Постанова

від 15.04.2025 по справі 160/4973/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/4973/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року (суддя Турлакова Н.В.) в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційна фірма «Курс» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційна фірма «Курс», в якій позивач просить надати дозвіл на погашення суми податкового боргу у розмірі 435 532,24 грн. за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІНА ФІРМА «КУРС»» (код ЄДРПОУ 13424434), що перебуває у податковій заставі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу, відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачем зазначено, що відповідно до п.27 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове страхування. Згідно з п.п.41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звільнено від сплати судового збору як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях судового процесу. Ці стадії судового захисту є єдиним судовим процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення справ. Верховним судом у постанові від 31.05.2023 по ідентичній справі де предметом позову також є «надання дозволу на погашення суми податкового боргу» справі № 160/3080/23 викладена наступна правова позиція щодо звільнення контролюючого органу від сплати судового збору.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.

За положеннями пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтями 160, 161 КАС України встановлені вимоги до оформлення, змісту і форми позовної заяви.

Відповідно до ст. 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

В позовній заяві зазначаються: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Частинами 1 ст. 161 КАС України визначається, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Також, за правилами ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Отже, підставою для повернення позивачу поданої ним позовної заяви на підставі частини четвертої статті 169 КАС України, є наявність одночасної сукупності наступних умов: 1) позовна заява була залишена ухвалою суду без руху із визначенням її конкретних недоліків відповідно до вимог статей 160, 161 КАС України; 2) позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, установлений судом.

Колегія суддів зазначає, що залишення позову без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом саме з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.

Ухвала суду першої інстанції про залишення апеляційної скарги без руху не може бути оскаржена окремо у апеляційному порядку, оскільки не включена до переліку ухвал, визначеного частиною першою статті 294 КАС України.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі підставою для повернення позову зазначив те, що позивачем не було усунуто її недоліки, визначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 про залишення позову без руху.

Відтак, оскільки ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 не може бути оскаржена окремо, то правова оцінка їй надається судом під час апеляційного перегляду справи на ухвалу про повернення позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-ти денний строк для усунення недоліків, шляхом надання документу про сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн., та в подальшому повертаючи позов, виходив з того, що на виконання вимог вказаної ухвали суду від 27.02.2024 позивачем подано до суду заяву про виконання ухвали суду, в якій наполягав на наявність у нього пільг зі сплати судового збору передбачених п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» із посиланням на постанову Верховного Суду від 31.05.2023р. по справі №160/3080/23, водночас предметом заявлених вимог у цій справі є надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, тоді як податковий орган звільняється від сплати судового у тих справах, предметом судового розгляду у яких є, зокрема, стягнення податкового боргу.

Позивач в апеляційній скарзі покликається на те, що він звільнений від сплати судового збору в цій справі на підставі пункті 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір».

Стаття 4 Закону України «Про судовий збір» встановлює розміри ставок судового збору у розрізі найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір, та платника судового збору, а частина перша статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначає коло осіб, звільнених від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Так, Законом № 2719-XI (який набрав чинності 25 листопада 2022 року) частину першу статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI), яка містить перелік суб`єктів, яких звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, доповнено новим суб`єктом: « 27) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Отже, з урахуванням унесених до Закону України «Про судовий збір» змін податковий орган звільняється від сплати судового збору у справах, предметом судового розгляду у яких є стягнення податкового боргу.

В постанові від 16 березня 2023 року у справі № 9/10 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зазначив наступне: «при вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою органу ДПС виходять з того, що пункт 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору застосовується до касаційних скарг податкових органів у випадку оскарження судових рішень, постановлених за результатами розгляду власне заяви податкового органу з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство (справа № 922/4359/19 (ухвала від 12.01.2023), справа № 922/2654/21 (ухвала від 26.01.2023), справа № 910/15023/21 (ухвала від 06.02.2023)».

Таким чином, позивач, як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в силу пункту 27 частини першої статті 5 Закону №3674-VI звільнений від сплати судового збору у цій справі, оскільки предметом її розгляду є стягнення податкового боргу.

Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу», серед іншого, цей законопроект розроблений з метою економії та оптимізації бюджетних коштів на сплату контролюючими органами судового збору у питаннях, пов`язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено заходи, які контролюючий орган здійснює з метою погашення податкового боргу платника податків, одним із яких є звернення до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Отже, відповідно до внесених змін податковий орган звільняється від сплати судового збору у питаннях, пов`язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків.

Колегія суддів визнає помилковим висновок суду першої інстанції, що в силу статті 5 Закону України «Про судовий збір» скаржник не звільнений від сплати судового збору та повинен був сплатити судовий збір на загальних підставах.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що у даному випадку, позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду цієї справи в усіх судових інстанціях, незалежно від виду заяви, скарги (позовна заява, апеляційна скарга, касаційна скарга тощо), а також виду судового рішення, оскільки визначальним є не вид судового рішення, яке оскаржується, а саме наявність у позивача як контролюючого органу пільги від сплати судового збору, закріпленої в Законі, у тих справах, предметом судового розгляду у яких є стягнення податкового боргу. При цьому позивач має безумовну пільгу зі сплати судового збору та у нього відсутній обов`язок з його справляння у разі звернення до суду з позовами, переліченими в пункті 27 частини першої статті 5 Закону №3674-VI.

Аналогічний підхід до тлумачення статті 5 Закону України «Про судовий збір» застосовано у постановах Верховного Суду від 2 травня 2023 року у справі №160/300/23 та від 31 травня 2023 року у справі №160/3080/23, від 12 жовтня 2023 року у справі № 160/1499/23, від 14 березня 2024 року у справі № 807/1863/16, від 13 березня 2025 року у справі № 460/12108/24.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та безпідставно поклав на податковий орган обов`язок зі сплати судового збору та передчасно повернув позов.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються в якості належних.

За змістом частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведені вище правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не врахував усі обставини, що мають значення для справи та не надав їм належної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення адміністративного позову, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року скасувати.

Справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційна фірма «Курс» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров