засідання, якими засобами повідомлялася про них, за якою адресою були направлені повідомлення, представник не володів.

Також у судовому засіданні 09.01.2024 представник третьої особи надала додаткові пояснення та просила долучити їх до матеріалів справи. Підтвердила, що оскільки мати ухиляється від своїх батьківських обов`язків, а батько сумлінно виконує батьківські обов`язки, то доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її доньки ОСОБА_3 .

Відповідачка усудові засідання25.09.2024,15.10.2024,05.11.2024,26.11.2024,09.01.2025не з`явилася.Судом вживалисязаходи дляповідомлення відповідачкипро часта місцерозгляду справишляхом скеруваннясудової повісткиза місцемїї реєстрації.Судові повісткапро призначенесудове засіданняна 25.0.2024,15.10.2024та на26.11.2024були відповідачкоюотримані. Судовіповістка щодосудових засіданьна 05.11.2024,09.01.2025повернулися наадресу судубез врученняз відміткою«адресат відсутнійза вказаноюадресою».Крім того,за вказаниму позовнійзаяві контактнимномером телефону судом скеровувалася телефонограма та судова повістка у вигляді SMS-повідомлення з підтвердженням про доставку, однак повідомити відповідача не вдалося, оскільки абонент на дзвінок не відповідав. Заяв чи клопотань про розгляд справи за її відсутності відповідачка не подавала, про причини неявки не повідомляла. Також відповідачкою не було подано відзиву на позов.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачка вважається такою, що належно повідомлена про час і місце розгляду справи.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Як передбачено ч. 1 ст.280ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, відповідно до ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що у позові слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 23.12.2011. Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 23.08.2016 їхній шлюб був розірваний (а. с. 40-41).

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно Тульчинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (а. с. 45).

Також встановлено, що відповідно до рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 06.02.2018 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визначено разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 42-43).

Із витягів з реєстру Тульчинської територіальної громади №2024/009937093, №2024/009936856 від 19.08.2024 вбачається, що позивач та його дочка ОСОБА_3 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 46,47).

Із довідки виданої виконавчим комітетом Тульчинської міської ради Білоусівського старостинського округу від 09.08.2024 №89 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за однією адресою разом із своєю малолітньою дочкою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.26).

Із довідки №68 від 19.08.2024, виданої Білоусівським ліцеєм Тульчинської міської ради Вінницької ради вбачається що ОСОБА_3 , навчалася в зазначеному навчальному закладі в період з 01.06.2018 по 28.08.2023. За вказаний період навчання мати дитини ОСОБА_2 батьківські збори не відвідувала, шкільним життям дитини не цікавилася (а. с. 28). Також в матеріалах справи міститься довідка аналогічного змісту ліцею №3 Ладижинської міської ради Вінницької області від 14.08.2024 №01-39/304, в якому навчається ОСОБА_3 (а.с. 27).

Відповідно до декларацій про вибір лікаря №0001-5М00-6Р00 та №0001-0Е20-6Р00 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підписано декларації із лікарем КП «Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ладижинської міської ради. Законним представником ОСОБА_3 в її декларації №0001-0Е20-6Р00 зазначено батька ОСОБА_1 (а.с.38-39)

Відповідно до довідок №483 та №482 від 19.08.2024 КНП «Тульчинська центральна районна лікарня» ОСОБА_1 на обліку в нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 29,30).

З акту обстеження умов проживання від 15.08.2024 №57 вбачається, що ОСОБА_3 проживає разом батьком ОСОБА_1 та перебуває на його утриманні, проживає в умовах необхідних для проживання дівчини та її розвитку, а мати з дитиною не проживає та матеріально не допомагає (а.с.30).

У висновку Органуопіки та піклування виконавчого комітету Ладижинської міської радиВінницької області від 11.09.2024 встановлено доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 69-70).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що працює в дитячому садочку кухарем. З позивачем проживає в одному селі, раніше часто спілкувалися, наразі рідко, адже позивач переїхав у м. Ладижин. З ОСОБА_1 перебуває в дружніх стосунках. Також зазначила, що позивач з дружиною на її погляд жили добре, однак дружина ОСОБА_6 влаштувалася на роботу та знайшла іншого чоловіка. Після цього вона взагалі не спілкувалася з дитиною, не бачилась, не допомагала фінансово, не брала участь у вихованні дитини. Свідок працювала помічником вихователя в садочку, який відвідувала дитина з дворічного віку, мати ні разу не з`являлась за цей час. Тому вона зробила висновок того, що мати не спілкується з дитиною, а також ці події обговорювали односельчани. Крім того від ОСОБА_6 ніколи не чула, що мати дитини виявляла бажання спілкуватися з дитиною.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_6 знає два роки, проживає з ним по сусідству. З відповідачкою не знайома та ніколи її не бачила. Перебуває з позивачем в дружніх відносинах. Позивача характеризує, як хорошого батька, який працює, неконфліктний, завжди прийде на допомогу, дитина у нього доглянута та всім забезпечена.

В судовому засіданні було заслухано думку неповнолітньої ОСОБА_3 , яка зазначила, що навчається в 7-Б касі ліцею, що знаходиться в м. Лажижин, раніше проживала в с. Білоусівці разом з батьком і бабусею, там ходила в садок, куди її водили бабуся або тато, інколи сусідка ОСОБА_5 , та школу. Номера телефону та точної адреси проживання матері не знає. Коли їй було років 5, зустрічалися в Ладижині в дідусем з маминої сторони. За весь період з мамою не спілкувалася, з розповіді бабусі знає, що мама жила з ними до 3-х років, потім поїхала. Зазначила, що не хоче бачити маму, оскільки ображена на неї. Не знає чи тато цікавився де проживає мама, з родичами з маминої лінії я не спілкується. Певний період проживала з мамою та її чоловіком, однак зі слів тата знає, що коли була в садочку, тато визвав поліцію і забрав її. Негативного чи хорошого не пам`ятає. Не бажає щоб мама виховувала її. Не просила в батька, щоб зв`язався з мамою. Вважає що маму слід позбавити батьківських прав.

При ухваленні рішення суд керується наступним.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтею 150 СК України визначено, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини..

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відтак, умовою ухилення від обов`язків по вихованню дитини, як підстави позбавлення батьківських прав, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Іlya Lyapin vs russia» (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судому постановах, зокрема, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22, провадження № 61-16965св23; від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, провадження № 61-951св24; від 24 жовтня 2024 року у справі № 199/3287/23, провадження № 61-8177св24.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, ; від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23, провадження № 61-9216св24)..

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 відносно своєї дитини, в матеріалах справи відсутні. Доводи позивача, викладені у позовній заяви та в судовому засіданні належними та допустимими доказами не доведені. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка умисно ухилялася від виконання батьківських обов`язків вже протягом 8 років.

Простої бездіяльності з боку матері недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність матері призвела до розриву зв`язків між нею та донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її батька, то ця обставина не є достатньою для позбавлення матері батьківських прав щодо доньки.

Такий правовий висновок викладений у постанові КЦС ВС від 11.12.2024 № 344/17548/21.

Суд не бере до уваги, як доказ умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, довідки із ліцеїв, які підтверджують тільки факт того, що мати не брала участі у шкільному житті дочки, а не те, що мати ухиляється від виховання дитини.

Так само суд не бере до уваги, як доказ умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, декларацію про вибір лікаря №0001-0Е20-6Р00 ОСОБА_3 , в якій законним представником ОСОБА_3 зазначено батька ОСОБА_1 , оскільки законним представником неповнолітньої особи в силу норм ст. 242 ЦК є обоє батьків.

Суд вважає, що позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині четвертій статті 19 СК України визначено, що під час розгляду судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком / матір`ю своїми обов`язками і бути законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13191/19-ц).

Судом встановлено, що висновком Органуопіки та піклування виконавчого комітету Ладижинської міської радиВінницької області від 11.09.2024 встановлено доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У висновку визначено доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, тобто не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не цікавиться навчанням, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання.

Разом з цим, даний висновок є недостатньо обґрунтованим. Він містить лише посилання на інформацію, отриману зі слів батька та дочки з врахуванням довідок з місця навчання дочки, та інших документів, перелік яких у висновку відсутній та їх копій суду не надано. В судовому засіданні представник органу опіки та піклування пояснила, що це довідки з місця навчання дочки, з лікарні про те, що позивач на психіатричному і наркологічному обліку не перебуває, а також довідки з місця праці позивача про займану посаду, його доходи та характеристика. Також вказала, що інформацію про ухилення матері від виконання батьківських обов`язків отримано зі слів позивача та ОСОБА_3 . Крім цього, у висновку не вказано, які заходи вживалися для вирішення проблемних питань, чи проводилися співбесіди з батьками, чи обговорювалася поведінка матері на засіданнях і чи приймалися відповідні рішення та наслідки таких заходів, чи збиралися та враховувалися характеризуючи дані щодо обох батьків, чи проводилися обстеження умов проживання обох батьків, а також не вказано чи враховувалися зазначені обставини при прийнятті рішення про позбавлення батьківських прав. Тому суд критично оцінює такий висновок та до уваги його не бере.

Суд також не бере до уваги покази свідка ОСОБА_7 , оскільки вона засвідчила виконання батьківських обов`язків позивачем, а про участь матері у житті дитини їй відомо лише зі слів позивача.

Покази свідка ОСОБА_5 , в яких вона зазначає, що в садочок, який відвідувала дитина з дворічного віку, а свідок працювала помічником вихователя, мати ні разу не з`являлась, не узгоджуються з обставинами, які були встановлені судом. Зі змісту наявного в матеріалах справи рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 06.02.2018 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місце проживання малолітньої дитини (а.с. 42-44) вбачається, що дитина відвідувала дитячий заклад за місцем проживання матері, що матір, після того як дитина почала відвідувати дошкільний навчальний заклад за місцем проживання батька, час від часу телефонувала у ДНЗ та цікавилася наявністю у дитини всього необхідного (а.с. 43), не дає суду можливість однозначно трактувати покази свідка ОСОБА_5 .

Інші покази свідка ОСОБА_5 , в яких вона вказала, що відповідачка не спілкувалася з дитиною, не бачилась, не допомагала фінансово, не брала участь у її вихованні, суд оцінює критично та до уваги не бере, так як свідок зазначила, що з позивачем з моменту його проживання в м. Ладижин, спілкується рідко, інформацію про ухилення матері від виконання батьківських обов`язків знає зі слів позивача, а також ці події обговорювали односельчани.

При врахуванні озвученої у судовому засіданні думки дитини ОСОБА_3 суд зазначає, що думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї, вона не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав.

Зазначене узгоджується з висновком викладеним у постанова КЦС ВС від 26.12.2024 № 561/474/24 .

Також позивачем не доведено обставини, які б вказували на порушення прав дитини відповідачем, настільки, що це б вказувало на необхідність застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав.

Крім того суд критично оцінює пояснення позивача оскільки такі містять суперечності. Зокрема, в підготовчому судовому засіданні позивач вказував, що відповідачка не спілкується ні з ним, ні з дочкою, заблокувала їх в усіх соціальних мережах з 2017 року, в той же час зазначав, що відповідачка йому писала, що не має ні бажання, ні часу судитися, просила щоб він забрав позовну заяву, бо це її принижує.

Натомість в матеріалах справи міститься рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 06.02.1918 (а.с. 42-44), відповідно до якого з урахуванням ч. 4 ст.82 ЦПК судом встановлено, що ОСОБА_2 зверталася з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання ОСОБА_3 , нею були зібрані та подані суду докази, які вона вважає є необхідні для його задоволення. Крім того, зі змісту вказаного рішення вбачається, що судом встановлено ту обставину, що ОСОБА_2 зустрічалася з дитиною ОСОБА_3 за період з 24.06.2016 по дату ухвалення рішення 06.02.2018 лише раз, а решта часу спілкувалася по телефону.

Таким чином вказане спростовує твердження позивача в судовому засіданні, що відповідачка не спілкувалася з ОСОБА_3 , не виявляла будь-яку зацікавленість дитиною протягом останніх 8 років, з моменту, коли та почала проживати з позивачем з 24.06.2016 року.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про позбавлення відповідача батьківських прав, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтується відповідна вимога на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.(постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.12.2024 у справі № 561/474/24)

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.

А будь-яких доказів, які б вказували на порушення прав дитини відповідачем, настільки, що це б вказувало на необхідність застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав позивачем не представлено та судом не здобуто.

Враховуючи зазначене, підстав вважати обґрунтованими доводи позову про необхідність застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав щодо відповідача немає.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів про те, що відповідач дійсно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Керуючись ст.ст. 5,12,76-79,81,89, 141, 259, 264-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа,яка незаявляє самостійних вимог щодопредмета спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ладижинської міської ради Вінницької області,про позбавлення батьківських прав- відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ), адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа:Органопіки тапіклування виконавчогокомітету Ладижинської міської радиВінницької області, місцезнаходження: вул. П.Кравчика,4, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область.

Повний текст рішення складено 17.01.2025

Суддя О.М. Почкіна