Ухвала

від 16.01.2025 по справі 953/82/25

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/82/25

н/п 1-кс/953/485/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2025 р. м. Харків

Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області капітана юстиції ОСОБА_2 , погоджене процесуальним керівником у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024220000000931 від 22.08.2024, прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, військовозобов`язаного, одруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор - ОСОБА_5

підозрюваний - ОСОБА_4

захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6

секретар судового засідання - ОСОБА_7

в с т а н о в и в :

До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання, у якому слідчий просить застосувати запобіжний захід стосовно громадянина України ОСОБА_4 , підозрюваного за ч. 2 ст. 114-2 КК України у кримінальному провадженні № 22024220000000931 від 22.08.2024, у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, без визначення розміру застави.

1. Зміст поданого клопотання.

Досудовим розслідуванням встановлено, що зверненням Верховної Ради України до Організації Об?єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації (далі - РФ) державою-агресором, затвердженим постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 №129-VIII, Законом України від 22.05.2022 № 2265-ІХ «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» Російська Федерація (далі - РФ) визнана державою-терористом.

22 лютого 2022 року Президент РФ, реалізуючи план розв`язання та ведення агресивної війни та військового конфлікту на території України, діючи в порушення норм міжнародного гуманітарного права, всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв?язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року о 05:00 годині, на виконання злочинного наказу президента рф володимира путіна військовослужбовці Збройних Сил РФ, шляхом збройної агресії, із загрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Харківській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та вчинили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, що мають важливе народногосподарське або оборонне значення, та вчинили окупацію частин зазначеної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України з порушенням порядку, встановленого Конституцією України, яка триває до теперішнього часу та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною та незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаагськими конвенціями 1907 року, IV Женевськими конвенціями 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв?язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та РФ (далі - РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв?язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжено по теперішній час.

В ході досудового розслідування встановлено громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за відсутності патріотичних переконань, є негативно налаштованим проти військовослужбовців Збройних сил України та інших військових формувань, які для забезпечення національної безпеки та оборони України здійснюють комплекс активних заходів з використанням зброї та військової техніки, спрямованих на подолання збройної агресії РФ.

У невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 20.07.2024, ОСОБА_4 , використовуючи інстальовані на власному мобільному телефоні застосунок месенджера «Telegram» та авторизований у ньому аккаунт з найменуванням «Alexander» (userid 1998624814), добровільно налагодив постійний зв`язок з адміністратором російського телеграм-каналу « ОСОБА_8 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянином рф - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який використовує аккаунт у вказаному месенджері з найменуванням «Bars», прив`язаний до номеру телефону НОМЕР_1 .

У ході особистого листування через застосунок месенджера «Telegram» із вищевказаним користувачем у ОСОБА_4 , перебуваючого у невстановленому місці, у невстановлений слідством час, але не пізніше 20.07.2024, виник злочинний умисел, направлений на поширення інформації про розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, за умов нерозміщення такої інформації у відкритому доступі ГШ ЗСУ, МОУ або іншими уповноваженими державними органами, в умовах воєнного стану.

З метою реалізації вищезазначеного кримінально-протиправного наміру, діючи умисно та добровільно, ОСОБА_4 , шляхом власного спостереження, а також особистого спілкування з іншими особами, здійснив дії, направлені на здобуття інформації щодо знаходження та руху підрозділів сил оборони України, які безпосередньо задіяні в військових заходах з наданні відсічі збройній агресії РФ.

Надалі, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел направлений на поширення інформації про переміщення, рух, розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, використовуючи авторизований на власному мобільному телефоні аккаунт у месенджері «Telegram» з найменуванням найменуванням «Alexander» (userid 1998624814), діючи умисно з ідеологічних переконань, добровільно, запропонував громадянину рф ОСОБА_9 отримати інформацію про переміщення, рух, розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, з використанням електронної пошти.

Так, ОСОБА_4 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, використовуючи авторизовану власну поштову скриньку з електронною поштовою адресою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », діючи умисно з ідеологічних переконань, добровільно, 19.08.2024 о 18 годині 40 хвилин в особистому листуванні з громадянином рф ОСОБА_9 , який використовує поштову скриньку з електронною поштовою адресою: « ІНФОРМАЦІЯ_5 », поширив відомості щодо дислокації підрозділів сил оборони України, які залучені до виконання завдань з надання відсічі збройній агресії РФ проти України, у вигляді скриншотів з застосунку «GoogleMaps» з наступними умовними позначеннями та відмітками місцевості:

- під умовним позначенням «укреп-район» відмічена місцевість поблизу села Мала Рогозянка, Золочівська громада Богодухівського району Харківської області, за географічними координатами: 50.127924, 35.898520;

- під умовним позначенням «окопы-зубы дракона» відмічена місцевість поблизу села Мала Рогозянка, Золочівська громада Богодухівського району Харківської області, за географічними координатами: 50.133536, 35.906845; 50.123191, 35.912167; 50.134526, 35.908733; 50.123356, 35.915772;

- під умовним позначенням «мини-база всу» відмічена місцевість поблизум. Дергачі Харківського району Харківської області, за географічними координатами: 50.115028, 36.075448;

- під умовним позначенням «мини-блок пост, пушка в лесу замаскирована» відмічена місцевість біля міста Дергачі Харківського району Харківської області, за географічними координатами: 50.111885, 36.019275;

- під умовним позначенням «окопы» відмічена місцевість біля міста Дергачі Харківського району Харківської області, за географічними координатами: 50.115850, 36.009091; 50.110718, 36.016002;

- під умовним позначенням «укреп-район с окопами и вагоничками, вмонт. в окопы» відмічена місцевість біля села Феськи? в Золочівській громаді Богодухівського району Харківської області, за географічними координатами: 50.137602, 35.966281; 50.134572, 35.953369.

Згідно отриманих відомостей від ОТУ «Харків» Тактичної групи «Слобода», які залучені до виконання бойових завдань з надання відсічі збройній агресії РФ проти України, у вказану дату на зазначеній місцевості та безпосередній близькості дійсно перебували та виконували завдання за призначенням підрозділи вказаного формування.

При цьому, зазначена інформація поширена ОСОБА_4 , не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у поширенні інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.

16.01.2025 громадянину України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.

2. Позиція учасників у судовому засіданні.

У судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримала, яке просила задовольнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або визначити розмір застави.

3. Мотиви та оцінка слідчого судді.

3.1. Законодавчі підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.

Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Частина третя ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

При цьому, ч. 3 ст. 183 КПК України визначає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, у розмірі достатньому для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 вказаної статті. В ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 вказаної статті.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 та 7 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

3.2. Набуття статусу підозрюваного.

Запобіжні заходи на стадії досудового розслідування можуть застосовуватися лише до підозрюваного.

За змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваного має, зокрема, особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.

Частиною 1 статті 276 КПК України визначено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: (1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; (2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; (3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, складено і підписано 16.01.2025 та вручено останьому 16.01.2025.

Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

3.3. Наявність обґрунтованої підозри.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність останнього до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, які додані до матеріалів клопотання, та які досліджені судом у ході судового розгляду у порядку ч. 3 ст. 27 КПК України, а саме: протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем, №70/1-9000т від 23.09.2024 (до вх.6/5806 від 30.09.2024); протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем, №70/1-9001т від 23.09.2024 (до вх.6/5806 від 30.09.2024); протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем, №70/1-11579т від 29.11.2024 (до вх.6/7498 від 19.12.2024); протоколом огляду від 11.10.2024; відповіддю на запит з ОТУ «Харків» Тактичної групи «Слобода» №216 від 19.09.2024; протоколом обшуку від 16.01.2025.

Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.

Обставини здійснення підозрюваним ОСОБА_4 конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

3.4. Наявність ризиків.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, у клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків, які свідчать про можливе вчинення Малаховим дій, передбачених пунктами 1, 2, 5 частини 1 статті 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення.

3.4.1. Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.

Крім того, ОСОБА_4 через тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, зокрема на території Російської Федерації чи тимчасово окупованих частинах території України. Останній неодноразово звертався до адміністратора російського телеграм-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянину рф - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з проханням допомогти йому покинити територію України шляхом виїзду до рф.

3.4.2 Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Слідчий суддя погоджується із доводами органу досудового розслідування про те, що за обставин даного кримінального провадження зазначений ризик існує, оскільки на даний час органом досудового розслідування не встановлені усі обставини кримінального правопорушення, а тому є підстави вважати, що ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, в тому числі знищити, сховати або спотворити невстановлені слідством електронні пристрої, які останній використовув при вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, з використанням наявних у ОСОБА_4 електронних пристроїв останній може дистанційно видалити власний аккаунт у месенджері «Телеграм», з якого ОСОБА_4 поширював відомості щодо дислокації підрозділів сил оборони України, які залучені до виконання завдань з надання відсічі збройній агресії РФ.

3.4.3. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Слідчий суддя погоджується із доводами сторони обвинувачення про те, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки для вчинення інкримінованого підозрюваному злочину відсутня необхідність у проведені значної кількості підготовчих дій (підшукування знарядь вчинення злочину тощо), а також враховуючи ідеологічні та політичні погляди ОСОБА_4 , наявні достатні підставі вважати, що ОСОБА_4 , може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

3.5. Наявність інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України.

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:

(1) вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним злочину, у разі визнання винуватим у вчиненні якого йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права;

(2) міцність соціальних зв`язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини;

(3) наявність постійного місця проходження;

(4) відсутність судимостей, повідомлень про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень.

3.6. Наявність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-115, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, до нього може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи питання про строк дії такого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує інтенсивність встановлених ризиків, обсяг обставин, що підлягають доказуванню, з огляду на правову кваліфікацію, а також введений на всій території України воєнний стан, який поза залежністю від волі сторони обвинувачення може ускладнити проведення слідчих та процесуальних дій, а тому вважає за доцільне визначити строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.

3.7. Альтернативний запобіжний захід.

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, а саме про те, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, суспільну небезпечність інкримінованого діяння, слідчий суддя не визначає у даному кримінальному провадженні розмір застави.

4. Висновки за результатами розгляду клопотання.

З урахуванням встановлених вище обставин кримінального правопорушення та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_4 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останнім інкримінованого злочину, про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ним дій, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення клопотання слідчого та застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Слід зазначити, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.

При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або ін шого кримінальних проваджень.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 197 КПК України, слідчий суддя -

п о с т а н о в и в:

Клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області капітана юстиції ОСОБА_2 , - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто по 16.03.2025 (включно), без визначення розміру застави.

Зобов`язати слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області капітана юстиції ОСОБА_2 негайно повідомити близьких родичів, членів сім`ї чи інших осіб за вибором підозрюваного ОСОБА_4 , про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та місце його перебування в порядку, передбаченому КПК України.

Строк дії ухвали встановити по 16.03.2025 (включно).

Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складений і підписаний 17.01.2025.

Слідчий суддя ОСОБА_1