Постанова

від 16.01.2025 по справі 280/27/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року

м. Київ

справа № 280/27/22

касаційне провадження № К/990/24877/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року (головуючий суддя - Татаринов Д.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Божко Л.А.; судді: Суховаров А.В., Олефіренко Н.А.)

у справі № 280/27/22

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Акціонерне товариство «МетаБанк»

про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (далі - ПАТ «Запоріжжяобленерго», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - СМУ ДПС РВПП, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування рішення від 10 березня 2021 року № 1 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу».

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 22 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року, позов задовольнив.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган наголошує на правомірності прийнятого ним рішення. При цьому, зазначає, що відсутність в рішенні конкретної суми податкового боргу, що підлягає стягненню, не може бути підставою для його скасування.

Ухвалою від 27 серпня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою СМУ ДПС РВПП.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що, з огляду на частину четверту статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права під час встановлення фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 01 березня 2021 року за ПАТ «Запоріжжяобленерго» обліковувався податковий борг за усіма податками та зборами в загальній сумі 710 132 918,60 грн, що не заперечується сторонами.

10 березня 2021 року заступником начальника СМУ ДПС РВПП прийнято рішення № 1 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу», яким відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах ПАТ «Запоріжжяобленерго».

На підставі рішення від 10 березня 2021 року № 1 до Акціонерного товариства «МетаБанк» виставлені інкасові доручення (розпорядження), в тому числі: від 22 березня 2021 року № 515 на суму 12 340 486,85 грн, від 24 березня 2021 року № 827 на суму 12 340 486,85 грн, від 17 серпня 2021 року № 5817 на суму 3 092 277, 53 грн, від 27 вересня 2021 року № 7019 на суму 3 092 277,53 грн, від 01 листопада 2021 року № 7599 на суму 3 092 277, 53 грн, від 02 листопада 2021 року № 7825 на суму 3 092 277, 53 грн.

Не погодившись із рішенням відповідача від 10 березня 2021 року № 1, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що приписами пункту 95.5 статті 95 ПК України, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, не передбачено погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів з рахунків такого платника у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установ. Крім того, суди зазначили, що рішення від 10 березня 2021 року № 1 не містить розміру податкового боргу позивача, що підлягає стягненню та періоду його виникнення, що свідчить про необґрунтованість прийнятого рішення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

У той же час, згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи також мають право, зокрема, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України

За приписами пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (пункт 95.3 статті 95 ПК України).

За унормуванням пункту 95.5 статті 95 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 000 000,00 грн та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

У таких випадках рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.

Аналіз указаних норм свідчить, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу.

При цьому, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рішенням керівника виникає у контролюючого органу у разі, якщо такий податковий борг перевищує 5 000 000,00 грн і несплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати зобов`язання.

Як встановлено судовими інстанціями, та підтверджено матеріалами справи, рішенням відповідача від 10 березня 2021 року № 1 вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу ПАТ «Запоріжжяобленерго» відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України.

Оскаржуваним рішенням вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу позивача шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, а також органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах платника.

Разом з тим, як вірно зауважили суди попередніх інстанцій, приписами пункту 95.5 статті 95 ПК України, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, не передбачено погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів з рахунків такого платника у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установ.

Крім того, спірне рішення від 10 березня 2021 року № 1 не містить розміру податкового боргу позивача, який підлягає стягненню та періоду його виникнення, що також свідчить про необґрунтованість прийнятого рішення.

Суд зауважує, що необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов`язана із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.

Відповідно, у спорах щодо правомірності прийнятих згідно з пунктом 95.5 статті 95 ПК України рішень предметом доказування є дотримання контролюючим органом обов`язкових умов, про які вже зазначалося, в тому числі й щодо розміру податкового боргу, підстав його виникнення, сплинув 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань та/або пені.

Аналогічні підходи до правозастосування пункту 95.5 статті 95 ПК України знайшли відображення у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 805/1427/17, від 17 червня 2021 року у справі № 440/4736/19.

У цих постанові Верховний Суд зазначав, що принцип правової визначеності як загальний правовий принцип поширюється, в тому числі на етап правозастосування. Органи державної влади повинні дотримуватися цього принципу та забезпечувати правову передбачуваність прийнятих ними рішень, що досягається, зокрема чіткістю визначення правового стану особи, якої стосується індивідуальний акт.

Вирішуючи спір про правомірність рішення суб`єкта владних повноважень, адміністративний суд перевіряє це рішення на відповідність критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі якщо рішенням порушені права, свободи або законні інтереси особи, яка оскаржила до суду це рішення, суд визнає протиправним та скасовує індивідуальний акт чи окремі його положення, як це передбачено пунктом 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд не наділений повноваженнями вносити зміни до рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема визначити, яка сума податкового боргу підлягає стягненню, якщо сума податкового боргу в рішенні не вказана.

Оскаржуване у цій справі рішення контролюючого органу від 10 березня 2021 року № 1, в якому зазначено про погашення усієї суми податкового боргу, не дає можливості встановити суму податкового боргу, щодо погашення якого його прийнято.

Відсутність у рішенні СМУ ДПС РВПП вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість, позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, у цій справі податковий орган не виконав обов`язок, покладений на нього як на суб`єкта владних повноважень частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, і не довів правомірність свого рішення від 10 березня 2021 року № 1.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова