Постанова від 07.05.2025 по справі 160/22766/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/22766/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року (суддя Н.В. Кучугурна) у справі № 160/22766/24 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради в особі Спеціалізованої травматологічної МСЕК, Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради в особі Обласної МСЕК № 3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради в особі Спеціалізованої травматологічної МСЕК, Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради в особі Обласної МСЕК № 3, у якому просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради» щодо невизнання позивача інвалідом, оформлене у довідках Спеціалізованої травматологічної МСЕК від 14.03.2024 № 166 та Обласної МСЕК № 3 від 20.05.2024 № 107;

- зобов`язати Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради» провести повторний експертний огляд позивача на предмет встановлення групи інвалідності у відповідності до вимог Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженій Наказом МОЗ України № 561 від 05.09.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, у нього наявні захворювання, в тому числі, захворювання, які не були враховані та належним чином дослідженні під час проходження огляду, за якими повинна бути визначена III група інвалідності. Однак відповідачі протиправно не визнали його особою з інвалідністю, чим порушили право на соціальний захист, гарантований державою.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Суд установив, що при огляді в МСЕК позивачу групу інвалідності не встановлено.

Суд наголосив, що відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо встановлення позивачу інвалідності є дискреційними повноваженнями та виключною його компетенцією.

Суд дослідив, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем були враховані та досліджені документи, на які позивач посилається, як на доказ обґрунтованості своїх позовних вимог, рішення прийнято після проведення необхідних досліджень позивача закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, та за результатами обстеження позивача членами комісії.

Відтак, суд дійшов висновку, що в діях відповідача відсутні порушення щодо порядку розгляду спірного питання в контексті приписів Інструкції №561, Положення №1317, у зв`язку з чим, відсутні підстави для визнання незаконним та скасування оскаржуваних у цій справі рішень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що для встановлення ІІІ групи інвалідності достатньо обмеження однієї категорії життєдіяльності у помірно вираженому І ступені. На думку позивача, суд першої інстанції помилково не дослідив наявність у позивача обмежень життєдіяльності І ступеня. Таким чином, суд першої інстанції хибно вказав про відсутність підстав для встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 14 березня 2024 позивача було оглянуто травматологічною медико-соціальною експертною комісією Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради та за результатами такого огляду його не визнано особою з інвалідністю, що підтверджується довідкою від 14.03.2024 року № 166.

20.05.2024 Обласною МСЕК № 3 було проведено повторний огляд позивача та прийняте рішення про те, що за результатами огляду він не визнаний особою з інвалідністю. Після проведення огляду позивачеві видана довідка про невизнання особою з інвалідністю від 20.05.2024 № 107.

З висновками обстеження, оформленими довідками про невизнання особою з інвалідністю від 14.03.2024 №166 та від 20.05.2024 №107, позивач не погоджується та вважає, що комісії МСЕК дійшли передчасного помилкового висновку про невизнання його особою з інвалідністю, оскільки комісією порушено процедуру проходження огляду, зокрема не у повному обсязі проведено обстеження. Позивач уважає, що комісією не враховано: медичну документацію КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова», а саме: виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № ЭА2718; дослідження колінних суглобів кабінетом спіральної комп`ютерної томографії КНП «Міська клінічна лікарня № 9» ДМР від 18.11.2022 № 3770; консультативний висновок спеціаліста - лікаря травматолога КНП «Міська клінічна лікарня №9» ДМР від 21.11.2022, медичну документацію Медичного центру «Medical Plaza», консультаційний висновок спеціаліста ортопеда травматолога КНП «Міська клінічна лікарня № 6» ДМР від 09.10.2023, мультиспіральну комп`ютерну томографію Медичного центру «Medical Plaza» від 29.09.2023 дослідження СКТ Парних суглобів, виписку № 6985/842 із медичної карти стаціонарного хворого травматологічного відділення КП «Слобожанська ЦЛ» ССР від 30.11.2023.

Незгода позивача з рішеннями щодо невизнання його особою з інвалідністю стала підставою для звернення до суду.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» установлено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю.

Статтею 6 Закону №875-XII передбачено, що громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до пункту 1 Положення про медико-соціальну експертизу це положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Згідно з пунктом 17 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до пункту 19 Положення про медико-соціальну експертизу, комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Пунктом 20 Положення про медико-соціальну експертизу передбачено, що комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Згідно п.1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, що затверджена наказом МОЗ України від 05.09.2011 року №561, при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Згідно з пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:

обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;

обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;

обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);

обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);

обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;

обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;

обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Отже, рішення МСЕК про встановлення інвалідності відображається в акті огляду особи, а при огляді у МСЕК проводяться, зокрема, вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Матеріалами справи підтверджено, що 14 березня 2024 позивача було оглянуто травматологічною медико-соціальною експертною комісією Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради та за результатами такого огляду його не визнано особою з інвалідністю, що підтверджується довідкою від 14.03.2024 року № 166.

У подальшому, 20.05.2024 Обласною МСЕК № 3 було проведено повторний огляд позивача та прийняте рішення про те, що за результатами огляду він не визнаний особою з інвалідністю. Після проведення огляду позивачеві видана довідка про невизнання особою з інвалідністю від 20.05.2024 № 107

Колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Подібна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 30 листопада 2020 року у справі №200/14695/19-а.

Отже, вирішення питань стану здоров`я позивача, визначення ступеня обмеження його життєдіяльності та встановлення групи інвалідності не входить до компетенції адміністративного суду, а є дискреційними повноваженнями відповідача.

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що суд першої інстанції помилково не дослідив наявність у позивача обмежень життєдіяльності І ступеня та хибно вказав про відсутність підстав для встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності.

В свою чергу, як правильно встановив суд першої інстанції, при прийнятті спірних рішень враховані та досліджені документи, на які позивач посилається, як на доказ обґрунтованості своїх позовних вимог, рішення прийнято після проведення необхідних досліджень позивача закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, та за результатами обстеження позивача членами комісії.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачі не допустили порушення приписів Інструкції №561, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, при прийнятті спірних рішень, у зв`язку з чим, відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних у цій справі рішень. Доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі № 160/22766/24 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 07.05.2025

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк