Постанова

від 25.12.2007 по справі 4/934-17/134

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/934-17/134

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

25.12.07                                                                                           Справа  № 4/934-17/134

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                                                                   Скрутовського П. Д.

суддів                                                                                        Юрченка Я. О.      

                                                                                                       Слуки М. Г.      

розглянув апеляційну скаргу ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Ерго», с. Малехів Львівської області № 569 від 05.10.2007 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2007 р.

у справі № 4/934-17/134

за позовом ТзОВ «Франке Україна», м. Київ

до відповідача ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Ерго», с. Малехів Львівської області

про стягнення в розмірі 133 441, 11 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –явка необов'язкова –Огейчук Т. В. –представник (довіреність б/н від 21.11.2007 р.)

від відповідача (скаржника) –явка необов'язкова –не з'явився

Представнику позивача у судовому засіданні були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання, технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2007 р. прийнята до свого провадження апеляційна скарга ТзОВ НВП «Ерго», с. Малехів Львівської області, а ухвалою від 20.11.2007 р. розгляд справи відкладався за клопотанням позивача відкладався до 25.12.2007 р., явка сторін не була визнана обов'язковою.

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.09.2007 р. у справі № 4/934-17/134 за позовом ТзОВ «Франке Україна», м. Київ до відповідача ТзОВ НВП «Ерго», с. Малехів Львівської області про стягнення в розмірі 133 441, 11 грн. (враховуючи заяви про зменшення та збільшення позовних вимог, про стягнення заборгованості в сумі 81 707, 13 грн., в тому числі 38 598, 07 грн. основного боргу, 42 220, 78 грн. пені та 888, 28 грн. 3 % річних) позов задоволено повністю.

При винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 258, 509, 525, 551, 599, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 216 ГК України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а також положеннями укладеного між сторонами договору поставки № 00196 від 22.08.2005 р. та мотивував його тим, що позивач виконав свої договірні зобов'язання, здійснивши поставку товару на суму 142 468, 79 грн., а відповідач прийняв його без жодних застережень та здійснив часткову оплату в сумі 103 870, 72 грн., у зв'язку з чим виникла в нього заборгованість.

Скаржник, відповідач у справі, не погодився з рішенням господарського суду Львівської області, вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення та припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, посилаючись на те, що спірна сума боргу виникла на підставі усного договору, про що свідчать накладні, які містяться у матеріалах справи, оскільки позивачем не подано заявок, на підставі яких відбулося відвантаження товару відповідачу, які, згідно п.п. 13.4 договору поставки, є невід'ємною його частиною.

Відповідач не забезпечив явки уповноваженого представника у судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду справи, що підтверджується наявним у матеріалах повідомленням про вручення поштового відправлення № 2752673.

          Позивач, скориставшись правом, наданим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи, викладені в ній, просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вважаючи безпідставними твердження відповідача щодо позадоговірного характеру зобов'язання по сплаті заборгованості за отриманий товар в сумі 38 598 грн. з огляду на прийняття відповідачем поставленого позивачем товару та часткову його оплату.

Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що між ТзОВ «Франке Україна»(постачальник) та ТзОВ НВП «Ерго» (покупець) 22.08.2005 р. укладено договір поставки № 00196, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язувався передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

На виконання вказаного вище договору, позивач за період з 23.08.2005 р. по 28.03.2007 р. здійснив поставки на загальну суму 142 468, 79 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей та видатковими накладними із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін.

Згідно п.п. 4.1, 4.2 договору поставки, загальна кількість товару складає сумарну кількість всіх партій товару поставлених у період дії укладеного договору.  Конкретна кількість кожної окремої партії товару, що підлягає поставці, часткове співвідношення товару (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, кольором, фактурою тощо визначаються в рахунках-фактурах та видаткових накладних. А накладними, які містяться у матеріалах даної справи, підтверджується отриманий відповідачем товар, оскільки вони містять підписи та печатки обидвох сторін договору, а також посилання на укладений сторонами договір поставки № 000196 від 22.08.2005 р.

У п. 8.4 цього ж договору передбачається, що оплата повної вартості кожної окремої партії товару здійснюється покупцем на умовах відстрочення платежу протягом 30 днів з дати відвантаження покупцю відповідної партії товару, зазначеної у підписаній сторонами відповідній видатковій накладній або в інші додатково письмово погоджені сторонами терміни.

Як вбачається із матеріалів справи, а також як стверджує позивач, відповідач сплатив за видатковими накладними загальну суму 103 870, 72 грн., решти боргу в сумі 38 598, 07 грн. ТзОВ НВП «Ерго»не сплатило.

Відповідно до п. 9.5 зазначеного договору, в разі порушення строків оплати товару, відповідач зобов'язувався сплатити на користь позивача пеню у розмірі 0, 5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення. Відповідно до уточненого розрахунку позивача, розмір пені становить 42 220, 78 грн.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За уточненим розрахунком позивача, сума 3 % річних становить 888, 28 грн.

Таким чином, загальна сума боргу ТзОВ НВП «Ерго»перед ТзОВ «Франке Україна»становить 81 707, 13 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами укладеного між сторонами договору поставки, позивач зобов'язувався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар –кухонні мийки, змішувачі, аксесуари та фурнітуру до них.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, ТзОВ «Франке Україна»свої зобов'язання за договором виконало та поставило ТзОВ НВП «Ерго»товар на загальну суму 142 468, 79 грн. Відповідач, у свою чергу, прийняв поставлений позивачем  товар без жодних застережень, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, у яких міститься посилання на договір поставки № 000196 від 22.08.2005 р., а також поставлені відтиски печаток та підписи повноважних представників ТзОВ НВП «Ерго»в графі «отримав». Крім того, прийняття відповідачем до виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару підтверджується частковою оплатою вказаного товару на суму 103 870, 72 грн.

Враховуючи наведене, апеляційна інстанція підтримує позицію місцевого господарського суду щодо безпідставності тверджень відповідача про позадоговірний характер зобов'язання по сплаті заборгованості за отриманий товар в сумі 38 598 грн.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від  виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання  припиняється  виконанням,  проведеним  належним чином.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та умов договору.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених ГК України, іншими законами та договором.

За положеннями ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Так, у п. 9.5 договору поставки сторонами погоджено розмір пені –0, 5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.  

Отже, нарахування позивачем пені в розмірі 0, 5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення відповідно до умов договору поставки № 00196 є правомірним.

На момент розгляду спору у господарському суді апеляційної інстанції, відповідач не подав доказів повної оплати вартості  отриманого товару, а отже спірна сума боргу з врахуванням заяв про уточнення позовних вимог, правомірно та обґрунтовано задоволена господарським судом Львівської області.

Щодо терміну дії договору, то слід зазначити, що п. 11.1 передбачено, що він вступає в дію з дати його укладення обома сторонами і діє до 31.12.2005 р., а в частині зобов'язань, взятих на себе сторонами, - до їх повного виконання. Згідно п. 11.3 цього ж договору, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Однак, таких пропозицій від жодної із сторін не надходило.

Таким чином, враховуючи наведене, а також положення чинного законодавства України, апеляційна інстанція дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм законодавства України, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обстпавини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст.ст. 89, 91, 99, 101-105 ГПК України, -

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2007 р. у справі № 4/934-17/134 залишити без змін.

2.          Апеляційну скаргу ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Ерго», с. Малехів Львівської області залишити без задоволення.

3.          Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

4.          Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Головуючий-суддя                                                                                П. Д. Скрутовський

Суддя                                                                                                       Я. О. Юрченко  

Суддя                                                                                                       М. Г. Слука