Рішення

від 16.01.2025 по справі 600/6899/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/6899/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання незаконним наказу, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1), Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - відповідач-2) в якому просить:

- визнати незаконним наказ Адміністрації Державної прикордонної служби №1027-ОС від 20.09.2022 в частині зарахування у розпорядження начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України солдата ОСОБА_1 ;

- визнати незаконним наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 №589-ОС від 01.08.2023 року, щодо виключення зі списків особового складу та усіх видів забезпечення та направлення до складу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України солдата ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Державну прикордонну службу в особі військової частини НОМЕР_2 прикордонного загону звільнити з військової служби ОСОБА_1 на підставі набрання законної сили вироку Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19.06.2023 року по справі №725/134/23 щодо притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що згідно вироку Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19.06.2023 року по справі №725/134/23, що набрав законної сили, позивача визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, і за його вчинення призначено покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України позивача звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Позивач вважає, що факт притягнення його до кримінальної відповідальності згідно вироку Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19.06.2023 року по справі №725/134/23 є підставою для його звільнення зі служби у Державній прикордонній службі України. Однак, всупереч викладеному, відповідач-1 не звільнив його зі служби та протиправно перевів до складу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач - 1, не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого зазначив, що засудження позивача до покарання з випробуванням не передбачає обов`язкової необхідності його звільнення з військової служби, оскільки виконання обов`язків, покладених на позивача судом, не перешкоджає виконанню обов`язків військової служби. Також відповідач зазначив, що звільнення позивача з військової служби суперечило б суспільному інтересу та було б недоцільним, оскільки останній, у випадку звільнення зі служби, все одно б підлягав мобілізації на загальних підставах протягом дії правового режиму воєнного стану. З огляду на викладене, відповідач 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач 2 також подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Додатково зазначив, що оскаржуваний наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України №1027-ОС від 20.09.2022 в частині зарахування позивача у розпорядження начальника НОМЕР_3 прикордонного загону є законним, а адміністративному позові не наведено жодних доводів незаконності даного наказу. Крім того, у відзиві відповідачем також зазначено, що звільнення позивача з військової служби суперечило б суспільному інтересу та було б недоцільним, оскільки останній, у випадку звільнення зі служби, все одно б підлягав мобілізації на загальних підставах протягом дії правового режиму воєнного стану.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.04.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання незаконним наказу, зобов`язання вчинити дії, - залишено без розгляду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2024 ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним наказу, зобов`язання вчинити дії скасовано. Справу направлено до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.07.2024 прийнято адміністративну справу до свого провадження.

Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наказом Державної прикордонної служби України від 20.09.2022 №1027-ОС позивача зараховано у розпорядження НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 19.06.2023 у справі №725/134/23, що набрав законної сили 20.07.2023, позивача визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 КК України і за його вчинення призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України позивача звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.08.2023 №589-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Згідно припису №457 від 01.08.2023, виданого військовою частиною НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), позивачу запропоновано 01.08.2023 відбути до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України у розпорядження начальника.

Позивач не погоджується із оскаржуваним наказом від 20.09.2022 №1027-ОС про зарахування у розпорядження начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, а також із наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01.08.2023 №589-ОС щодо його виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. При цьому, на думку позивача, факт притягнення його до кримінальної відповідальності згідно вироку Першотравневого районного суду м. Чернівців від 19.06.2023 у справі №725/134/23, що набрав законної сили 20.07.2023, є підставою для його звільнення зі служби.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Законом, який відповідно до Конституції України визначає правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження, є Закон України "Про державну прикордонну службу України" від 03 квітня 2003 року №661-IV (далі Закон №661-IV, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно приписів статті 1 Закону №661-IV на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

Частиною першою статті 14 Закону №661-IV визначено, що до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Комплектування Державної прикордонної служби України військовослужбовцями і проходження ними військової служби здійснюються на підставі Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Уповноважені посадові особи Державної прикордонної служби України попередньо вивчають склад призовників та здійснюють їх добір у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (частина п`ята статті 14 Закону №661-IV).

Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України" затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі Положення №1115).

Цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період (пункт 1 Положення №1115).

Згідно пунктів 48-1 - 48-6 Положення №1115 для військовослужбовців, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місця служби, дезертирували із Держприкордонслужби або добровільно здалися в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військова служба для військовослужбовців призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяв, повідомлень начальників органів Держприкордонслужби про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються, про що видається наказ начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходив службу.

Звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яких призупинено, здійснюється наказами по особовому складу посадових осіб, зазначених у пункті 89 цього Положення.

Звільнення з посад військовослужбовців, призначених на посади Президентом України, військову службу яких призупинено, здійснюється Президентом України.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до загальної чисельності Держприкордонслужби.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпункту "е" пункту 1, підпункту "е" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.

Законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 2232-XII).

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, а у частині 4 цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п. 2).

Згідно підпункту «в» пункту 2 частини 4 статті 26 №2232-XII військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються у період дії воєнного стану з військової служби у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації в ІНФОРМАЦІЯ_2 , а наказом Державної прикордонної служби України від 20.09.2022 №1027-ОС його зараховано у розпорядження НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 19.06.2023 у справі №725/134/23, що набрав законної сили 20.07.2023, позивача визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 КК України і за його вчинення призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України позивача звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

З вироку Першотравневого районного суду м. Чернівців від 19.06.2023 у справі №725/134/23 вбачається, що позивача притягнуто до кримінальної відповідальності за відкриту відмову виконати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинену в умовах воєнного стану.

Разом з тим, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.08.2023 №589-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Приписом №457 від 01.08.2023, виданого військовою частиною НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), позивачу запропоновано 01.08.2023 відбути до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України у розпорядження начальника.

Позивач не погоджується із оскаржуваним наказом від 20.09.2022 №1027-ОС про зарахування у розпорядження начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, а також із наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01.08.2023 №589-ОС щодо його виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. При цьому, позивач переконаний, що факт притягнення його до кримінальної відповідальності згідно вироку Першотравневого районного суду м. Чернівців від 19.06.2023 у справі №725/134/23, що набрав законної сили 20.07.2023, є підставою для його звільнення зі служби.

При вирішенні даного спору слід зазначити, що на момент винесення оскаржуваного наказу Державної прикордонної служби України від 20.09.2022 №1027-ОС, яким позивача зараховано у розпорядження НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, останній згідно обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, не був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 КК України, а отже являвся таким, що не притягувався до кримінальної відповідальності.

Крім того, положення пунктів 48-1 - 48-6 Положення №1115, якими врегульовано питання призупинення військової служби у зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення та подальше звільнення зі служби у зв`язку із набранням відповідним вироком суду законної сили, поширюються тільки на ті випадки, коли військовослужбовець залишив органи Держприкордонслужби або місце служби, дезертирував із Держприкордонслужби або добровільно здався в полон.

Суд звертає увагу, що позивач вчинив кримінальне правопорушення у вигляді відкритої відмови виконати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в умовах воєнного стану, що передбачено частиною 4 статті 402 КК України, за що в подальшому обвинувальним вироком суду був притягнутий до кримінальної відповідальності.

Таким чином, вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 КК України, не було підставою для призупинення несення ним військової служби, а тому у керівництва ІНФОРМАЦІЯ_3 не було обов`язку призупиняти військову службу позивача.

З наведеного слідує, що на момент винесення оскаржуваного наказу від 20.09.2022 №1027-ОС у Державної прикордонної служби України було достатньо правових підстав для зарахування позивача у розпорядження НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування такого наказу.

Разом з тим, після проведення досудового розслідування та ухвалення обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, з метою реалізації наказу Державної прикордонної служби України від 20.09.2022 №1027-ОС позивача наказом наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 №589-ОС від 01.08.2023 року було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, приписом №457 від 01.08.2023 позивачу запропоновано 01.08.2023 відбути до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України у розпорядження начальника, що він добровільно і виконав.

Таким чином, винесення оскаржуваного наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 №589-ОС від 01.08.2023 року було зумовлене виключною необхідністю реалізації наказу Державної прикордонної служби України від 20.09.2022 №1027-ОС, яким позивача раніше зараховано у розпорядження начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, а тому правові підстави для визнання протиправним та скасування такого наказу також відсутні.

Суд звертає увагу, на момент звернення до суду та судового розгляду справи позивач вже являвся військовослужбовцем НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, а тому безпосередньо керівництво вказаного суб`єкта владних повноважень уповноважене приймати будь-які рішення відносно позивача, в тому числі звільняти останнього з військової служби, в той час як керівництво ІНФОРМАЦІЯ_2 позбавлене такої можливості.

Поряд з цим, у поданому адміністративному позові позивач не оскаржує дії чи бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо його звільнення з військової служби на підставі підпункту «в» пункту 2 частини 4 статті 26 №2232-XII у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.

Крім того, суд також погоджується із доводами відповідачів в частині того, що звільнення позивача від відбування покарання із випробуванням виключає його соціальну ізоляцію та не передбачає обов`язкової необхідності його звільнення з військової служби, оскільки виконання обов`язків, покладених на нього судом, не перешкоджає виконанню ним обов`язків військової служби у період дії воєнного стану.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Решта доводів учасників справи не спростовують викладених вище висновків суду

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні безпідставними, а тому відмовляє у їх задоволенні.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 );

Відповідачі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

Адміністрація Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601, Код ЄДРПОУ 00034039)

Суддя І.В. Маренич