Постанова

від 16.01.2025 по справі 160/4973/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року

м. Київ

справа № 160/4973/24

адміністративне провадження № К/990/22595/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року (головуючий суддя Ясенова Т.І., судді: Головко О.В., Суховаров А.В.) у справі №160/4973/24 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма "Курс" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма "Курс", в якій просило надати дозвіл на погашення суми податкового боргу у розмірі 435 532,24 грн за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІНА ФІРМА «КУРС»», що перебуває у податковій заставі.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 11 березня 2024 року позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма "Курс" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу повернув позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач (Головне управління ДПС у Дніпропетровській області) подав апеляційну скаргу.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 квітня 2024 року залишив апеляційну скаргу без руху, встановивши апелянту десятиденний строк з дня вручення йому цієї ухвали для надання до суду документа про сплату судового збору.

На адресу апеляційного суду надійшло клопотання позивача про прийняття апеляційної скарги до розгляду, мотивувавши його тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно залишив його апеляційну скаргу без руху з мотивів несплати судового збору, оскільки в межах справи про стягнення сум податкового боргу позивач звільнений від сплати судового збору.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 травня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року повернув заявнику.

Ухвала апеляційного суду вмотивована тим, що податковий орган звільняється від сплати судового збору лише у тих справах, предметом судового розгляду у яких є, зокрема, стягнення податкового боргу. Натомість, предметом заявлених вимог у цій справі є надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. У зв`язку з цим, апеляційний суд виснував, що ГУ ДПС не може бути звільненим від сплати судового збору.

Не погодившись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року, контролюючий орган подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зауважив на те, що в силу пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги в межах справи про стягнення сум податкового боргу.

Відповідач не реалізував право подати відзив на касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Верховний Суд ухвалою від 19 червня 2024 року відкрив провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 296 КАС України, в тому числі і в частині сплати судового збору.

Так, згідно пункту 1 частини п`ятої, частини шостої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Приписами частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо сплати судового збору, - апеляційна скарга залишається без руху.

Колегія суддів зазначає, що залишення апеляційної скарги без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання.

Ухвала суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху не може бути оскаржена окремо у касаційному порядку, оскільки не включена до переліку ухвал, визначеного частиною третьою статті 328 КАС України.

Разом з тим суд апеляційної інстанції не повинен тлумачити положення цієї статті у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, а також, застосовуючи положення статей 169, 298 КАС України, формально підходити до цих норм, у зв`язку з чим апеляційні скарги безпідставно залишати без руху та повертати їх.

Колегія суддів зазначає, що правомірність застосування до апеляційної скарги судом апеляційної інстанції статей 169, 298 КАС України та залишенні її без руху перевіряється судом касаційної інстанції під час перегляду ухвали, зокрема, про повернення апеляційної скарги.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної чи касаційної скарги на відповідне рішення суду.

Враховуючи, що оскаржувана ухвала про повернення апеляційної скарги постановлена судом апеляційної інстанції за наслідками оцінки усунення позивачем недоліків апеляційної скарги, визначених в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху, яка не може бути оскаржена окремо, то правова оцінка їй надається Судом під час касаційного перегляду справи на ухвалу про повернення апеляційної скарги.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон №3674-VІ.

За статтями 1, 2 Закону №3674-VІ судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Статтею 3 Закону №3674-VI передбачено об`єкти справляння судового збору та визначено перелік процесуальних документів, за подання яких судовий збір не справляється.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №3674-VI судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою позивач не надав документа про сплату судового збору, оскільки вважав, що звільнений від її сплати на підставі положень пункту 27 частини першої статті 5 Закону №3674-VI.

Проте судом апеляційної інстанції зазначено про необхідність сплати судового збору.

Частина перша статті 5 Закону №3674-VI визначає коло осіб, звільнених від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» від 03 листопада 2022 року №2719-IX, який набрав чинності 25 листопада 2022 року, частину першу статті 5 Закону №3674-VI, доповнено пунктом 27 такого змісту: "27) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу», серед іншого, цей законопроект розроблений з метою економії та оптимізації бюджетних коштів на сплату контролюючими органами судового збору у питаннях, пов`язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено заходи, які контролюючий орган здійснює з метою погашення податкового боргу платника податків, одним із яких є звернення до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Отже, відповідно до внесених змін податковий орган звільняється від сплати судового збору у питаннях, пов`язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків.

Колегія суддів Верховного Суду визнає помилковим висновок суду апеляційної інстанції, що в силу статті 5 Закону України «Про судовий збір» скаржник не звільнений від сплати судового збору та повинен був сплатити судовий збір на загальних підставах.

Позивач як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в силу пункту 27 частини першої статті 5 Закону №3674-VI звільнений від сплати судового збору у цій справі, оскільки предметом її розгляду є стягнення податкового боргу. Позивач під час розгляду цієї справи в усіх судових інстанціях звільняється від сплати судового збору незалежно від виду заяви, скарги (позовна заява, апеляційна скарга, касаційна скарга тощо), а також виду оскаржуваного судового рішення (ухвала, постанова, рішення).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 травня 2023 року у справі №160/300/23, який в подальшому підтриманий у постановах від 18 жовтня 2023 року у справі №160/3085/23, від 14 березня 2024 року у справі №807/1863/16.

Апеляційний суд наведеного не врахував та безпідставно поклав на податковий орган обов`язок зі сплати судового збору та передчасно повернув апеляційну скаргу.

Пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу від 15 травня 2024 року порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року скасувати, справу №160/4973/24 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко М.М. Гімон І.А. Васильєва