Рішення

від 16.01.2025 по справі 380/3758/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025 рокусправа № 380/3758/24місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Личаківська виправна колонія № 30" про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Державної установи "Личаківська виправна колонія № 30" код ЄДРПОУ 08563932, місцезнаходження: 79039, м.Львів, вул.Шевченка, 156, у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Личаківська виправна колонія № 30" щодо невиплати ОСОБА_1 в день звільнення зі служби грошової компенсації за неотримане речове майно;

- зобов`язати Державну установу "Личаківська виправна колонія № 30" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в день звільнення зі служби грошової компенсації за неотримане речове майно за цінами, що діяли на дату звільнення зі служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу в Державній установі "Личаківська виправна колонія №30" і наказом від 25 серпня 2023 року №73/ОС-23 був звільнений зі служби з 25 серпня 2023 року. 25 серпня 2023 року позивач подав письмову заяву, в якій просив виплатити грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна, що підтверджується листом ДУ "Личаківська виправна колонія №30" від 25.01.2024 №4/3/C-3(л). Проте, станом на 18 січня 2024 року ДУ "Личаківська виправна колонія №30" відповідь на заяву від 25.08.2023 не надала, грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна не нарахувала і не виплатила, довідку про вартість предметів речового майна не надала. 18 січня 2024 року позивач повторно письмово звернувся до ДУ "Личаківська виправна колонія №30" з проханням виплатити мені грошову компенсацію замість неотриманого речового майна. У відповіді від 25.01.2024 №4/3/С-3(л) ДУ "Личаківська виправна колонія №30" повідомила, що при звільненні нарахування грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна не проводилось, оскільки відповідно до абз. 2 п.22 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року №578, грошова компенсація виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі. Кошторисні призначення для виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна на 2023 рік не передбачалися, на 2024 рік станом на 25.01.2024 відсутні, тому можливою є лише видача неотриманих предметів речового майна з наявного на складі ДУ "Личаківська виправна колонія №30".

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 26.02.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 11.06.2024 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 02.08.2024 суд позов залишив без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024 згадану ухвалу скасовано, а справу направлено для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою від 28.10.2024 суддя продовжив розгляд справи.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 проходив службу в Державній установі "Личаківська виправна колонія №30" і наказом від 25 серпня 2023 року №73/ОС-23 був звільнений зі служби з 25 серпня 2023 року.

25 серпня 2023 року позивач подав письмову заяву, в якій просив виплатити грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна, що підтверджується листом ДУ "Личаківська виправна колонія №30" від 25.01.2024 №4/3/C-3(л).

Проте, станом на 18 січня 2024 року ДУ "Личаківська виправна колонія №30" відповідь на заяву від 25.08.2023 не надала, грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна не нарахувала і не виплатила, довідку про вартість предметів речового майна не надала.

18 січня 2024 року позивач повторно письмово звернувся до ДУ "Личаківська виправна колонія №30" з проханням виплатити мені грошову компенсацію замість неотриманого речового майна.

У відповіді від 25.01.2024 №4/3/С-3(л) ДУ "Личаківська виправна колонія №30" повідомила, що при звільненні нарахування грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна не проводилось, оскільки відповідно до абз. 2 п.22 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року №578, грошова компенсація виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі.

Кошторисні призначення для виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна на 2023 рік не передбачалися, на 2024 рік станом на 25.01.2024 відсутні, тому можливою є лише видача неотриманих предметів речового майна з наявного на складі ДУ "Личаківська виправна колонія №30".

Вважаючи, що таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон №2713-IV).

Особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом (частина четверта статті 21 Закону №2713-IV).

Відповідно до частини другої статті 23 Закону №2713-IV умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Частиною п`ятою статті 23 Закону №2713-IV передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби» від 14.08.2013 №578, затверджений Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі Порядок №578), який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.

Пунктом 2 Порядку №578 визначено, що речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.

Пунктом 3 Порядку №578 визначено, що речове майно за цільовим призначенням є речовим майном поточного забезпечення, а за використанням поділяється на майно особистого користування та інвентарне майно.

Пунктом 23 Порядку №578 визначено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви.

Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін`юстом за пропозицією Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» відповідно до їх закупівельної вартості.

Пункт 27 Порядку №578 визначає, що під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.

Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення).

Відповідно до пункту 60 Порядку №578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.

З аналізу зазначених норм встановлено, що під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.

З матеріалів справи вбачається, що після звільнення зі служби в Державній установі "Личаківська виправна колонія № 30" нарахування грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна позивачу не проводилось, оскільки відповідно до абз. 2 п.22 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року №578, грошова компенсація виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі. Кошторисні призначення для виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна на 2023 рік не передбачалися, на 2024 рік станом на 25.01.2024 відсутні, тому можливою є лише видача неотриманих предметів речового майна з наявного на складі ДУ "Личаківська виправна колонія №30".

Відтак, з наведеного висновується, що відповідач не заперечує права позивача на отримання відповідної грошової компенсації. Втім причиною невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речова майно фактично слугувала відсутність фінансування.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відсутність фінансового забезпечення не є обставиною, яка звільняла б відповідача від виконання обов`язку щодо виплати позивачеві компенсації за неотримане речове майно. У цьому контексті слід звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини щодо того, що державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов`язань і виправдання своєї бездіяльності (до прикладу, рішення Кечко проти України, Сук проти України).

Отже, декларуючи певні правила проведення розрахунку при звільненні, держава також зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).

У рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим, держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Отже, суд висновує, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність, оскільки не нарахував та не виплатив позивачу в день звільнення зі служби грошової компенсації за неотримане речове майно.

З метою ефективного поновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно, що розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна, а не на дату звільнення зі служби, як помилково вважає позивач.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

V. Судові витрати

Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Державної установи "Личаківська виправна колонія № 30" про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Личаківська виправна колонія № 30" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в день звільнення зі служби грошової компенсації за неотримане речове майно.

Зобов`язати Державну установу "Личаківська виправна колонія № 30" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, що розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Личаківська виправна колонія № 30" код ЄДРПОУ 08563932, місцезнаходження: 79039, м. Львів, вул.Шевченка, 156 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович