Рішення

від 14.01.2025 по справі 670/854/24

ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/854/24

Провадження № 2/670/43/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Голуба О.Є.

за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Віньківці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомТовариства зобмеженою відповідальністю«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ«АВАЛІСТ» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги.

Представник позивача адвокат Косяк Н.В., яка діє на підставі Договору № 07/23 про надання правової допомоги від 14.02.2023 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №2025289732 від 11.08.2019 в сумі 75489, 61 грн, з яких: 50238,36 грн сума основної заборгованості; 20915,33 грн сума інфляційних втрат; 4335,92 грн 3% річних, а також судові витрати: судовий збір у сумі 3 028,00 гривень та витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 гривень.

Позов обґрунтовує тим, що 16.12.2021 та 17.12.2021 між АТ «ОТП Банк» та позивачем укладено договори факторингу, відповідно до умов яких позивач набув право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 50238,36 грн. Таким чином, до позивача перейшли права вимоги за кредитним договором № 2025289732, укладеним 11.08.2019 між відповідачем та банком. ОСОБА_1 після відступлення позивачу права грошової вимоги не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Аваліст», ні на рахунки попереднього кредитора, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись з вказаним позовом до суду.

Процесуальні дії суду у справі, позиції сторін.

Ухвалою суду від 15.11.2024 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Також, даною ухвалою за клопотанням позивача, поданого одночасно з позовною заявою, витребувано у АТ «ОТП Банк» докази по справі (а.с.85).

У строк, визначений судом ухвалою суду від 15.11.2024, витребувані документи від АТ «ОТП Банк» не надійшли.

У строк, визначений судом ухвалою суду від 15.11.2024, від відповідача відзив на позов не надійшов. Крім того, на адресу суду повернувся конверт із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.94).

Ухвалою суду від 10.12.2024 відкладено судове засіданні у справі та повторно витребувано у АТ «ОТП Банк» докази по справі (а.с.96).

18.12.2024 на виконання вимог ухвали суду від АТ «ОТП Банк» надійшли витребувані судом докази (а.с.102-159).

З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення із ухвалою суду від 15.11.2024 та копією позовної заяви із доданими до неї документами, повторно направлене відповідачу за адресою його місця проживання (перебування), зареєстрованою у встановленому законом порядку, повернулося на адресу суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 160)

Тому, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, вважається, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи. Також, враховуючи положення п. 4 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала суду від 15.11.2024 та копія позовної заяви із доданими до неї документами вважаються врученими відповідачу.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася. Разом з позовною заявою просила про розгляд справи без їх участі, позов підтримала, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечувала.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України. Причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без його участі не надав.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18).

Будь-які докази по справі, крім поданих позивачем разом із позовною заявою і АТ «ОТП Банк» на виконання вимог ухвали суду від 15.11.2024, чи клопотання, крім поданого позивачем разом із позовом про витребування доказів, від учасників справи на адресу суду не надходили.

Ухвалою суду від 14.01.2025 постановлено проводити заочний розгляд справи.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Дослідивши позовну заяву та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з метою сплати вартості товару, придбаного в ТОВ «Комфі Трейд», ОСОБА_1 звернулася до Акціонерного товариства «ОТП Банк», з яким 11.08.2019 уклав Кредитний договір 2025289732 (а.с.7).

Відповідно до умов вказаного договору, розмір кредиту склав 9145,00 гривень (п.1.1.) на придбання товару у Продавця, яким є ТОВ «Комфі Трейд» та сплатою: 0,00 гривень - комісійної винагороди за видачу кредиту; 350,00 гривень на сплату додаткових послуг банку, а саме: «СМС+Довідка»; датою остаточного повернення кредитних коштів 11.08.2021; 0% від суми кредиту комісії з управління кредитом; 1000,00 гривень передоплати.

Відповідно до п. 1.2 Договору, протягом дії Кредитного договору для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватись: Фіксована процентна ставка у розмірі 0.01% річних.

Відповідно до п. 1.3. Договору, повернення Кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати Позичальником Ануїтетних Платежів на Рахунок погашення Боргових зобов`язань, реквізити якого визначені у Додатку № 1 до Кредитного договору. Застереження: Якщо дата повернення Кредиту та нарахованих процентів припадає на не Банківський день. Платежі здійснюються Позичальником в Банківський день, наступний за таким не Банківським днем.

Відповідно до п. 1.4 Договору, Датою (моментом) надання Банком та отримання Позичальником Кредиту вважається дата підписання Позичальником Кредитного договору.

Кредит надається шляхом перерахування за дорученням Позичальника коштів на поточний рахунок Продавця на придбання Товару. У разі отримання Кредиту також і на оплату Послуг у Продавця та/або на оплату Комісійної винагороди за видачу Кредиту. Кредит надається також шляхом перерахування Банком відповідної частини Кредиту на поточний рахунок Продавця Послуг та/або утримання Банком Комісійної винагороди за видачу Кредиту.

Відповідно до п. 1.5 Договору, підписанням Кредитного договору Позичальник заявляє, гарантує та підтверджує, що: 1) Банк надав Позичальнику в письмовій формі та в повному об`ємі інформацію передбачену Законодавством, що захищає права споживачів; 2) Позичальника перед укладенням Кредитного договору ознайомлено з інформацією, визначеною Паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання Кредиту із порівнянням різних пропозицій Банку з метою прийняття обґрунтованого рішення щодо укладення Кредитного договору; 3) Позичальник отримав Кредит на сприятливих для нього умовах; Банк надав Позичальнику підписаний зі сторони Банку оригінальний примірник Кредитного договору зі всіма невід`ємними частинами та всіма додатками до Кредитного договору (зокрема, але не виключно, Графік Платежів з Розрахунком загальної вартості Кредиту); 4) з Правилами кредитування, зокрема з положеннями щодо відповідальності Позичальника, та Тарифами Банку, які є невід`ємною частиною Кредитного договору та які розміщені на Офіційному сайті Банку www.otpbank.com.ua, у розділі «Кредитування», ознайомлений і згоден, а також зобов`язується їх належно та неухильно виконувати; примірники Правил кредитування та Тарифів Банку отримав; 5) Послуги Банку пов`язані із видачею Кредиту отримав у повному обсязі. Зауваження щодо якості та обсягу Послуг, у тому числі послуг, наданих Банком та оплати Комісійної винагороди за видачу Кредиту відсутні.

Крім того, 11.08.2019 відповідачем було підписано ЗаявуАнкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 2025289732_CARD (п.2 Договору), відповідно до якої попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід`ємною частиною яких є ця заява, та які розміщені на Офіційному сайті АТ «ОТП БАНК» www.otpbank.coin.ua, відповідач заявив, що бажає оформити кредитну картку типу MC GOLD, валюта рахунку гривня, номер карткового рахунку № НОМЕР_1 без підключення послуги СМС-інформування.

Відповідно до вказаної Заяви-анкети, за користування Кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами Банку та Інформаційним листком, який є від`ємною частиною та додатком до Договору, на дату укладення Заяви-анкети розмір процентної ставки становить: 5% (п`ять відсотків) в місяць, на дату укладення Заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж Пільгового періоду становить 0,01 % річних. Всі інші умови кредитування (зобов`язання по кредитній лінії) визначено в Інформаційному листі.

Заява-анкета є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) (по тексту Заяви-анкети - Договір) та Правил користування карткою (надані - Правила), Інформаційного листка, Тарифів Банку, які розміщені на Офіційному сайті Банку (у розділі «Дебетні та кредитні картки»).

Шляхом підписання Заяви-анкети, відповідач підтвердив, що: 1) Банк надав Клієнту в письмовій формі та в повному об`ємі інформацію передбачену Законодавством, що захищає права споживачів; 2) Клієнта перед укладенням Договору ознайомлено з інформацією, визначеною Паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання Кредиту із порівнянням різних пропозицій Банку з метою прийняття обґрунтованого рішення щодо укладення Договору та отримання Кредиту на сприятливих для Клієнта умовах; 3) з Договором, Правилами, Інформаційним листком. Тарифами Банку, що розміщені на Офіційному сайті Банку, ознайомлений і згідний, а також зобов`язується їх належно та неухильно виконувати; 4) отримав свій примірник Заяви-анкети, Інформаційний листок (у разі оформлення Кредитної лінії) та іншу документацію, на розсуд Банку, яка необхідна Клієнту для користування банківськими послугами.

Заява-анкета є невід`ємною частиною Договору про надання послуг дистанційного обслуговування засобами системи ОТP Smart та Правил надання послуг дистанційного обслуговування засобами Системи OTP Smart, Тарифів Банку, які розміщені на Офіційному сайті Банку.

Шляхом підписання Заяви-анкети відповідач підтвердив, що особисто отримав свій примірник Заяви-анкети, з умовами Договору та Правил, Тарифами Банку, які розміщені на Офіційному сайті Банку у розділі, ознайомлений, приймає та погоджується з їх положеннями.

Також, 11.08.2019 ОСОБА_1 було підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови кредитування, аналогічні тим, що зазначені у Кредитному договорі №2025289732 та Заяві-анкеті (а.с.8)

Згідно з даними паспорту споживчого кредиту (інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) від 11.08.2019, підписаного відповідачем, визначені основні умови кредитування: сума/ліміт кредиту 9145,00 грн; строк кредитування 24 місяці (кредит), 36 місяців з правом пролонгації (кредитна лінія); мета отримання кредиту споживчі цілі; спосіб надання кредиту безготівково, шляхом перерахування коштів на придбання товару у строк, визначений кредитним договором; процентна ставка відсотків річних 0,01 % річних; Тип процентної ставки фіксована; загальні витрати за кредитом 3917,35 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 12712,35 грн. У розділі 7 паспорту вказано дату надання інформації «11.08.2019», ця інформація зберігає чинність та є актуальною до «11.08.2019» (за винятком випадків, коли протягом вказаного періоду будуть змінені умови кредитування.

Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 2025289732 від 11.08.2019 АТ «ОТП Банк» та відповідач погодили графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, за яким здійснюється періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом; визначено дати платежу з 11.09.2019 по 11.08.2021; кредит в сумі 9145,00, грн., щомісячні платежі, а також проценти за вказані періоди; реальна річна процентна ставка 0,01 %; інші послуги банку; загальна вартість кредиту 12712,35 грн (а.с.9)

Крім того, в матеріалах справи міститься підписана відповідачем Довідка про систему гарантування вкладів фізичних осіб, специфікація по кредитному договору про прийняття позитивного рішення щодо можливості надати відповідачу як позичальнику кредит, яка містить дані про те, що банк гарантує перерахування суми коштів у розмірі 9 795,00 грн на поточний рахунок підприємства (а.с. 13, 17)

Рахунок-фактура №СФКНМ-0000001463 від 11.08.2019 на суму 9 795,00 грн, Видаткова накладна № ЧКНМ2-0005 від 11.08.2019 на суму 9795,00 грн, Фіскальний чек від 11.08.2019 на суму 9 795,00 грн підтверджують факт отримання (використання) відповідачем кредитних коштів на придбання товару (а.с.14-16).

Також, відповідно до Розписки, підписаної ОСОБА_1 11.08.2019, вбачається, що останній отримав кредитну картку INSTANT CARD № НОМЕР_2 , терміном дії до 04/22, емітовану на його ім`я (а.с.18).

Окрім того, матеріали справи містять підписаний кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом Договір факторингу № 16/12/21 від 16.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» (фактор) та Акціонерним товариством «ОТП Банк» (клієнт), відповідно до умов якого п. 1.1, 1.2 клієнт передає, а фактор приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості. Фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату відповідно до умов договору.

Як доказ оплати за відступлення права вимоги з договором факторингу надана платіжна інструкція №1 від 16.12.2021 (а.с.53)

Відповідно до п. 6.1 Договору, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників в розмірі портфеля заборгованості, яке виникло у клієнта внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання клієнтом боржникам кредитних коштів (а.с.45-50).

Відповідно до долученої до справи копії Акту приймання-передачі реєстру боржників № 1 від 16.12.2021 року до договору факторингу № 16/12/21 від 16.12.2021, АТ «ОТП Банк» передало ТОВ «ФК «Аваліст», а останнє прийняло реєстр боржників № 1, кількість боржників 5 751 на загальну суму заборгованості 68651 689,79 грн (а.с.51).

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 16/12/21 від 16.12.2021, позивач набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2025289732 на загальну суму заборгованості 45328,99 грн, з яких: сума боргу по тілу кредиту 26 100,00 грн., борг по відсоткам 19 228,99 грн (а.с.52).

Також, матеріали справи містять підписаний кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом Договір факторингу № 17/12/21 від 17.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» (фактор) та Акціонерним товариством «ОТП Банк» (клієнт), відповідно до умов якого п. 1.1, 1.2 клієнт передає, а фактор приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості. Фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату відповідно до умов договору.

Як доказ оплати за відступлення права вимоги з договором факторингу надана платіжна інструкція №2 від 17.12.2021 (а.с.65)

Відповідно до п. 6.1 Договору, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників в розмірі портфеля заборгованості, яке виникло у клієнта внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання клієнтом боржникам кредитних коштів (а.с.54-59).

Відповідно до долученої до справи копії Акту приймання-передачі реєстру боржників № 1 від 17.12.2021 до договору факторингу № 17/12/21 від 17.12.2021, АТ «ОТП Банк» передало ТОВ «ФК «Аваліст», а останнє прийняло реєстр боржників № 1, кількість боржників 5 865 на загальну суму заборгованості 58799 576,03 грн (а.с.60).

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 17/12/21 від 17.12.2021, позивач набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2025289732 на загальну суму заборгованості 4909,37 грн, з яких: сума боргу по тілу кредиту 1 891,29 грн, борг по відсоткам 0,23 грн, борг по комісії 3017,85 грн (а.с.62).

Вищевказані договори факторингу, а також Акт приймання-передачі реєстру боржників № 1 по Договору факторингу № 17/12/21 від 17.12.2021 підписано електронними підписами представників сторін договору, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Застосоване судомзаконодавство. Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Доказів того, що вищевказаний договір факторингу визнаний недійсним, суду не надано.

Судом прийнято до уваги, що у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, після підписання договору факторингу № 16/12/21 від 16.12.2021 відбулось одиничне, тобто сингулярне правонаступництво. З цього часу ТОВ «ФК «Аваліст» стало новим кредитором відповідача за кредитним договором № 2025289732 CARD від 11.08.2019.

Позивач вважає, що відповідачем порушено умови вищевказаного кредитного договору, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1047 і ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо йогозміст зафіксованийв одномуабо кількохдокументах (утому числіелектронних),у листах,телеграмах,якими обмінялисясторони. Правочинвважається таким,що вчиненийу письмовійформі,якщо волясторін вираженаза допомогоютелетайпного,електронного абоіншого технічногозасобу зв`язку. Правочинвважається таким,що вчиненийу письмовійформі,якщо вінпідписаний йогостороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що при укладенні вищевказаного договору, його сторонами було погоджено усі істотні умови цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч. 1 та ч. 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із позовних вимог вбачається, що заборгованість за вищевказаним договором становить 75 489,61 грн, з яких: 50238,36 грн сума основної заборгованості; 20 915,33 грн сума інфляційних втрат; 4 335,92 грн 3 % річних.

Позивач, пред`являючи вимоги про повернення кредиту, просить стягнути крім заборгованості за основною сумою боргу (суму, яку фактично отримав в борг позичальник та нарахованих відсотків та комісії по кредиту), інфляційні втрати та 3 % річних.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, позивач зобов`язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються (п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України) і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Саме насуд покладенообов`язок підчас ухваленнірішення вирішити,зокрема:чи малимісце обставини(факти),якими обґрунтовувалисявимоги тазаперечення,та якимидоказами вонипідтверджуються; чиє іншіфактичні дані,які маютьзначення длявирішення справи,та доказина їхпідтвердження; якіправовідносини сторінвипливають ізвстановлених обставин; якаправова нормапідлягає застосуваннюдо цихправовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України).

Отже, вищевказані принципи вказують, зокрема, на те, що суд зобов`язаний перевірити розрахунок заборгованості незалежно від наявності та/або відсутності заперечень щодо нього з боку сторони відповідача.

Із наданого суду розрахунку заборгованості, здійсненого АТ «ОТП Банк», вбачається, що заборгованість за договором № 2025289732 від 11.08.2019 станом на 17.12.2021 (на дату відступлення права вимоги) становить 4909,37 грн, з яких: 1891,29 грн заборгованість за тілом кредиту; 0,23 грн заборгованість за відсотками, 3017,85 грн комісія за РО (а.с. 156).

Із наданого суду розрахунку заборгованості, здійсненого АТ «ОТП Банк», вбачається, що заборгованість за договором № 2025289732_CARD від 11.08.2019 станом на 16.12.2021 (на дату відступлення права вимоги) становить 45328,99 грн (а.с. 103-125).

Із розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «ФК «Аваліст», вбачається нарахування на вищевказану заборгованість за період з 16.12.2021 до 31.10.2024 інфляційних втрат в сумі 18871,45 грн, за період з 17.12.2021 до 31.10.2024 інфляційних втрат в сумі 2043,88 грн, всього сума інфляційних втрат складає 20915,33 грн та 3% річних за період з 16.12.2021 по 31.12.2023 в сумі 2779, 35 грн, за період з 01.01.2024 по 31.10.2024 в сумі 1133,22 грн, за період з 17.12.2021 по 31.12.2023 в сумі 300,61 грн, за період з 01.01.2024 по 31.10.2024 в сумі 122,73 грн, всього 3% річних в сумі 4335,92 грн. Загальна заборгованість складає 50238,36(сумаборгу)+20915,33(інфляційнезбільшення)+4335,92(штрафнісанкції)=75489,61грн (а.с. 63-64).

З`ясовуючи обставини, пов`язані із правильністю здійснення розрахунків заборгованості, та здійснюючи оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов наступного висновку.

Судом прийнято до уваги, що розрахунок заборгованості за договором не є належним доказом видачі та отримання кредиту, оскільки не є первинним документом, а також не є безспірним доказом розміру заборгованості, а є лише обґрунтуванням позовних вимог щодо розміру заборгованості, який оцінюється судом у сукупності з іншими доказами.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно доч.2ст.9Закону України«Про бухгалтерськийоблік тафінансову звітністьв Україні»первинні документиможуть бутискладені упаперовій абов електроннійформі таповинні матитакі обов`язковіреквізити: назвудокумента (форми); датускладання; назвупідприємства,від іменіякого складенодокумент; змістта обсяггосподарської операції,одиницю виміругосподарської операції; посадиі прізвища(крімпервинних документів,вимоги дояких встановлюютьсяНаціональним банкомУкраїни)осіб,відповідальних заздійснення господарськоїоперації іправильність їїоформлення; особистийпідпис абоінші дані,що даютьзмогу ідентифікуватиособу,яка бралаучасть уздійсненні господарськоїоперації. Залежновід характеругосподарської операціїта технологіїобробки обліковоїінформації допервинних документівможуть включатисядодаткові реквізити(печатка,номер документа,підстава дляздійснення операціїтощо). Первиннідокументи,створені автоматичнов електроннійформі програмнимзабезпеченням інформаційно-комунікаційноїсистеми,застосовуються убухгалтерському облікуза умовинаявності накладеногоелектронного підписучи печаткиз дотриманнямвимог законодавствапро електроннідокументи таелектронний документообіг. Первиннідокументи,складені велектронній формі,застосовуються убухгалтерському облікуза умовидотримання вимогзаконодавства проелектронні документита електроннийдокументообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з огляду на вищевказані положення, виписка по особовому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача, яка досліджується судом у сукупності з іншими доказами.

Так, з виписки по рахунку відповідача № НОМЕР_1 та виписки по рахунку відповідача № НОМЕР_3 вбачається, що останній користувався кредитними коштами: знімав готівкові кошти, оплачував товари та послуги та, зокрема, частково погашав заборгованість за кредитним договором, що відповідає розрахунку заборгованості, здійсненого первісним кредитором (а.с. 126-148). У зв`язку з тим, що відповідач лише частково погашав заборгованість, вносив на карту менший розмір коштів, чим були його поточні витрати, виникла заборгованість по тілу кредиту, відсотками та комісією по кредиту в сумі 45328,99 грн та 4909,37 грн відповідно, розмір якої відповідачем не спростований.

На підтвердження перерахунку коштів банком також надано меморіальний ордер №10585152 від 12.08.2019 на суму 8795,00 та меморіальний ордер №10585154 від 12.08.2019 на суму 350,00 грн (а.с. 157, 158).

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.

У постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц Верховний Суд також вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту, відсотками такомісією покредиту задоговором №2025289732від 11.08.2019в сумі50238,36 грн.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Окрім того, позивач просить стягнути на його користь із відповідача на підставі ч. 2 ст.625 ЦК України 3 % річних в сумі 4335,92 грн та інфляційні втрати в сумі 20915,33 грн (а.с. 63-64).

Судом перевірено розрахунок нарахування 3 % річних та інфляційних втрат і встановлено його невідповідність вимогам чинного законодавства України, враховуючи таке.

Однак, суд звертає увагу, що вимоги про стягнення штрафних санкцій згідно ч.2 ст.625 ЦК України (3%) річних та інфляційні втрати, не підлягають до задоволення відповідно до такого.

За змістом ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження № 12-16гс19) зазначено, щозагальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобтоможливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Як зазначено в ст. 625 ЦК України «Відповідальність за порушення грошового зобов`язання», дана норма передбачає таку відповідальність у вигляді трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином з урахуванням того, що між банком та позичальником було укладено споживчий кредит, на вказані правовідносини розповсюджуються норми п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», за яким у разі прострочення споживачем у період дії карантину своїх зобов`язань за споживчим кредитом він звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

Окрім того, згідно із п. 15 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Верховний Суд у постанові від 14.08.2023 у справі № 709/1320/21 зробив такі висновки: «Тлумачення пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення. Законодавець на рівні акту цивільного законодавстві (пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню). Такий обов`язок припиняється без його виконання.»

Також, відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що неустойка та інші платежі, як захід відповідальності, за період дії карантину та на період дії воєнного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за договорами позики (кредитними договорами). Дія даної правової норми у часі має ретроспективну дію і поширюється також на договори позики (кредитні договори), які укладені до березня 2020 року.

З позовної заяви вбачається, що періодом прострочення грошового зобов`язання, визначеного кредитором для обрахунку 3% річних та інфляційних втрат є з 16.12.2021 по 31.10.2024 період дії карантину та воєнного стану. Отже, в цій частині вимоги про стягнення 3 відсотків річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню з вищенаведених мотивів.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами у справі відповідно до ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом та АТ «ОТП Банк» на виконання вимог судового рішення, до суду сторонами у справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Також, судом в ухвалі від 15.11.2024 було роз`яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Згідно із ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку пояснення, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею та на виконання вимог судового рішення.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно з якою суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд дійшов висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення на його користь з відповідача заборгованості за договором №2025289732 від 11.08.2019 в сумі 50238,36 гривень заборгованість за тілом кредиту, відсотками по кредиту та комісії по кредиту.

В задоволеннірешти позовнихвимог,а самев частиністягнення звідповідача накористь позивача3%річних всумі 4335,92гривень таінфляційних втратв сумі20915,33 гривень, слід відмовити, оскільки такі вимоги, згідно чинного законодавства, є необґрунтованими.

Судові витрати.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 3 028, 00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.08.2024. (а.с. 67)

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2015,13 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (66,55 %). Решту судового збору в сумі 1012,87 гривень слід залишити за позивачем.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що 14.02.2023 між ТОВ «ФК «Аваліст» та Адвокатським бюро «Наталії Косяк» було укладено договір про надання правової допомоги № 07/23, на підставі якого видано ордер адвокату Косяк Н.В. (а.с. 68-69).

Згідно Єдиного реєстру адвокатів України Косяк Н.В. є адвокатом, здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №9632/10 від 18.12.2020 (а.с.70).

Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не заявлялося клопотань про зменшення витрат на правову допомогу.

Судом прийнято до уваги, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження виконання АБ «Наталії Косяк» умов вищевказаного договору, суду надано акт приймання-передачі наданих послуг № 159 (а.с.71).

Як вбачається із умов договору про надання правової допомоги № 07/23 від 14.02.2023, сторони даного правочину досягли домовленості про те, що вартість послуг у першій інстанції становить 5 000,00 гривень (а.с.68), які сплачені згідно платіжної інструкції № 353 від 09.10.2024 (а.с.72).

Таким чином, беручи до уваги наведене вище, часткове задоволення позовних вимог та положення п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на корить позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3327,50 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (66,55%). Решту витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1672,50 гривень слід залишити за позивачем.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 279, 280-282, 289, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» заборгованість за договором №2025289732 від 11.08.2019 в сумі 50238,36 грн (п`ятдесят тисяч двісті тридцять вісім гривень тридцять шість копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» судовий збір в сумі 2015,13 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3327,50 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст», ЄДРПОУ 39628752; місцезнаходження: м. Київ, вул. Деревлянська, буд. 10А.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 17 січня 2025 року.

Суддя: О.Є. Голуб