Постанова

від 16.01.2025 по справі 521/17174/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2899/25

Справа № 521/17174/24

Головуючий у першій інстанції Ганошенко С. А.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Лозко Ю.П., Карташова О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Крупської М.Г.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Споживче товариство «Будова Парк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 ,

на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2024 року,

за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Будова Парк» про захист прав споживача

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Споживчого товариства «Будова Парк» про захист прав споживача, розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві та повернення паю, в якому просила розірвати договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 1/121 від 18.05.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та СТ «Будова Парк»; стягнути з СТ «Будова Парк» на користь ОСОБА_1 сплачений пайовий внесок в сумі 23756 доларів США, що еквівалентно на момент звернення до суду з позовом 979355,35 грн; моральну шкоду в розмірі 100000 грн; судовий збір в розмірі 12821,72 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 97935,54 грн.

Одночасно з пред`явленням позову ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначила, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

ОСОБА_1 просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках Споживчого товариства «Будова Парк» в межах позовних вимог в сумі 23756 доларів США, що еквівалентно на момент звернення до суду із позовом 979355,35 грн та 210757,26 грн (з яких: 100000 грн - розмір моральної шкоди, 110757,26 грн - розмір судових витрат понесених позивачем та пов`язаних із розглядом справи).

Малиновський районний суд м. Одеси ухвалою від 23 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Будова Парк» про захист прав споживача, залишив без задоволення.

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 просить скасуватиухвалу Малиновськогорайонного суду м.Одеси від23жовтня 2024року таухвалити новесудове рішення,яким заявупро забезпеченняпозову задовольнити,посилаючись напорушенням судомнорм процесуальногота матеріальногоправа.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно наданих суду доказів у відповідача відсутнє нерухоме майно, статутний капітал відповідача складає 0 грн, а відтак позивач вважає за необхідне накласти арешт на спірну суму грошових коштів, які перебувають на рахунках відповідача, що є співмірним розміру заявлених вимог та буде гарантувати можливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки в іншому випадку, у разі зняття і витрати відповідачем грошових коштів та за відсутності у останнього майна, за рахунок якого можливо звернути стягнення, рішення не буде виконаним, а права та інтереси не захищені.

З невідомих причин суд зазначив, що заяву подано невідомою особою, оскільки вона не містить підпису особи, уповноваженої на її подачу, у цьому випадку були б підстави для повернення заяви, такої як неподаною, однак суд розглянув заяву.

Щодо незазначення рахунків на які необхідно накласти арешт, скаржник зазначає, що будучи фізичною особою, не маючи доступу до такої інформації на підставі Закону України «Про захист персональних даних» та Закону України «Про банки та банківську діяльність» не володіє такою інформацією. Дана інформація є конфіденційною і відповідно не знаходиться у відкритому доступі.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.11.2024 року відповідачу роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, проте відзиву до суду не надходило.

Копію ухвалипро відкриттяпровадження такопію апеляційноїскарги відповідачотримав 16.11.2024 року о 3:19:52 годині та 08.11.2024 року о 18:11:12 годині відповідно, в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Копію ухвалипро відкриттяпровадження представникпозивача отримав 06.01.2025 року о 14:46:23 годині, в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Позивач та відповідач в судове засідання не з`явились, про дату, час там місце розгляду справи повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.

Позивач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлене належним чином і в установленому законом порядку, шляхом отримання судової повістки 26.12.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник позивача адвокат Єфименко Н.В. про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, шляхом отримання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» в Електронному кабінеті 06.01.2025 року о 14:46 годині, що підтверджується довідкою.

16.01.2025 року представник скаржника в судове засідання не з`явився, не приєднався до участі в режимі відеоконференції, за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Споживче товариство«Будова Парк» про дату, час та місце розгляду справи повідомлене належним чином і в установленому законом порядку, шляхом отримання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» в Електронному кабінеті 20.12.2024 року о 0:40 годині, що підтверджується довідкою.

Відповідно до частини другоїстатті 372 ЦПК Українинеявка сторінабо інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тобто процесуальним законом суд апеляційної інстанції має право розглянути справу за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, незалежно від причин їх неявки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Залишаючи без задоволення заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали заяви про забезпечення позову не містять доказів необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а посилання в заяві на потенційну можливість здійснення витрат грошей відповідачем з рахунків Споживчого товариства без зазначення конкретних рахунків та без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Також суд зазначив, що заяву про забезпечення позову подано невідомою особою, оскільки вона не містить підпису особи, уповноваженої на її подачу. Крім того, суд вважав, що заява не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, а саме не відповідає вимогам п.п. 5, 7 ч. 1, ч. 2 ст. 151 ЦПК України, щодо зазначення ціни позову, щодо якого заявник просить забезпечення, а також інші відомості, зокрема номери рахунків та реквізити банківських установ, де розміщені вказані рахунки і на які заявник просить накласти арешт.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено переляк видів забезпечення позову. Так, позов забезпечується шляхом: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову,з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з ч. 3 ст.150ЦПКУкраїни заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Апеляційний суд зауважує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цьогосудового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

ОСОБА_1 заява про забезпечення позову подана одночасно з позовною заявою про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві, повернення паю та відшкодування моральної шкоди.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень Малиновський районний суд м. Одеси ухвалою від 23 жовтня 2024 року відкрив провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Будова Парк» про захист прав споживача.

Між ОСОБА_1 та Споживчим товариством «Будова Парк» виник як немайновий спір, так і майновий спір, предметом якого є матеріально-правова вимога про стягнення суми сплаченого пайового внеску 23756 доларів США, що еквівалентно на момент звернення до суду з позовом 979355,35 грн; та відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

18 травня 2021 року між споживчим товариством «Будова Парк» та ОСОБА_1 укладено договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 1/121.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник вказує на те, що ОСОБА_1 сплачено пайовий внесок у розмірі 23756 доларів США, що еквівалентно на момент звернення до суду із позовом 979355,35 грн, для забезпечення кооперативом будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , здачі його в експлуатацію і передачі буднику у власність особи, яка оплачує будівництво. Проте будівництво багатоповерхового будинку навіть не почалося. Відповідач уникає спілкування та зустрічей з позивачем, відмовляється отримувати будь-яку кореспонденцію, не приймає адвокатські запити, поведінка відповідача свідчить про відсутність наміру повертати ОСОБА_1 грошові кошти, у зв`язку з чим є загроза в невиконанні відповідачем майбутнього рішення суду в разі задоволення позову.

У відповідача відсутнє нерухоме майно, статутний капітал споживчого товариства «Будова Парк» складає 0 грн, позивач вважає за необхідне накласти арешт на спірну суму грошових коштів, які перебувають на рахунках відповідача, що є співмірним розміру заявлених позовних вимог, в іншому випадку, у разі зняття і витрачання відповідачем грошових коштів та за відсутності у останнього майна, за рахунок якого можливо стягнення, рішення не буде виконано, а права та інтереси позивача не захищеними.

Позивач просив застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту

на грошові кошти на рахунках Споживчого товариства «Будова Парк» в межах позовних вимог в сумі 23756 доларів США, що еквівалентно на момент звернення до суду із позовом 979355,35 грн та 210757,26 грн (з яких 100000 грн розмір моральної шкоди, 110757,26 грн розмір судових витрат понесених позивачем та пов`язаних із розглядом справи).

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, Верховний Суд у постанові від 11.12.2023 року у справі № 904/1934/23.

У постанові від 12 липня 2022 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного судувід08 жовтня 2024 року у справі № 5026/1357/2012(925/229/24), від 09 червня 2021 року у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/16866/20, від 13 жовтня 2020 року у справі № 917/273/20, від 14 серпня 2018 року у справі №916/10/18.

Саме відповідач повинен доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач у справі про стягнення грошової заборгованості.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 року у справі №905/446/22.

У постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року в справі № 915/538/19 та від 06 листопада 2018 року в справі № 923/560/17 викладена правова позиція, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат. Суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.10.2024 року доданої до заяви про забезпечення позову вбачається, що нерухоме майно за споживчим товариством «Будова Парк» не зареєстровано.

Суд першої інстанції не врахував, що накладення арешту на грошові кошти відповідача є співмірним з позовними вимогами, сприятиме позивачу в можливості захистити свої права та інтереси шляхом забезпечення належного виконання рішення в разі задоволення позову.

Апеляційний суд враховуючи, що між сторонами існує спір, предметом якого є стягнення коштів у значному розмірі, нерухоме майно за споживчим товариством «Будова Парк» не зареєстровано, обранийзахід забезпеченняпозову,асаме накладенняарешту нагрошові коштиє співмірниміз заявленимипозовними вимогами, адекватним, а невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Арешт коштів на рахунках означає, що грошові кошти залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення. Тобто, можливість боржника розпоряджатися грошовими коштами обмежується лише на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.

Накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках у банківських та фінансово-кредитних установах в межах суми, про стягнення якої подано позов, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення у разі задоволення позову і, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Посилання суду першої інстанції на те, що заяву про забезпечення позову подано невідомою особою, оскільки вона не містить підпису особи, уповноваженої на її подачу є помилковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником.

Із матеріал відокремленого провадження вбачається, що заява про забезпечення позову підписана ОСОБА_1 , тобто особою яка звернулась із заявою.

Колегія суддів вважає посилання суду на те, що заява не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, а саме не відповідає вимогам п.п. 5, 7 ч. 1, ч. 2 ст. 151 ЦПК України, щодо зазначення ціни позову, щодо якого заявник просить забезпечення, а також інші відомості, зокрема номери рахунків та реквізити банківських установ, де розміщені вказані рахунки і на які заявник просить накласти арешт, безпідставним, з огляду на таке.

Згідно пункту 5 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити ціну позову, про забезпечення якого просить заявник.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову скаржник як в тексті заяви, так і в прохальній її частині зазначив, що просить накласти арешт на грошові кошти на рахунках в межах позовних вимог в сумі 23756 доларів США, що еквівалентно на момент звернення до суду із позовом 979355,35 грн та 210757,26 грн (з яких: 100000 грн - розмір моральної шкоди, 110757,26 грн - розмір судових витрат понесених позивачем та пов`язаних із розглядом справи).

Отже в заяві про забезпечення позову, із якою звернулась ОСОБА_1 , зазначено ціну позову, про забезпечення якого просить заявник.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; фінансово-економічний стан клієнтів.

Згідно ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Слід зазначити, що залишаючи без задоволення заяву про забезпечення позову у зв`язку з тим, що позивачем не зазначено номери рахунків та реквізити банківських установ, де розміщені вказані рахунки і на які заявник просить накласти арешт, суд першої інстанції не врахував зазначених вище норм права та те, що суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог, без зазначення номеру рахунку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що ухвалу суду слід скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, 376,ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Ухвалу Малиновського районногосуду м.Одеси від23жовтня 2024року скасувати та постановити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 прозабезпечення позовуу справі за позовом ОСОБА_1 доСпоживчого товариства«Будова Парк»про розірваннядоговору,стягнення коштів,відшкодування моральноїшкодизадовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на всіх банківських рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах України та належать Споживчому твоариству «Будова Парк», код ЄДРПОУ 43951458, у межах суми позову 1190112,61 грн.

Стягувач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ),

Боржник - Споживче товариство «Будова Парк» (ЄДРПОУ 43951458, місцезнаходження: м. Одеса. вул. Осипова, буд. 25).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21 січня 2025 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Ю.П. Лозко