Постанова

від 16.01.2025 по справі 140/35844/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/35844/23 пров. № А/857/16161/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №140/35844/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬБУДТЕХ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання дії та бездіяльності протиправними, -

суддя у І інстанції Волдінер Ф.А.,

дата ухвалення рішення 28.05.2024,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬБУДТЕХ» (далі ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ», позивач) до Головного управління ДПС у Волинській області (далі апелянт, ГУ ДПС у Волинській області, відповідач), відповідно до якого просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.11.2023 № 00140770407 в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 23023,40 грн.

В обґрунтування позову позивач вказав, що суми податку на додану вартість (далі ПДВ) за грудень 2022 року оплачено саме 30.01.2023

Вважає, що у сплаті ПДВ за грудень 2022 року відсутній склад правопорушення, передбаченого статтею 124 Податкового кодексу України (далі ПК України), взагалі і п. 124.2 цієї статті зокрема, а тому штрафна санкція у розмірі 5% на суму 1200,00 грн не підлягає застосуванню, а податкове повідомлення-рішення в цій частині слід визнати протиправною.

Крім того, несвоєчасна сплата за липень 2023 року сум ПДВ 109 117 грн фактично відбулась 15.09.2023, хоча мала б відбутись 30.08.2023. Проте, таке прострочення зазначеного платежу відбулось у зв`язку з відсутністю у зазначений період необхідних грошових коштів на рахунку позивача в банку внаслідок несвоєчасних надходжень належних сум від контрагентів, на підтвердження чого відповідачу подавалась заключна виписка з рахунку в AT КБ «Приватбанк» за період з 30.08.2023 по 30.08.2023.

Разом з тим, як тільки необхідні кошти на рахунок надійшли, а саме 15.09.2023 - товариством проведена оплата.

Зазначені обставини свідчать про відсутність умислу з боку позивача саме на несвоєчасну оплату сум податку, що виключає кваліфікацію дій за п. 124.2 ст.124 ПК України.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі №300/35844/23 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області форми «Ш» від 03 листопада 2023 року №00140770407 в частині застосування штрафу на суму 1200 (одна тисяча двісті) гривень 00 копійок; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬБУДТЕХ» судовий збір в розмірі 113 (сто тринадцять) гривень 00 копійок.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт, зокрема, зазначив, що при граничному терміну сплати узгодженої суми податкових зобов`язань по податковій декларації з податку додану вартість за грудень 2022 року 30.01.2023 ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» фактично сплачено до бюджету податок в сумі 24000 гривень 31.01.2023, чим порушено вимоги пункту 57.1 статті 57 та пункту 203.2 статті 203 Кодексу.

Крім того, при граничному терміну сплати узгодженої суми податкових зобов`язань по податковій декларації з податку додану вартість за липень 2023 року 30.08.2023 ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» фактично сплачено до бюджету податок в сумі 109117 гривень 15.09.2023, чим порушено вимоги пункту 57.1 етапі 57 та пункту 203.2 етапі 203 Кодексу.

Згідно наданої ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» до заперечення копії заключної виписки за період з 30.08.2023 по 30.08.2023 по рахунку №ІІА073052990000026000020806384 в АТ КБ «Приватбанк» - вихідний залишок на рахунку становить 16066,38 грн.

Проведеним аналізом даних ІКС «Податковий блок», ЄРПН та наданих представником ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» адвокатом Шишутою Ю.В. листом вих. №78 від 26.10.2023 року під час розгляду заперечення на лист ГУ ДПС у Волинській області №14903/6/03-20-04-07 від 23.10.2023 документів, що підтверджують рух коштів на рахунках, відкритих товариством в установах банків, встановлено наступні обставини, які доводять, що податкове правопорушення щодо несвоєчасної сплати узгоджених сум грошового зобов`язання за липень 2023 року ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» вчинене умисно (порушення визначене п. 124.2 ст. 124 Кодексу):

1. Підприємство зареєстроване платником ПДВ 01.08.2019 за реєстраційним №200733113 та своєчасно сплачувало податок на додану вартість за попередні звітні періоди декларування податку на додану вартість;

2. Підприємством самостійно складено та подано до Ковельської ДПІ податкову декларацію з ПДВ №9210650495 від 18.08.2023 за липень 2023 року, відповідно до якої задекларовано податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 228757 грн.

3. В електронному кабінеті платника засобами податкового календаря контролюючий орган нагадує терміни декларування та сплати податків.

4. За даними ЄРПН ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» направлено на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні на надання в липні - серпні 2023 року послуг оренди екскаватора, навантажувача, бульдозера, капітального ремонту гаражних воріт пожежного депо з житловими квартирами, облаштування заїзду-виїзду на а/д М-07 Київ-Ковель-Ягодин тощо обсягом постачання 5115,8 тис.грн. на суму ПДВ (липень 2023 року - 430,0 тис.грн., серпень 2023 року - 593,1 тис.грн.).

5. Згідно наданої ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» до заперечення копії заключної виписки за період з 30.08.2023 по 30.08.2023 по рахунку №ИА073052990000026000020806384 в АТ КБ «Приватбанк» - вихідний залишок на рахунку становить 16066,38 грн.

6. Проведеним аналізом наданої під час розгляду заперечення представником підприємства для Комісії листом вих. №78. від 26.10.2023 року копії заключної виписки за період з 01.06.2023 по 31.07.2023 про рух коштів по рахунку НОМЕР_1 (українська гривня), відкритому в КБ «Приватбанк» встановлено, що вхідний залишок станом на 01.06.2023 складав 13246,83 грн., вихідний залишок на 31.07.2023 року - 610,94 грн., за період з 01.06.2023 по 31.07.2023 надійшло коштів на рахунок (разом за кредитом) в сумі 6 384 534,87 грн.. Списано з рахунку (разом за дебетом) - 6 397 170,76 грн., в тому числі 1 761 008 грн. - повернення поворотно-фінансової допомоги ОСОБА_1 .

Зазначене свідчить про забезпеченість коштами ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» для сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по декларації за липень 2023 року. Однак, ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» не вжито достатніх заходів для цього. Дії ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» вважаються умисними, зважаючи, що підприємство мало можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжило достатніх заходів щодо їх дотримання.

За результатами даного заперечення прийнято рішення частково задовольнити заперечення ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» від 19.10.2023 року №76 до Акту №14936/03-20-04-07/43105538 від 02.10.2023 про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів, зокрема в частині умисного вчинення порушення терміну сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, задекларованої у податковій декларації з ПДВ за грудень 2022 року, в іншій частині висновки Акту камеральної перевірки №14936/03-20-04-07/43105538 від 02.10.2023 року залишено без змін.

Податковим повідомленням-рішенням від 03.11.2023 №00140770407 встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) визначеного п.57.1 ст. 57, п. 203.2 статті 203 Податкового кодексу України та на підставі п.п.124.1 та 124.2 статті 124 Податкового кодексу України за затримку на 1 та 15 календарних днів сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість відповідно в сумі 133117,00 грн, зобов`язано сплатити штраф у розмірі 5% та 25% у сумі 28 479 грн 25 коп.

Апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції від 28.05.2024 у цій справі та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Задовольняючи позов в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не заперечується факт порушення термінів сплати задекларованих зобов`язань з ПДВ, перелік яких наведено в акті камеральної перевірки, зокрема, в сумі 109117,00 грн за липень 2023 року, при терміні сплати 30.08.2023, фактично сплачено 15.09.2023.

Разом з тим, доказів наявність перешкод здійснення своєчасної сплати узгоджених сум грошового зобов`язання, позивачем для необхідності застосування пом`якшення відповідальності, відповідачу не надано, внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості перевірки наведених позивачем обставин для визначенням їх пом`якшуючими.

Крім того, доказів звернення ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» за отриманням відповідного сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин, наявність яких унеможливила виконання ним податкових обов`язків через такі обставини, позивачем не надано, матеріали справи не містять.

Також посилання позивача на дефіцит грошей на рахунку внаслідок поточної господарської діяльності, який спричинений невчасною оплатою своїх зобов`язань з боку його контрагентів, зокрема ПОСП ім. Івана Франка, не враховано судом першої інстанції, оскільки такі обставини не звільняють позивача від обов`язку виконувати свої податкові зобов`язання у порядку та у строки, визначені Податковим кодексом України.

З огляду на викладене, з урахування наведених законодавчих норм та встановлених обставин, позивача цілком правомірно притягнуто до фінансової відповідальності у вигляді штрафу за порушення термінів сплати задекларованих зобов`язань в частині накладення штрафу в розмірі 25% - 27279,25 грн, внаслідок чого в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Крім того, в акті камеральної перевірки від 02.10.2023 №14936/03-20-04-07/43105538 зазначено, що підприємством самостійно складено і подано до Ковельської ОДПІ податкову декларацію з ПДВ №9299713810 від 18.01.2023 за грудень 2022 року, однак при граничному терміні сплати податку на додану вартість в сумі 24000,00 грн - 30.01.2023, фактична сплата відбулась 31.01.2023.

Суд першої інстанції не погодився з такими доводами відповідача, оскільки з наявної в матеріалах справи платіжної інструкції від 30.01.2023 №1656 вбачається, що вона складена та внесена вчасно у граничний день та одержана банком цього ж дня о 18:55:00 год, а тому податкове повідомлення рішення від 03.11.2023 №00140770407 в частині накладення штрафу в розмірі 25% - 1200,00 грн слід визнати протиправним та скасувати.

Отже, позовні вимоги задоволено частково.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ГУ ДПС у Волинській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу І, п. 75.1 ст. 75 розділу ІІ Податкового кодексу України, у порядку п. 76.2 ст. 76 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» щодо порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

За результатами проведеної перевірки складено акт від 02.10.2023 №14936/03-20-04-07/43105538, відповідно до якого перевіркою встановлено несвоєчасно сплачено податок на додану вартість, код платежу 14010100;

- в сумі 24000 грн задекларований згідно поданої до Ковельської ОДПІ податкової декларації з ПДВ за грудень 2022 року, при терміні сплати 30.01.2023, фактично сплачено 31.01.2023 в сумі 24000 грн;

- в сумі 109117 грн задекларований згідно поданої до Ковельської ОДПІ податкової декларації з ПДВ за липень 2023 року, при терміні сплати 30.08.2023, фактично сплачено 15.09.2023 в сумі 109117 грн.

ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ», не погоджуючись із висновками акту, направило до ГУ ДПС у Волинській області заперечення від 19.10.2023 за вих. №76 на акт перевірки від 02.10.2023 №14936/03-20-04-07/43105538.

За результатами розгляду заперечень, ГУ ДПС у Волинській області 02.11.2023 прийнято рішення №15237/6/03-20-04-02-06 «Про розгляд заперечення акту камеральної перевірки», яким частково задоволено заперечення, зокрема, в частині умисного вчинення порушення терміну сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, задекларованої у податковій декларації з ПДВ за грудень 2022 року, в іншій частині висновки Акту камеральної перевірки від 02.10.2023 №14936/03-20-04-07/43105538 залишено без змін.

03.11.2023 ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення №00140770407 (форма «Ш»), яким на ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» накладено штраф у розмірі 5 і 25% в сумі 28479,25 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд керується таким.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 36.1, 36.2 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та зору в порядку і строки, визначені цим кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пункт 203.2. статті 203 ПК України визначає, що сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання визначає стаття 124 ПК України.

Так, згідно з пунктом 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 124.3 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Водночас п. 109.1 ст. 109 ПК України встановлює, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пункти 109.2, 109.3 ст. 109 ПК України встановлюють, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, пунктом 112.1 ст. 112 ПК України встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2).

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення.

Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).

Верховний Суд сформулював висновки, які викладені у постановах від 16.03.2023 у справі №600/747/22-а, від 03.08.2023 у справі №520/22505/21, від 22.08.2023 у справі №520/18519/21, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Так, позиція Верховного Суду полягає в тому, що відповідальність, передбачена п. 124.1 ст. 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України.

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм.

Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу.

У противагу цьому, слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.

Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок доведення вини покладений на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що для притягнення платника податків до відповідальності на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України обов`язково має бути встановлений факт умисного діяння щодо несвоєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов`язань.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з пунктом 76.2 статті 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За змістом пункту 86.1 статті 86 ПК України матеріалами перевірки є: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 цього Кодексу.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Аналізом викладених вище положень законодавства, колегія суддів доходить висновку, що у випадку встановлення контролюючим органом на підставі сукупності відповідних даних податкових декларацій та електронних систем і реєстрів обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, він (контролюючий орган) не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків винного діяння в умисній формі.

Колегія суддів також зауважує, що такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов`язковому порядку мають бути зазначені в акті камеральної перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення, а його висновки можуть бути спростовані шляхом подання до контролюючого органу заперечень на акт перевірки.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 19.06.2020 у справі №140/388/19.

Відсутність в акті камеральної перевірки обставин, які характеризують таку ознаку виявленого діяння як умисність, на думку колегії суддів, вказує на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України.

Так, Головним управлінням ДПС у Волинській області проведено камеральну перевірку ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та складено акт перевірки №14936/03-20-04-07/43105538 від 02.10.2023.

Актом перевірки зафіксовано, що товариство самостійно визначено та подано до Ковельської ДПІ 18.01.2023 №9299713810 податкову декларацію з ПДВ за грудень 2022 року, згідно з якою задекларовано податкові зобов`язання з ПДВ (р. 18 декларації) в сумі 316720 грн та 18.08.2023 №9210650495 податкову декларацію з ПДВ за липень 2023 року, згідно з якою задекларовано податкові зобов`язання з ПДВ (р. 18 декларації) в сумі 228757 грн.

Згідно з ІКП по ПДВ, код платежу станом на 30.01.2023 переплата становила 292720 грн, враховуючи це, податковий борг по ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» станом на 30.01.2023 становив 24000,00 грн.

Згідно ІКП по ПДВ станом на 30.08.2023 переплата становила 119640,00 грн, враховуючи це податковий борг ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» станом на 30.08.2023 становив 109117,00 грн.

В порушення п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 ПК України ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» протягом граничних строків несвоєчасно сплатило узгоджені суми податкового зобов`язання із ПДВ в розмірі 133117,00 грн

Також у акті перевірки зазначено, про те, що ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» мало можливість дотриматися норм чинного законодавства щодо своєчасної сплати податку на додану вартість про що свідчить: підприємство зареєстроване платником ПДВ 01.08.2019 та своєчасно сплачувало податок на додану вартість за попередні звітні періоди декларування ПДВ; підприємство самостійно складено та подано контролюючому органу податкові декларації, відповідно до яких задекларовано податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 316720,00 грн та 228757,00 грн відповідно; в електронному кабінеті платника засобами податкового календаря контролюючий орган нагадує терміни декларування та сплати податків.

На момент підписання акта камеральної перевірки станом на 02.10.2023 ГУ ДПС у Волинській області від ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» інформація, будь-які пояснення, листи з інформацією щодо неможливості виконання обов`язку зі своєчасності сплати податку не надходила.

У висновку, ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» не своєчасно сплачено податок на додану вартість:

-в сумі 24000 грн задекларований згідно поданої до Ковельської ДПС податкової декларації з ПДВ за грудень 2022 року при терміні сплати 30.01.2023, фактично сплачене 31.10.2023;

-в сумі 109117 грн, задекларований згідно поданої до Ковельської ДПС податкової декларації з ПДВ за липень 2023 року при терміні сплати 30.08.2023, фактично сплачене 15.09.2023.

Вказане визнано порушенням п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ПК України, відповідальність за що передбачено п. 124.2 ст. 124 ПК України.

Товариство подало до контролюючого органу заперечення, у яких вказало про безпідставність кваліфікації дій за п. 124.2 ст. 124 ПК України, в тому числі щодо умислу на скоєння відповідних порушень.

Щодо грудня 2022 року зокрема, зазначено, що суми ПДВ за вказаний період оплачено саме 30.01.2023, що підтверджується платіжною інструкцією№1656 від 30.01.2023, яку виконано банком також 30.01.2023, а тому відсутній склад правопорушення передбаченого ст. 124 ПК України взагалі.

Щодо липня 2023 року зазначено, що дійсно прострочення мало місце у зв`язку з відсутністю у зазначений період необхідних коштів на рахунку товариства у банку внаслідок несвоєчасного надходження сум від контрагентів, що підтверджується заключною випискою з АТ КБ «Приватбанк» за період з 30.08.2023 по 30.08.2023. Як тільки кошти надійшли, проведено відповідну оплату. Вказано, що у ситуації за липень товариство готове нести відповідальність у розмірі 5% погашеної суми податкового боргу.

Внаслідок розгляду відповідних заперечень, контролюючий орган листом від 02.11.2023 (а.с.15) частково задовольнив заперечення ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» в частині умисного вчинення порушення терміну сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ за грудень 2022 року, в іншій частині висновки акта камеральної перевірки залишив без змін.

Колегія суддів зазначає, що обов`язок платника, першочергово, є своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати податкові зобов`язання, незалежно від будь-яких обставин, а у випадку невиконання такого обов`язку контролюючий орган зобов`язаний застосувати до платника відповідні фінансові санкції.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 15.02.2023 по справі №280/1006/21 та від 16.11.2023 по справі №160/24147/21, що враховується судом відповідно до ч. 4 ст. 242 КАС України.

Стосовно прострочення сплати податкового зобов`язання з ПДВ за грудень 2022 року, граничний термін сплати 30.01.2023, колегія суддів зазначає таке.

Письмовими доказами, долученим до матеріалів справи підтверджується, що контролюючий орган застосував до позивача відповідальність за п. 124.1 ст. 124 ПК України, у зв`язку з наявністю, на його думку, факту прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання.

Однак у співставленні письмових доказів, долучених до матеріалів справи та фактичних обставин, апеляційний суд зазначає, що з наявної в матеріалах справи платіжної інструкції від 30.01.2023 №1656 вбачається, що вона складена та внесена вчасно у граничний день та одержана банком цього ж дня о 18:55:00 год, призначення платежу: поповнення електронного ПДВ-рахунку ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ».

За п. 22 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №569 від 16.10.2014 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1177) у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань, платник податку у строки, встановлені Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з рахунка у банку або небанківському надавачу платіжних послуг; Казначейство перераховує кошти в межах їх залишку на такому рахунку. При цьому залишок узгоджених податкових зобов`язань платника податку, не сплачений до бюджету, обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі шляхом перерахування до бюджету коштів, що перераховуються на електронний рахунок.

Вказане свідчить про те, що позивачем вжито заходів для своєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання за грудень 2022 року, а тому податкове повідомлення рішення від 03.11.2023 №00140770407 в частині накладення штрафу в розмірі 5% - 1200,00 грн слід визнати протиправним та скасувати.

Стосовно прострочення сплати податкового зобов`язання з ПДВ за липень 2023 року, граничний термін сплати 30.08.2023, колегія суддів зазначає таке.

Позивач не заперечував наявності прострочення зі сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

Колегія суддів критично оцінює доводи сторони позивача щодо ненадходження своєчасно коштів належних позивачу від його контрагента на його банківський рахунок позивача.

Однак, колегія суддів звертає увагу на приписи статті 36 ПК України, відповідно до пункту 36.3 якої податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Крім того, контролюючим органом у листі, відзиві на позовну заяву, апеляційній скарзі повідомлено що за даними ЄРПН ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» направлено на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні на надання в липні - серпні 2023 року послуг оренди екскаватора, навантажувача, бульдозера, капітального ремонту гаражних воріт пожежного депо з житловими квартирами, облаштування заїзду-виїзду на а/д М-07 Київ-Ковель-Ягодин тощо обсягом постачання 5115,8 тис.грн. на суму ПДВ (липень 2023 року - 430,0 тис.грн., серпень 2023 року - 593,1 тис.грн.)

Згідно наданої ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» до заперечення копії заключної виписки за період з 30.08.2023 по 30.08.2023 року по рахунку №ИА073052990000026000020806384 в АТ КБ «Приватбанк» - вихідний залишок на рахунку становить 16066,38 грн

Однак, проведеним аналізом наданої під час розгляду заперечення представником підприємства для Комісії листом вих. №78. від 26.10.2023 року копії заключної виписки за період з 01.06.2023 по 31.07.2023 року про рух коштів по рахунку НОМЕР_1 (українська гривня), відкритому в КБ «Приватбанк» встановлено, що вхідний залишок станом на 01.06.2023 складав 13246,83 грн., вихідний залишок на 31.07.2023 - 610,94 грн., за період з 01.06.2023 по 31.07.2023 року надійшло коштів на рахунок (разом за кредитом) в сумі 6 384 534,87 грн.. Списано з рахунку (разом за дебетом) - 6 397 170,76 грн., в тому числі 1 761 008 грн. - повернення поворотно-фінансової допомоги ОСОБА_1 .

Зазначене свідчить про забезпеченість коштами ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» для сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по декларації за липень 2023 року.

Однак, ТОВ «ВОЛИНЬБУДТЕХ» не вжито достатніх заходів для цього.

У контексті викладеного жодних спростувань надано не було.

За таких обставин, у позивача була реальна можливість сплати належних платежів та зборів, зокрема, податку на додану вартість.

За таких обставин, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивача цілком правомірно притягнуто до фінансової відповідальності у вигляді штрафу за порушення термінів сплати задекларованих зобов`язань в частині накладення штрафу в розмірі 25% - 27279,25 грн, внаслідок чого в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 140/35844/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк