Рішення

від 16.01.2025 по справі 515/25/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/25/24

Провадження № 2/513/55/25

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі головуючої судді Бучацької А.І., за участю: секретаря судового засідання Русавської Н.В., прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Кайкуліної І.О. в режимі відеоконференції, розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Сарата цивільну справу за позовом виконуючого обов`язків керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення шкоди,

У С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад позиції позивачів та заперечень відповідачів.

У січні 2024 року прокурор в інтересах держави в особі Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить суд:

стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області шкоду, заподіяну державі незаконним виловом водних живих біоресурсів у розмірі 66402 грн.;

стягнути з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 2684 грн.

Позовні вимоги прокурор обґрунтував тим, що постановами Татарбунарського районного суду Одеської області у справах № 515/1046/22 від 12.10.2022 та № 515/1047/22 від 12.10.2022, які набрали законної сили, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.85 КУпАП та на кожного із них накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Зокрема судом установлено, що 07 травня 2022 року близько 05:20 на каналі Пасьольський в районі села Зарічне Білгород-Дністровського району Одеської області, придаткової системи озера ОСОБА_3 , ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 у порушення п.3.14, п.3.15 Правил любительського та спортивного рибальства, здійснювали лов риби забороненим знаряддям лову - сітками моно у кількості 7 штук, без дозволу на промисел. На час затримання виявлено вилов риби: карась в кількості 42 штуки. Своїми діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 допустили правопорушення, передбачене ч.4 ст.85 КУпАП, а саме грубе порушення правил рибальства (із застосуванням промислових знарядь лову).

Відповідно до оцінки заподіяної шкоди рибним запасам, внаслідок порушення природоохоронного законодавства, згідно розрахунку, зробленого відповідно до Постанови Кабміну від 21.11.11 року № 1209 "Про затвердження такс обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів" (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 року № 1039), загальна сума заподіяної державі шкоди складає 66402 грн. із розрахунку: карась 42 шт. х 1581 грн.

Заподіяна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шкода у добровільному порядку не відшкодована та підлягає стягненню з відповідачів у повному обсязі та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Лиманської об`єднаної територіальної громади Одеської області на розподільчий казначейський рахунок.

Прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Кайкуліна І.О. в судовому засіданні підтримала позов у повному обсязі, просила його задовольнити.

Від представника Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Представник Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області в судове засідання не з`явився.

Відповідач ОСОБА_2 надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, з позовом не згоден. Вважає, що пійманий карась не коштує стільки, як зазначено у позовній заяві. Просив зменшити суму збитку до мінімуму.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не надав.

2. Рух справи в суді.

Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області від 09 січня 2024 року на підставі ч.4 ст. 31, ст. 32, ч.3 ст. 41 ЦПК України справу було передано до Саратського районного суду Одеської області.

Після надходження та реєстрації справи, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України автоматизованою системою документообігу суду, головуючою суддею у справі визначено суддю Бучацьку А.І.

Ухвалою суду від 15.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження у цивільній справі, призначено підготовче судове засідання, відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачам встановлено строк для подання відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 25.07.2024 підготовче провадження закрито та цивільну справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КУпАП, питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства.

Судом встановлено, що постановами Татарбунарського районного суду Одеської області у справі № 515/1046/22 від 12.10.2022 та у справі № 515/1047/22 від 12.10.2022, які набрали чинності, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.85 КУпАП, та на кожного із них накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Цими ж постановами на користь держави конфісковано знаряддя лову: 3 риболовецькі ліскові сітки розміром: висотою 1 м, довжиною 60 м, вічко 60 мм, світлого кольору (бувші в експлуатації), 4 риболовецькі ліскові сітки розміру: висотою 1 м, довжиною 60 м, вічко 80 мм, світлого кольору (бувші в експлуатації) та незаконно добуту рибу: карася 42 штуки загальною вагою 17 кг ( а.с.16-17,18-19).

Суд у постановах встановив, що 07 травня 2022 року близько 05:20 на каналі Пасьольський в районі села Зарічне Білгород-Дністровського району Одеської області, придаткової системи озера ОСОБА_3 , ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 у порушення п.3.14, п.3.15 Правил любительського та спортивного рибальства, здійснював лов риби забороненим знаряддям лову - сітками моно у кількості 7 штук, без дозволу на промисел. На час затримання виявлено вилов риби: карась в кількості 42 штуки. Своїми діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 допустили правопорушення, передбачене ч.4 ст.85 КУпАП, а саме грубе порушення правил рибальства (із застосуванням промислових знарядь лову).

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої винесена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається зі змісту постанов Татарбунарського районного суду Одеської області у справі № 515/1046/22 від 12.10.2022 та у справі № 515/1047/22 від 12.10.2022, питання про відшкодування спричиненої шкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було вирішено.

Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області на підставі "Такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2011 № 1209 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 2021 р.№ 1039), обчислено та встановлено розмір відшкодування шкоди: карась 42 од. х 1581 (93 х 17) грн.= 66402 грн. (а.с.44).

Білгород-Дністровська окружна прокуратура листами від 13.06.2023 зверталася до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с.20-24) та до Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області (а.с.25-30) з питань наявності підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в суді щодо відшкодування шкоди у сумі 66402 грн, заподіяної ОСОБА_1 та ОСОБА_2 внаслідок незаконного вилову водних живих біоресурсів.

Лиманська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області листом від 22.06.2023 за №881/02-14 повідомила, що на користь Лиманської сільської ради від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надходили кошти за заподіяну шкоду та надала розрахунковий рахунок Лиманської сільської ради для зарахування примусово стягнутих грошових коштів (а.с.25).

Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області (Одеський рибоохоронний патруль) листом від 06.07.2023 №1-5-9/1661-23 повідомило прокуратуру, що Управлінням гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 було направлено листи з пропозицією щодо добровільного відшкодування завданої шкоди. Проте шкода, завдана незаконним виловом біоресурсів добровільно не відшкодована (а.с.31).

Листом від 04.05.2023 Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області звернулось до Одеської обласної прокуратури для представництва інтересів держави в суді у справах щодо відшкодування шкоди.

У подальшому Білгород-Дністровська окружна прокуратура 22.12.2023 повідомила Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області та Лиманську сільську раду Білгород-Дністровська району Одеської області про намір подати до суду позов в інтересах держави про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шкоди у розмірі 66402 грн., завданої незаконним виловом риби (а.с. 50-51, 52-53).

4.Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Підстави для представництва інтересів держави в суді прокурор обґрунтував тим, що представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною третьою статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність "інтересів держави" та суспільного інтересу обґрунтовується порушенням встановленого законом порядку використання водних живих біоресурсів, а також тим, що держава зацікавлена у дотриманні вимог щодо відшкодування шкоди, завданої незаконним виловом.

Грубе порушення правил рибальства відповідачами порушує інтереси держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини. Тому, в даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Позов спрямований на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності раціонального і невиснажливого використання тваринного світу, а також з метою реалізації принципів природоохоронного законодавства щодо забезпечення гарантії держави на охорону тваринного світу як національного багатства України.

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід`ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

Відповідно до вимог статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні.

Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятих 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів (далі Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоб представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

У пункті 7 Рекомендацій передбачено, що ілюстрацією повноважень публічних обвинувачів у системі загального права є визнання або анулювання шлюбів, захист дітей або недієздатних осіб і реєстрацію або припинення діяльності асоціацій та фондів. Іншою групою повноважень публічних обвинувачів є правовий контроль публічної адміністрації та інших юридичних осіб під кутом зору відповідності їх діяльності закону. В цілому, ці повноваження покладені на публічного обвинувача з міркувань публічного інтересу та захисту прав людини і, як правило, здійснюється в суді.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Крім того, відповідно до ч. 3, 5 ст. 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом "суд знає закони" під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

Розумність строку звернення до суду уповноваженого органу визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Отже звернення прокурора з вказаним позовом є обґрунтованим, оскільки ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наділено прокурора правом на звернення до суду за захистом інтересів держави у випадку, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Оскільки Лиманська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області та Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області самостійно не реалізували процесуальне право на подання позову про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 року по справі № 912/2385/18.

5.Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Ст.66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно Закону України "Про тваринний світ" тваринний світ є одним з компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об`єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей.

Як встановлено ст. 3 цього Закону об`єктами тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону, зокрема, є: дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі.

Об`єкти тваринного світу, а також нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати та інше житло і споруди тварин, місця токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, нерестовищ, інші території, що є середовищем їх існування та шляхами міграції, підлягають охороні.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про тваринний світ", об`єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі і знаходяться в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника об`єктів тваринного світу, які є природним ресурсом загальнодержавного значення, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Ст.142 Конституції України встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

У відповідності до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси тощо.

Згідно із ст. 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено утворення місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя 70 відсотків.

Ст. 20 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" встановлено, що шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності.

Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1190 Цивільного кодексу України, особи, спільними діями яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність.

Ст. 37 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" передбачає, що водні біоресурси, що знаходяться у внутрішніх водних об`єктах, територіальному морі, у виключній (морській) економічній зоні України, на континентальному шельфі, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника на ці ресурси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно із статтею 27 Закону України "Про тваринний світ" у порядку загального використання об`єктів тваринного світу громадянам, у випадках, передбачених законодавством, дозволяється безоплатне любительське і спортивне рибальство для особистого споживання (без права реалізації) у визначених відповідно до законодавства водних об`єктах загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування. В інших випадках любительське і спортивне рибальство здійснюються на праві спеціального використання об`єктів тваринного світу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів.

Пунктом 3.15 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України № 19 від 15 лютого 1999 року, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, передбачалося, що забороняється лов водних живих ресурсів, зокрема, із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного полювання), промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань, а також способом багріння, спорудження гаток, запруд та спускання води з рибогосподарських водойм.

Згідно з пунктом 2 Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах України, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України № 33 від 18.03.1999 року, сітки відносяться до промислових знарядь лову.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України "Про тваринний світ" громадяни відповідно до закону зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 68, частиною 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забруднення навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що природні ресурси України є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України.

Згідно ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища зараховуються у місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушено права (реальні збитки).

З огляду на викладене та враховуючи, що судом встановлена протиправність дій відповідачів, якими завдано шкоду державним інтересам шляхом незаконного вилову водних живих біоресурсів, суд дійшов висновку про наявність підстав для її відшкодування у визначеному позивачем розмірі в сумі 66402 грн.

Незгоду відповідача ОСОБА_2 з визначенням розміру заподіяної шкоди та посилання на те, що розмір шкоди є завищеним, суд вважає необґрунтованими та відхиляє з огляду на таке.

Розмір завданої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шкоди підтверджений розрахунок розміру шкоди, заподіяної рибному господарству України, який зроблено Управлінням Державного агентства меліорації та водного господарства у Одеській області 05.07.2023.

Згідно з цим документом, розрахунок розміру шкоди, заподіяної рибному господарству України внаслідок дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , здійснено відповідно до Такс обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) громадянами України, іноземцями та особами без громадянства цінних видів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1209 від 21 листопада 2011 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 2021 р.№ 1039) .

Відповідно до вказаних Такс оцінка збитків, заподіяних внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення одного екземпляра водних біоресурсів незалежно від розміру та ваги (неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) складала: карась сріблястий - 93 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Неоподатковуваний мінімум доходів громадян визначався на підставі пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України. При цьому було враховано вид водних біоресурсів - карась сріблястий кількістю 42 штуки, розмір шкоди за 1 екземпляр - 93 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та зроблено висновок, що шкода, завдана незаконним виловом карася сріблястого у кількості 42 штук становить: карась 42 од. х 1581 (93х17) грн. = 66402 грн.

При цьому суд враховує правовий висновок Верховного суду, викладений у постанові від 31 травня 2022 року у справі № 678/536/21:

"...Згадані такси є інтегрованим вираженням шкоди, що завдається незаконним видобування водних біоресурсів. Ця шкода вирахувана для кожного виду біоресурсів і в перерахунку на визначену його кількість, Суд вважає ці норми чітко і ясно сформульованими. Нормативний акт, яким затверджено ці такси, і самі Такси опубліковані і доступні кожній особі. Їх чіткість і доступність дозволяє будь-якій особі передбачати юридичні наслідки незаконного вилову риби, у тому числі і розмір істотної шкоди довкіллю.

Таким чином, розмір заподіяної шкоди було встановлено за допомогою проведення простих арифметичних розрахунків, в основу яких покладені визначені нормативними актами числові вираження та встановлена кількість незаконно виловленої риби".

У відповідності до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши та оцінивши надані докази, суду дійшов висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними, а сукупність доказів є достатньою для висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Оскільки шкода у розмірі 66402 грн., завдана незаконним виловом водних живих біоресурсів Ковалем В.В. та ОСОБА_1 в добровільному порядку не відшкодована, тому позов підлягає повному задоволенню.

6.Щодо стягнення судового збору.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2684,00 гривень (а.с.55), який підлягає пропорційному стягненню з відповідачів на користь позивача, а саме у розмірі по 1342 грн. з кожного відповідача.

Керуючись ст. ст. 2-13, 81, 89, 141, 258 - 259, 263 - 265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов виконуючого обов`язків керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області шкоду, заподіяну державі незаконним виловом водних живих біоресурсів у розмірі 66402 (шістдесят шість тисяч чотириста дві гривні) 00 (нуль) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Одеської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі по 1342 (одній тисячі триста сорок дві) гривні з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 20 січня 2025 року.

Позивачі:

Білгород-Дністровська окружна прокуратура Одеської області, код ЄДРПОУ 03528552, місцезнаходження: 67707, м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, 39, Одеської області.

Лиманська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, адреса: 68141, с. Лиман, вул. Героїв України, 47-а, Білгород-Дністровського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04379404.

Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області (Одеський рибоохоронний патруль), код ЄДРПОУ 40605109, адреса місцезнаходження: 65110, м. Одеса, вул. Балківська, 12В.

Представник позивачів: прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Кайкуліна Інна Олександрівна, РНОКПП НОМЕР_1 , м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, 39, Одеської області.

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2

Суддя А. І. Бучацька