Рішення

від 13.12.2024 по справі 758/2469/24

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/2469/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Якимець О.І., секретаря судового засідання Карпишиної К.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державний реєстратор Чернігівської РДА Пінчук Іван Юрійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міраклус», про визнання припиненою іпотеки та виключення запису про обтяження

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просив визнати припиненою іпотеку, яка виникла на підставі Договору іпотеки № 91215 від 30.07.2008 р. (далі за текстом - Договір іпотеки), укладеного між ним та AT «УкрСиббанк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» (далі за текстом - відповідач).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30.07.2008 р. між ним та AT «УкрСиббанк» було укладено договір про надання кредиту, одночасно з яким було укладено Договір іпотеки, за умовами якого позивачем передано в іпотеку належну йому на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

13.02.2012 р. між AT «УкрСиббанк» та відповідачем було укладено договір факторингу та Договір відступлення прав вимоги, за умовами яких до відповідача перейшло право вимоги за Договором про надання кредиту та право вимоги за Договором іпотеки.

Згідно з повідомленням про анулювання (прощення) боргу від 25.11.2015 р. відповідачем 14.08.2015 р. було прийнято рішення про анулювання (прощення) боргу позивача перед відповідачем. Таким чином, починаючи з 14.08.2015 р. позивач не має перед відповідачем будь-яких боргових зобов`язань.

В подальшому позивачем було випадково виявлено, що право власності на належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстроване за ТОВ «Міраклус» на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «Міраклус» та відповідачем, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до Подільського районного суду м. Києва. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 23.09.2016 р, зазначену квартиру було витребувано з незаконного володіння ТОВ «Міраклус» та відновлено право власності Позивача, на підставі зазначеного Рішення Подільського районного суду м. Києва позивачем 14.02.2020 р. було проведено реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, при зверненні до нотаріуса з метою оформлення заповіту позивач з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізнався про те, що 01.07.2020 р. Державним реєстратором Чернігівської РДА Пінчуком І.Ю. (далі за текстом - державний реєстратор) було повторно внесено запис про іпотеку в інтересах відповідача.

Як зазначає позивач, договір іпотеки, який має похідний характер від основного зобов`язання, припинив свою дію у зв`язку з припинення основного зобов`язання. Дії відповідача свідчать про те, що ним не визнається припинення основного зобов`язання та похідної від нього іпотеки, дані обставини мають бути встановлені в судовому порядку.

Одночасно з поданням позову позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державний реєстратор Чернігівської РДА Пінчук Іван Юрійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міраклус» про визнання припиненою іпотеки та виключення запису про обтяження було передано за територіальною підсудністю на розгляд до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року заяву позивача про забезпечення позову, яка подана одночасно з пред`явленням позовної заяви, передано на розгляд до Печерського районного суду м. Києва.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 травня 2024 року Ухвалу Подільського районного суду м. Києва про направлення справи за підсудністю від 03 березня 2024 року було скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 03 червня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

21.11.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає у зв`язку з їх безпідставністю, обумовленою неправильним тлумаченням позивачем норм права, які регулюють припинення зобов`язання прощенням боргу, помилковим сприйняттям фактичних обставин, які мали місце при прощені боргу та відновленні в Державному реєстрі прав запису про іпотеку. Так, через виникнення у позивача заборгованості за договором про надання кредиту № 11378257000 від 30.07.2008 року, право вимоги за яким перейшло до відповідача, останнім на підставі ст. ст. 36-37 Закону України «Про іпотеку» було звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації за собою права власності на квартиру АДРЕСА_2 . Надалі, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, відповідачем було прийняте рішення про анулювання (прощення) залишку заборгованості за договором про надання кредиту №11378257000 від 30 липня 2008 року, про що було повідомлено позивача. У зв`язку з тим, що Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року по справі № 758/8304/15-ц квартиру АДРЕСА_2 , було витребувано на користь позивача, відповідачем було прийняте рішення про відмову від анулювання (прощення) боргу за кредитним договором №11378257000 від 30 липня 2008 року, про що було повідомлено Позивача. Також, враховуючи те, що прощення стосувалось лише частини боргу, яка залишилась після звернення стягнення на предмет іпотеки, зобов`язання не могло бути припиненим у повному обсязі. Таким чином, основне зобов`язання позивача перед відповідачем є чинним, а відтак, відсутні підстави для припинення зобов`язання, яким воно забезпечено.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 04 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову

В судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та провести судове засідання за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог та провести судове засідання за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 07.05.2001 року позивач набув право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 5).

30.07.2008 року між АТ «Укрсиббанк» та позивачем укладено договір іпотеки № 91215, за умовами якого позивач, як іпотекодавець, передав в іпотеку АТ «УкрСиббанк», як іпотекодержателю, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в якості забезпечення виконання договору про надання споживчого кредиту 1 №113782570000 від 30.07.2008 року та договору про надання споживчого кредиту 2 №11378280000 від 30.07.2008 року (а. с. 8) .

13.02.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та відповідачем укладено договір факторингу, за умовами якого ПАТ «УкрСиббанк» передало відповідачу право вимоги, зокрема за договором про надання споживчого кредиту №113782570000 від 30.07.2008 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та позивачем, а також про договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, за умовами якого ПАТ «УкрСиббанк» передало, а відповідач прийняв права вимоги за договорами іпотеки, зокрема, за договором від 30.07.2008 року, укладеним з позивачем.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_2 загальною площею 39,3 кв. м, житловою 17,8 кв. м на праві власності належить позивачу (а. с. 13).

Листом від 25 листопада 2015 року № 736185/И_4391 відповідач повідомив позивача про анулювання заборгованості, яка виникла на підставі кредитного договору № 11378257000 від 30 липня 2008 року у сумі 142 981, 83 доларів США (а. с. 12).

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 23 вересня 2016 року, яке набрало законної сили, у справі № 758/8304/15-ц, задоволено позов позивача до ТОВ «Міраклус», витребувано з незаконного володіння ТОВ «Міраклус» квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 9-11).

Згідно копії листа - повідомлення від 22 червня 2021 року № 2206, позивача було повідомлено, що внаслідок витребування предмета іпотеки на підставі рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 вересня 2016 року у справі № 758/8304/15-ц, відповідачем прийнято рішення про відмову від анулювання (прощення) його боргу за кредитним договором № 11378257000 від 30 липня 2008 року, у зв`язку з чим повідомлення від 25 листопада 2015 року про анулювання боргу не є чинним.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закон України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ст. 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом який регулює правовідносини, що виникають з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містять виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у ст. 593 ЦК України.

Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов`язання, є підставою для припинення іпотеки. При цьому необхідно враховувати, що відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобов`язання, які випливають із зобов`язання основного, не повинні припиняти дію зобов`язань, які забезпечують основне зобов`язання, яке залишилось невиконаним.

Водночас, у разі невизнання кредитором права іпотекодавця на припинення зобов`язання, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі ч. 2 ст.16 ЦК України. Таким чином, право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що основне зобов`язання, на підставі якого виникла іпотека, припинене у зв`язку з рішенням відповідача про анулювання боргу, про яке його було повідомлено листом від 25 листопада 2015 року № 736185/И_4391.

Так, згідно зі ст. 605 ЦК України, зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує права третіх осіб щодо майна кредитора.

Прощення боргу може бути повним або частковим, що не впливає на його загальний характер як способу припинення зобов`язань. Правовим наслідком у разі повного прощення боргу буде припинення зобов`язання між сторонами в повному обсязі, а у разі часткового - припинення зобов`язання в частині, обумовленій договором про прощення боргу. За загальним правилом, прощення боргу втілюється в односторонньому правочині, хоча сторони договору не позбавлені можливості укласти договір про прощення боргу.

Прощення боргу втілене в односторонньому правочині, з урахуванням принципу свободи правочину, може бути відмінено, шляхом вчинення такого ж самого одностороннього правочину, як відмова від прощення боргу.

Разом з тим, судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач пов`язує рішення про прощення боргу з конкретно визначеною обставиною, а саме зі стягненням на предмет іпотеки. Доказів, які б свідчили про наявність інших підстав для прийняття такого рішення (добровільного часткового виконання позивачем зобов`язання, домовленості сторін щодо урегулювання заборгованості) у матеріалах справи немає.

При цьому, за відсутності доказів, які містять відомості про розмір заборгованості за кредитним договором № 11378257000 від 30 липня 2008 року станом на час, який передував зверненню стягнення на предмет іпотеки, відсутні підстави вважати, що рішенням про анулювання боргу зобов`язання було припинене у повному обсязі.

З наведеним узгоджується і те, що внаслідок витребування предмета іпотеки на підставі рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 вересня 2016 року, у справі № 758/8304/15-ц, відповідачем було прийнято рішення про відмову від анулювання (прощення) його боргу за кредитним договором № 11378257000 від 30 липня 2008 року, а відтак повідомлення від 25 листопада 2015 року про анулювання боргу не є чинним.

Крім того, суд зазначає, що договір іпотеки № 91215 було укладено з метою забезпечення виконання не лише договору про надання споживчого кредиту №113782570000 від 30.07.2008 року, але і договору про надання споживчого кредиту №11378280000 від 30.07.2008 року.

При цьому, будь-яких доказів припинення зобов`язання за договору про надання споживчого кредиту №11378280000 від 30.07.2008 року суду не було надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наведені обставини спростовують доводи позивача щодо припинення основного зобов`язання, а відтак, підстави для припинення зобов`язання похідного, яким є іпотека, відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У статті 80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Оцінивши наявні у справі докази та встановивши обставини у справі, суд дійшов висновку про те, що існування обставин, на які посилається позивач, не підтверджене достатніми та належними доказами, а відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позову було відмовлено, питання про розподіл судових витрат не розглядається.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 81, 141, 259, 265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

у позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державний реєстратор Чернігівської РДА Пінчук Іван Юрійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міраклус», про визнання припиненою іпотеки та виключення запису про обтяження - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»</a>, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. В, каб. 402, код ЄДРПОУ: 39525641;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - державний реєстратор Чернігівської РДА Пінчук Іван Юрійович, місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Черняховського, буд. 10;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Міраклус», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А, оф. 8, код ЄДРПОУ: 39729669.

Суддя О. І. Якимець