Постанова

від 15.01.2025 по справі 380/22311/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/22311/24 пров. № А/857/30658/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ПЛЮС» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Гавдик З.В.), ухвалену у відкритому судовому засіданні о 12 год. 39 хв., 01 листопада 2024 року в м. Львові, повний текст складено 05 листопада 2024 року у справі № 380/22311/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

30.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ПЛЮС» (далі Товариство) звернулось в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 25.10.2024 № 32273/6/1301-04-13-14 про анулювання реєстрації платника єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ПЛЮС»; зобов`язати Головне управління ДПС Львівській області вчинити дії щодо поновлення реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ПЛЮС» як платника єдиного податку третьої групи, 5 відсотків з 30 вересня 2024 року та включити його до реєстру платників єдиного податку.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про забезпечення позову у якому позивач просить: зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 25.10.2024 № 32273/6/1301-04-13-14 про анулювання реєстрації платника єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ПЛЮС» до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі за позовом ТОВ «ГІГАБІТ ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 25.10.2024 № 32273/6/1301-04-13-14 про анулювання реєстрації платника єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ПЛЮС» та зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області вчинити дії щодо поновлення реєстрації ТОВ «ГІГАБІТ ПЛЮС», як платника єдиного податку третьої групи, 5 відсотків з 30 вересня 2024 року та включення його до реєстру платників єдиного податку.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року задоволенні клопотання відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Суд першої інстанції вказав, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд першої інстанції зазначив, що Позивач не зазначає, як не вжиття заходів забезпечення позову, ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів саме позивача щодо договорів про надання послуг № 1/17/24 від 29.01.2024, № 037/24/3 від 19.01.2024, № 039/24 від 16.01.2024, №043/24 від 19.02.2024, №042/24 від 19.02.2024. Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником не було наведено достатніх підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а відтак підстави для задоволення клопотання про забезпечення позову відсутні.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ПЛЮС» подало апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року та заяву про забезпечення позову задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення про виключення ТОВ «ГІГАБІТ ПЛЮС» з реєстру платників єдиного податку третьої групи за ставкою 5 % має наслідком зміну системи оподаткування, формату розрахункового документа, а відтак існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у вигляді зупинення його господарської діяльності, а також тим, що рішення може призвести до накопичення боргів та виникнення стану неплатоспроможності (банкрутства) ТОВ «ГІГАБІТ ПЛЮС». Скаржник зазначає, що такі обставини будуть мати своїм наслідком неможливість виконання зобов`язань перед контрагентами по укладених договорах, а особливо це негативним чином відобразиться на тендерах з державними установами, яким для отримання аналогічних послуг від нових компаній потрібно буде провести нову процедуру закупівлі. Скаржник наголошує, що невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав і інтересів позивача, для захисту яких він звернувся до суду.

В судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримали, просили ухвалу суду першої інстанції скасувати та заяву задовольнити. Представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято рішення від 25.10.2024 №32273/6/1301-04-13-14 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ТзОВ «ГІГАБІТ ПЛЮС».

Рішення складене на підставі акту про результати камеральної перевірки від 25.09.2024 №39941/13-01-04-13-04/41402572 та висновку з засідання постійно діючої комісії з розгляду спірних питань, яке відбулось 25.09.2024. Головне управління ДПС у Львівській області дійшло висновку, що ТзОВ «ГІГАБІТ ПЛЮС» допустило порушення підпункту 8 підпункту 291.5.1, 291.5 ст. 291, підпункту 5 підпункту 298.2.3, 298.2, ст. 298 ПК України, в результаті чого реєстрація платника єдиного податку позивача анульована.

Вважаючи вказані рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, Товариство звернулось з позовом до суду.

Водночас вважаючи, що оскаржуване рішення саме по собі значно погіршує правове становище Товариства, оскільки рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку третьої групи за ставкою 5% має наслідком зміну системи оподаткування, формату розрахункового документа, а відтак існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у вигляді зупинення його господарської діяльності, а також тим, що вказане рішення може призвести до накопичення боргів та виникнення стану неплатоспроможності, Товариство подало заяву про забезпечення позову, у задоволенні якої судом було відмовлено.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому, інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених статтею 150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов`язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову, у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Як зазначено Верховним Судом у постановах від 25 червня 2020 року (справа №520/1545/19), від 01 жовтня 2019 року (справа №420/912/19) ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування: - обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або - очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятий Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року № 753/22860/17).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у цьому конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №240/16920/21, від 15.04.2022 у справі №440/6755/21, від 13.07.2022 у справі №240/26736/21.

На переконання суду апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції щодо відмови Товариству у задоволенні його заяви про зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 25.10.2024 № 32273/6/1301-04-13-14 про анулювання реєстрації платника єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ПЛЮС» до набрання законної сили рішенням суду в цій справі з підстав не надання належних та допустимих доказів на підтвердження істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду про визнання протиправним спірного рішення, а також не надання доказів які б підтверджували ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав, є обгрунтовані.

Водночас, повертаючись до оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції в судовому засіданні, 02.12.2024 позивачем повторно подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив: вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії Рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 32273/6/1301-04-13-14 від 25.10.2024 року про виключення з реєстру платника єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ПЛЮС», на період до набрання законної сили рішенням у відповідній справі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Отже, порівнюючи вимоги заявлені у заяві про забезпечення позову від 30.10.2024 у задоволення яких відмовлено ухвалою, відносно якої здійснюється апеляційний перегляд та вимоги заяви від 02.12.2024, які задоволені ухвалою від 04.12.2024, суд апеляційної інстанції встановив, що такі є ідентичними.

Відтак, оскільки у справі №380/22311/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення вже забезпечено ухвалою від 04.12.2024 шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 25.10.2024 № 32273/6/1301-04-13-14 про анулювання реєстрації платника єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ПЛЮС, до набрання законної сили рішенням суду у адміністративній справі, повторне забезпечення позову у той самий спосіб нівелює сутність інституту забезпечення позову, що на переконання суду апеляційної інстанції є неприпустимим.

За таких обставин, з врахуванням положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 230, 241, 243, 308, 312, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ПЛЮС» залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року у справі № 380/22311/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 17.01.2025 згідно ч.3 ст.321 КАС України.