Рішення

від 16.01.2025 по справі 521/17174/24

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/17174/24

Провадження № 2/521/1347/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Ганошенка С.А.

при секретарі судового засідання Довгань Ж.А.

за участі:

представника позивача адвоката Єфименко Н.В.

представника відповідача адвоката Новак Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «БУДОВА ПАРК» про захист прав споживачів, розірвання договору асоційованого членства у споживчому товаристві та повернення паю, -

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2024 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила розірвати договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 1/121 від 18.05.2021 р. та стягнути зі Споживчого товариства «БУДОВА ПАРК» на користь ОСОБА_1 понесені витрати в розмірі сплаченої частки пайового внеску в еквіваленті 23756 (двадцять три тисячі сімсот п`ятдесят шість) доларів США, що еквівалентно в момент звернення до суду 979355 (дев`ятсот сімдесят дев`ять тисяч триста п`ятдесят п`ять) грн 35 коп., завдану моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) грн, судові витрати: судовий збір у сумі 12821 (дванадцять тисяч вісімсот двадцять одна) грн 72 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 97935 (дев`яносто сім тисяч дев`ятсот тридцять п`ять) грн 54 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 та Споживче товариство «БУДОВА ПАРК» уклали Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 1/121 від 18.05.2021 року.

Відповідач Споживче товариство «БУДОВА ПАРК» не виконало свого обов`язку у встановлений строк - 4 квартал 2023 року - передати пайовикові після здачі будинку в експлуатацію однокімнатну квартиру загальною площею 43,5 кв. м. під будівельним номером АДРЕСА_1 .

Це є порушенням умов договору та чинного законодавства України. Позивачем було виконано прийняті на себе за договором зобов`язання стосовно передачі грошових коштів, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, проте передача позивачу квартири в порядку та строки, передбачені договором від 18.05.2021 р. не відбулася.

Крім того, рішенням Господарського суду Одеської області від 31.03.2023 року по справі № 916/3126/22 визнано незаконним і скасовано рішення Одеської міської ради від 26.04.2017 року, № 2109-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5179 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:18:010:0007 та надання її в оренду ТОВ «Михайлівський маєток».

ОСОБА_1 вимагає стягнути суму сплачених на користь Споживчого Товариства «БУДОВА ПАРК» грошових коштів в еквіваленті 23756,00 (двадцять три тисячі сімсот п`ятдесят шість) доларів США, що еквівалентно на момент звернення до суду із даним позовом (22.10.2024), сумі в національній валюті України 979355 (дев`ятсот сімдесят дев`ять тисяч триста п`ятдесят п`ять) грн 35 коп.

У зв`язку з наведеним, позивач звернулася з цим позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 23.10.2024 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

21.11.2024 року засобами поштового зв`язку від голови Споживчого товариства «БУДОВА ПАРК» - Тимчук О.О. надійшов Відзив на позовну заяву, за яким відповідач визнав позов частково, а саме в частині розірвання Договору асоційованого членства у споживчому товаристві № 1/121 від 18.05. 2021 року та стягнення зі Споживчого товариства «БУДОВА ПАРК» сплачених грошових коштів у розмірі 654163,00 грн, зменшити суму витрат позивача на професійну правничу допомогу до суми 4000 грн, в решті позовних вимог просив відмовити, посилаючись на таке.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 додає до позовної заяви докази сплати Споживчому товариству «БУДОВА ПАРК» грошових коштів у розмірі 654163,00 грн, а також факт сплати саме такої суми не заперечується Товариством, при розірванні Договору поверненню позивачу підлягають грошові кошти у розмірі 654613,00 грн.

У позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що сплатила Товариству грошові кошти в еквіваленті 23756 доларів США, що становить 979355,35 грн, проте не надає жодного доказу для підтвердження сплати саме такої суми.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Позивачем не надано належних та допустимих доказів сплати коштів в еквіваленті 23756,00 доларів США, що становить 979355,35 грн.

Товариство отримало від позивача 654163,00 грн, внесеної ним частки за Договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 1/121 від 18.05.2021 року.

Вказаним Договором асоційованого членства встановлено обов`язок Товариства у випадку розірвання Договору - повернути пайовику всю суму частки, яка фактично була ним внесена в гривні на момент розірвання цього Договору (п. 2.6., 5.2. Договору). Встановлено право пайовика вимагати від Товариства повернення фактично внесеної ним частки на момент розірвання Договору (п. 3.5. Договору).

Відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору (а саме - пункти 2.6., 3.1.5., 5.2) у відповідача у випадку розірвання цього Договору наявний обов`язок з повернення позивачу 654163,00 грн - суми фактично сплачених позивачем грошових коштів в гривні. У відповідача відсутній обов`язок з повернення позивачу суми грошових коштів в еквіваленті до долару США, як цього вимагає позивач.

Відсутні жодні правові підстави (ані законодавчі, ані договірні) для повернення відповідачем у випадку розірвання Договору будь-якої іншої суми коштів ніж 654163,00 грн - сума фактично сплачених позивачем грошових коштів в гривні.

Вимога про стягнення з Товариства грошових коштів в еквіваленті долара США не відповідає умовам Договору.

09.12. 2024 року представником позивача до суду надана відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 10.12.2024 року підготовче провадження у цивільній справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 16.01.2025 року.

У судовому засіданні 16.01.2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Єфименко Н.В. позовні вимоги підтримала повністю із зазначених в позові підстав та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача Споживчого товариства «БУДОВА ПАРК» - адвокат Новак Л.А. в судовому засіданні позов ОСОБА_1 визнала частково, а саме в частині: розірвання Договору асоційованого членства у споживчому товаристві № 1/121 від 18.05. 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та Споживчим товариством «БУДОВА ПАРК»; стягнення зі Споживчого товариства «БУДОВА ПАРК» сплачений пайовий внесок у розмірі 654163,00 гривень; зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 4000 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що Споживче товариство «БУДОВА ПАРК» мало намір забезпечити фінансування будівництва житлового комплексу «М. Парк» забудовником Колективне Підприємство «Будова» на земельній ділянці, належній на праві оренди ТОВ «Михайлівський маєток» в м. Одесі за адресою: площа Михайлівська, 16. Проект складався з двох 16-ти поверхових будинків (а.с. 22-24).

Рішенням Одеської міської ради № 2109-VІІ від 26.04.2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий № 5110137300:18:010:0007), площею 0,5179 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової і громадської забудови) за адресою: м. Одеса, Михайлівська площа, 16 , присвоєно вказаній земельній ділянці адресу, а також надано ТОВ «Михайлівський маєток» вказану земельну ділянку в оренду строком на 5 років для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоквартирних житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями.

18.05.2021 року між Споживчим товариством «БУДОВА ПАРК» та ОСОБА_1 було укладено Договір асоційованого членства у споживчому товаристві № 1/121 (а.с. 9-21).

Згідно розділу 1 цього Договору відповідно до Статуту Товариства та цього Договору Товариство приймає Пайовика в асоційовані члени Товариства. Пайовик при підписанні даного Договору ознайомився з положеннями Статуту та згоден їх реалізовувати.

Відповідно до пункту 1.2. Договору пайовик зобов`язався прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї частки з метою забезпечення товариством Фінансування будівництва будинку за рахунок внесеного пайовиком паю, а товариство зобов`язується забезпечити Фінансування будівництва будинку і після здачі будинку в експлуатацію передати пайовикові об`єкт (приміщення з певною площею та характеристиками) за умови виконання пайовиком зобов`язань за цим договором.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору пайовикові після здачі будинку в експлуатацію передається товариством однокімнатна квартира загальною площею 43,5 кв. м. під будівельним номером АДРЕСА_2 (а.с. 18).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, пайовик в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, зобов`язується внести частку в розмірі, еквівалентному 36540,00 доларів США, що на момент укладення Договору становить 1007773,00 грн (за курсом 27,58 грн за 1 долар США).

Внесення частки пайовиком здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок товариства та/або внесення готівкових коштів в касу товариства в національній валюті України згідно Додатку № 2 до цього договору.

Згідно пункту 7.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до пункту 3.1.5. пайовик має право вимагати від товариства розірвання даного Договору в разі невиконання товариством своїх зобов`язань згідно п. 4.2.1. цього Договору і повернення фактично внесеної частки на момент розірваного Договору, протягом 20-ти банківських днів з моменту розірвання цього Договору.

Згідно пункту 4.2. товариство зобов`язано: забезпечити будівництво будинку в строк - 4 квартал 2023 року (п. 4.2.1.), сумлінно виконувати Договір щодо пайовика (п. 4.2.6.)

У в разі дострокового розірвання Договору з причин, пов`язаних з невиконанням товариством своїх зобов`язань за цим Договором (а саме - п. 4.2.1.) повернути пайовикові фактично внесену ним частку на момент розірвання цього договору у порядку, визначеному цим Договором та п. 3.1.5 (абз. 2 п.4.2.7.)

Відповідно до пункту 5.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, а у випадках, не передбачених договором, відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 3.2.7. Договору передбачено, що в ході будівництва будинку у зв`язку з технологічною необхідністю та іншими обставинами, що обумовлюють затримку будівництва будинку, товариство має право переносити строк закінчення будівництва будинку, але не більше ніж на 6 (шість) місяців.

Згідно пункту 5.2.Договору у разі прострочення у виконанні зобов`язання по п.4.2.1.цього Договору з боку товариства більш ніж на180 днів,з урахуванням п.3.2.7.Договору,товариство на письмову вимогу пайовика виплачує пайовикові штраф в розмірі 0,01% від розміру невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, починаючи з 181 дня прострочення виконання. У випадку розірвання Договору за ініціативою пайовика, якщо товариство прострочило виконання п.4.2.1. цього Договору, товариство зобов`язано повернути пайовику всю суму частки, яка фактично була ним внесена на момент розірвання цього договору на протязі 20-ти банківських днів з моменту розірвання Договору на рахунок пайовика, вказаний в даному Договорі або іншим узгодженим сторонами способом або на депозитний рахунок нотаріуса.

Відповідно до Додатку № 2 до Договору, сторони визначили наступний порядок та строки внесення частки: внесення грошової суми в еквіваленті 118270,00 доларів США (503887,00 грн) не пізніше 18.05.2021 року і далі щоквартально 18 числа рівним частками в еквіваленті 1828,00 доларів США (50417,00 грн) по 01.12.2023 року та кінцеву частку в еквіваленті 1818,00 доларів США (50133,00 грн) не пізніше 01.12.2023 року (а.с. 19).

На виконання своїх зобов`язань за Договором ОСОБА_1 сплатила на користь Споживчого Товариства «БУДОВА ПАРК»:

-квитанція до прибуткового касового ордера № 1199 від 18.05.2021 р. - 49990,00 грн (курс 27,555 грн за 1 дол.) 1814,19 дол. США;

-квитанція до прибуткового касового ордера № 1201 від 19.05.2021 р. - 49990,00 грн (курс 27,437 грн за 1 дол.) 1821,99 дол. США;

-квитанція до прибуткового касового ордера № 1218 від 20.05.2021 р. - 49990,00 грн (курс 27,417 грн за 1 дол.) 1823,32 дол. США;

-квитанція до прибуткового касового ордера № 1222 від 21.05.2021 р. - 49990,00 грн (курс 27,467 грн за 1 дол.) 1820,00 дол. США;

-квитанція до прибуткового касового ордера № 1235 від 24.05.2021 р. - 49990,00 грн (курс 27,457 грн за 1 дол.) 1820,67 дол. США;

-квитанція до прибуткового касового ордера № 1237 від 25.05.2021 р. - 49990,00 грн (курс 27,428 грн за 1 дол.) 1822,59 дол. США;

-квитанція до прибуткового касового ордера № 1250 від 26.05.2021 р. - 49990,00 грн (курс 27,455 грн за 1 дол.) 1820,80 дол. США;

-квитанція до прибуткового касового ордера № 1256 від 27.05.2021 р. - 49990,00 грн (курс 27,546 грн за 1 дол.) 1814,78 дол. США.

-квитанція до прибуткового касового ордера № 1268 від 28.05.2021 р.- 49990,00 грн (курс 27,526 грн за 1 дол.) 1816,10 дол. США;

-квитанція до прибуткового касового ордера № 1272 від 31.05.2021 р.- 49990,00 грн (курс 27,5 грн за 1 дол.) 1817,82 дол. США;

-квитанція до прибуткового касового ордера № 1281 від 01.06.2021 р.- 3987,00 грн (курс 27,467 грн за 1 дол.) 145,16 дол. США;

-квитанція до прибуткового касового ордера № 1657 від 03.08.2021 р. - 49492,00 грн (курс 26,844 грн за 1 дол.) - 1843,69 дол. США;

-квитанція до прибуткового касового ордера № 2056 від 15.11.2021 р. - 48076,00 грн (курс 26,111 грн за 1 дол.) - 1841,22 дол. США;

-квитанція до прибуткового касового ордера № 122 від 14.02.2022 р.- 27708,00 грн (курс 28,035 грн за 1 дол.) - 988,34 дол. США;

-квитанція до прибуткового касового ордера № 123 від 15.02.2022 р.- 25000,00 грн (курс 28,536 грн за 1 дол.) - 876,09 дол. США.

Розрахунок курсу гривні до долару США зроблено на основі офіційних даних сайту Міністерства фінансів України, який сторони обрали для визначення офіційного курсу при проведенні розрахунків за договором - https://index.minfin.com.ua/ua/exchange/nbu/curr/usd/ (а.с. 19).

Таким чином, з 18.05.2021 року по 15.02.2022 року ОСОБА_1 сплатила на користь Споживчого Товариства «БУДОВА ПАРК» 654163,00 грн,, що в еквіваленті дорівнює 23886,76 доларів США.

При цьому Споживче товариство «БУДОВА ПАРК», отримавши від ОСОБА_1 грошові кошти за період з 18.05.2021 року по 15.02.2022 року в загальному розмірі 654173,00 грн, свої зобов`язання забезпечити фінансування будівництва будинку взагалі не виконало, оскільки будівництво будинку не було розпочато навіть станом на жовтень 2024 року, тобто понад 3 роки після підписання Договору.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 припинила виконання свого обов`язку щодо сплати квартальних платежів з 16.02.2022 року.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.03.2023 року по справі № 916/3126/22 визнано незаконним і скасовано рішення Одеської міської ради від 26.04.2017 року, № 2109-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5179 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:18:010:0007 та надання її в оренду ТОВ «Михайлівський маєток». Дана обставина визнається та не оспорюється сторонами.

Листом від 29.04.2022 року № 04-22/1 ТОВ «Михайлівський маєток» звернулось до Одеської міської ради стосовно поновлення договору оренди землі. Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради в листі від 27.10.2022 року № 01-19/1329 зроблено висновок про неможливість поновлення ТОВ «Михайлівський маєток» оренди земельної ділянки площею 0,5179 га кадастровий №5110137300:18:010:0007) з видом цільового призначення - для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями.

За відповіддю від 01.08.2024 р. № 01-19/988 Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, на підставі рішення Одеської міської ради від 26.04.2017 № 2109-VII між Одеською міською радою та ТОВ «Михайлівський маєток» було укладено договір оренди землі від 05.07.2017, право оренди зареєстровано за № 21315418 на земельну ділянку (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007) площею 0,5179 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом і вбудованими приміщеннями, терміном на 5 років. Термін дії договору скінчився.

Крім того, на запит адвоката, Департаментом архітектури та містобудування від 05.07.2023 року надано відповідь № 01-15/175п, якою повідомлено, що за адресою: АДРЕСА_1 на земельну ділянку (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007) площею 0,5179 га містобудівні умови та обмеження на будівництво багатоквартирного житлового будинку з паркінгом департаментом архітектури та містобудування не надавалися.На зазначену земельну ділянку було надано містобудівні умови та обмеження № 01-06/224 від 27.12.2017 року ТОВ «Михайлівський маєток» на будівництво 9-ти поверхової офісної будівлі (а.с. 33).

Щодо розірвання Договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 1/121 від 18.05.2021 року.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін, а вразі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на то вона розраховувала при укладенні договору.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 09.12.2020 р. у справі № 199/3846/19 навів критерії, які необхідно враховувати при оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання.

Істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» - позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Споживче Товариство «БУДОВА ПАРК» не виконало свій обов`язок у встановлений строк, який остаточно сплинув 01.06.2024 року, передати пайовикові після здачі будинку в експлуатацію однокімнатну квартиру загальною площею 43,5 кв. м. під будівельним номером АДРЕСА_2 , оскільки будівництво взагалі не відбувалось з грудня 2020 року по жовтень 2024 року, що є істотним порушенням умов договору.

ОСОБА_1 втратила можливість отримати у власність після здачі будинку в експлуатацію однокімнатну квартиру загальною площею 43,5 кв. м. під будівельним номером АДРЕСА_2 , оскільки таке будівництво неможливе за законом, тобто потерпіла сторона не може використати результати договору.

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представником відповідача визнано позовні вимоги в частині розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 1/121 від 18.05.2021 року.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, як обґрунтовані та доведені.

Щодо стягнення пайового внеску.

Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір розірваний у зв`язку з істотними порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

Позивач вважає збитками суму сплачених на користь Споживчого Товариства «БУДОВА ПАРК» грошових коштів, в еквіваленті 23756,00 (двадцять три тисячі сімсот п`ятдесят шість) доларів США за офіційним курсом обміну валюти в комерційних банках від 2024-22-10 (41,2833 грн за долар США), та дорівнює станом на 22.10.2024 року в національній валюті 980726 (дев`ятсот вісімдесят тисяч сімсот двадцять шість) грн. 30 коп., тобто курсову різницю.

Відповідач, не погоджуючись з позицією позивача, вказує, що Товариство отримало від позивача 654173,00 грн, внесеної ним частки за Договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 1/121 від 18.05.2021 року. Вказаним Договором асоційованого членства встановлено обов`язок Товариства у випадку розірвання Договору - повернути пайовику всю суму частки, яка фактично була ним внесена в гривні на момент розірвання цього Договору (п. 2.6., 5.2. Договору). Встановлено право пайовика вимагати від Товариства повернення фактично внесеної ним частки на момент розірвання Договору (п. 3.1.5. Договору).

Відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору (а саме - пункти 2.6., 3.1.5., 5.2) у відповідача у випадку розірвання цього Договору наявний обов`язок з повернення позивачу 552515,00 грн - суми фактично сплачених позивачем грошових коштів в гривні. У відповідача відсутній обов`язок з повернення позивачу суми грошових коштів в еквіваленті до долару США, як цього вимагає позивач.

Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Водночас Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання на території України грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до вимог ст. 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ст. 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у ст. 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одним із елементів належного виконання зобов`язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У пункті 2.1 Договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 1/121 від 18.05.2021 року, Пайовик в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, зобов`язується внести Частку в розмірі еквівалентному 36540,00 (тридцять шість тисяч п`ятсот сорок) доларів США, що на момент укладення Договору становить 1007773,00 (один мільйон сім тисяч сімсот сімдесят три) гривень, виходячи з комерційного курсу «Середній продаж» долара США, встановленого на інтернет сторінці за адресою http://minfm.com.ua/currency/auction/usd/buy/kiev/ на дату проведення платежу, станом на 09:00 годину за київським часом, що на дату укладення Договору становить 27,5800 гривень за 1 долар США.

Зазначений в даному пункті розмір Частки, закріплений в гривні, в частині не оплаченої Пайовиком може бути проіндексований (збільшений) Товариством в односторонньому порядку, під час дії цього Договору, у разі збільшення вартості долара США по відношенню до гривні, виходячи з комерційного курсу «Середній продаж» долара США, встановленого на інтернет сторінці за адресою http://minfm.com.ua/currency/auction/usd/buy/kiev/ на дату проведення платежу, що на дату укладення Договору становить 27,5800 гривень за 1 долар США. Індексація проводиться щодо сум внесених після укладення цього Договору, в разі збільшення вартості долара США шляхом множення на курсову різницю,у порядку, передбаченому Додатком № 2.

Розмір Частки, закріплений в еквіваленті долара США, індексуванню не підлягає.

Пайовик вносить Частку (або її частину, згідно з графіком) виключно в національній валюті України гривні - виходячи з розміру Частки (або її частини), закріпленого в еквіваленті долара США, виходячи з комерційного курсу «Середній продаж» долара США, встановленого на інтернет сторінці за адресою http://minfin.com.ua/currency/auction/uscl/buy/kiev/ на дату проведення платежу, станом на 09:00 годину за київським часом.

За п. 2.2. цього Договору внесення Частки Пайовиком здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства та/або внесення готівкових коштів в касу Товариства в національній валюті України у порядку, визначеному в Додатку № 2 до цього Договору.

Згідно п. 2.6. Договору у випадках, коли за цим Договором передбачається повернення Частки (частини Частки) Пайовикові, сума коштів, що повертаються визначається розміром фактично сплачених грошових коштів в гривні на момент повернення за вирахуванням санкцій за невиконання Пайовиком своїх зобов`язань, при цьому сума Частки, яка підлягає поверненню не індексується і на неї не нараховуються відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів у тексті всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. У той же час тлумачення не може створювати нові умови договору, а виключно роз`яснює існуючі умови угоди. Тобто суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. Оскільки метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складають права та обов`язки сторін, то тлумачення потрібно розуміти як спосіб виконання сторонами умов правочину.

У цій справі сторони погодили, що одиницею виміру суми коштів за цим зобов`язанням є долар США (валюта зобов`язання).

Валютою платежу сторони у договорі визначили національну валюту - гривню.

Таким чином, належним виконанням зобов`язання, яке виникло між сторонами, є повернення Товариством позивачу грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 23756,00 доларів США на момент платежу, оскільки інших клопотань та заяв щодо збільшення позовних вимог від позивача суду не надходило..

Така позиціясуду ґрунтується на положеннях постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року по справі № 500/5194/16, за якою зроблено висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України:

«78. Відсутність у договорі посилання на валюту платежу не спростовує вимог публічного порядку про те, що на території України гривня є єдиним засобом платежу незалежно від валюти зобов`язання, що виникло між фізичними особами резидентами.

79. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення».

Велика Палата Верховного Суду вказала, що за частиною другою статті 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У цій справі спір виник у зв`язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку договірного зобов`язання, в зв`язку з чим спір підлягає вирішенню судом. На момент розгляду справи судом платіж на виконання умов договору відповідач не здійснив.

Стягнення заборгованості за договором у судовому рішенні підтверджує наявність між сторонами невиконаного зобов`язання та обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора в межах процедури виконання судового рішення (виконавчого провадження).

Тому, формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Тому стягнення з Товариства на користь позивача грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 23756,00 доларів США, має бути здійснена на момент платежу, а не на станом на 22.10.2024 року, тобто фактично на момент подання позовної заяви.

При цьому, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, а тому стягненню підлягає сума, визначена позивачем при подачі позову.

Задовольняючи в цій частині позов частково, суд виходить з того, що позивач в обґрунтування позовних вимог визначає як збитки «курсову різницю», при цьому Верховний Суд у постанові від 9 грудня 2020 року по справі № 127/27222/16-ц та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 по справі № 750/8676/15-ц вказують, що «курсова різниця» жодним чином не може бути ані збитками, ані упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток.

Щодо стягнення моральної шкоди:

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Абзацом другим частини третьої статті 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що ооральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

На вказані правовідносини поширюються норми Закону України «Про захист прав споживачів.».

У постанові Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі № 607/1569/19 (провадження № 61-5516св20) міститься висновок про те, що правовідносини між будівельною компанією (виробником), видом діяльності якого є будівництво житлових і нежитлових будівель, і позивачем як споживачем (замовником) необхідно кваліфікувати як угоду про послугу - будівництво житла.

Договір про послуги з будівництва житла, укладений між будівельною компанією (виробником) і споживачем (замовником будівництва), є змішаним, містить елементи також договору підряду, тому до таких правовідносин підлягають застосуванню норми частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо стягнення пені.

Крім того, дія Закону України "Про захист прав споживачів" поширюється також на правовідносини, які виникли на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, стороною яких є фізична особа, метою якої є придбання житла для власних потреб.

Тому суд критично оцінює доводи представника відповідача щодо застосування до вказаних правовідносин Постанови Верховного суду від 03.04.2024 року у справі № 357/6883/22, оскільки у цій справі зазначений зовсім інший характер правовідносин, а саме будівництво нежитлового приміщення для використання у комерційній діяльності, про що і зазначає колегія суддів та наводить у якості прикладу правильного застосування Закону Ураїни «Про захист прав споживачів» наведену вище постанову.

Моральна шкода за порушення цивільно-правового договору може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або договором. Зокрема, у разі несвоєчасного введення будинку в експлуатацію.

Відповідне положення міститься упостанові КЦС ВС від 7 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18.

Пункт 5 частини першої статті 4Закону "Про захист прав споживачів"передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової таморальної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону "Про захист прав споживачів"термін "продукція" у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

За змістом частини другої статті 22 Закону "Про захист прав споживачів" при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

З огляду на викладене слід зазначити, що виходячи з положень статей 16 і 23ЦКта змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватисяу будь-якому випадку її спричинення- право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 Закону України "Про захист прав споживачів" прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

З наведеного вбачається, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі,якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК і статей 4 та 22 Закону України "Про захист прав споживачів" навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Вказана правова позиція викладена упостанові Великої Палати Верховного Суду від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц.

Позивач просить стягнути на її користь з відповідача моральну шкоду у сумі 100000 грн., мотивуючи що вона отримала через невиконання відповідачем договору захворювання, що підтверджується довідкою про амбулаторне лікування з грудня 2023 року (а.с. 39). Суд критично оцінює таке твердження і не вбачає в цьому прямого причинно-наслідкового зв`язку.

Але суд оцінює обставини життя позивача у сукупності на підставі даних, що були отримані безпосередньо судом під час судових засідань, зокрема позивач багато разів намагалася зв`язатися з представниками відповідача для з`ясування обставин виконання договору та долі її затрачених коштів, але такі дії позивача виявилися марними, відповідач ігнорував її звернення, що підтверджується поясненнями сторін у ході судових засідань та матеріалами справи (а.с. 30-31, 34-38).

Тому, виходячи з критеріїв розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20000 грн.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представник позивача адвокат Єфименко Н.В. у судових дебатах заявила вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 97935, 54 грн, що становить 10 % від суми стягнення та становить фіксований гонорар адвоката згідно договору про надання правничої допомоги № 01-06-23 від 09.06.2-23 р. (а.с. 40-44).

Свою позицію представник позивача мотивувала Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19, де викладено позицію, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару, детальний опис робіт, виконаних під час надання правничої допомоги не потрібен.

09.12.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а у судовому засіданні 16.01.2025 року нею було заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 4000 грн.

Відповідно до частини третьої статті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Суд погоджується з доводами представника відповідача, що справа є нескладною, не потребує значної підготовки, представник позивача приймала участь у режимі конференції, а тому суд приходить до висновку про зменшення розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу до 12000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі на загальну суму 12791,72 грн.

Позивачем сплачено 1211,20 гривень за вимогу немайнового характеру (розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 1/121 від 18.05.2021 р.). Ця позовна вимога визнана відповідачем.

За вимогу майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у сумі 9763,72 грн. Позовні вимоги в цій частині визнано відповідачем на суму 654173,00 грн., відповідно 1 % складає 6541,73 грн в частині визнаних позовних вимог.

Таким чином, загальна сума судового збору у визнаній частині складає 1211,2 грн + 6541,73 грн = 7752,93 грн.

Відповідно до вимог ч. 3ст. 7 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року, зазначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору.

Відповідач частково визнав позовні вимоги при подачі відзиву, 09.12.2024 року, тобто до розгляду позову по суті.

У зв`язку з тим, що відповідач визнав позов частково, слід повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору в розмірі 3876,47 гривень (7752,93 грн х 50%), сплаченого при подачі позову, та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 8915,25 грн (12791,72 грн 3876,47 грн).

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись, ст. ст. 13, 141, 142, 263 - 265, 268, 272, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Споживчого товариства «БУДОВА ПАРК» про захист прав споживачів, розірвання договору асоційованого членства у споживчому товаристві та повернення паю - задовольнити частково.

Розірвати Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 1/121 від 18.05.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та Споживчим Товариством «БУДОВА ПАРК».

Стягнути зі Споживчого Товариства «БУДОВА ПАРК» (ЄДРПОУ 43951458; адреса: 65048, м. Одеса, вул. Осипова, буд. 25) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) грошові кошти у вигляді сплаченої частки пайового внеску в розмірі, еквівалентному 23756,00 (двадцять три тисячі сімсот п`ятдесят шість) доларів США, що дорівнює за курсом НБУ в національній валюті 980726 (дев`ятсот вісімдесят тисяч сімсот двадцять шість) грн.. 30 коп. в межах заявлених позовних вимог.

Стягнути зі Споживчого Товариства «БУДОВА ПАРК» (ЄДРПОУ 43951458; адреса: 65048, м. Одеса, вул. Осипова, буд. 25) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) судовий збір в розмірі 8915 (вісім тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн 25 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 12000,00 (дванадцять тисяч) грн.

Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37607526, адреса: 65001, м. Одеса, вул. Садова, 1-А) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 ), 50 % сплаченого судового збору, а саме 3876,47 гривень, який було сплачено згідно квитанції про сплату № 9357-5595-1832-4066 від 15 жовтня 2024 року сумою 9763,72 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Одеського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду в повному обсязі складено 16 січня 2025 року.

Суддя Сергій ГАНОШЕНКО