Ухвала

від 17.01.2025 по справі 150/661/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

"17" січня 2025 р.

Єдиний унікальний номер судової справи: 150/661/24

Номер провадження: 2/150/31/25

УХВАЛА

17 січня 2025 року с. Мазурівка

Суддя Чернівецького районного суду Вінницької області Суперсон С.П., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області про зобов`язання вчинити певні дії та про заборону вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд судді надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області про зобов`язання вчинити певні дії та про заборону вчинення певних дій.

Ознайомившись з позовною заявою, 13 листопада 2024 року судом було постановлено ухвалу про залишення позову без руху. Надано позивачеві строк для усунення недоліків позову шляхом подання до суду:

1) зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів,

2) копії яких додано до заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс, і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

3) письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову(позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

4) доданих до позову документів, що відповідатимуть вимогам, описаним в мотивувальній частині цієї ухвали.

5) подання до суду квитанції про оплату судового збору за звернення до суду із цим позовом, який підлягає сплаті за наступними реквізитами: Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку (IBAN) UA848999980313161206000002902; Код ЄДРПОУ 37979858; Одержувач ГУК у Він.обл./смт Чернiвцi/ 22030101; призначення платежу: судовий збір за звернення до суду з позовом ОСОБА_2 .. Також було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про звільнення від салати судового збору при зверненні до суду із означеним позовом.

12грудня 2024року наадресу судунадійшла заява-клопотанняпозивача проусунення недоліківпозову тапро звільненнявід сплатисудового збору.

В обґрунтування підстав для звільнення від сплати судового збору позивач вдруге послалася на довідку про доходи за 2023 рік, тому у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи те, що розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік, просила звільнити її від сплати судового збору.

Ухвалою суду від 20 грудня 2024 року було відмовлено в клопотанні позивача, продовжено позивачеві строк для усунення недоліків позову, визначений ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху від 13 листопада 2024 року, на десять днів з дня отримання копії даної ухвали, шляхом подання до суду наступних документів:

- Оригіналу квитанції про оплату судового збору за звернення до суду із цим позовом, який підлягає сплаті за наступними реквізитами: Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку (IBAN) UA848999980313161206000002902; Код ЄДРПОУ 37979858; Одержувач ГУК у Він.обл./смт Чернiвцi/ 22030101; призначення платежу: судовий збір за звернення до суду з позовом ОСОБА_2 , сума судового збору 4844,80 грн,;

-клопотання про звільнення від сплати судового збору або про зменшення його розміру або відстрочку сплати судового збору, за умови подання до суду наступних доказів, що підтвердять факт незадовільного майнового стану позивача, а саме: відомостей про отримання чи не отримання інших видів доходу, з яких не утримуються суми податків; наявність заборгованості за комунальними платежами; за наявності , -довідку про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї; банківських документів про відсутність коштів на рахунку; довідку податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків позивача; довідку з реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність чи відсутність у позивача рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану.

13 січня 2025 року на адресу суду надійшла заява-клопотання позивача про усунення недоліків позовної заяви та про звільнення від сплати судового збору.

Вказане клопотання містить ті самі обставини та докази, що було надано позивачем до аналогічних клопотань при поданні позовної заяви та при поданні заяви-клопотання на виконання ухвали про усунення недоліків позову.

Тобто, позивачем втретє подано до суду тотожне клопотання про звільнення від сплати судового збору при зверненні до суд з означеним позовом, які ухвалами суду від 13 листопада 2024 року та від 20 грудня 2024 року були вирішені по суті.

В той же час, правом подання клопотання про відстрочку або розстрочку сплати судового збору позивач не скористалася.

У своїх заявах - клопотаннях від 12 грудня 2024 року та від 13 січня 2025 року позивач вдалася до критики прийнятих головуючим у справі суддею процесуальних документів.

У тексті заяви від 12 грудня 2024 року позивач висловлюючись щодо головуючого судді використовує вислови наступного змісту : «нечесне та несумлінне виконання суддею добровільно взятих на себе обов`язків судді», «прийняття незаконних рішень та вчинення незаконних дій під час виконання добровільно взятих на себе службових та посадових обов`язків, - як оселедців в бочці в пеклі вже напаковано, Богом»; «попереджає про те, що у судді ще є можливість без втручання суду апеляційної інстанції та Вищої Ради Правосуддя України, усвідомити своє неправильне рішення та задоволити клопотання про звільнення від сплати судового збору».

У тексті заяви-клопотання від 13 січня 2025 року позивач повторює свої вислови, зазначені у заяві від 12 грудня 2024 року та додатково попереджає про кримінальну відповідальність відповідно до статей 364, 366, 375, 396 КК України, за зловживання суддею службовим становищем, внесення суддею до офіційних документів недостовірної інформації, постановлення та ухвалення суддею завідомо неправосудних ухвал чи рішень суду з метою приховати неправомірні дії та бездіяльність інших посадових осіб органу державної влади.

Підсумовуючи викладене позивач вказує судді, що її заява про звільнення від сплати судового збору підлягає безумовному задоволенню, а провадження у справі відкриттю.

Дослідивши заяву-клопотання від 13 січня 2025 року, суд прийшов висновку про залишення без розгляду вказаної заяви з огляду на таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. ч. 1-2, 4 ст. 44 ЦПК України).

Наведений у ч. 2 ст. 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших учасників процесу, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами.

Відповідні заходи передбачені у ч. ч. 3, 4 ст. 44, п. 1 абз. 2 ч. 4 ст. 135, ч. 9 ст. 141, ч. 1 ст. 143, п. 5 ч. 1 ст. 144, статті 148 ЦПК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвала Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).

Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду, суддів тощо.

У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів.

Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвала від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).

Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70, § 36).

Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», п. 1 ст. 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95, § 53).

Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»)

Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом (ч. ч. 1-2 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права, як засобу тиску на суддю у зв`язку зі здійсненням ним правосуддя (ч. 4 ст. 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»)

Відповідно до рішення Ради суддів України у рішенні від 01 березня 2019 року № 13 встановлено, що «подання учасником судового провадження скарги на дії судді до Вищої ради правосуддя до закінчення судового розгляду справи може свідчити про вплив на суд, у разі, коли це здійснюється як тиск на суддю з метою, зокрема, перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення, тощо, що може мати ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 376 Кримінального кодексу України».

На підставі викладеного вище суд вважає, що звернення позивача до суду втретє із тотожною заявою про звільнення від сплати судового збору, яка двічі була вирішена судом з постановленням відповідної ухвали, у яких позивач демонструє зневажливе ставлення щодо суду та чинить позапроцесуальний тиск на суд, становить очевидну неповагу, свідчить про зухвалість, відтак не спрямоване на ефективний захист його прав, свобод та інтересів, а тому суперечить завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 28 лютого 2024 року у справі № 128/4411/23, якою повернув касаційну скаргу особи, та зазначив, що подібні висловлювання є неприпустимими при оформленні процесуальних документів до суду, не спрямовані на виконання завдання цивільного судочинства, а є виявом зневаги до суду та судової системи в цілому, враховуючи, що такі дії, поєднані з невиконанням вимог процесуального законодавства та суду при поданні касаційних скарг.

У постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21 Верховний Суд зауважив, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання названих дій позивача зловживанням процесуальними правами та залишення без розгляду заяви-клопотання від 13 січня 2025 року на підставі ч. 3 ст. 44 ЦПК України.

Крім цього, враховуючи те, що ухвали суду від 13 листопада 2024 року про залишення позову без руху та від 20 грудня 2024 року про продовження позивачеві строку для усунення недоліків залишилися невиконані позивачем, згідно з ч. 3 ст.185ЦПК України позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст.ст. 44, 185, 259-261 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати, що звернення ОСОБА_1 із заявою-клопотанням від 13 січня 2025 року (додатково до заяви клопотання від 06.12.2024 (вхідна дата 12.12.2024) є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.

Заяву-клопотання ОСОБА_1 від 13 січня 2025 року про звільнення від сплати судового збору, - залишити без розгляду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області про зобов`язання вчинити певні дії та про заборону вчинення певних дій,- вважати неподаною і повернути позивачеві.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи,якому ухваласуду небула врученау деньїї проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя С.П. СУПЕРСОН