Постанова

від 02.05.2024 по справі 758/2469/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2024 року м. Київ

Справа № 758/2469/24

Провадження: № 22-ц/824/9361/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,

секретар Сакалош Б.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Паська Станіслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 03 березня 2024 року, постановлену під головуванням судді Якимець О. І.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державний реєстратор Чернігівської РДА Пінчук Іван Юрійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міраклус», про визнання іпотеки припиненою та виключення запису про обтяження,

у с т а н о в и в:

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 04 березня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державний реєстратор Чернігівської РДА Пінчук Іван Юрійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міраклус», про визнання іпотеки припиненою та виключення запису про обтяження, передано за територіальною підсудністю на розгляд до Печерського районного суду м. Києва.

Не погодившись із судовим рішенням про передачу справи за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва, адвокат Пасько С.А. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що до вимоги про припинення іпотеки правила виключної підсудності не поширюються, а застосовуються правила загальної підсудності, оскільки така мотивація суду не відповідає позиціям Верховного Суду, які підлягають врахуванню при розгляді даних правовідносин.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Постановляючи ухвалу про направлення справи за підсудністю, суд першої інстанції виходив із того, що правила виключної підсудності не поширюються на дані правовідносини, а застосовуються правила загальної підсудності.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Позови, що виникають із кредитних правовідносин, пред`являються до суду за загальними правилами підсудності. (ст. 28 ЦПК). При цьому, суд має враховувати право споживача на пред`явлення позову також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування цієї особи або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. (ст. 28 ЦПК).

Правила статті 30 ЦПК про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.02.2022 року у справі № 185/8191/16-ц.

З матеріалів справи убачається, що у даному випадку спір безпосередньо стосується об`єкту нерухомого майна.

Встановлено, що предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до адміністративно-територіального поділу м. Київа предмет іпотеки, що знаходиться за вищевказаною адресою, відноситься до Подільського району м. Києва, що відноситься до юрисдикції Подільського районного суду м. Києва.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що до даних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 27 ЦПК України, оскільки спір стосується об`єкта нерухомого майна, переданого в іпотеку, а тому, на переконання колегії суддів та з урахуванням наведених правових позицій, викладених Верховним Судом, позов має пред`являтися саме за місцезнаходженням цього нерухомого майна, тобто, за правилами виключної підсудності.

Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За таких підстав, ухвалаПоділського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року підлягає скасуванню з направленням справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 268, 369, 374, 379, 383, 384, 389 ЦПК України,суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Паська Станіслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 03 березня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В.А. Нежура