Рішення

від 15.01.2025 по справі 160/22766/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 рокуСправа №160/22766/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відповідача-1: Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради в особі Спеціалізованої травматологічної МСЕК, Відповідача-2: Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради в особі Обласної МСЕК № 3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відповідача-1: Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради в особі Спеціалізованої травматологічної МСЕК, Відповідача-2: Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради в особі Обласної МСЕК № 3, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради» щодо невизнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалідом, оформлене у довідках Спеціалізованої травматологічної МСЕК від 14.03.2024 № 166 та Обласної МСЕК № 3 від 20.05.2024 № 107;

- зобов`язати Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради» провести повторний експертний огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на предмет встановлення групи інвалідності у відповідності до вимог Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженій Наказом МОЗ України № 561 від 05.09.2011.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв`язку з наявними в нього захворюваннями: післятравматичним лівобічним варусним гонартрозом IV ст. правобічним гонартрозом III ст., контрактурою обох колінних суглобів, Двобічним коксартрозом II ступеня, ПФС III ст. Больовим синдром, він має стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені вказаними захворюваннями, що призвели до помірно вираженого обмеження його життєдіяльності, в тому числі працездатності.

У зв`язку з хворобою функція його опорно-рухового апарату порушена, у зв`язку з чим йому складно самостійно пересуватися, користуватися громадським транспортом. Через больовий синдром доводиться приймати знеболювальні ліки на постійній основі, не може виконувати роботу пов`язану з фізичними навантаженнями, тому потребує соціальної допомоги і соціального захисту від держави.

14 березня 2024 його було оглянуто Спеціалізованою травматологічною МСЕК, яка є структурним підрозділом Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради та за результатами такого огляду його не визнано особою з інвалідністю, що підтверджується довідкою від 14.03.2024 № 166.

Із вказаним висновком позивач не погодився і оскаржив його до Обласної МСЕК № 3 Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради.

20.05.2024 Обласною МСЕК № 3 було проведено повторний огляд позивача та прийняте рішення, що за результатами огляду він не визнаний особою з інвалідністю. Після проведення огляду відповідач-2 видав йому довідку про невизнання особою з інвалідністю від 20.05.2024 № 107 та повідомив, що для встановлення інвалідності йому слід звернутися до суду.

При цьому відповідачі не видали йому копії актів огляду МСЕК та не пояснили мотиви прийнятих рішень.

З висновками обстеження, оформленими довідками про невизнання особою з інвалідністю від 14.03.2024 № 166 та від 20.05.2024 № 107, позивач не погоджується та вважає, що комісії МСЕК дійшли передчасного помилкового висновку про невизнання його особою з інвалідністю, оскільки комісією порушено процедуру проходження огляду, зокрема не у повному обсязі проведено обстеження. Позивач вважає, що комісією не враховано:

- медичну документацію Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова», а саме: виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № ЭА 2718 згідно з якою, з 03.05.2017 по 16.05.2017 позивач був направлений в стаціонар відділення травматології та ортопедії з діагнозом хондроматоз лівого колінного суглобу. При огляді в області лівої підколінної ямки пальпується щільне утворення еластичної консистенції, рухливе, неспаяне зі шкірою. Рух в колінному суглобі обмежений. Периферичних розладів кровообігу немає. 05.05.2017 зроблено операцію з видалення хондроматозних тіл в області заднього завороту лівого колінного суглоба та виписано на амбулаторне лікування в задовільному стані;

- дослідження колінних суглобів кабінетом спіральної комп`ютерної томографії КНП «Міська клінічна лікарня № 9» ДМР від 18.11.2022 № 3770 в якому зазначено, що конфігурацію суглоба не змінено. Суглобові щілини з обох боків нерівномірно звужені до 3 мм, більше по медіальній поверхні. На суміжних суглобових поверхнях визначаються крайові кісткові розростання праворуч до 3,6 мм, ліворуч 8,7 мм. Субхондральний склероз з наявністю ділянок кістоподібної перебудови в великогомілкових та стегнових кістках та надколінах. Міжвиросткові піднесення загострені. У препателярній сумці зліва визначається помірна кількість вільної рідини. Хондроматозне тіло ліворуч по латеральній поверхні впритул прилягає до великогомілкової кістки розмірами 10x10 мм. В підколінних ямках з обох сторін визначається утворення рідинної щільності до 7 од.Х, розмірами праворуч 20x11мм, ліворуч 19x41 мм. Контури чіткі, рівні. Висновок: помірно виражений коксартроз правого колінного суглобу та виражений коксартроз лівого колінного суглобу. Синовіт ліворуч. Хондроматоз лівого колінного суглобу. Кісти Бейкера з обох сторін;

- консультативний висновок спеціаліста, лікаря травматолога КНП «Міська клінічна лікарня №9» ДМР від 21.11.2022 відповідно до якого, результати функціонального, рентгенологічного та інших спеціальних досліджень КТ від 18.11.2022 № 3770 помірно вражений коксартроз правого колінного суглобу та вираж. коксартроз лів. колінного суглобу;

- семовіт ліворуч. Хондроматоз лів. колін, сугл. Кісти Бейкера з обох, сторін. Висновок спеціаліста (встановлений діагноз) П/тр двобічний гонартроз справа 2 ст., зліва 3-4 ст. Вкорочення тлів п/п на 2,5 см. Порушення функцій опори та ходіння середнього ступеня;

- медичну документацію Медичного центру «Medical Plaza», згідно з якою за результатами огляду лікаря-травматолога 03.10.2023 встановлено діагноз: М17.2 - Посттравматичний гонартроз, двобічний 4 ст. Контрактура обох колінних суглобів. Двосторонній коксартроз 2 ст. НФС середнього ступеня. Рекомендації: Ендопротезування колінних суглобів в плановому порядку. Амбулаторне лікування;

- консультаційний висновок спеціаліста ортопеда травматолога КНП «Міська клінічна лікарня № 6» ДМР від 09.10.2023 про результати функціонального, рентгенологічного та інших спеціальних досліджень КТ 29.09.2023 двобічний гонертроз зліва III ст., справа II ст. Больовий синдром ПФС II, III ст. Рекомендації: Ендопротезування колінних суглобів в плановому порядку;

- мультиспіральну комп`ютерну томографію Медичного центру «Medical Plaza» від 29.09.2023 дослідження СКТ Парних суглобів, відповідно до якої співвідношення у правому колінному суглобі збережено. Суглобова щілина нерівномірно звужена, переважно у медіальних відділах. Суглобові поверхні з наявністю крайових кісткових розростань. Міжвиросткові узвища загострені. В порожнині суглоба визначається скупчення рідини. У підколінній ямці визначається осифіковане хондромне тіло мах діаметром 8 мм. Періартикулярні м`які тканини набряклі. Співвідношення у лівому колінному суглобі збережено. Суглобова щілина нерівномірно звужена, переважно у медіальних відділах. Суглобові поверхні з наявністю масивних кісткових розростань. Міжвиросткові узвища загострені. В порожнині суглоба визначається скупчення рідини. Також скупчення рідини визначається у репателярній бурсі. Періартикулярні м`які тканини набряклі. Висновок КТ- ознаки дегенеративного остеоартриту колінних суглобів III ст. Синовііт. Препателярний бурсит ліворуч;

- виписку № 6985/842 із медичної карти стаціонарного хворого травматологічного відділення КП «Слобожанська ЦЛ» ССР від 30.11.2023, в якій визначено повний діагноз: післятравматичний двобічний деформуючий гонартроз III (третього) ступеня, з варусною постановою. Хронічний рецидивуючий синовііт лівого колінного суглобу. Стійка артрогенна комбінована контрактура обох колінних суглобів з вираженим больовим компонентом та порушенням функції опори та ходи помірного ступеню.

Короткий анамнез, діагностичні дослідження, перебіг хвороби, проведене лікування, стан при направленні, при виписці: Скарги при надходженні: на біль, обмеження рухів в обох колінних суглобах, більше зліва. Труднощі при пересуванні, посилення болю при пересуванні та фізичному навантаженні. Вищевказані скарги турбують тривалий час, через побутову травму в 1996 році (дісторсія лівого колінного суглобу, напружений гемартроз). В подальшому лікувався консервативно, наглядався в ортопеда-травматолога за м/проживання. В 2018 році оперувався в ОКЛМ з приводу Кісти Бейкера лівої підколінної ямки. Періодично обстежувався та лікувався амбулаторно в травматолога, без позитивного клінічного ефекту. Постійно приймає нестероїдні протизапальні препарати, проте болі продовжують турбувати. Останнім часом відчуває прогресивне посилення болів в області обох колінних суглобах, більше зліва, що супроводжується вираженим обмеженням рухів і функцій. Госпіталізований у травматологічне відділення СЦЛ для обстеження й подальшого лікування у зв`язку із загостренням захворювання. Пересувається самостійно за допомогою тростини, хода порушена-кульгає більше на ліву н/кінцівку. Колінні суглоби дефігуровані, з варусною поставою, пастозні, контури згладжені. Біль при пальпації по ходу суглобової щілини обох колінних суглобів, більше у медіальних відділах. Рухи в колінних суглобах обмежені, болісні. Згинання до 100°, розгинання до 160°, більше з ліва. Посилення болю на висоті амплітуди рухів. Периферична пульсація та іннервація збережені. Рентгенограма обох колінних суглобів від 22.11.2023: Двобічний гонартроз III ст. КТ лівого та правого колінного суглобу від 29.09.2023: ознаки дегенеративного остеоартриту колінних сулглобів III ст. Синовііт. Препатилярний бурсит ліворуч;

- карту диспансерного огляду КНП «Міська клінічна лікарня № 6» ДМР, відповідно до якої 19.01.2024 року ЛКК мені дозволено оформлення медичної документації на МСЕК за результатами проведеного обстеження та лікування (в міжкомісійному періоді), наявністю ознак стійкої втрати працездатності, а також - в зв`язку з завершенням визначеного раніше МСЕК терміну інвалідності з діагнозом: двобічний гонартроз III ст.

- листок запису заключних (уточнених) діагнозів КНП «Міська клінічна лікарня № 6» ДМР від 06.02.2024 року згідно з яким заключний (уточнений) діагноз післятравматичний двобічний деформуючий гонартроз 3 ст. з варусною постановою. Комбінована контрактура.

- огляд травматолога КНП «Міська клінічна лікарня № 6» ДМР від 06.02.2024 року в якому зазначено, що я маю скарги на біль у обох колінних суглобах з обмеженням активних рухів. При огляді пересуваюся за допомогою тростини. Суглоби дефігуровані, незначно збільшені в розмірах, пальпаторно різкий біль у проекціях медіальних суглобових щилин. Вісь кінцівки помірно вальгусно викривлені. Порушень переферічного кровопостачання та іннервації не виявлено. КТ 29.09.2023 - Двобічний гонартроз 3 ст. Б8: Двобічний гонартроз, з права 2 ст., зліва 3 ст., Комбінована контрактура лівого колінного суглоба. Больовий компонент. Порушення функції суглоба 1-2 ст. Оформлюється на МСЕК для визначення ступеню інвалідності;

- ЦВКК (спільного засідання реабілітаційної комісії КНП «Міська клінічна лікарня №6» ДМР згідно з яким у зв`язку з наявністю у мене ознак інвалідності: Двобічний гонартроз, справа 2 ст., зліва 3 ст., Комбінована контрактура лівого колінного суглоба. Больовий компонент. Порушення функції суглоба 1-2 ст. Стаціонарне лікування: ЦРЛ 22.11.2023 по 30.11.2023. Амбулаторно, проходив лікування у спеціаліста ортопеда травматолога. За результатами засідання реабілітаційної комісії складено план реабілітації на 2024/2025. З урахуванням даних обстеження рівень ефекту від терапії відправляється на обстеження в МСЕК. Дні непрацездатності за 12 календарних місяців (міжкомісійний період).

Відповідно до Плану реабілітаційних заходів на 2024/2025 рік позивач має необхідність у забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, такими як милиці з локтьовим упором, ортопедичні устілки, корсет для поперекового відділу хребта, ендопротези колінних суглобів;

- витяг з амбулаторної карти КНП «Міська клінічна лікарня № 6» ДМР від 06.02.2024, в якій зазначено, що позивач хворіє довгочасно, протягом 10 років. Різке погіршення з серпня 2023. Неодноразово проходив амбулаторне лікування з тимчасовим позитивним ефектом. Консультований у ОКБМ 22.01.2024 з діагнозом: двобічний гонартроз, справа 2 ст., зліва 3 ст. СПО (2018 р). Комбінована контрактура лівого колінного суглоба. Больовий компонент. Порушення функції суглоба 1-2 ст. 08: Двобічний гонартроз, зправа 2 ст., зліва 3 ст., Комбінована контрактура лівого колінного суглоба. Больовий компонент. Порушення функції суглоба 1-2 ст. На теперішній час пройшов диспансеризацію амбулаторно, направляється на МСЕК для визначення ступеню інвалідності.

Також позивач вказав, що відповідачем-2 не взято до уваги виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 2488 ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» згідно з якою, позивач з 24.04.2024 по 01.05.2024 перебував у стаціонарі експертно-реабілітаційного відділення реконструктивної травматології та ортопедії з основним діагнозом: М17. Післятравматичний остеоартроз лівого колінного суглоба, рентген-стадія III; СПО видалення хондроматозних тіл лівого колінного суглоба в 2017р; рецидивуючий синовіт лівого колінного суглоба, загострення genu varum зліва; остеоартроз правого колінного суглоба, рентген-стадія III, порушення функції колінних суглобів І ст. зі скаргами на обмеження рухів та біль у колінних суглобах, більше у лівому, посилюється при незначних фізичних навантаженнях, обмеження рухів, утруднення при ходьбі.

Анамнез хвороби: зі слів та згідно медичної документації в 1995 році отримав невиробничу спортивну травму лівого колінного суглоба. З приводу гемартрозу виконувалась пункція суглоба. В 2017 році в ОКЛ м. Дніпро проводилось оперативне лікування з приводу хондроматозу колінного суглоба, після чого відзначав покращення стану. Близько 3 років назад відзначив погіршення стану, з`явився біль у правому колінному суглобі. Періодично приймає НПЗЗ, виконувались внутрішньосуглобові введення препаратів гіалуронової кислоти. У зв`язку з погіршенням стану звернувся на МСЕК та в порядку консультації був направлений до клініки інституту.

Експертний анамнез: у 2024р. на МСЕК оглянутий вперше, рішення не прийнято.

Об`єктивно: загальний стан відносно задовільний. St. lосаlis: ходить за допомогою ціпка, накульгує на ліву н/кінцівку. Вісь лівої нижньої кінцівки правильна, варусна деформація лівого колінного суглоба до 10°. Посилене контуруються завороти лівого колінного суглоба. При пальпації визначається ущільнення периартикулярних тканин колінних суглобів, більше зліва. Вільна рідина в порожнині лівого колінного суглоба в незначній кількості, правого не визначається. Зв`язковий апарат стабільний. Болючість в проекції суглобової щілини. Гіпотрофія лівої гомілки 1см. Рухи в колінних суглобах в обемі 170/70° зліва, 180/60° справа.

На КТ від 29.09.2023 остеоартрит колінних суглобів III ст, синовіт.

Рентген. дані: на представленому диску колінних суглобів від 29.09.2023: Ознаки двобічного деформуючого гонартрозу II ст. з ділянками кістоподібної перебудови. Синовіт. Кісти Бейкера з обох боків.

На думку позивача вищезазначене підтверджує, що наявні у нього захворювання, в тому числі, захворювання, які не були враховані та належним чином дослідженні відповідачами під час проходження огляду - двобічний гонартроз, справа 2 ст., зліва 3 ст., Комбінована контрактура лівого колінного суглоба. Больовий компонент. Порушення функції суглоба 1-2 ст. гонартроз III ст. відноситься до переліку хвороб, за якими повинна бути визначена III група інвалідності.

Однак відповідачі не визнали його особою з інвалідністю, чим порушили його право на соціальний захист, гарантований державою.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/22766/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

09.09.2024 через систему «Електронний суд» до суду від Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому висловлені заперечення проти задоволення позовних вимог та зауважено, що відповідач-1 та відповідач-2 є однією юридичною особою та не мають окремо правосуб`єктності, тому не можуть виступати окремими відповідачами у справі, таким чином відзив подано Комунальним закладом «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради.

У відзиві зазначено, що позивач ОСОБА_1 був первинно оглянутий 14.03.2024 травматологічною МСЕК відповідача, за рішенням якої він не був визнаний особою з інвалідністю. У зв`язку з цим позивачу було видано акт огляду МСЕК № 626 від 14.03.2024. Позивач не погодився з результатами огляду, у зв`язку з чим був двічі оглянутий обласною МСЕК № 3. Вказана комісія також не вбачала у позивача ознак інвалідності, про що йому був виданий акт № 805 від 05.04.2024 та № 1232 від 20.05.2024.

У зв`язку з тим, що позивач також не погодився із вказаним актом, експертами відповідача він був скерований до клініки УкрДержНДІ МСПІ, де знаходився на дообстеженні з 24.04.2024 по 01.05.2024. Діагноз інституту: остеоартроз колінних суглобів, рецидивуючий синовіт лівого колінного суглоба, порушення функції колінних суглобів І ст. Обмеження життєдіяльності всі показники (крім до самостійного пересування, де 0-1) 0 ступеню, що стало підставою для не встановлення ОСОБА_1 інвалідності, так як жодного обмеження життєдіяльності у зв`язку з його хворобами відповідно до вимог чинного законодавства у нього не встановлено.

З урахуванням професії та стану здоров`я позивача ОСОБА_1 за результатами неодноразових медичних оглядів експертами відповідача та вищих медико-експертних закладів відповідач вказав, що у позивача не встановлено жодних обмежень, передбачених пунктом 27 Положення № 1317, а тому підстав для встановлення йому групи інвалідності немає. У зв`язку з цим, у задоволенні позову відповідач просив відмовити.

10.09.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що він не згоден з діагнозом клініки УкрДержНДІ МСПІ, де він знаходився на дообстеженні з 24.04.2024 по 01.05.2024. Зазначив, що згідно з критеріями, для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я. Згідно з пунктом 27 Положення № 1317, позивач вказав, що він фактично має:

- обмеження самообслуговування І ступеня здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів (ціпок, без якого він не може не тільки пересуватися, але й виконувати деякі дії в його життєдіяльності вдома, на вулиці, на роботі, в побуті, що не було враховано клінікою УкрДержНДІ МСПІ);

- обмеження здатності самостійно пересуватися І ступеня здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані, може пересуватися за допомогою ціпка, єдине обмеження, яке враховано клінікою УкрДержНДІ МСПІ;

- обмеження здатності до навчання І ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає), у разі його навчання, без спецзасобу (ціпка) та сторонньої допомоги він не зміг це робити, що не було враховано клінікою УкрДержНДІ МСПІ;

- обмеження здатності до трудової діяльності І ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії). На даний момент він працює, але має часткову втрату можливостей до повноцінної трудової діяльності, а саме не має можливості самостійно добиратися громадським транспортом на роботу, не може належно виконувати обов`язки за професією, виїжджати на зустріч до клієнтів як менеджер з продажу, має обмеження по своїй роботі, так як не може довго сидіти чи стояти.

З урахуванням викладеного, позивач вказує, що має 4 (чотири) обмеження категорії життєдіяльності у помірно вираженому І ступені для встановлення III групи інвалідності, у зв`язку з чим просив його позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 26.08.2024 витребувано у відповідачів належним чином засвідчені копії всіх документів щодо проходження ОСОБА_1 огляду медико-соціальною експертною комісією. Витребувані судом документи були надані разом з відзивом на позовну заяву.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

14 березня 2024 ОСОБА_1 (позивача) було оглянуто травматологічною медико-соціальною експертною комісією Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради та за результатами такого огляду його не визнано особою з інвалідністю, що підтверджується довідкою від 14.03.2024 року № 166.

20.05.2024 Обласною МСЕК № 3 було проведено повторний огляд позивача та прийняте рішення про те, що за результатами огляду він не визнаний особою з інвалідністю. Після проведення огляду позивачеві видана довідка про невизнання особою з інвалідністю від 20.05.2024 № 107.

З висновками обстеження, оформленими довідками про невизнання особою з інвалідністю від 14.03.2024 №166 та від 20.05.2024 №107, позивач не погоджується та вважає, що комісії МСЕК дійшли передчасного помилкового висновку про невизнання його особою з інвалідністю, оскільки комісією порушено процедуру проходження огляду, зокрема не у повному обсязі проведено обстеження. Позивач уважає, що комісією не враховано: медичну документацію КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова», а саме: виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № ЭА2718; дослідження колінних суглобів кабінетом спіральної комп`ютерної томографії КНП «Міська клінічна лікарня № 9» ДМР від 18.11.2022 № 3770; консультативний висновок спеціаліста - лікаря травматолога КНП «Міська клінічна лікарня №9» ДМР від 21.11.2022, медичну документацію Медичного центру «Medical Plaza», консультаційний висновок спеціаліста ортопеда травматолога КНП «Міська клінічна лікарня № 6» ДМР від 09.10.2023, мультиспіральну комп`ютерну томографію Медичного центру «Medical Plaza» від 29.09.2023 дослідження СКТ Парних суглобів, виписку № 6985/842 із медичної карти стаціонарного хворого травматологічного відділення КП «Слобожанська ЦЛ» ССР від 30.11.2023.

Незгода позивача з рішеннями щодо невизнання його особою з інвалідністю і стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 2 Закону № 875-ХІІ, особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (стаття 3 Закону № 875-ХІІ).

Громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю (частина друга статті 6 Закону №875-ХІ).

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» № 2961-IV від 06.10.2005 (далі - Закон № 2961-IV).

Частиною першою статті 1 Закону №2961-IV визначено, що особа з інвалідністю - особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (абзац другий);

інвалідність - це міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (абзац четвертий);

обмеження життєдіяльності - це помірно виражена, виражена або значно виражена втрата особою внаслідок захворювання, травми (її наслідків) або вроджених вад здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності нарівні з іншими громадянами (абзац сьомий);

медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи (абзац восьмий).

Відповідно до частин першої-шостої статті 7 цього Закону, медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Огляд повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, осіб з інвалідністю (за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу), дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю проводиться після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму у зв`язку з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами. Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Згідно з частиною восьмої цієї ж статті, медико-соціальні експертні комісії визначають:

- групу інвалідності, її причину і час настання (особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини);

- види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров`я;

- причинний зв`язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;

- ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;

- ступінь втрати здоров`я, групу інвалідності, причину, зв`язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи;

- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

Частина дванадцята статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» № 2961-IV від 06.10.2005 містить відсилочну норму про те, що положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 затверджено Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Згідно з абзацом 1 пунктом 3 вказаного Положення медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (п. 4 Положення № 1317).

За правилами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають, зокрема, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Пунктом 17 Положення № 1317 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з пунктом 19 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (п. 20 Положення № 1317).

Умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями встановлені Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом п. 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

За змістом пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Також пунктом 26 цього Положення визначені причини інвалідності, зокрема: загальне захворювання; поранення, контузії, каліцтва, захворювання.

Згідно з пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:

обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;

обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;

обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);

обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);

обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;

обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;

обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Пунктом 1.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі Інструкція № 561), визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії. (п.1.10 Інструкції №561)

Відповідно до п. 3.4 Інструкції №561, група інвалідності III встановлюється при таких захворюваннях: 3.4.1. Відсутність одного ока; 3.4.2. Стійкий повний птоз на одному оці після проведення усіх видів відновного лікування; 3.4.3. Сліпота на одне око (гострота зору з переносною корекцією 0,05 і нижче або концентричне звуження поля зору до 10 град. від точки фіксації); 3.4.4. Двобічна глухота; 3.4.5. Стійка трахеостома; 3.4.6. Стеноз гортані II-III ступенів внаслідок травматичного або інфекційного ураження нервово-м`язового апарату гортані з одно - або двобічним парезом і стійкою дисфонією; 3.4.7. Стійка афонія органічного генезу; 3.4.8. Дефект щелепи чи твердого піднебіння, якщо протезування не забезпечує жування; 3.4.9. Спотворюючі обличчя рубці та дефекти, які не піддаються хірургічно-косметологічній корекції; 3.4.10. Гіпофізарний нанізм. Остеохондропатія, остеохондродистрофія при зрості менше 150 см; 3.4.11. Помірна сенсорна афазія; 3.4.12. Параліч китиці; 3.4.13. Параліч або виражений парез верхньої або нижньої кінцівки, що супроводжується значним обмеженням обсягу активних рухів в усіх суглобах і гіпотрофією м`язів: плеча - більше 4 см, передпліччя - більше 3 см, стегна - більше 8 см, гомілки - більше 6 см, а також гіпотрофією м`язів китиці чи стопи; 3.4.14. Чужорідне тіло в речовині головного мозку (внаслідок травми), якщо травма супроводжувалась абсцесом мозку або менінгоенцефалітом. Введення чужорідних тіл у речовину головного мозку з метою лікування не є дефектом, і група інвалідності встановлюється залежно від порушень нервової системи та психіки; 3.4.15. Значний дефект кісток черепа (3 кв.см і більше, крім випадків заміщення його аутокісткою) або при менших розмірах, якщо має місце пульсація мозку, або при відсутності пульсації у випадках, коли травма супроводжувалась ускладненням (інфекційно-гнійним процесом); 3.4.16. Відсутність китиці і вищий рівень ампутації верхньої кінцівки; 3.4.17. Хибний суглоб плеча або обох кісток передпліччя; 3.4.18. Відсутність усіх фаланг чотирьох пальців китиці, за винятком першого; 3.4.19. Відсутність трьох пальців китиці, включаючи перший; анкілоз чи виражена контрактура тих самих пальців у функціонально невигідному положенні; 3.4.20. Відсутність першого та другого пальців з відповідними п`ястковими кістками; 3.4.21. Відсутність перших пальців обох китиць; 3.4.22. Відсутність трьох пальців китиці з відповідними п`ястковими кістками; 3.4.23. Кукса стегна чи гомілки; 3.4.24. Кукса стопи на рівні суглоба Лісфранка або на вищому рівні; 3.4.25. Двобічна кукса стопи з резекцією голівок плюсневих кісток за Шарпом; 3.4.26. Різко виражена контрактура чи анкілоз двох скокових суглобів; різко виражена контрактура чи анкілоз скокового суглоба з розташуванням стопи у функціонально невигідному положенні; 3.4.27. Різко виражена контрактура чи анкілоз кульшового або колінного суглоба; 3.4.28. Вроджений чи набутий вивих одного кульшового суглоба із значним порушенням функції; 3.4.29. Деформація грудної клітки внаслідок резекції чотирьох і більше ребер при наявності дихальної недостатності І ступеня і більше; 3.4.30. Хибний суглоб стегна чи обох кісток гомілки або великої гомілкової кістки при неефективності реабілітаційних заходів після п`яти років спостереження; 3.4.31. Нестійкий колінний чи кульшовий суглоб з вираженим порушенням функції кінцівки; 3.4.32. Укорочення нижньої кінцівки на 7 см і більше; 3.4.33. Ендопротез колінного чи кульшового суглоба або діафіза великих трубчастих кісток; 3.4.34. Сколіоз III ступеня, кіфосколіоз III ступеня з наявністю дихальної недостатності або сколіоз чи кіфосколіоз IV ступеня; 3.4.35. Анкілоз або різко виражена контрактура ліктьового суглоба у функціонально невигідному положенні; 3.4.36. Контрактура передпліччя в положенні повної пронації; 3.4.37. Ішемічна контрактура передпліччя Фолькмана з вираженим функціональним порушенням китиці; 3.4.38. Екстирпація шлунка, тотальна колопроктектомія, панкреатоектомія з наявністю цукрового діабету; 3.4.39. Тотальна тиреоїдектомія з субкомпенсованим або некомпенсованим гіпотиреозом при адекватному лікуванні; 3.4.40. Чужорідне тіло в серцевому м`язі чи у перикарді внаслідок травми (поранення), штучний клапан серця, функціонуючий кардіостимулятор. Введення чужорідних тіл у судини серця, міокард, перикард з метою лікування або діагностики не є дефектом, і група інвалідності встановлюється залежно від порушень функції серцево-судинної системи та обмеження життєдіяльності хворого; 3.4.41. Відсутність однієї нирки; 3.4.42. Відсутність однієї легені; 3.4.43. Однобічна мастектомія внаслідок злоякісного новоутворення.

Таким чином, відповідно до аналізу зазначених вище норм чинного законодавства, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Так, суд установив, що при огляді в МСЕК ОСОБА_1 групу інвалідності не встановлено.

Поряд з цим, до компетенції суду не відноситься здійснення власної оцінки підставності прийняття відповідачем висновку щодо встановлення позивачеві групи інвалідності та причини інвалідності, оскільки це є дискреційним повноваженням МСЕК, що також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, в постанові від 30 квітня 2021 року у справі № 160/12235/19, згідно з якими, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

З огляду на наведене, суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо встановлення позивачу інвалідності є дискреційними повноваженнями та виключною його компетенцією.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень МСЕК, суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка на час спірних правовідносин визначена Положенням №1317 та Інструкцією №561. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 20.11.2020 у справі № 200/14695/19-а, від 17.03.2020 у справі № 270/7133/19, від 30.04.2021 у справі №160/12235/19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Як видно з матеріалів справи, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем були враховані та досліджені документи, на які позивач посилається, як на доказ обґрунтованості своїх позовних вимог, рішення прийнято після проведення необхідних досліджень позивача лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, та за результатами обстеження позивача членами комісії.

Таким чином, при дослідженні обставин справи, з урахуванням норм чинного законодавства та доказів, які були надані до матеріалів справи сторонами, суд установив, що в цьому випадку, розглядаючи питання про встановлення позивачу інвалідності, в діях відповідача відсутні порушення щодо порядку розгляду спірного питання в контексті приписів Інструкції №561, Положення №1317, у зв`язку з чим, відсутні підстави для визнання незаконним та скасування оскаржуваних у цій справі рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі є такими, що задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради в особі Спеціалізованої травматологічної МСЕК (пр. Богдана Хмельницького, 19, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 13428538), Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради в особі Обласної МСЕК № 3 (пл. Соборна, 14, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 13428538) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач-1 Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради в особі Спеціалізованої травматологічної МСЕК (пр. Богдана Хмельницького, 19, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 13428538).

Відповідач-2: Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради в особі Обласної МСЕК № 3 (пл. Соборна, 14, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 13428538).

Суддя Н.В. Кучугурна