Постанова

від 08.01.2025 по справі 380/20387/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/20387/24 пров. № А/857/28531/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Ніколіна В.В., Мікули О.І.,

за участю секретаря судового засіданняБерезюка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року про відмову в забезпеченні позову (головуючий суддя Гулик А.Г., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Товариство з додатковою відповідальністю «Львівське автотранспортне підприємство № 24656 «Богданівське» про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Львівської міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Львівське автотранспортне підприємство № 24656 «Богданівське», в якому просив:

- визнати рішення, яке оформлене витягом з протоколу № 5 засідання узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 13.09.2024 року, щодо погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 протиправним;

- зобов`язати узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів Львівської міської ради повторно розглянути та погодити межі земельних ділянок по АДРЕСА_1 .

31.10.2024 позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій останній просив забезпечити позов шляхом заборони всім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо реєстрації земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі.

Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить ухвалу суду скасувати, та постановити нове рішення яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що на розгляді у Львівському окружному адміністративному суді перебуває дана справа за його позовною заявою до ЛМР, за участі третіх осіб ТзДВ «Львівське автотранспортне підприємство № 24656 «Богданівське», ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, та зобов`язання до вчинення дій, яка розглядається в спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін.

Як йому стало відомо, що 18.10.2024 року відповідач по справі, в особі Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів прийнято нове рішення, у вигляді витягу з протоколу № 7 засідання узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів, яким повторно погоджено межі земельної ділянки по вул. Богданівській 11 у м. Львові третій особі по справі ТзДВ «Львівське автотранспортне підприємство № 24656 «Богданівське», без виклику та запрошення всіх учасників правовідносин, намагаючись в такий спосіб обійти заборону проведення державної реєстрації прийнятого рішення, оскільки його оскарження зупиняє його дію.

Такі дії відповідача та третьої особи ТзДВ «Львівське автотранспортне підприємство № 24656 «Богданівське» позивач оцінює як такими, що направлені на зловживання своїми повноваженнями та правами, оскільки останнім відомо про оскарження попереднього аналогічного рішення в судовому порядку позивачем, проте проявляючи цинізм та неповагу до суду приймають аналогічне протиправне рішення, без відома позивача, якому жодних викликів не надсилалось, та діючи недобросовісно намагаються провести державну реєстрацію оскаржуваного рішення, не дивлячись, що таке оскаржується в судовому порядку.

30.10.2024 він подав заяву про забезпечення позову, з посиланням на вище зазначені обставини, де просив суд заборонити всім суб`єктам державної реєстрації здійснювати будь-які реєстраційні дії, до прийняття рішення судом.

Проте, суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом заборони здійснення будь яких реєстраційних дій по рішеннях щодо земельної ділянки по вул. Богданівська 11 у м. Львові, до набрання рішенням суду у даній справі законної сили, оскільки на думку суду першої інстанції «позивач не обґрунтував в чому конкретно очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль».

Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, однією із причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положення Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Для застосування заходів забезпечення адміністративного позову обов`язковою умовою є встановлення судом хоча б однієї із таких обставин: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Отже, у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Підсумовуючи все вище викладене, очевидним являється те, що реєстрація меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на підставі оскаржуваного рішення, чи аналогічних рішень, які приймає відповідач всупереч судовому спору, нівелює рішення суду в даній справі в разі задоволення позивних вимог, оскільки дане рішення суб`єкта владних повноважень вичерпує свою дію після проведення його державної реєстрації, що в свою чергу зобов`яже позивача звертатись з новим позовом вже з вимогами про визнання недійсною державну реєстрацію такого рішення суб`єкта владних повноважень.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову суд першої інстанції вважав, що сам факт прийняття відповідачем у справі, в особі Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради 18.10.2024 нового рішення, у вигляді витягу з протоколу № 7 засідання узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів, яким повторно погоджено межі земельної ділянки по вул. Богданівській 11 у м. Львові третій особі по справі ТзДВ «Львівське автотранспортне підприємство № 24656 «Богданівське», не свідчить про зловживання відповідачем своїми повноваженнями та правами.

Крім цього, позивач жодним чином не обґрунтував в чому конкретно полягає очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль, а також не надав жодних належних та допустимих доказів, якими б підтверджувалися такі обставини. Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Проте, суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин1 та 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені вказаною статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, колегія судів вважає за необхідне вказати, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб`єкта владних повноважень, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

У зв`язку з цим необхідно, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Однією із причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

Для застосування заходів забезпечення адміністративного позову обов`язковою умовою є встановлення судом хоча б однієї із таких обставин: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Як уже зазначалось вище позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:

- визнати рішення, яке оформлене витягом з протоколу № 5 засідання узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 13.09.2024 року, щодо погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 протиправним;

- зобов`язати узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів Львівської міської ради повторно розглянути та погодити межі земельних ділянок по АДРЕСА_1 .

Як вбачається з копії оскаржуваного рішення, що відповідно до п. 4.7 Положення про узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів оскарження рішення комісії у суді призупиняє його виконання.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що 18.10.2024 року узгоджувальна комісія для вирішення земельних спорів прийняла нове рішення, у вигляді протоколу № 7 засідання узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів, яким повторно погоджено межі земельної ділянки по вул. Богданівській 11 у м. Львові третій особі по справі ТзДВ «Львівське автотранспортне підприємство № 24656 «Богданівське».

Такі дії відповідача, за наявності уже існуючого спору, можуть свідчити про упередженість при погодженні межі земельної ділянки, оскільки оскарження в судовому порядку рішення (протокол №5) зупинило його дію.

Відповідно до статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частина друга статті 151 КАС України визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі.

Враховуючи зазначене вище, колегія судів вважає, що у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, бо реєстрація меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на підставі оскаржуваного рішення, чи аналогічних рішень, які приймає відповідач всупереч судовому спору, нівелює рішення суду в даній справі в разі задоволення позивних вимог, оскільки дане рішення суб`єкта владних повноважень вичерпує свою дію після проведення його державної реєстрації, що в свою чергу зобов`яже позивача звертатись з новим позовом вже з вимогами про визнання недійсною державну реєстрацію такого рішення суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а оскаржувана ухвала не відповідає нормам процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року про відмову в забезпеченні позову по справі №380/20387/24 скасувати, задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, заборонити всім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо реєстрації земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішеням суду у справі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий суддя М. А. Пліш судді В. В. Ніколін О. І. Мікула Повне судове рішення складено 17.01.25