Рішення

від 20.01.2025 по справі 573/1811/24

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/1811/24

Номер провадження 2/573/10/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білопільської міської ради Сумської області про визнання права власності на гараж,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

13 вересня 2024 представник в інтересах позивача ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Білопільської міської ради Сумської області про визнання права власності на гараж. Вимоги вмотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_3 . Після смерті останнього залишилось спадкове майно, яке було успадковане дружиною померлого - ОСОБА_2 . До спадкового майна належала земельна ділянка з кадастровим номером 5920610100:00:009:1084 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21.05.2014), на якій померлим було збудовано гараж № НОМЕР_1 в кооперативі дворовому АДРЕСА_1 . Проте за життя ОСОБА_3 право власності на збудований гараж не зареєстрував належним чином. Нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину - гараж за вказаною адресою з підстав, що спадкоємцем не було надано правовстановлюючого документу на вказаний нерухомий об`єкт. Вказані обставини передували зверненню позивача за захистом своїх прав у судовому порядку, оскільки іншого способу захисту її прав, немає. Посилаючись на вказані вище обставини, представник просить визнати за ОСОБА_2 право власності на гараж № НОМЕР_1 , площею 37,8 кв.м, який розташований по АДРЕСА_2 .

Заяви (клопотання) учасників справи.

У судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явилась, представник останньої ОСОБА_4 подала до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутність (а. с. 79).

Представник відповідача - Білопільської міської ради Сумської області у судове засідання не з`явився. Міський голова Зарко Ю.М. надіслав клопотання про розгляд справу без участі представника міської ради, проти задоволення позову не заперечують (а. с. 73).

Згідно з ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Інших клопотань та заяв, пов`язаних з розглядом справи від учасників судового процесу до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Процесуальні дії у справі.

18 вересня 2024 ухвалою судді вказану позовну заяву залишено без руху (а. с. 18-9).

Ухвалою від 30 вересня 2024 відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до підготовчого засідання за правилами загального провадження. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження (а. с. 26).

07 листопада 2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду (а. с. 64).

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5920610100:00:009:1084, площею 0,0046 га, розташована по АДРЕСА_3 , призначена для будівництва індивідуальних гаражів, землі житлової та громадської забудови, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.05.2014 (а. с. 14).

Відповідно до копії технічного паспорту на гараж № НОМЕР_1 у дворі будинку АДРЕСА_1 , виданого філіалом «Білопільської госпрозрахункової виробничої дільниці» Комунального підприємства «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» замовником на виготовлення технічної документації станом на 22.05.2013 є ОСОБА_3 (а. с. 10-12).

Згідно оновленого технічного паспорту станом на 26.02.2024 замовником на виготовлення технічної документації є ОСОБА_2 , що також зареєстровано в Реєстрі будівельної діяльності 82-88).

За даними Філіалу Білопільської госпрозрахункової виробничої дільниці КП Сумське міське бюро технічної інвентаризації» право власності на гараж, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 ні за ким не зареєстроване (а. с. 15).

Зміна адреси розміщення спірного майна, зокрема з АДРЕСА_3 пов`язана із прийняттям 17 липня 2020 Верховною радою України постанови «Про утворення та ліквідацію районів», а також проведенням в Україні процесу декомунізації. Зазначені факти є загальновідомими та доказуванню, в силу вимог частини третьої статті 82 ЦПК України, не підлягають.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а. с. 8).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 вересня 2021 ОСОБА_2 успадкувала спадкове майно, яке залишилось після смерті чоловіка - ОСОБА_3 , яке складається із земельної ділянки площею 3,6948 га з кадастровим номером 5920686600:02:002:0068 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Сумської області (а. с. 9).

Постановою державного нотаріуса Білопільської державної нотаріальної контори від 18.07.2024 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на гараж з тих підстав, що вказане свідоцтво видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів, зокрема право власності на гараж може бути підтверджено свідоцтвом про право власності на об`єкти нерухомого майна (а. с. 13).

Із спадкової справи № 21/2021 вбачається, що ОСОБА_2 прийняла належне померлому чоловіку ОСОБА_3 спадкове майно, яке складається із земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та отримала свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.09.2021 (а. с. 34-58).

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості - гаражу по АДРЕСА_4 , станом на вересень 2024, становить 111 594,11 грн. (а. с. 24).

Із довідки виконавчого комітету народних депутатів від 18.01.1989 ОСОБА_3 надано дозвіл на будівництво гаражу для особистого автотранспорту (а. с. 78).

Згідно із довідкою КП «Білопільське міське архітектурно-планове бюро» № 4 від 13.12.2024 та відповідного висновку від 13 грудня 2024, гараж (дворовий) № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_4 був збудований з дотриманням архітектурних, санітарних та протипожежних норм і правил, знаходиться в межах земельної ділянки, не виходять за червону лінію вулиці і не знаходиться на суміжних земельних ділянках (а. с. 76-77 зв. бік).

Державною інспекцією архітектури та містобудування України повідомлено про відсутність інформації та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту за адресою: АДРЕСА_5 (а. с. 76-77).

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно змісту ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 331 ЦК України визначено загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, створене з додержанням вимог закону, та не регулює правовий режим самочинного будівництва. Відповідно до положень цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди, інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі N6-1328цс15, та частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу (ч. 4 ст. 375 ЦК України).

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації та згідно із ст. 331 ч.2 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналогічне закріплено частиною 3 статті 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 5 означеного Закону прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

У п. 12 Постанови Пленуму ВССУ № 12 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» визначено, що у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Отже, вищезазначені положення закону передбачають, що нерухоме майно підлягає державній реєстрації, яку може провести лише особа, яка його побудувала і яка є живою, а до моменту реєстрації вказане нерухоме майно вважається об`єктом незавершеного будівництва. Право власності на об`єкт незавершеного будівництва виникає незалежно від його державної реєстрації, адже відповідно до ч.1ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав» державна реєстрація права на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно. За умови надання у власність спадкодавцю земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражів, подання ним у встановленому законом порядку декларації про початок виконання будівельних робіт, споруда, яка не була прийняття в експлуатацію за життя спадкодавця є незавершеним будівництвом. У разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

На підставі вимог ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Окрім цього, як передбачено ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Висновки суду.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених положень законодавства, наданих суду доказів, які не викликають сумнівів у їх допустимості та достовірності, суд дійшов до наступних висновків.

Враховуючи те, що гараж побудований на земельній ділянці, яка була надана забудовнику з цією метою, останній розпочав будівництво гаража на відведеній для цього земельній ділянці, але за життя об`єкт не був прийнятий в експлуатацію, а також те, що обставин які б свідчили про те, що самочинно збудований гараж порушує прав інших осіб судом не встановлено, суд вважає, що позивач має право на збудований гараж, однак не може реалізувати його і вільно розпоряджатись, тому вимоги ОСОБА_2 за даним позовом є таким, що підлягає задоволенню.

Інших вимог для вжиття такого способу захисту закон не містить, а відтак, суд вважає, що в даному випадку наявні всі законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог позивача, оскільки право останньої порушено і підлягає судовому захисту.

Обраний позивачем спосіб захисту є ефективним, право позивача підлягає захисту, тому позов необхідно задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 316, 317, 319, 328, 331, 375, 376, 392 ЦК України, ст. ст. 4, 15, 76-78, 81, 200, 206, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_6 , рнокпп: НОМЕР_2 ) до Білопільської міської ради Сумської області (місце знаходження: м. Білопілля, вул. Старопутивльська, буд. 35 Сумського району Сумської області, ЄДРПОУ: 04058019) про визнання права власності на гараж, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на гараж № НОМЕР_1 , площею 37,8 кв.м, який розташований по АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя