Рішення

від 15.01.2025 по справі 128/2330/24

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/2330/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2025 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Шевчук Л.П.,

при секретарі судового засіданні Ружицькій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Стрижавської селищної ради, про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

У позовній заяві викладено наступну позицію.

25.11.2012 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 22.04.2024 у справі №128/1110/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Проте, ще до розірвання шлюбу, у 2023 році сторони припинили спільне проживання та відповідачка залишила будинок, в якому вони спільно проживали, залишивши неповнолітню дитину проживати разом із батьком - позивачем. На даний час точне місце проживання відповідачки позивачу не відоме, за його інформацією, відповідачка виїхала за межі України, проте, де вона наразі перебуває, йому невідомо. Так, ще до розірвання шлюбу між сторонами, а саме з 2023 року позивач самостійно займається утриманням та вихованням дитини, забезпечує сина всім необхідним. При цьому мати дитини за весь цей час жодного разу не дбала та не турбувалася про дитину. Також виключно позивач відвідує батьківські збори у школі, де навчається син, забезпечує йому комфортні умови для навчання та розвитку. Мати дитини у вихованні сина участі не приймає, навчанням та успіхами сина не цікавиться, батьківські збори не відвідує, а спілкування матері із класним керівником обмежилося одним телефонним дзвінком. На переконання позивача, така поведінка відповідачки свідчить про її абсолютну байдужість до долі власного сина та безвідповідальне ставлення до її батьківських обов`язків. Дитина, окрім навчання у КЗ «Ліцей №2», відвідує спортивний клуб «У-Вей», де займається у секції Тайського боксу. Таким чином, відповідачка у житті сина взагалі не з`являється, будь-яким чином із нею зв`язатися для спілкування чи участі у житті дитини не намагалася. Фактично, в силу повної відсутності відповідачки в житті сина, дитина не знає та не ідентифікує відповідачку як мати, рідну людину. У дитині відсутні будь-які асоціації пов`язані із відповідачкою. Фактично позивач самостійно виховує сина, відповідачка від участі у вихованні сина самоусунулася, з дитиною не спілкується. Жодної матеріальної допомоги на утримання сина не надає. Позивач самостійно створив для дитини усі умови для комфортного проживання та гармонійного розвитку, самостійно забезпечує всі матеріальні потреби дитини, дбає про його здоров`я. Позивачу на праві власності належить 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_1 . З огляду на вказане, а також з метою захисту прав та інтересів дитини, власних батьківських прав, позивач вимушений був звернутися до суду із даним позовом.

Враховуючи вищевикладене, просив позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав відносно її дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 17.06.2024 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 22-23).

Ухвалою суду від 04.10.2024 задоволено клопотання представника позивача - адвоката Чернілевської Р.В. про витребування доказів та про допит свідків, оголошено перерву в підготовчому засідання та продовжено строк підготовчого провадження (а.с. 58-59).

Ухвалою суду від 14.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 82).

Ухвалою суду від 11.12.2024 задоволено клопотання відповідачки ОСОБА_2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с. 90).

В судовому засіданні 16.12.2024 представник позивача - адвокат Чернілевська Р.В. позовні вимоги підтримала за викладених в позовній заяві обставин, просила їх задоволити. Додатково вказала, що з 2019 року сторони проживають окремо. Після початку війни за наполяганням позивача відповідачка разом із дитиною виїхали за межі України. Під час перебування за кордоном дитина почала проситися назад до України до батька, оскільки перебуваючи за кордоном відповідачка дитиною не займалася, а весь час присвячувала влаштуванню особистого життя. Тому через деякий час відповідачка привезла сина до України до батька, а сама повернулася назад за кордон, як вже було встановлено до Іспанії. Спілкування відповідачки із сином відбувалося лише декілька разів і то на прохання позивача. Сама відповідачка такої ініціативи не проявляла. Станом на сьогоднішній день дитина не згадує про мати, а позивач не обговорює такі питання із сином, щоб не травмувати його.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити. Також підтримав викладені його представником пояснення. Додатково вказав, що виховує сина самостійно, вони дуже близькі, повністю сина утримує.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні 16.12.2024 в режимі відеоконференції вказала, що не заперечує щодо задоволення позову. Додатково пояснила, що проживає в Іспанії, має намір створити нову сім`ю. Наразі, вона почуває себе дуже добре та вона дуже щаслива. У неї ніколи не було бажання мати дітей. Вона завжди розуміла, що хоче вільного життя і присвячувати весь свій час лише собі. Лише за наполяганням позивача вона народила дитину. Проте, з народженням сина вона зрозуміла, що це не для неї. В середині 2019, коли синові не було ще трьох років, вони, хоча й перебували ще в зареєстрованому шлюбі, перестали проживати разом. Вона повернулася жити до своїх батьків, а син став проживати разом із батьком - позивачем. Вони іноді бачилися. Коли вона повернулася проживати до своїх батьків та стала проживати без чоловіка та сина, то зрозуміла, що їй так зручніше, комфортніше, вона належала сама собі та не мала жодних обов`язків ні перед ким. Також вказала, що із сином не спілкується, матеріальної допомоги на його утримання не надає, з класним керівником сина спілкувалася лише один раз телефоном коли син пішов до першого класу. Із сімейним лікарем вона також не спілкувалася, здоров`ям сина не цікавиться. Більше дітей у неї немає та вона не планує їх мати. Також вона не має наміру повертатися до України чи забирати сина до себе.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показав, що його дочка ходить в один клас разом із сином позивача. Коли він приводить до школи та забирає зі школи дочку, то завжди бачить лише позивача, який приводить до школи і забирає зі школи сина. Відповідачку жодного разу він не бачив. Свідок знає, що мати дитини - відповідачка проживає за кордоном. Також свідок вказав, що дитина завжди охайна, має всі необхідні речі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показав, що сторін у справі знає з дитинства, відповідачка раніше проживала по сусідству із ним. Останнім часом він бачить лише позивача. Відповідачка на даний час за кордоном. Їх дитина проживає разом із батьком, дитина має охайний вигляд, відвідує школу. Свідок неодноразово допомагав позивачу забирати дитину зі школи. Свідку також відомо, що позивач водить дитину на додаткові заняття до вчителя та на заняття з кунг-фу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показав, що позивач у справі його син, відповідачка - колишня невістка, а їх дитина є його онуком. З 2019 року онук проживає разом із батьком, тобто позивачем, в будинку, половина якого належить йому, а інша половина - позивачу. Також свідок повідомив, що онука до садочка завжди водив позивач. Позивач займається дитиною, дитина має власну кімнату в будинку, яка облаштована всіма необхідними речами, які необхідні для проживання, навчання, розвитку. Всі речі дитині купує позивач, займається вихованням дитини, піклується про його здоров`я та розвиток.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показала, що з 2019 року є дружиною брата позивача, а до того з 2012 вони із майбутнім чоловіком зустрічалися, тому сторін знає з 2012 року. Також свідок показала, що спочатку дитина проживала разом із батьком, а після початку війни, нетривалий час, дитина разом із матір`ю були за кордоном. Згодом дитина повернулася до України і з того часу проживає з батьком. Оскільки вона зі своєю сім`єю та позивач проживають на території одного домоволодіння, то їй відомо, що позивач самостійно піклується про сина. Він водить сина до школи, на гуртки, дитина має одяг по сезону, забезпечена всім необхідним. Мати дитини участі в житті сина не приймає. Дитина прив`язана до батька, між ними тісні стосунки, про мати дитина не згадує.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показала, що вона є класним керівником дитини ОСОБА_3 , з дитиною познайомилася 01.09.2023 на першому дзвонику, куди його привів батько та дідусь. Хлопчик спокійний, навчається на достатньо високому рівні, веде себе адекватно, завжди охайний, всі домашні завдання виконує вчасно. Дитина забезпечена всім необхідним для навчання у школі. Також вказала, що у вересні 2023 року їй зателефонувала жінка, яка представилася дружиною ОСОБА_1 та матір`ю ОСОБА_3 та повідомила, що перебуває за кордоном, а саме в Іспанії, просила по всіх питаннях, які виникають звертатися до батька дитини або до бабусі. Після того мати дитини на контакт не виходила. Всі питання щодо навчального процесу дитини вирішуються лише з батьком дитини. Вважає, що дитині батьком приділяється достатньо уваги.

В судовому засіданні 30.12.2024 в присутності психолога ОСОБА_9 було заслухано дитину - неповнолітнього ОСОБА_3 , який повідомив, що проживає разом із батьком та дідусем. До школи його приводить та забирає батько, іноді, коли батько на роботі, то його зі школи забирає дідусь, або ОСОБА_10 чи ОСОБА_11 . З батьком у нього дружні, гарні відносини, вони разом проводять час.

Також в судовому засіданні 30.12.2024 позивач ОСОБА_1 додатково вказав, що вони із відповідачкою перестали проживати разом ще за довго до того, як їх шлюб було розірвано, дитина, практично, весь час проживає із ним. Лише, після початку війни, на початку березня 2022 року, на його прохання, задля безпеки дитини, він попросив відповідачку забрати дитину за кордон. Проте, дитина там побула та в листопаді 2022 року повернулася до України і з того часу вони знову проживають разом. Під час перебування дитини за кордоном він пересилав відповідачці грошові кошти на утримання сина, він також фінансував поїздку дитини за кордон. Питання стягнення аліментів з відповідачки не ставить, оскільки не немає такої потреби, він має можливість самостійно матеріально утримувати дитину.

В судове засідання 15.01.2025, позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Чернілевська Р.В. не з`явилися, подали до суду заяви, в яких позовні вимоги підтримали, а розгляд справи просили завершувати у їх відсутність (а.с. 113, 114-115).

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання 15.01.2025 не з`явилася, надіслала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутність, оскільки пояснення по суті справи вона вже надала та в подальшому приймати участь в розгляді справи не бажає. Проти задоволення позову не заперечує (а.с. 106).

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Стрижавської селищної ради в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява начальника служби у справах дітей Войтюк Н.С. про розгляд справи без участі представника третьої особи, при вирішенні спору покладається на розсуд суду (а.с. 84).

Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не вбачається.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що 25.11.2012 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований у Виконавчому комітеті Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області (а.с. 10).

Згідно з копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 11).

Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 22.04.2024 у справі №128/1110/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 12-13).

Відповідно до акту обстеження фактичного місця проживання від 13.03.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , проживають та зареєстровані ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 (а.с. 15).

З виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що дитина знаходиться на диспансерному обліку в сімейного лікаря, як часто хворіюча дитини. Заключена декларація із сімейним лікарем 08.01.2024. На амбулаторних прийомах дитину супроводжує лише батько ОСОБА_1 , всі рекомендації дотримуються (а.с. 16).

Відповідно до довідки №72 від 13.03.2024 КЗ «Ліцей №2 смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області» мати, ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається у 1-Б класі КЗ «Ліцей №2 смт. Стрижавка». Зі слів класного керівника ОСОБА_8 мати не бере участі у навчально-виховному процесі сина. Спілкування із матір`ю відбувалося один раз по телефону у вересні. Після цього мати жодного разу не поцікавилася навчальними досягненнями дитини, його фізичним, духовним, моральним розвитком і не відвідувала батьківські збори та виховні заходи (а.с. 19).

Згідно довідки ГО «Вінницька обласна федерація Таїландського боксу «Муей-Тай» №2 від 14.03.2024 ОСОБА_1 регулярно приводить на тренування свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вносить плату за секцію (а.с. 20).

Відповідно до висновку служби у справах дітей Стрижавської селищної ради, як органу опіки та піклування, позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є доцільним (а.с. 30-32).

З вказаного висновку вбачається, що 08.07.2024 Службою було направлено ОСОБА_2 лист на адресу: АДРЕСА_2 , про проведення засідання Комсії 10.07.2024, на якому буде розглядатися питання надання висновку про доцільність/недоцільність позбавлення її батьківських прав відносно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 у месенджері WhatsApp повідомила, що перебуває за кордоном і на Комісії не може бути присутня та погоджується із позовними вимогами ОСОБА_1 щодо позбавлення її батьківських прав, про що надіслала на електронну пошту Служби заяву підписану цифровим підписом. На виконання вимог Постанови КМ України від 24.09.2008 №866 08.07.2024 було здійснено виїзд до помешкання ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та встановлено, що у дитини є власна кімната, яка облаштована необхідними меблями, є ноутбук, смартфон, багато книг та спортивного інвентаря, відповідно віку дитини. Дитина забезпечена сезонним одягом. В будинку затишно, тепло і чисто. Активно займається спортом, відвідує басейн. Батько дитини ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню дитини. Мати - ОСОБА_2 з дитиною не проживає. На засідання Комісії 10.07.2024 ОСОБА_2 не з`явилася, проте до неї було здійснено телефонний дзвінок, на який вона відповіла та повідомила, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини ОСОБА_1 був присутнім на засіданні Комісії та повідомив, що з 2023 року його колишня дружина ОСОБА_2 з сім`єю не проживає, не цікавиться життям і здоров`ям дитини. Весь період після розлучення дитина постійно проживає із ним та перебуває на його повному утриманні. Отже, під час розгляду Комісією даної справи встановлено, що батько дитини, ОСОБА_1 , займається вихованням сина самостійно. Мати дитини, ОСОБА_2 , участі у житті дитини не приймає.

Рішенням Стрижавської селищної ради від 11.07.2024 №265 затверджено висновок служби у справах дітей Стрижавської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 29).

Відповідно до листа Державної прикордонної служби України №19-71908/18-24 від 18.10.2024, що надано на виконання вимог ухвали суду від 04.10.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 12.03.2023 через пункт пропуску Угринів виїхала за межі України; 15.03.2023 через пункт пропуску Грушів в`їхала в Україну, 10.05.2023 через пункт пропуску Мостиська виїхала за межі України (а.с. 70).

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, вислухавши пояснення сторін, покази свідків, з`ясувавши думку неповнолітнього ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 СК України).

Згідно з ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 , п. 2 ст.6 Конвенції про права дитини про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до частини четвертої статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою покладення на них відповідальності, передбаченої законом.

Статтею 157 СК України передбачено обов`язок того із батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у її вихованні і право на особисте спілкування з нею.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У статті 166 СК України визначено правові наслідки позбавлення батьківських прав.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно із частиною четвертою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України).

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Суд виходить з того, що вирішуючи спір, суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.05.2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). […] Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У рішенні від 16.07.2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо своєї дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитиною не цікавиться, не надає жодного матеріального утримання, хоча таких перешкод їй ніхто не чинив, дитина проживає з батьком - позивачем ОСОБА_1 , відповідачка дитину не відвідує, проживає за межами України, а саме в Іспанії, де, як повідомила в судовому засіданні, має намір створити нову сім`ю, планів та бажання забрати до себе дитину не має, підтвердила факт того, що вона свідомо не виконує свої батьківські обов`язки по відношенню до свого малолітнього сина ОСОБА_3 , оскільки ніколи не бажала мати дітей. Загалом, позовні вимоги визнала та не заперечувала щодо їх задоволення і позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на вказане, суд погоджується із висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав.

Досліджені судом фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, дають суду підстави вважати, що відповідачка ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, своєю винною поведінкою ухиляється від встановленого ст. 150 Сімейного Кодексу України обов`язку щодо виховання своєї дитини, піклування про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, а тому відповідно до ст.164 Сімейного Кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідачку ОСОБА_2 , як крайній захід, слід позбавити батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ..

Суд зазначає, що позбавлення відповідача батьківських прав здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в сумі 1211,20 грн..

Відповідно до ст.ст. 15, 18, 150, 155, 157, 164, 165 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 1, 10, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Стрижавської селищної ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_1 ;

Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована в АДРЕСА_2 ;

Третя особа - Служба у справах дітей Стрижавської селищної ради, адреса: с-ще Стрижавка Вінницького району Вінницької області, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 7, код ЄДРПОУ 044101403.

Суддя Л.П. Шевчук