Ухвала

від 17.01.2025 по справі 947/39531/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/39531/24

Провадження № 1-кс/947/543/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2025 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , під час розгляду у судовому засіданні в м.Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024160000001051 від 28.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024160000001051 від 28.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.240 КК України.

Обставини вчинення кримінального правопорушення викладені слідчим письмово в клопотанні.

Так, 19.12.2024 проведено санкціонований огляд земельної ділянки 5111200000:02:017:0308 та усіх будівель, споруд та інших об`єктів нерухомості розташованих на ній, в ході якого виявлено та вилучено: документи перелік яких зазначено слідчою у клопотанні; відбір проб води; пробірки та пляшки з водою;

Вилучені під час огляду речі та документи, постановою слідчого від 20.12.2024 визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження №12024160000001051 від 28.08.2024.

Ухвалою Київськогорайонного судум.Одесивід 27.12.2024клопотання слідчого,погоджене прокуроромвід 19.12.2024про накладенняарешту навилучене майноповернуто прокурорудля усуненнянедоліків зівстановленням строкув 72години. Зазначене судове рішення стороні обвинувачення вручено 02.01.2025.

Процесуальний керівник повторно звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.

Прокурор надала заяву в якій клопотання підтримала, просила задовольнити, розглянути у її відсутність.

Представник власника майна філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» адвокат ОСОБА_4 надала письмові заперечення на клопотання, в яких зазначила, що вилучені в ході огляду документи та пляшки з водою не мають значення для кримінального провадження, оскільки всі дозволи на видобуток води на теперішній час є чинними. Зауважила, що у разі арешту вилученої питної води будуть спричинені суттєві збитки філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця». Просила відмовити у задоволенні клопотання, розглянути у її відсутності.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, письмові заперечення представника власника майна, слідчий суддя приходить до наступного.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Однак, з матеріалів, доданих з клопотанням вбачається, що прокурором під час складання вищевказаного клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України.

Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.

З поданого клопотання вбачається, що досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.

В даному клопотанні прокурор зазначає, що вилучене під час огляду майно, має доказовезначення дляданого злочину та має значення для обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Разом з тим, будь-яке обґрунтування, на підставі якого слідчий суддя міг би вирішити питання обґрунтованості вказаних доводів сторони обвинувачення в частині накладення арешту на вилучені речі та докумнти, зокрема перевірити факт відповідності такого майна категоріям речових доказів (ч.1 ст.98 КПК України), в рамках кримінального провадження №12024160000001051 від 28.08.2024 дане клопотання не містить.

Крім того, прокурором до клопотання не долучено документів що спростовують доводи представника власника майна, щодо чинності дозвільних документів, а саме спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування питних підземних вод №5613 строком на 20 років виданого 25.07.2012 ДП «Одеська залізниця» та належного обґрунтування підстав та мети накладення арешту на вилучену велику кількість пляшок з водою «Birzuls`ka».

Так, слідчий суддя звертає увагу на те, що з зазначених вище підстав клопотання про арешт майна вже було повернуто прокурору відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 27.12.2024.

Проте, даних про усунення зазначених недоліків клопотання не містить.

За таких підстав, у даному кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, клопотання прокурора не може бути розглянуто по суті, оскільки воно не відповідає вимогам ст.171 КПК, з урахуванням відсутності в клопотанні належного обґрунтування підстав та мети для накладення арешту.

Більш того, ухвалою слідчого судді клопотання було повернуто саме з цих підстав, а відтак недоліки не усунуто.

На переконання слідчого судді, встановлення вказаних обставин слугуватиме досягненню дієвості кримінального провадження, та буде дієвим запобіжником настання шкідливих наслідків як для кримінального провадження, так і для власників/володільців майна.

Відтак, оскільки за винятком викладених у даному клопотанні фактичних обставин даного кримінального провадження таке клопотання містить відповідні норми законодавства, якими регламентується порядок та підстави накладення арешту майна, між тим останнє не містить належного обґрунтування, яке б давало підстави для висновку про відповідність вилученого майна категорії речових доказів, а також яке б свідчило про наявність необхідності в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що вказане клопотання підлягає поверненню прокурору.

За таких обставин та враховуючи викладене, керуючись ст.ст.171, 172,309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024160000001051 від 28.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали слідчого судді.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1