Ухвала

від 17.01.2025 по справі 461/254/25

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/254/25

Провадження № 1-кс/461/492/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2025 м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

слідчої судді - ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3 ,

підозрюваної - ОСОБА_4 ,

законного представника підозрюваної - ОСОБА_5 ,

захисниці - ОСОБА_6 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання слідчого в ОВС 2-ого відділення слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області капітана юстиції ОСОБА_7 , погодженого прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо підозрюваної:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Мальцівське Лозівського району Харківської області, громадянки України, неодруженої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Слідчий в ОВС 2-ого відділення слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області капітан юстиції ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням, яке погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 22024140000000265, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.11.2024, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення розміру застави.

В обґрунтування клопотання покликається на те, що ОСОБА_4 , будучи громадянином України, військовослужбовцем військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», перебуваючи на посаді курсанта навчального курсу факультету озброєння та військової техніки військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» у військовому званні «солдат», у період часу зі серпня 2024 року по січень 2025 року, перебуваючи за місцем власного проживання у кімнаті № 303 адміністративної будівлі Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватниго акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, вул. Степана Бандери, 8, діючи з прямим умислом на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, економічній безпеці України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки та бажаючи їх настання, з використанням власного мобільного телефону марки TECNO SPARK Go 2024 моделі TECNO GB6 з абонентським номером НОМЕР_1 , у ході здійснення телефонної розмови із представником іноземної держави - громадянином РФ ОСОБА_8 , повідомила останньому відомості про розташування об`єктів військової інфраструктури (об`єкти навчально-матеріальної бази) Міжнародного центру миротворчості та безпеки (військова частина НОМЕР_2 , далі - МЦМБ) та Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, чим надала іноземній державі - РФ та її представникам допомогу у проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану.

17.01.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна, вагомість та обґрунтованість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, є підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

У зв`язку з вище викладеним, а також з огляду на необхідність забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, оцінюючи особу підозрюваної та вчинене нею кримінальне правопорушення, його значну суспільну небезпеку, наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, є необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки більш м`які запобіжні заходи, зважаючи на особу підозрюваного, запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного не в силі.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, наведених у ньому, просив таке задовольнити.

Підозрювана, її законний представник та захисниця у судовому засіданні заперечили щодо клопотання, вважають, що орган досудового розслідування не довів існування ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, та просили обрати підозрюваній запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, а у разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити розмір застави. Додатково захисниця зазначила, що орган досудового розслідування невірно кваліфікував дії підозрюваної.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідча суддя приходить до такого висновку.

Слідча суддя встановила, щослідчим відділом Управління СБ України у Львівській області за процесуального керівництва Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024140000000265, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.11.2024, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

17.01.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Мальцівське Лозівського району Харківської області, українка, громадянка України, неодружена, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Щодо мети, підстав та необхідності застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного слід зазначити таке.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді на цьому етапі кримінального провадження доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Слідча суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, вказаного у клопотанні, слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є його причетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, підтверджується здобутими доказами, а саме:

-повідомленням заступника начальника управління ДВКР СБ України №17/6/1/2/1-493нт від 28.10.2024 про кримінальне правопорушення, у якому зазначено про протиправну діяльність ОСОБА_4 ;

-протоколом обшуку від 17.01.2025, під час якого вилучено мобільний термінал та іншу комп`ютерну техніку останньої;

-протоколом за результатами проведення слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 06.12.2024.;

-протоколом за результатами проведення слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 03.01.2025.;

-відповіддю на запит від НА сухопутних військ ім. гетьмана П. Сагайдачного;

-відповідями на доручення слідчого від оперативного підрозділу;

-іншими матеріалами, отриманими в установленому порядку під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Сторона обвинувачення дотримала вимогу розумної підозри, оскільки наявні на теперішній час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_4 зі вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому кримінальному провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності у діях ОСОБА_4 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідча суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваної, доведеність чи недоведеність її винуватості, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

У статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

З огляду наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, оцінюючи особу підозрюваного, слідча суддя приходить до переконання у наявності передбачених ст. 177 КПК України ризиків, зокрема:

1) п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яке є особливо тяжким злочином у розумінні ст. 12 КК України, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, а отже, розуміючи наслідки притягнення до відповідальності, з метою її уникнення, існують ризики того, що вона може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Водночас суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

2) п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що на теперішній час у межах досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлені усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, зокрема, не встановлені всі причетні особи до вчинення кримінального правопорушення.

Ураховуючи вищевикладене, у випадку застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, остання, достовірно знаючи про місце перебування документів або речей, за допомогою яких було реалізовано злочинний намір, може їх знищити, спотворити, приховати, не надавши органам досудового розслідування можливості встановити місце їх перебування та вилучити у встановленому законом порядку. Окрім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може спілкуватися з причетними до вчинення кримінального правопорушення особами з приводу планів укриття злочинної діяльності, знищення, приховання та спотворення речових доказів, що негативно вплине на подальше здійснення досудового розслідування та притягнення винних до кримінальної відповідальності та зможе надавати останнім допомогу у переховуванні від органу досудового розслідування.

3) п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, виражається у тому, що підозрювана може незаконно впливати на інших осіб, невідомих на цій стадії органу досудового розслідування, яким відомі обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення з метою примушування їх до дачі завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід досудового Про неможливість запобігти такому ризику свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно підозрюваної.

4) п. 5. Ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення. Зважаючи на те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , спрямований на шкоду державі, у якій на цей час запроваджено воєнний стан, не виключено, що остання може продовжити злочинну діяльність, у тому числі і з метою уникнення від відповідальності, що свідчить про наявність цього ризику.

При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Метою застосування на стадії досудового розслідування запобіжного заходу відповідно до положень ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначав прокурор у клопотанні.

Підозрювана, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, відноситься до осіб, до яких можливо бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідча суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , обставини вчинення злочину та його наслідки і суспільну небезпеку, особу підозрюваної, а також те, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, зазначених у клопотанні, для запобігання яких слідча суддя вважає недостатнім застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

У зв`язку з наведеним, клопотання слідчого є обґрунтованим, прокурор у судовому засіданні довів, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 ЦПК України, та наявність яких встановлена у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Щодо застави, слідча суддя зазначає таке.

Згідно з п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

З огляду на характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , а також наведені вище встановлені у ході розгляду клопотання обставини, зокрема ризики, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, слідча суддя не вбачає підстав для визначення розміру застави підозрюваній.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідча суддя -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19» строком на 60 діб, тобто до 17 березня 2025 року включно, без можливості внесення застави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошений 20.01.2025 о 09:00 год.

Слідча суддя ОСОБА_1