Постанова

від 17.01.2025 по справі 480/6057/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 р. Справа № 480/6057/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.10.2023, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 05.10.23 по справі № 480/6057/23

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України , ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач 1, Міноборони, апелянт), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 2, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Міноборони щодо невиплати йому одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця (рідного батька) ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022;

- зобов`язати Міноборони повторно розглянути та задовольнити його заяву щодо призначення одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця (рідного батька) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Міноборони щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця (рідного батька) ОСОБА_2 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022.

Скасовано протокольне рішення комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія Міноборони) від 30.06.2023 № 11/д в частині повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання.

Зобов`язано Міноборони повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.01.2023 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно постанови КМУ № 168 від 28.02.2022, у зв`язку зі смертю батька - військовослужбовця ОСОБА_2 з урахуванням факту спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності спільних прав та обов`язків між загиблим військовослужбовцем ОСОБА_2 та його сином ОСОБА_1 ..

Зобов`язано Міноборони призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю батька військовослужбовця ОСОБА_2 ..

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міноборони судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на істотне порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд безпідставно встановив, що Комісія Міноборони відмовила позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги. Комісією Міноборони було повернуто документи позивача на доопрацювання, що не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги та не є відмовою, як встановлено судом першої інстанції.

Вважав, що судом першої інстанції було неповно з`ясовані обставини справи, оскільки факт кровного споріднення та спільне місце реєстрації у житловому приміщенні/будинку не є підставами та доказами для визнання позивача особою, яка перебувала на повному утриманні та одержувала допомогу, яка була для нього постійним і основним джерелом засобів його існування.

Посилаючись на ст. 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.04.2019 у справі № 456/1258/17, зазначив, що для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім`ї такого військовослужбовця, повинна довести: факт проживання з загиблим та наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов`язків.

Зауважив, що повноваження Міноборони щодо призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є дискреційними та виключною компетенцією Міноборони, як уповноваженого органу щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Зазначив, що суд першої інстанції самоусунувся від спростування аргументованих доводів Міноборони, чим грубо порушив не лише норми процесуального права, а й міжнародно-правові стандарти.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга відповідача 1 не підлягає задоволенню.

Зазначив, що Верховний Суд у постанові від 06.07.2022 у справі № 240/5809/18, яка є аналогічною цьому публічно-правовому спору, зауважив, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII визначення «члена сім`ї» не містить. Відповідно до ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Отже, судом касаційної інстанції була сформульована правова позиція, згідно з якою для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім`ї такого військовослужбовця, повинна довести: 1) факт проживання з загиблим; 2) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов`язків. Аналогічний підхід викладений у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 456/1258/17.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та відповідно до ст.308 КАС України в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 15.12.1998 Відділом реєстрації актів громадянського стану Глухівського міськвиконкому .

Згідно з записами Будинкової книги, ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 11.05.2004 по 04.10.2022, за цією ж адресою зареєстрований і його син ОСОБА_1 .

Відповідно до записів у військовому квитку серія НОМЕР_3 ОСОБА_2 з 18.05.2022 по 31.05.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , а з 01.06.2022 - у військовій частині НОМЕР_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 помер внаслідок вибухової травми декількох ділянок тіла.

Зазначене підтверджується довідкою про причину смерті від 29.09.2022 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 04.10.2022 Глухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шосткинському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) .

За довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданою ЦНАП Глухівської міської ради №90 від 20.01.2023 до складу сім`ї, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , входять: ОСОБА_1 (заявник), ОСОБА_3 (баба), ОСОБА_4 (брат), ОСОБА_5 (мати).

Відповідно до нотаріально завіреної заяви від 20.01.2023 ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі не перебував.

24.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про направлення документів до Міноборони для розгляду питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю батька.

26.05.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслав позивачу повідомлення № 1/1957 про те, що його заява розглянута.

Відповідно до Витягу з протоколу засідання Комісії Міноборони від 21.04.2023 № 120/168 комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 дружині та сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_5 у період дії воєнного стану матроса ОСОБА_2 в розмірі 2/6 частини 15 000 000 грн, в сумі 5 000 000 грн у рівних частках кожному.

Згідно з Витягом з протоколу засідання Комісії Міноборони від 30.06.2023 №11/д, комісія дійшла висновку про неможливість встановлення, чи є повнолітній син ОСОБА_1 та теща ОСОБА_3 непрацездатними (особами з інвалідністю) та такими, що перебували на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 . Також зазначено, що неможливо встановити, чи мають вони власні сім`ї.

У зв`язку із наведеним Комісією Міноборони документи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повернуто на доопрацювання.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо невиплати йому одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця (рідного батька) ОСОБА_2 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості такого та зазначив, що позивач є членом сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 у розумінні вимог СК України та, відповідно, має право на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок його загибелі під час виконання обов`язків військової служби, що зумовлює необхідність скласти відповідний висновок щодо можливості виплатити одноразову грошову допомогу як утриманцю загиблого військовослужбовця, як це передбачено відповідним Порядком і умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про зобов`язання Міноборони повторно розглянути документи за заявою ОСОБА_1 , призначити і виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю батька - військовослужбовця ОСОБА_2 з урахуванням факту спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності спільних прав та обов`язків між загиблим військовослужбовцем ОСОБА_2 та його сином ОСОБА_1 .

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі-Закон № 2232-ХІІ) передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

У ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, згідно з п.1, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-ХІІ, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону. (ч. 1 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ)

Згідно з ч. 6 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. (ч. 8 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ)

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. (ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ)

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх утримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі Порядок № 975).

Наказом Міністерства оборони України 25 січня 2023 року № 45, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 р. за № 176/39232, затверджено Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану (далі - Порядок № 45)

Відповідно до п. 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Закон №2011-ХІІ, який є спеціальним у спірних правовідносинах, визначення «члена сім`ї» не містить.

Разом з тим, статтею 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`я є первинним основним осередком суспільства, її складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом 5 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї», членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).

Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України № 3515-IX від 09.12.2023, були внесені суттєві зміни до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги, зокрема викладено у новій редакції ст. 16-1 Закону 2011-ХІІ зокрема визначено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно зі ст. 31 Закону № 2011-ХІІ члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Тобто, визначення, наведене у ст. 31 Закону № 2011-ХІІ дає підстави віднести особу до членів сім`ї померлого безвідносно до критеріїв віку та працездатності такої особи, тобто у тому числі працездатну та повнолітню особу.

Відповідно до п. 10 Порядку № 975 члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії:

документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);

свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста);

рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивач направив у порядку, визначеному Порядку № 975 до ІНФОРМАЦІЯ_6 заяву від 24.01.2023 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю його батька, в якій повідомив про інших членів сім`ї та утриманців свого батька та додав до неї такі документи:

- згоду та її копію;

- копію паспорту та коду на 1-му аркушах в 2-х екз.

- копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 на 1-му аркуші в 2-х екз.

- копію Витягу з інформаційно-аналітичної «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» на 1-му аркуші в 2-х екз.

- характеристику з місцем проживання від 23.01.2023 на 1-му аркуші в 2-х екз.

- копію довідки про склад сім`ї від 23.01.2023 на 1-му аркуші в 2-х екз.

- копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 на 1-му аркушах в 2-екз.

- копію сповіщення сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_7 №48 від 29.09.2022 вих. 1/1213

- копію рахунку з Ощадбанку на 1-му аркуші в 2-х екз.

- копію архівної довідки з місця навчання Глухівського агротехнічного фахового коледжу СНАУ №40.8-16/11 від 23.01.2023 на 1-му аркуші в 2-х екз.

- Копії свідоцтва про здобуття професії НОМЕР_6 на 1-му аркуші в 2-х екз.

- копію диплома молодшого спеціаліста Глухівського коледжу СНАУ Е19 №068544 від 30.06.2019 на 1-му аркуші в 2-х екз.

- копію диплома бакалавра Сумського державного університету НОМЕР_7 від 30.06.2021 на 1-му аркуші в 2-х екз.

- копію диплома бакалавра Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка В21 №059804 на 1-му аркуші в 2-х екз.(а.с. 117 зворотний бік 118).

Вказані документи, відповідно до Порядків № 45 та № 975 були скеровані ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

На виконання вказаних вище порядків керівник ІНФОРМАЦІЯ_8 скерував до директора Департаменту соціального забезпечення Міноборони лист № 11/646 від 01.02.2023, у якому повідомив власне судження про наявність у окремих членів загиблого право на отримання відповідної частини ОГД та відсутність таких підстав у інших членів сім`ї загиблого.

Керівник ІНФОРМАЦІЯ_8 вказав, що позивач не належить до осіб, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1066 від 27.09.2022 частка допомоги не розподіляється.

Враховуючи, що такий висновок не може бути самостійно оскаржений у судовому порядку, колегія суддів зазначає.

Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову від 27 вересня 2022 р. № 1066 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168»(далі Постанова № 1066), на яку як підставу для відмови у виплаті частки ОГД послався керівник ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Вказаною постановою внесені до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1253, ст. 1304, № 29, ст. 1577) - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2022 р. № 793, зміни, що додаються.

Цією постановою внесені такі зміни:

«1. Абзац перший після слів і цифр передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей доповнити словами , крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

2. Доповнити пункт після абзацу шостого новим абзацом такого змісту:

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві..

У зв`язку з цим абзац сьомий вважати абзацом восьмим.».

Інших приписів вказана постанова не містить.

Тобто, відповідно до вказаних змін розширено перелік осіб, які не мають права на отримання ОГД, а саме:

- громадяни російської федерації або Республіки Білорусь та особи, які постійно проживають на територіях цих країн;

- особи, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Так, лист керівника ІНФОРМАЦІЯ_8 № 11/646 від 01.02.2023 не містить жодних посилань на те, що позивач є громадянином російської федерації або Республіки Білорусь або постійно проживає на територіях цих країн, також відсутні посилання на засудження позивача за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, а тому посилання на те, що позивач не належить до осіб, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1066 від 27.09.2022 частка допомоги не розподіляється є хибним та безпідставним.

Разом з цим листом до Міноборони направлені документи загиблого ОСОБА_2 , заяви членів сім`ї загиблого з доданими до них документами, зокрема позивача, витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (а.с. 116 зворотний бік - 117) .

Вказані документи були розглянуті Комісією Міноборони, за результатами чого ухвалено рішення про направлення наданих, зокрема, позивачем документів на доопрацювання.

Так, у витязі з протоколу засідання Комісії Міноборони від 30.06.2023 №11/д вбачається, що ОСОБА_1 навчався на денній формі навчання за навчальних закладах з 01.09.2015 по 2021 рік. Тобто повнолітній син ОСОБА_1 на дату загибелі батька вже завершив навчання в зазначених навчальних закладах. Документи, що підтверджують період між завершенням навчання (на денній формі) за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання (в 2022 році) за іншим, який не перевищує чотирьох місяців, на розгляд Комісії не надано. Крім того, повнолітнім сином ОСОБА_1 було надано характеристику виконавчого комітету Глухівської міської ради за № 148 від 23.01.2023 про перебування його на утриманні загиблого батька та довідку про склад сім`ї. Таким чином, за поданими документами неможливо встановити, чи є повнолітній син та теща загиблого непрацездатними (особами з інвалідністю) та такими, що перебували на утриманні військовослужбовця. Крім цього, за поданими документами сина та тещі неможливо встановити, чи мають вони власні сім`ї. Без надання документів, які відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб підтверджують, що повнолітній син та теща (мати дружини) перебували на утриманні загиблого (копії документів, на підставі яких було призначено пенсію в разі втрати годувальника за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), неможливо встановити право заявників на отримання часток одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у зв`язку з чим документи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повернути на доопрацювання.

Надаючи оцінку вказаним твердженням Комісії Міноборони колегія суддів зазначає.

Відповідно до п. 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Згідно з п.п. 4.5, 4.6 Порядку № 45 після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання - у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) Департамент соціального забезпечення не пізніше 3 робочих днів доводить його до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_9 для інформування обласних (Київського міського, районних, міських) ТЦКСП, та, у разі її призначення,- готує проєкти розподілів відкритих асигнувань для виплати допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження документів з обласного (Київського міського) ТЦКСП.. Районні (міські) ТЦКСП, які здійснювали оформлення документів для призначення ОГД повідомляють заявників (з дотриманням вимог чинного законодавства щодо захисту персональних даних) про прийняте головним розпорядником коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання).

Тобто, вказані Порядки наділяють Комісію Міноборони правом на направлення документів на доопрацювання проте не визначають обов`язкових вимог до вмотивованості та обґрунтованості таких рішень.

Розв`язуючи цю справи, колегія суддів враховує, що обсяг і зміст вмотивованості рішення суб`єкта владних повноважень, без сумніву, залежить від конкретних обставин, що були предметом дослідження, але в будь-якому випадку у рішенні повинно відображатися те, чим саме Комісія Міноборони керувалася, оцінюючи наявність або відсутність обставин, що можуть зумовити втручання у право позивача на мирне володіння майном. При цьому вмотивованість рішення суб`єкта владних повноважень набуває виняткового значення за умови прийняття негативного рішення (про відмову або направлення на доопрацювання пакету документів), зважаючи на правові наслідки такого рішення для особи.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується принципом верховенства права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 6 КАС України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).

Разом з цим наведені вище Порядки визначають перелік документів, який має подаватися заявником і який ним фактично було надано, проте спірне рішення Комісії Міноборони про повернення пакету документів на доопрацювання не містить як чіткого та вичерпного пакету документів, які необхідні для ухвалення позитивного рішення стосовно заявника, так і не містить ґрунтовного аналізу поданих позивачем документів, зокрема мотивів відхилення характеристики виконавчого комітету Глухівської міської ради за № 148 від 23.01.2023 про перебування його на утриманні загиблого батька та довідки про склад сім`ї як доказів перебування його на утриманні у його загиблого батька.

З дослідженого протокольного рішення Комісії Міноброни від 30.06.21023 1119 вбачається, що відповідачем 1 не вказано юридичних підстав для прийняття спірного рішення окрім загальних норм, які визначають право осіб на отримання відповідної ОГД.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність протокольного рішення Комісії Міноборони від 30.06.2023 № 11/д в частині повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання базовим вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме: не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано (без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення), непропорційно.

З огляду на наведене, суд вважає належним та достатнім способом відновлення прав позивача це скасування протокольного рішення Комісії комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.06.2023 № 11/д в частині повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання. Також, задоволенню підлягає позовна вимога про зобов`язання Міноборони повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.01.2023 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно постанови КМУ № 168 від 28.02.2022, у зв`язку зі смертю батька - військовослужбовця ОСОБА_2 з урахуванням факту спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності спільних прав та обов`язків між загиблим військовослужбовцем ОСОБА_2 та його сином ОСОБА_1 .

Покликання апелянта на те, що за поданими документами неможливо встановити, чи має позивач власну сім`ю колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі не ґрунтується на приписах чинного законодавства, тому що надання подібного документа не визначено Порядком № 975, у редакції, чинній на момент подання позивачем документів.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно з яким державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Разом з цим, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Міноборони щодо невиплати йому одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця (рідного батька) ОСОБА_2 , щодо якого колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування, як передчасні.

Також колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги про зобов`язання Міноборони задовольнити заяву позивача щодо призначення спірної одноразової грошової допомоги, оскільки така бездіяльність була допущена з огляду на ухвалення протиправного протокольного рішення Комісії Міноборони протокольного рішення від 30.06.2023 № 11/д, оскільки відповідач, по суті поставленого питання, заяву позивача не розглянув та не ухвалив рішень по суті його розгляду (про задоволення заяви позивача або належним чином вмотивовану відмову у задоволенні вимог позивача), тобто не реалізував власну владну управлінську функцію, а тому наразі у суду відсутні підстави для втручання у таку функцію суб`єкта владних повноважень.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу на приписи ч. 4 ст. 245 КАС України, відповідно до яких у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Натомість спірне рішення відповідача про повернення документів на доопрацювання не містить повного аналізу виконання позивачем усіх умов, визначених законом для отримання спірної ОГД, отже позовні вимоги в цій частині є передчасними.

Щодо інших доводів сторін колегія суддів зазначає.

Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

З урахуванням викладеного та на підставі п.4 ч.1 ст. 317 КАСУ колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга Міноборони підлягає частковому задоволенню, а рішення суду І інстанції скасуванню в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Міноборони щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця (рідного батька) ОСОБА_2 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 та зобов`язання Міноборони призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю батька військовослужбовця ОСОБА_2 - з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду відповідає вимогам КАС України, а тому не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315-317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2023 року по справі № 480/6057/23 - скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця (рідного батька) ОСОБА_2 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 та зобов`язання Міністерства оборони України призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю батька військовослужбовця ОСОБА_2 .

Ухвалити постанову, якою в скасованій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2023 року по справі № 480/6057/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін