Постанова

від 19.12.2024 по справі 504/4465/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5888/24

Справа № 504/4465/23

Головуючий у першій інстанції Барвенко В.К.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Комлевої О.С., Сегеди С.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач - Керівник Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Олександр Гладій в інтересах держави Україна в особі Міністерства оборони України, Одеського експлуатаційного управління (правонаступник Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса),

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.01.2024 у складі судді Барвенка В.К.,

встановив:

У жовтні 2023 року керівник Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Олександр Гладій в інтересахдержави Українав особіМіністерства оборониУкраїни,Одеського експлуатаційногоуправління (правонаступникКвартирно-експлуатаційного відділум.Одеса) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд:

- зобов`язати ОСОБА_1 , усунути перешкоди в користуванні Міністерству оборони України, в особі Одеського експлуатаційного управління (правонаступник Квартирно- експлуатаційного відділу м. Одеса) частиною земельної ділянки, площею 0,0129 га, з загальної площі 3,8 га (військове містечко ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ), на якій розташований об`єкт нерухомого майна (житлової нерухомості), загальною площею 46,42 кв.м., розташований за адресою ( який має адресу): АДРЕСА_2 , реєстраційний номер нерухомого майна 1936728051227, шляхом його знесення за власний рахунок ОСОБА_1

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеського експлуатаційного управління (правонаступник Квартирно- експлуатаційного відділу м. Одеса) судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б № 031728, виданого у 1983 році Чабанській квартирно- експлуатаційній частині району, правонаступником якої є Квартирно експлуатаційний відділ м. Одеси, виконавчим комітетом Комінтернівської районної ради народних депутатів Одеської області надано у постійне та безоплатне користування земельні ділянки, загальною площею 4382,6 га, розташовані на території Чорноморської селищної ради Одеського (Лиманського, Комінтернівського) району Одеської області, в межі яких входить земельна ділянка, загальною площею 3,8 га (військове містечко ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ), на якій розташовані об`єкти нерухомого майна Сабанського будинку рибалки. Вказана земельна ділянка за своїм цільовим призначенням відноситься до земель оборони, а за формою власності- до державної власності.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.03.2015 року у справі № 6/63-10-1719, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2015, визнано право власності за державою в особі Міністерства оборони України на нерухоме майно Чабанського будинку рибалки, загалом на двадцять дев`ять об`єктів нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1540807151227.

15.10.2019 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Дишлевою Тетяною Володимирівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 49161614, згідно якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт житлової нерухомості загальною площею 46,42 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер нерухомого майна 1936728051227.

За фактом самовільного зайняття земельної ділянки та самочинного будівництва Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Одесі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 42019161010000198 від 08.06.2019, в тому числі за фактом самовільного будівництва будівель і споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці Чабанського будинку рибалки, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 197-1, ч.1 ст. 425, ч.3 ст. 426, ч.4 ст. 426-1 КК України.

В ході досудового розслідування на підставі листа Управління нормативно - методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель Міністерства оборони України від 11.06.2021 року № 407/895 встановлено, що Міністром оборони України будь - яких дозволів на припинення права постійного користування та здійснення будівництва на земельній ділянці військового містечка ІНФОРМАЦІЯ_1 , - не надавалось.

Відповідно до пункту 7 наказу Міністерства юстиції України № 366/5 від 04.02.2022 рішення, яке прийнято приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Дишлевою Тетяною Володимирівною за № 49161614 від 15.10.2019 скасовано.

08.02.2022 згідно відомостей інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності ОСОБА_1 на об`єкт житлової нерухомості площею 46,42 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , - припинено.

На теперішній час ОСОБА_1 чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою державою в особі Міністерства оборони України в особі Одеського експлуатаційного управління (правонаступника КЕВ м. Одеси), оскільки на спірній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомості, який побудований ОСОБА_1 .

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.01.2024 позов задоволено.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.01.2024 скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 будь-яких перешкод не вчиняв і не має фізичної можливості вчиняти, оскільки як і інших власників будиночків рибака на спірну земельну ділянку з 24 лютого 2022 року військові не впускали та на даний час не впускають, що підтверджується повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 Військової частини НОМЕР_1 на звернення від 20.04.2022 №877. Необґрунтованими є також позовні вимоги щодо зобов`язання знести побудований будиночок рибака, так як ці будиночки зводилися за письмовим дозволом на будівництво, встановлення літніх будиночків і господарських будівель квартирно-експлуатаційного Управління м. Одеси від 05 березня 1980 року №23/1/110 згідно із наказом від 12 лютого 1980 року №22, листів Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління МОУ №303/22/1/243 від 17 квітня 2009 року та №234/3/1/174 від 05 квітня 2011, а тому це будівництво не є самочинним, а позовні вимоги в цій частині необґрунтованими та надуманими. Крім того, до 05 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення до експлуатації при оформленні права власності, а з вищенаведених документів, технічної документації, вбачається, що будинки рибака за адресою: АДРЕСА_1 побудовані до 05 серпня 1992 року, а відтак не належать до самочинного будівництва та не підлягають вводу до експлуатації. Тобто споруджені будинки рибака в період до 05 серпня 1992 року відповідно до Закону України «Про власність» є об`єктами права приватної власності та з огляду на дію презумпції законності набуття права власності, встановлену ст. 321 ЦК України, незаконність набуття права власності повинна була бути встановлена виключно судом.

Також скаржник зазначає, що Наказом начальника квартирно-експлуатаційного управління Південного оперативного командування від 12.12.2000 №86 «Про прийняття на облік майна товариства військових мисливців та рибалок» було закріплено нерухоме майно Чабанського будинку рибалки, яке було прийнято на відповідний картковий облік, однак будиночок апелянта в зазначений облік військового майна не входив і не входить. Будь-яких рішень щодо вилучення і передачі військового майна майнового комплексу Чабанського будинку рибалки до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державними майном, самоврядним організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність, Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України не приймалось, що, зокрема, підтверджено рішенням Господарського суду Одеської області по справі №6/63-10-1719 від 08 травня 2012 року, яке у цій частині не оскаржувалося.

Державний акт на право землекористування оспорюваною земельною ділянкою, після припинення Чабанської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України, Чорноморською квартирно-експлуатаційною частина району Міністерства оборони України у встановленому порядку право землекористування або право власності не оформлювався. Рівно, як не оформлювалось це право землекористування і Квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеси Міністерства оборони України після ліквідації Чорноморської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України. Тобто органи Міністерства оборони України не мали і на цей час не мають належним чином оформлених документів на земельну ділянку, на якій були розташовані спірні будівлі та споруди. Вказані будівлі споруди Мисливсько рибальського підприємства «Сокіл» були побудовані протягом травня 1984 травня 1988 року виключно господарським способом з залученням членів мисливських колективів Південної регіональної організації товариства військових мисливців та рибалок ЗСУ.

Доводи апеляційної скарги також мотивовані тим, що Державну реєстрацію земельної ділянки під кадастровим номером 5122755900:02:003:0074 площею 4, 0433 га провів Відділ №1 Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, хоча таку державну реєстрацію слід було проводити Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області та за відповідними узгодженнями, встановленням меж, зазначенням в документах власників будиночків рибака і їх майна. У зв`язку із чим, скаржник вважає, що державна реєстрація 08 грудня 2022 року земельної ділянки під кадастровим номером 5122755900:02:003:0074 площею 4, 0433 га проведена

Відділом № 1 Головного управління Дежгеокадастру у Житомирській області нe відповідає вимогам Закону України від 03 жовтня 2019 року №159-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав власності».

У відзивах на апеляційну скаргу, Одеська спеціалізована прокуратура у сфері оборони, Одеське квартирно - експлуатаційне управління та Міністерство оборони України посилаючись на її необґрунтованість, просять суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.01.2024 - без змін.

В судове засідання, призначене на 19.12.2024 з`явився: представник скаржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , прокурор Щур Є.І. та представник Міністерства оборони України Дубчак Д.В.

Представник Одеського квартирно - експлуатаційного управління до суду не з`явився, хоча був повідомлений належним чином, у відповідності до вимогст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Заяв або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направив.

Статтею 372 ЦПК Українипередбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, пояснення представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідност. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, щовідповідно до наказу командувача військами Червонопрапорного Одеського військового округу №22 від 12 лютого 1980 року "Про ліквідацію Чабанської рибально-туристської бази ВМТ ОдВО і створення спортивної бази округу" будівлі та споруди Чабанської рибально-туристської бази були передані спортивному клубу армії ОдВО - на баланс квартирно-експлуатаційної частини Чабанського району.

Пунктом 4 зазначеного наказу передбачено, що човникова станція Чабанської рибально-туристської бази збережена за Радою військово-мисливського товариства ОдВО з перейменуванням в будинок рибалки "Чабанка".

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б № 031728, виданого у 1983 році Чабанській квартирно-експлуатаційній частині району, правонаступником якої є Квартирноексплуатаційний відділ міста Одеси, виконавчим комітетом Комінтернівської районної ради народних депутатів Одеської області надано у постійне та безоплатне користування земельні ділянки, загальною площею 4382,6 га, розташовані на території Чорноморської селищної ради Одеського (Лиманського, Комінтернівського) району Одеської області, в межі яких входить земельна ділянка, загальною площею 3,8 га (військове містечко ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ), на якій розташовані об`єкти нерухомого майна Сабанського будинку рибалки.

До складу земельної ділянки увійшли земельні ділянки: Чабанського полігону уздовж узбережжя Чорного моря, площею 21,7274 га; військових містечок « ІНФОРМАЦІЯ_1 », « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на яких дислокувалась військова частина НОМЕР_2 , площею 13 га; військового містечка « ІНФОРМАЦІЯ_1 », колишнього Одеського інституту сухопутних військ, площею 15 га; військового містечка « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого вздовж траси Одеса- Миколаїв, площею 30га; 55 Управління начальника робіт, площею 61 га; 9 спортивного клубу армії, площею 4 га.

Зазначений державний акт зареєстрований у порядку, встановленому законом за № 35, недійсним не визнавався і не був скасований.

Відповідно до пунктів 1, 3 постанови Верховної Ради України від 04.02.94 №3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є державною власністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.95 №18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" передбачено Міністерствам, зазначеним у додатку, прийняти до 15.01.95 року до сфери управління відповідне майно з наступним повідомленням органів державної статистики, податкових і фінансових органів. Відповідно до переліку до зазначеної постанови на Міністерство оборони України покладено управління майном, зокрема, 7 мисливських господарств, 7 будинків рибалки, туристичної бази, 3 магазинів, 3 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

Міністерству оборони України було предписано прийняти підприємства, організації та об`єкти колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, зокрема: мисливські і риболовецькі господарства, будинки мисливця-рибалки, туристичні бази. Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування. Згідно ст.ст. 1,3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління.

Відповідно до ст.14 Закону України „Про Збройні Сили України" майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

До військового майна належать будинки, споруди, та інше майно. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "'Про правовий режим майна у Збройних Силах України" з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 2 Закону України " Про правовий режим майна у Збройних Силах України" вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

За приписами статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом міністрів України підприємства та організації, визначені за результатами тендеру, після його списання.

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також інших майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Міністерство оборони, як орган управління державним майном, згоди на відчуження спірного майна також не надавало, а Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення щодо відчуження спірного майна, тому останнє є майном державної власності.

Верховним Судом України у постанові від 18.11.2003 по справі №18/235 зазначено, що з урахуванням постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 М3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» і постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 №18 «Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» саме на Міністерство оборони України тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, покладено повноваження органу управління спірним майном.

На підставі розпорядження начальника розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил - начальника головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України №12р від 25 жовтня 2000 року, наказу начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 31 жовтня 2000 року "Про проведення інвентаризації та прийому майна товариств військових мисливців та рибалок" та наказу начальника квартирно-експлуатаційного управління Південного оперативного командування №86 від 12 грудня 2000 року "Про прийняття на облік майна товариства військових мисливців та рибалок" у Міністерстві оборони України було проведено, зокрема, інвентаризацію майна товариств військових мисливців та рибалок, розташованого на території Південного оперативного командування.

Зазначене майно поставлено на картковий облік у квартирно-експлуатаційних органах, які уповноважені вести облік нерухомого майна Збройних Сил України.

Проте, Мисливсько-рибальське підприємство «Сокіл» Південної регіональної організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України вказівки щодо складання та підписання актів прийому-передачі майна до квартирно-експлуатаційних органів Міністерства Оборони України не виконало, чим порушило вимоги вищевказаних нормативно-правових актів Верховної Ради та Уряду України.

Згідно наказу начальника квартирно-експлуатаційного управління Південного оперативного командування від 12 грудня 2000 року №86 "Про прийняття на облік майна товариства військових мисливців та рибалок" нерухоме майно Чабанського будинку рибалки було прийнято на відповідний картковий облік та закріплено за Чорноморською КЕЧ району (правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси).

На підставі рішення Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області № 87 від 10 листопада 2005 року "Про видачу дозволу на виготовлення технічної документації на будівлі та споруди, які перебувають на балансі мисливсько-рибальського підприємства "Сокіл" і розміщені на території Чабанського будинку рибалки" та видачі йому свідоцтва про право власності на будівлі та споруди, які знаходяться на балансі підприємства, мисливсько-рибальському підприємству "Сокіл" видано свідоцтво на право власності на будівлі та споруди Чабанського будинку рибалки, а саме: адміністративно-готельну будівлю, А, а-а3; будівлю готелю літнього типу, Б,б; будівлю котеджу літнього типу, В, в; будівлю їдальні на 20 місць-обідів, Г; будівлю прохідної, Д,пд.(Д); будинок збірно-щитовий, Е-Е9; будинок збірно-щитовий Ж-Ж8, ж21-ж2111; ж41-ж61, ж71-ж711; будівля бару, 3; підвал,пд.(3); рятувальну станцію, И; вбиральню, К; вбиральню, Л; вбиральню М; душ Н; будівлі для зберігання човнів, о; брукування, I, а 26 липня 2007 року на підставі зазначеного рішення відповідача-1 Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за мисливсько-рибальським підприємством "Сокіл" південної регіональної організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2015, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015, постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2015 визнано незаконним та скасовано рішення Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області № 87 від 10 листопада 2005 року "Про видачу дозволу на виготовлення технічної документації на будівлі та споруди, які перебувають на балансі мисливсько-рибальського підприємства "Сокіл" і розміщені на території Чабанського будинку рибалки", та визнано за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно Чабанського будинку рибалки, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на їдальню за генеральним планом №888 площею 72 кв.м.; котедж за генеральним планом №864 96 кв.м.; котедж за генеральним планом №865 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом №866 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом №867 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом №868 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом №869 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом №870 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом №871 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом №872 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом №873 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом № 874 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом № 875 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом № 876 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом №877 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом №878 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом №879 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом №880 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом № 881 площею 32кв.м.; котедж за генеральним планом №882 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом №883 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом №884 площею 126 кв.м.; котедж за генеральним планом №887 площею 75 кв.м.; сторожеву за генеральним планом №889 площею 20 кв.м.; туалет за генеральним планом №890 площею 6 кв.м.; туалет за генеральним планом №891 площею 3 кв.м.; туалет за генеральним планом №892 площею 3 кв.м.; гараж за генеральним планом №836 площею 18 кв.м. та навіс для човнів за генеральним планом №885 площею 512 кв.м.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.12.2009 визнано недійсним рішення Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 18.12.2008 року № 436-V «Про прийом до земель запасу Чорноморської селищної ради земельних ділянок державної власності, загальною площею 96,3374 га, на території Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області».

Рішенням суду встановлено, вищевказані земельні ділянки є землями оборони, їх власником є держава, право розпорядження ними належить до повноважень Кабінету Міністрів України, а Міністр оборони України повноваженнями на припинення права державної власності чи права користування не наділений.

15.10.2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Дишлевою Т.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 49161614, згідно якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт житлової нерухомості загальною площею 46,42 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер нерухомого майна 1936728051227.

За фактом самовільного зайняття земельної ділянки та самочинного будівництва Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Одесі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 42019161010000198 від 08.06.2019, в тому числі за фактом самовільного будівництва будівель і споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці Чабанського будинку рибалки, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 197-1, ч.1 ст. 425, ч.3 ст. 426, ч.4 ст. 426-1 КК України.

В ході досудового розслідування на підставі листа Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель Міністерства оборони України від 11.06.2021 № 407/895 встановлено, що Міністром оборони України будь-яких дозволів на припинення права постійного користування та здійснення будівництва на земельній ділянці військового містечка ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надавалось.

Відповідно до пункту 7 наказу Міністерства юстиції України № 366/5 від 04.02.2022 рішення, яке прийнято приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Дишлевою Т.В. за № 49161614 від 15.10.2019 скасовано.

08.02.2022 згідно відомостей інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності ОСОБА_1 на об`єкт житлової нерухомості площею 46,42 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , - припинено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, районний суд виходив з того, що в теперішній час ОСОБА_1 чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою державою в особі Міністерства оборони України в особі Одеського експлуатаційного управління (правонаступника КЕВ міста Одеси), оскільки на спірній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомості, який побудований ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Правилами статей 316, 317 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Цивільне законодавство України визначає, що одним із способів захисту права власності є негаторний позов.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2018 у справі 653/1096/16-ц, серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.08.2021р. по справі 906/554/18.

Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №911/1659/19.

Відповідно до ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно зі ст. 95 ЗК України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на земельній ділянці, на відшкодування збитків, у випадках, передбачених законом, споруджувати виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувача підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин 1, 4, 7 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

За змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі:

- істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб,

- істотного порушення будівельних норм і правил.

У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 ЦК України).

Судом вірно встановлено, що необхідність звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Одеського квартирно - експлуатаційного управління прокурором обґрунтована порушенням права держави, як власника земельної ділянки, яка належить до земель оборони. На цій земельній ділянці розміщено об`єкт житлової нерухомості, який на підставі рішення державного реєстратора Дишлевої Т.В., ОСОБА_1 набув у власність і яке скасовано наказом Міністерства юстиції України. ОСОБА_1 чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою державою в особі Міністерства оборони України в особі Одеського квартирно - експлуатаційного управління, оскільки на спірній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомості, який побудований ОСОБА_1 . Оскільки будівництво об`єкта житлової нерухомості було здійснене на земельній ділянці, яка не була для цього відведена, суд зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення вказаного об`єкта, оскільки саме такий спосіб захисту за встановлених обставин справи є належним.

З урахуванням викладеного, суд оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні прийшов до обґрунтованого висновку про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні Міністерству оборони України в особі Одеського квартирно - експлуатаційного управління частиною земельної ділянки (0,0129 га) загальною площею 3,8 га, на якій знаходиться об`єкт житлової нерухомості загальною площею 46,42 кв.м., шляхом його знесення за рахунок відповідача.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Посилання скаржника на рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2022 року № 9-р(ІІ)/2022, яким визнано неконституційним положення статті 37 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на підставі якої Міністерство юстиції України скасувало рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на будинок рибака, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Як зазначалося вище, пунктом 7 наказу Міністерства юстиції України № 366/5 від 04.02.2022 рішення, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області Дишлевої Т.В. за № 49161614 від 15.10.2019 скасовано.

Рішенням Конституційного Суду України від 16.11.2022 № 9-р(II)/2022 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), припис пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-IV в редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству" від 12 травня 2022 року № 2255-IX, а саме „скасування рішення державного реєстратора».

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, статтею 91 Закону України „Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, на час прийняття Міністерством юстиції України наказу № 366/5 від 04.02.2022 положення статті 37 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" були чинними.

Слід зауважити, що предметом спору у даній справі не є скасування наказу Міністерства юстиції України № 366/5 від 04.02.2022, в той час як суд згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доводи апеляційної скарги про те, що державна реєстрація земельної ділянки, кадастровий номер 5122755900:02:003:0174, площею 4,0433 га не відповідає вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав власності від 03.10.2019 не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем у встановленому законом порядку рішення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області не оскаржувалося та судом першої інстанції не надавалося йому оцінки.

Інші доводи ОСОБА_1 висновків суду не спростовують, оскільки судом встановлено, що позов Керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави Україна в особі Міністерства оборони України, Одеського експлуатаційного управління (правонаступник Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса) є обґрунтованим та доведеним, натомість відповідачем ОСОБА_1 не були надані докази в обґрунтування правомірності забудови та документи, які б підтверджували відведення йому земельної ділянки для її використання за цільовим призначенням, що не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного позбавлення майна ОСОБА_1 .

Натомість прокурором надано належні, достатні та допустимі докази, що свідчать про існування станом на час його звернення до суду самочинного будівництва, зокрема, сформована 11 жовтня 2023 року інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно № 349948564 свідчить про зареєстроване за ОСОБА_1 нерухоме майно у вигляді будинку рибалки, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (том І: а.с. 31-33).

Також доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зіст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Щодо вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 про витребування доказів та проведення експертиз, то вони не були підтримані у судовому засіданні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, асудове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно дост. 141 ЦПК Україниновий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.374,375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.01.2024 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20.01.2025

Головуючий

Судді: