Постанова

від 16.01.2025 по справі 420/5343/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/5343/23

Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Дата і місце ухвалення 24.10.2024р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді доповідача Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

за участю секретаря Худика С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС-Т», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання протиправними та скасування наказу та дозволу,-

В С Т А Н О В И В:

16.03.2023 року до суду надійшов адміністративний позов Заступника керівника Одеської обласної прокуратури до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС-Т», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (надісланий засобами поштового зв`язку 14 березня 2023 року), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 15.08.2019 року № 274 в частині надання спеціального дозволу на користування надрами Товариству з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС-Т»;

- визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами від 25.09.2019 року № 6376, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС-Т» для видобування корисних копалин (промислова розробка) граніту, мігматиту на території родовища Вільшанське Савранського району Одеської області.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 08 серпня 2024 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

20 вересня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява Державної служби геології та надр України про залишення адміністративного позову без розгляду.

В обґрунтування заяви зазначено, що оскаржувані документи перебували у відкритому доступі, оскільки були опубліковані на офіційному сайті Держгеонадр України. Крім того, доступ до реєстру спеціальних дозволів на користування надрами був відкритий до початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Відповідне обмеження доступу до реєстру спеціальних дозволів на користування надрами після введення воєнного стану в Україні не спростовує того факту, що позивач мав право та можливості ознайомитись з оскаржуваним спецдозволом до введення відповідних обмежень або ж звернутись з запитом про надання такого спецдозволу в розумні строки. Відповідач зауважив, що Офіс Генерального прокурора принаймні з 17.06.2021 року був обізнаний про те, що ТОВ «ОАЗІС-Т» отримало спеціальний дозвіл на користування надрами, відтак, аргументи позивача щодо поважності пропуску строку до суду з цим позовом - не заслуговують на увагу, оскільки, маючи доступ до інформації щодо надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «ОАЗІС-Т» у 2019-2021 роках, прокурор не був позбавлений можливості подавати запити до державних органів.

07 жовтня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС-Т» про залишення адміністративного позову без розгляду.

В обґрунтування заяви зазначено, що органами прокуратури, щонайменше, з серпня 2021 року здійснювались заходи з метою виявлення фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування, в тому числі - Товариством з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС-Т». В свою чергу, з листа Одеської обласної прокуратури від 30.09.2021 р. № 225056-21 вбачається, що на той момент Одеська обласна прокуратура вже дійшла висновку, ТОВ «ОАЗІС-Т» отримало спеціальний дозвіл від 25.09.2019 р. № 6376 для видобування корисних копалин поза аукціоном з порушенням вимог пп.1 п.8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 р. № 615. Відповідачем також зазначено, що позивачем подано аналогічний позов до відповідачів до Окружного адміністративного суду м. Києва (справа № 640/38722/21), проте позовна заява у цій справі була повернута через не набуття позивачем права на звернення до суду з позовом в інтересах держави. Також, відповідач зазначає, що позивачу не може бути поновлено строк звернення до суду, оскільки ним не наведено жодної підстави або доказу поважності пропуску строку, визначеного ч.2 ст.122 КАС України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року клопотання представників відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позовну заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС-Т», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання протиправними та скасування наказу та дозволу залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що при винесенні ухвали судом порушено норми матеріального та процесуального права, а також неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що у грудні 2021 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про визнання протиправним та скасування наказу від 15.08.2019 № 274, спеціального дозволу на користування надрами від 25.09.2019 р. № 6376. Постановою Верховного Суду від 23.12.2022 р. у справі № 640/38722/21 залишено без змін ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022 р. у вказаній справі, якими позовну заяву прокурора повернуто заявнику. Апелянт зазначає, що надалі, змінилась позиція Верховного Суду щодо наявності у уповноваженого державного органу права звернення до суду щодо усунення допущених порушень законодавства при отриманні суб`єктом господарювання права користування надрами, зокрема, Верховний Суд у постанові від 29.11.2022 р. у справі №240/401/19, відступив від висновків викладених раніше, та зазначив, що прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду із позовом у разі відсутності органу, який має повноваження на звернення до суду з таким самим позовом. Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що звернувся із позовом в інтересах держави як самостійний позивач в межах строку, визначеного КАС України, відлік якого обраховується з дати винесення Верховним Судом постанови від 23.12.2022 р. у справі № 640/38722/21 про залишення позовної заяви без розгляду.

Апелянт також вважає, що у даному спорі має місце триваюче правопорушення, тобто проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Апелянт зазначає, що на дату звернення Одеської обласної прокуратури до суду з даним позовом, оспорюваний наказ Державної служби геології та надр України та виданий на його підставі спеціальний дозвіл на використання надр є діючими, а отже підстави для звернення за захистом порушених інтересів держави не припинили існувати.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС-Т» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Суд першої інстанції, вирішуючи спірне питання, виходив з того, що протягом жовтня 2021 року, отримавши листи Державної служби геології та надр України від 13.10.2021 р. № 17904/01/03-21 та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 25.10.2021 р. № 25/2-22/22623-2, позивач достовірно дізнався про порушення інтересів держави, а тому в грудні 2021 року звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва. За висновками суду, зазначені прокурором обставини (винесення постанови Верховного Суду від 23.12.2022 р. у справі № 640/38722/21), не змінюють моменту, з якого прокурор повинен був дізнатися про порушення інтересів держави, і ці події не пов`язуються з початком перебігу строку звернення до суду в спірних правовідносинах. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду із цим позовом, належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом ним не наведено та не доведено, а отже про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на викладене.

Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з частиною четвертою статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За змістом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження спрямовані на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Верховний Суд у постанові від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 зазначав про те, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною шостою цієї ж статті передбачено, що про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

У постанові Верховного Суду від 19 травня 2022 року у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Правові висновки щодо критеріїв поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду викладено також у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 820/1719/15, від 20 грудня 2018 року у справі № 756/513/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 813/1211/17, від 16 вересня 2019 року у справі № 120/3403/20-а, від 19 лютого 2020 року у справі № 815/5271/16, від 17 червня 2021 року у справі № 570/4516/19, від 17 лютого 2022 року у справі № 380/893/20, від 8 вересня 2022 року у справі № 380/1598/22, від 16 червня 2023 року у справі № 520/986/22 та від 4 липня 2023 року у справі № 620/4707/22.

Вирішуючи питання про дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, необхідно встановити: 1) момент виникнення у прокурора права на звернення з цим позовом до суду з урахуванням положень статті 53 КАС України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; 2) дату, з якої прокурор мав був дізнатися про фактичні обставини, що слугували підставою для його звернення до суду з позовом у цій справі; 3) поважність причин пропуску строку звернення до суду у разі, якщо такий строк був пропущений.

Зі змісту частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» слідує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

В свою чергу, право на представництво в суді інтересів держави у першому випадку, виникає у прокурора з того моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про невжиття протягом розумного строку органом, уповноваженим на здійснення функцій державного нагляду (контролю) у сфері реалізує державну політику в галузі геологічного вивчення та раціонального використання надр, активних дій з метою захисту інтересів держави.

У другому випадку, тобто у разі відсутності органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, право на представництво в суді інтересів держави у першому випадку, виникає у прокурора з того моменту, коли він достовірно дізнався про порушення інтересів держави, адже інше призводить до можливості через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення з позовом

Так, у позові, поданому прокурором у межах даної справи, стверджується про необхідність захисту інтересів держави, порушених, на переконання прокурора, внаслідок вчинення відповідачами триваючого правопорушення, а також про відсутність відповідного державного органу, уповноваженого на звернення до суду в інтересах держави.

Як свідчать фактичні обставини даної справи, наказом Державної служби геології та надр України від 15.09.2019 р. № 274 на підставі абзацу другого підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615 надано ТОВ "ОАЗІС-Т" строком на 19 років спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування гранітів, мігматитів на території Вільшанського родовища Одеської області.

25.09.2019 р. на виконання вищевказаного наказу ТОВ "ОАЗІС-Т" отримало спеціальний дозвіл № 6376 на користування надрами з метою видобування корисних копалин (промислова розробка) граніту, мігматиту на території родовища Вільшанське Савранського району Одеської області, строком дії до 25.09.2038 р.

31.08.2021 р. Офісом Генерального прокурора направлено лист-орієнтування керівникам обласних прокуратур № 12/2-320ВИХ-514ОКВ-21 про вжиття заходів на захист інтересів держави у сфері охорони і раціонального використання надр, до якого долучено перелік суб`єктів господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які, зокрема, поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі й дослідно-промислової розробки. Серед переліку суб`єктів господарювання зазначено й ТОВ «ОАЗИС-Т».

01.10.2021 р. Одеською обласною прокуратурою в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» скеровано на адресу Державної служби геології та надр України запит № 12-25 вих-21.

Державна служба геології та надр України листом від 13.10.2021 р. № 17904/01/03-21 надала інформацію на запит та повідомила, що згідно рішення Ради національної безпеки та оборони України «Щодо стану справ у сфері надрокористування» від 19.03.2021 р., введеного в дію Указом Президента України від 25.03.2021 № 122/2021, у липні 2021 року проведено позапланову перевірку дії Дозволу № 6376 (ТОВ «ОАЗИС-Т») щодо дотримання вимог законодавства у сфері користування надрами та складено акт від 22.07.2021 р. № 28/6376-О, надано припис № 178-14/01 від 22.07.2022 р., яким установлено термін для усунення порушень до 20.08.2021 р. Наказом Державної служби геології та надр України термін продовжено до 15.01.2022 р.

Таким чином, у цій справі про наявність підстав звернення до суду прокурор дізнався у жовтні 2021 року, коли Державна служба геології та надр України надала відповідь та документи прокуратурі на її запит щодо обставин отримання ТОВ «ОАЗИС-Т» спеціального дозволу на користування надрами.

Колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою повідомлення прокурором відповідного суб`єкта владних повноважень про майбутнє звернення прокурора до суду, витребування ним документів для підтвердження підстав представництва в суді не може слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.

З урахуванням зазначеного, оскільки Заступник керівника Одеської обласної прокуратури про наявність підстав для звернення до суду з цим позовом дізнався щонайменше у жовтні 2021 році, а цей позов подано ним у березні 2023 року, колегія суддів дійшла висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.

Поряд із цим, як вже було зазначено, процесуальний закон не виключає можливості поновлення строку звернення до суду, якщо буде доведено наявність поважних підстав для цього.

З урахуванням положень статей 122, 123 КАС України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на прокурора, який здійснює процесуальне представництво інтересів держави в суді.

Так, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, апелянт посилається на факт звернення у грудні 2021 року із позовом в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України до Окружного адміністративного суду міста Київ у справі № 640/38722/21, повернення позовної заяви у зв`язку із передчасністю та подальшу зміну практики Верховного Суду, щодо наявності у уповноваженого державного органу права звернення до суду щодо усунення допущених порушень законодавства при отриманні суб`єктом господарювання права користування надрами, зокрема викладеної у постанові від 29.11.2022 р. у справі №240/401/19.

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2021 року Одеська обласна прокуратура звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України до Державної служби геології та надр України, ТОВ "ОАЗИС-Т" про визнання протиправним та скасування наказу і спеціального дозволу на користування надрами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2022 р. по справі № 640/38722/21 позовну заяву повернуто позивачу, оскільки судом встановлено обставини щодо не набуття позивачем права на звернення до суду з даним позовом в інтересах держави щодо оскарження бездіяльності Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, тобто Одеська обласна прокуратура, в даному випадку, не наділена адміністративною процесуальною дієздатністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022 р. апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури - залишено без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2022 р. - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23.12.2022 р. касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишено без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2022 р. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022 р. у справі № 640/38722/21 залишено без змін. При цьому, у вказаній постанові Верховний Суд погодився з позицією судів попередніх інстанцій про те, що у цій справі заступник керівника Одеської обласної прокуратури не довів нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави та визнав, що поданий позивачем позов є передчасним. Крім того, Верховний Суд роз`яснив, що відповідно до частини восьмої стаття 169 КАС повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

В подальшому, прокурор звернувся до суду із адміністративним позовом у березні 2023 року, тобто у межах тримісячного строку після прийняття постанови Верховного Суду від 23.12.2022 р. у справі № 640/38722/21, посилаючись на відсутність у уповноваженого державного органу права звернення до суду щодо усунення допущених порушень законодавства при отриманні суб`єктом господарювання права користування надрами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Фактичні обставини даної справи свідчать, що відповідно до актуальної на той момент судової практики Верховного Суду, прокурор звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва (справа № 640/38722/21) із позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України із дотриманням тримісячного строку звернення до суду.

В подальшому, у межах тримісячного строку, після набрання законної сили постановою Верховного Суду від 23.12.2022 р. у справі № 640/38722/21, якою зокрема було роз`яснено право на повторне звернення із адміністративним позовом, та враховуючи відступлення Верховним Судом від висновків щодо застосування норм права в аналогічних правовідносинах (постанова Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.11.2022 у справі №240/401/19), прокурор звернувся до суду у межах даної справи, як самостійний позивач.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що і при первинному зверненні з адміністративним позовом, і при другому зверненні у межах даної справи, позивачем вчинялись всі можливі дії, спрямовані на захист інтересів держави, що свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду. Водночас, зміна судової практики щодо наявності у уповноваженого державного органу права звернення до суду щодо усунення допущених порушень законодавства при отриманні суб`єктом господарювання права користування надрами, не була передбачуваною, а отже не може бути підставою для відмови у забезпеченні доступу до правосуддя.

Колегія суддів також враховує, що Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція, зокрема, у постановах від 24.03.2020 у справі №806/1001/17, від 16.04.2020 у справі № 826/7696/18 та від 14.05.2020 у справі № 806/998/17, відповідно до якого дотримання встановленого порядку користування надрами становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України надра є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У зв`язку з цим, важливим є забезпечення та перевірка уповноваженими державними органами чіткого дотримання особами, які виявили бажання отримати спеціальний дозвіл на користування надрами, вимог користування надрами та відповідність таких осіб, визначеним законодавством критеріям (умовам). Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання родовищ корисних копалин, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.

Враховуючи викладене, з урахуванням зазначених правових позицій Верховного Суду та фактичних обставин даної справи, обставини вжиття позивачем послідовних дій, спрямованих на захисті інтересів держави шляхом звернення до суду для перевірки правомірності надання спеціального дозволу на користування надрами, навіть вчинені у межах даної справи поза межами строку звернення до суду, повинні враховуватися як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Згідно вимог ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду ґрунтуються на неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та порушенні норм процесуального права, а тому у відповідності до положень ст. 320 КАС України наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року скасувати.

Справу №420/5343/23 за адміністративним позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС-Т», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання протиправними та скасування наказу та дозволу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судове рішення складено у повному обсязі 17.01.2025 р.

Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька