Рішення

від 14.01.2025 по справі 491/1113/23

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 491/1113/23

Провадження №2/523/1043/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"14" січня 2025 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Мурманової І.М.

за участю секретаря судових засідань - Березніченко В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Виконавчого комітету Ананьївської міської ради в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Ананьївської міської ради в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Ананьївського районного суду Одеської області з позовними вимогами до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що дитина ОСОБА_1 перебуває на обліку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування служби у справах дітей Ананьївської міської ради. На момент виявлення, а саме у 2015 року, малолітнього ОСОБА_1 , відповідно до п.4 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, було встановлено, що дитина залишилась без батьківського піклування, місце перебування матері встановлено не було. Наразі дитина перебуває під піклуванням бабусі ОСОБА_3 , згідно з розпорядженням Ананьївської районної державної адміністрації від 20.03.2015 року «Про призначення ОСОБА_3 опікуном над малолітнім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Згідно характеризуючих документів, мати дитини зловживає спиртними напоями, не приймає участі у вихованні дитини, не цікавиться його життям та здоров`ям.

На підставі викладеного представник позивача просить: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_1 та стягнути з відповідача на користь піклувальника ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу).

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 05.12.2023 року цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Ананьївської міської ради в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, передано за територіальною підсудністю до Суворовського районного суду м. Одеси.

Після надходження та реєстрації зазначеного позову, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 31 січня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи в підготовче засідання. Сторонам надіслано копію ухвали суду, відповідачу роз`яснено про право на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 14 жовтня 2024 року підготовче провадження закрито, призначено розгляд справи в судове засідання по суті (а.с.85).

В судове засідання представник позивача Виконавчого комітету Ананьївської міської ради не з`явився, разом з цим, звернувся на адресу з суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, згідно якого зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.93-94).

Відповідач ОСОБА_2 про час та місце слухання справи неодноразово повідомлялась, шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації, на адресу суду повернулись поштові конверти з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання» (а.с.97). Відповідач про причини не явки суду не повідомила, з будь-якими заявами на адресу суду не зверталась, не повідомила про причини не явки. Відзиву не надала.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про час та місце слухання справи повідомлена (а.с.98), до суду не з`явилась, з будь-якими заявами на адресу суду не зверталась.

Таким чином, судом встановлено, що сторони про час та місце слухання справи повідомлені, представник позивача надав заяву про слухання справи за його відсутності, а відтак підстав для відкладення слухання справи, судом не встановлено.

Згідно положення ч. 3 ст. 211 ЦПК України - учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Ухвалою суду від 14 січня 2025 року вирішено провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши письмові докази надані позивачем в їх сукупності, дійшов висновку щодо можливості задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Так, звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача зазначив, що неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку дітей-сиріт позбавлених батьківського піклування. З метою соціального захисту малолітнього ОСОБА_1 , на підставі Розпорядження Ананьївської районної державної адміністрації від 23.02.2015 року № 83/А-2015 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування малолітньому ОСОБА_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування». Розпорядженням Ананьївської районної державної адміністрації від 20.03.2015 року № 127/А -2015 ОСОБА_3 призначена опікуном над малолітнім ОСОБА_1 . Мати дитини, життям дитини не цікавиться, не приймає участі у вихованні дитини, не цікавиться його життям та здоров`ям. З урахуванням викладеного представник просить позов задовольнити.

Судом досліджуються документи надані позивачем на підтвердження позовних вимог.

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 5. Батьками зазначені: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.18).

Відповідно до відомостей Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, встановлено, що відомості щодо батька дитини внесено відповідно до положення ст. 135 СК України (а.с.19-20).

Згідно Розпорядження Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області від 23.02.2015 року № 83/В-2015 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування малолітньому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » малолітньому ОСОБА_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с.28).

Також, встановлено, що Розпорядження Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області від 20.03.2015 року № 127/А-2015 - ОСОБА_3 призначено опікуном над малолітнім ОСОБА_1 (а.с.29).

Згідно характеристики виданої старостою Ананьївської міської ради ОСОБА_5 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживала без реєстрації в будинку АДРЕСА_1 , за час проживання за вказаною адресою зловживала алкогольними напоями, не приймала участі у вихованні сина, не цікавилась життям останнього (а.с.23).

Судом досліджується висновок органу опіки та піклування Ананьївської міської ради від 21.09.2023 року № 289 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно її неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів.

Згідно висновку встановлено наступне.

На обліку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування служби у справах дітей Ананьївської міської ради перебуває неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за відомостями Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . За даною адресою розташована Комунальна установа «Обласний центр обліку бездомних громадян».

Згідно листа-повідомлення Ананьївського РВ УМВС України в Одеській області від 10.02.2015 року N 1134 за відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС в Одеській області громадянка ОСОБА_2 не зареєстрована. В даний час місце перебування гр. ОСОБА_2 невідоме. З метою соціального захисту малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі розпорядження Ананьївської районної державної адміністрації від 23.02.2015 року N 83/А-2015 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування малолітньому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », дитині було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування за результатами наявних даних щодо розшуку матері дитини, ОСОБА_2 .

Неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться під піклуванням бабусі ОСОБА_3 на підставі розпорядження Ананьївської районної державної адміністрації від 20.03.2015 року N 127/А-2015 «Про призначення ОСОБА_3 опікуном над малолітнім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

У липні 2022 року піклувальник дитини ОСОБА_3 повідомила службу про приїзд матері дитини гр. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . 26 липня 2022 року комісійно, за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено обстеження умов проживання гр. ОСОБА_2 . Обстеженням встановлено, що гр. ОСОБА_2 проживає у будинку, який вона придбала нещодавно, з її слів, без нотаріального оформлення документів.

Будинок глинобитний, оштукатурений, вікна дерев`яні. Умови проживання визнані незадовільними. Санітарно-побутові умови проживання не відповідають нормам, в кімнатах брудно, речі та одяг розкидані по кімнатам. Опалення пічне, до газової плити підведено природній газ, але його перекрито через заборгованість попередніх господарів будинку. Умов для утримання, виховання та розвитку дитини в помешканні матері не створено.

Також, комісією було встановлено, що гр. ОСОБА_2 стосунки з дитиною не підтримує, матеріально не допомагає. За результатами бесіди громадянці ОСОБА_2 повідомлено, що вона не позбавлена батьківських прав і має право на повернення дитини в сім`ю та остання була попереджена, що у разі не створення відповідних умов для виховання, утримання дитини та налагодження стосунків із сином вона буде позбавлена батьківських прав.

На початку серпня 2023 року, враховуючи відсутність звернень громадянки ОСОБА_2 до служби у справах дітей Ананьївської міської ради з питання повернення в сім?ю неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у телефонній бесіді з піклувальником дитини ОСОБА_3 було з`ясовано, що гр. ОСОБА_2 більше не проживає за адресою: АДРЕСА_1 та виїхала в напрямку м. Одеса.

Згідно характеристики від 14.08.2023 року N 532, наданою Ананьівською міською радою, громадянка ОСОБА_2 за час проживання зловживала спиртними напоями, не приймала участі у вихованні та утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не цікавилася його життям та здоров`ям.

Позбавлення матері дитини, ОСОБА_2 батьківських прав є обов`язковим заходом щодо підтвердження неповнолітньому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, що також у подальшому дозволить службі у справах дітей Ананьївської міської ради вживати обов`язкових заходів соціального захисту дитини, а саме: здійснити постановку на облік з усиновлення.

31.08.2023 року відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини Ананьївської міської ради з розглядом питання доцільності позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 стосовно її неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення аліментів на утримання дитини. Заслухавши інформацію служби у справах дітей Ананьївської міської ради, пояснення піклувальника ОСОБА_3 , думку неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісія з питань захисту прав дитини одноголосно вирішила вважати за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно її неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення аліментів на утримання дитини.

Також, члени комісії погодились з тим фактом, що позбавлення матері дитини батьківських прав захистить дитину після виповнення повноліття, так як частиною третьою статті 172 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов`язаних із наданням такого піклування.

У разі ж позбавлення матері батьківських прав, згідно частини першої статті 166 Сімейного кодексу України, особа, позбавлена батьківських прав не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування) та втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти.

Громадянка ОСОБА_2 тривалий час належним чином не займається вихованням та утриманням свого неповнолітнього сина. Враховуючи вищезазначене, орган опіки та піклування Ананьївської міської ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно її неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення аліментів (а.с.10-13).

З огляду на висновок органу опіки та піклування встановлено, що комісією було ретельно досліджено питання щодо доцільності позбавлення батьківських справи відповідача відносно сина, встановлені фактичні обставини щодо проживання відповідача та ставлення відповідача щодо батьківських обов`язків.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст.8,12 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27.02.1991 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Ч. 7 ст.7 СК України, передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.03.21991 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.1-4 ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України, зокрема п.2 ч.1 ст.164 СК України, визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виходячи з тлумачення п.2 ч.1 ст.164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька так і для дитини (ст.166 СК України). Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (п.57,58).

У п.100 справи «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Не може також бути виправданим захід, що роз`єднує сімейні зв`язки, самим лише посиланням на ненадійний стан батьків, що може бути вирішено за допомогою менш радикальних засобів, такими як цільова матеріальна допомога та соціальна підтримка, а не шляхом розлучення сім`ї (як приклад, рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).

Відповідно до ст.165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ст.180, 181 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч.3 ст.166 СК України зазначено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Як роз`яснено у п. 15,16 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В ході розгляду справи, та з огляду на досліджені документи/докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог, судом встановлено, що відповідач життям дитини не цікавиться, не вчинила жодних дій направлених на належне виконання батьківських обов`язків, дитина перебуває під опікую бабусі, мати не допомагає та не утримує дитину.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що відповідачем не створені умови для проживання дитини в безпечних умовах, у спокійному середовищі, відповідач не забезпечена житлом, а тому, вирішуючи дану справу, з огляду на досліджені докази та обставини, що стали підставою для надання дитині статусу позбавленої батьківського піклування, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.

Судом враховується, що дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, який відповідач не може забезпечити. Зокрема, за час розгляду справи відповідач не довела суду такої можливості.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 2 статті 166 СК України встановлено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється щодо обов`язку утримання дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. ст. 183, 184 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення - у твердій грошовій сумі.

Таким чином, визначаючи належний до стягнення з відповідача розмір аліментів, суд враховує вимоги ст. 182 СК України, право дітей на достатній рівень життя, з урахуванням обов`язку батьків утримувати своїх дітей, суд вважає, що належним розміром аліментів на дітей, є стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що відповідатиме вимогам закону та не порушуватиме прав як дитини на користь якої стягуються аліменти, так і відповідача.

При цьому мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, слід звернути увагу на те, що відповідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому при зміні стану здоров`я, сімейного стану чи матеріального становища платника аліментів або одержувача аліментів, у сторін є право звернутись до суду із позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в межах суми платежу за один місяць допускається до негайного виконання.

На підставі викладеного, з урахування досліджених доказів та пояснень сторін наданих під час розгляду справи, приймаючи до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, необхідно дійти висновку, що позбавлення батьківських прав відповідає інтересам дитини, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 55, 56, ЦК України, ст.ст. 150, 155, 164-166, 171 СК України, ст. 3, 9 Конвенції про права дитини, ст. ст. 10, 12, 13, 18, 76-81, 247, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Виконавчого комітету Ананьївської міської ради в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 02.10.2023 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі:1 073, 60 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - ти денний строк з дня отримання рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 16.01.2025р.

Суддя: