Постанова

від 14.01.2025 по справі 914/3681/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2025 р. Справа №914/3681/23(914/977/24)

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

Судді Зварич О.В.,

Матущак О.І.

за участю секретаря судового засідання: Фарина Х.І.

за участю представників сторін:

арбітражний керуючий: Ткачук О.В.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Коханій Т.В.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги розпорядника майна Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс- Галичина" Ткачука Олександра Вікторовича б/н від 11.09.2024 (вх. №01-05/2550/24 від 12.09.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 14.08.2024 (повний текст рішення складено 23.08.2024)

у справі № 914/3681/23(914/977/24)(суддя Артимович В.М.)

за позовом: розпорядника майна Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс-Галичина" Ткачука Олександра Вікторовича

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс-Галичина"

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія"

про: визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії

у межах справи № 914/3681/23

за заявою: Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ

про: банкрутство Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс Галичина" (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Бориславська, будинок 82; ідентифікаційний код 00152388)

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 26.12.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина" (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Бориславська, будинок 82; ідентифікаційний код 00152388); визнано вимоги кредитора - Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в сумі 828165429,95 грн. заборгованості, 60300,00 грн. авансування винагороди арбітражного керуючого, 26840,00 грн. судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина" (ідентифікаційний код 00152388); введено процедуру розпорядження майном Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина" (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Бориславська, будинок 82; ідентифікаційний код 00152388); призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 113 від 04.02.2013, адреса: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Чехова, 14-В; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); постановлено оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина" (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Бориславська, будинок 82; ідентифікаційний код 00152388); призначено попереднє засідання суду.

15.04.2024 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява розпорядника майна Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина» Ткачука Олександра Вікторовича до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина», відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між ПАТ "НПК-Галичина" та ТОВ "ЛК"Сінергія" 22 квітня 2021 року договір оренди вагонів №22/04-2021 має ознаки фраудаторності, оскільки його було укладено на вкрай невигідних умовах щодо визначення вартості орендованого майна за цінами значно нижчими від ринкових та спричинило збитки у вигляді недоотриманої вигоди та надмірного збагачення контрагента - ТОВ "ЛК "Сінергія" від використання майна боржника. Такі дії боржника протирічать меті підприємницької діяльності, суперечать як його власним майновим інтересам, так і інтересам кредиторів боржника, а тому розпорядник майна вважає, що такий договір підлягає визнанню недійсним з моменту укладення із застосуванням наслідків недійсності, а саме повернення переданих в оренду вагонів боржнику.

Рішенням Господарського суду Львівської області 14.08.2024 у справі №914/3681/23(914/977/24) відмовлено у задоволенні позовних вимог розпорядника майна Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс-Галичина" Ткачука Олександра Вікторовича; судові витрати покладено на позивача.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено наявність ознак фраудаторності оспореного договору оренди №22/04-2021 від 22.04.2024, укладеного між ПАТ "НПК-Галичина" та ТОВ "ЛК "Сінергія", а тому у вимозі про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди вагонів слід відмовити.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, розпорядник майна Ткачук Олександр Вікторович просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 14 серпня 2024 року по справі № 914/3681/23(914/977/24) та прийняти нове рішення, яким позов розпорядника майна ПАТ "НПК-Галичина" арбітражного керуючого Ткачука О.В. про визнання недійсним Договору оренди вагонів №22/0402021 від 22 квітня 2021 року укладеного між Публічним акціонерним товариством "Нафтопереробний комплекс-ГАЛИЧИНА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "СІНЕРГІЯ" задовольнити повністю; визнати недійсним з моменту укладення Договір оренди вагонів №22/0402021 від 22 квітня 2021 року укладений між Публічним акціонерним товариством "Нафтопереробний комплекс-ГАЛИЧИНА" (код за ЄДРПОУ 00152388) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "СІНЕРГІЯ" (код за ЄДРПОУ 39863680); зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "СІНЕРГІЯ" (код за ЄДРПОУ 39863680) повернути Публічному акціонерному товариству "Нафтопереробний комплекс-ГАЛИЧИНА" (код за ЄДРПОУ 00152388) отримані за Договором оренди вагонів №22/0402021 від 22 квітня 2021 року вагони; судові витрати покласти на відповідачів.

Зазначає, що вартість плати за користування вагонами ТОВ "ЛК" Сінергія" при наданні послуг ПАТ "НПК-Галичина" була 320,40 грн. на добу, що у 2,7 разів перевищувало вартість оренди, яку ТОВ "ЛК "Сінергія" повинна була сплачувати за користування вагонами ПАТ "НПК-Галичина" відповідно до договору оренди вагонів №22/04-2021, а з 01.03.2023 становила 1920,00 грн. та 1740,00 грн. на добу відповідно, що у 9,6 разів перевищувало вартість оренди, яку ТОВ "ЛК "Сінергія" повинна була сплачувати за користування вагонами відповідно до оспорюваного договору оренди.

Крім того, розпорядник майна зазначив, що як було встановлено з актів наданих послуг, ТОВ "ЛК "Сінергія", з-поміж іншого, надавала транспортно-експедиційні послуги ПАТ "НПК-Галичина" з користування вагонами, які належали самому боржнику та були передані ним в оренду. В період дії договору оренди, а саме 16 грудня 2021 року між боржником та ПАТ "Укрнафта" було укладено договір доручення на надання транспортно-експедиційних послуг №12/01/01/2170-Р. Відповідно до положень вказаного договору ПАТ "НПК-Галичина" надавало ПАТ "Укрнафта" послуги, пов`язані з перевезенням вантажів автомобільним, залізничним транспортом та/або трубопровідним транспортом.

Пунктом 3.4. зазначеного договору доручення на надання транспортно-експедиційних послуг передбачено, що для надання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом, експедитор може використовувати власні вагоно-цистерни. При цьому, сторони погодили, що вартість використання за одну добу однієї вагоно-цистерни, належної експедитору і залученої для надання послуг, передбачених договором, становить 625,51 грн. в тому числі ПДВ, що еквівалентно 23 доларам США по курсу НБУ гривні до долару США на дату підписання договору.

Отже, за твердженням скаржника, вартість плати за користування вагонами ПАТ "НПК-Галичина" при наданні послуг ПАТ "Укрнафта" була більшою в 3,5 рази від вартості оренди, яку ТОВ "ЛК "Сінергія" повинна була сплачувати за користування вагонами ПАТ "НПК- Галичина" відповідно до оспорюваного договору оренди та містила валютну прив`язку.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2024 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Гриців В.М., суддів Зварич О.В. та Малех І.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою розпорядника майна Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс- Галичина" Ткачука Олександра Вікторовича б/н від 11.09.2024 (вх. №01-05/2550/24 від 12.09.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 14.08.2024 у справі № 914/3681/23(914/977/24).

У зв`язку із тимчасовим закінченням повноважень судді Малех І.Б. 20.11.2024 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено склад колегії суддів: Гриців В.М. (доповідач), Зварич О.В., Матущак О.І.

Ухвалою суду від 21.10.2024 призначено розгляд справи на 05.12.2024.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2024 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Матущак О.І.

Ухвалою суду від 05.12.2024 відкладено розгляд справи на 14.01.2025.

У судовому засіданні 14.01.2025 арбітражний керуючий підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Представник відповідача 2 заперечила доводи апеляційної скарги. Позивач та відповідач 1 явку уповноважених представників не забезпечили, про час, дату та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, і визначеними відповідно до них правовідносинами, вбачається, що:

22 квітня 2021 року між Публічним акціонерним товариством "НПК-Галичина" (відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія" (відповідач-2) було укладено договір оренди вагонів №22/04-2021 з наступними змінами на доповненнями.

Додатковою угодою № 5 від 29 серпня 2023 року дія договору оренди була продовжена до 31 грудня 2023 року.

Відповідно до положень договору оренди (п.1.1.), боржник передав у строкове платне користування ТОВ "ЛК "Сінергія" (орендар) вагони-цистерни, що мають право виходу на колії загального користування курсування по залізницях України, а орендар прийняв їх та зобов`язався своєчасно та в повному обсязі проводити розрахунки передбачені договором.

Відповідно до п. 4.1. договору встановлено, що орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу.

Сума договору в цілому складається з орендної плати за усі одиниці рухомого складу, які були передані в оренду відповідно до пункту 2.2. договору.

Згідно з пунктом 2.2. договору передача в оренду вагонів відбувається в місці(ях), визначених за угодою сторін цього договору і оформлюється актом прийому-передачі, який підписується на залізничній станції України погодженій сторонами. Датою початку оренди приймається дата підписання сторонами актів прийому-передачі. Датою початку нарахування орендної плати приймається дата прибуття вагонів на станцію призначення зазначену орендарем, після проведення вагонами планових ремонтів.

У період із 15 травня 2021 року по 20 травня 2022 року між ПАТ "НПК-Галичина" та ТОВ "ЛК "Сінергія" було укладено 63 (шістдесят три) акти прийому-передачі в оренду 191 (сто дев`яносто один) вагона. Актами передбачено, що відповідність технічного та комерційного стану вагонів перевірено представниками сторін.

Пунктом 4.2. договору оренди встановлено, що вартість оренди одного вагону складає 180,00 грн. з урахуванням ПДВ за один вагон на добу (повну або неповну). Під час дії договору з 22 квітня 2021 року по 31 грудня 2023 року вартість оренди не змінювалась.

У період дії договору оренди, зокрема 22 червня 2021 року, між ПАТ "НПК- Галичина" та ТОВ "ЛК"Сінергія", було укладено договір №15/06-2021 транспортного експедирування, за умовами якого ТОВ "ЛК "Сінергія", як експедитор, та ПАТ "НПК-Галичина", як замовник врегулювали взаємовідносини та взаєморозрахунки при наданні експедитором за заявками замовника транспортно-експедиторських послуг при організації перевезення вантажів замовника залізничним транспортом по території України, країн СНД та Балтії. (пункт 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору встановлено, що експедитор приймає на себе зобов`язання за дорученням, за плату (винагороду) та за рахунок замовника надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, заявлених до перевезення замовником на умовах договору, як у власних, орендованих вагонах. так і вагонах, що знаходяться під управлінням експедитора на інших законних підставах (вагони експедитора), а також надавати інші послуги, що обумовлені в додатках до договору, а замовник прийняти і оплатити надані експедитором послуги на умовах договору.

Згідно з пунктом 4.1. договору, сторони визначили, що вартість послуг експедитора визначається додатками (додатковими угодами, протоколами погодження ціни, тощо), які є невід`ємною частиною цього договору. Винагорода експедитора визначається як різниця між погодженою сторонами платою за організацію перевезення вантажів та сумою фактично понесених експедитором витрат, пов`язаних з оплатою залізничного тарифу та організацією перевезення вантажів, якщо інше не обумовлено додатками до договору. Вартість договору за місяць відображаються в актах наданих послуг звітного періоду, що підписуються сторонами за фактом надання послуг.

Додатком №1 від 22 червня 2021 року до договору транспортного експедирування сторони визначили, що замовник сплачує плату за користування "вагонами експедитора" в розмірі 417,00 грн. без ПДВ за вагон на одну добу (неповна доба приймається за повну), крім того ПДВ 20% - 83,40 грн., всього з ПДВ 500,40 грн.

1 березня 2023 року сторони уклали додаткову угоду №1 до додатку №1 до договору транспортного експедирування, яким виклали п.2 додатку №1 в новій редакції, а саме: "плата за користування "вагонами експедитора" при перевезенні (в завантаженому та порожньому стані) в розмірі 1600,00 грн. без ПДВ за вагон на одну добу, крім того ПДВ 20% - 320,00 грн., всього з ПДВ 1920,00 грн. Умови даної угоди поширюються та застосовуються до всіх правовідносин, які виникли з 01.01.2023 року.

При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети (такий правовий висновок міститься в п. 7.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Згідно із частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.

Відповідно до ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

Пунктом 9 статті 44 КУзПБ передбачено, що розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника.

Як встановлено судом першої інстанції, розпорядником майна було обрано спосіб захисту порушених прав у вигляді визнання договору недійсним із застосуванням наслідків такої недійсності (реституція).

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.

Отже, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.02.2020 у справі № 922/719/16.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Подібна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом у своїх постановах, зокрема від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 13.10.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19(905/2445/19) зазначила, що фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).

Слід звернути увагу, у контексті цього спору, на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16: "Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19(905/1646/17), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19(902/1243/20)).

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 904/7905/16 дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Згідно із матеріалами справи, сторони договору визначили вартість оренди вагона у розмірі 180,00 грн./вагонодоба. Водночас, умовами договору також передбачено, що орендодавець на умовах цього договору передає в орендне користування вагони, які потребують проведення планових видів ремонту, а також подальшої реставрації та продовження строку служби, а орендар (ТОВ "ЛК "Сінергія") приймає зазначені вагони та бере на себе зобов`язання, що впродовж строку оренди організувати за свій рахунок проведення планових та поточних видів ремонту, в т.ч. їх промивку/пропарку, а також підтримувати їх в технічно справному стані.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем-2 в межах даного оскаржуваного договору понесено витрати на ремонт та обслуговування отриманих в оренду вагонів у загальному розмірі 19756775,30 грн. Проведення реальних платежів за оренду вагонів та реальність оскаржуваного договору оренди підтверджується тим, що в період за травень 2021 року по грудень 2023 року за користування вагонами боржника та відшкодування додаткових послуг по подачі-збиранню вагонів ТОВ "ЛК "Сінергія" повинно було оплатити 27653863,60 грн., з яких за даними обліку боржника сплатило 17009243,60 грн.

Також, вказана заборгованість у розмірі 10096340,00 ТОВ "ЛК "Сінергія" перед боржником за спірним договором була також ним визнана у листі №167 від 01.04.2024.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 ст.179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст.180 ГК України встановлено зобов`язання сторін при укладенні господарського договору у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Апеляційний господарський суд зазначає, що договір оренди, як форма правочину, не передбачає зміну власника, тобто відчуження предмету оренди.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що сторони при визначенні розміру орендної плати враховували той факт, що в оренду передаються вагони, які потребують приведення їх до належного експлуатаційного стану за рахунок орендаря і в подальшому такі вагони після закінчення дії договору мають бути повернені орендодавцю у справному стані готовому до їх використання, а отже уклавши договір сторони, які є суб`єктами приватно-правових відносин, погодили всі істотні умови договору, у тому числі ціну з урахуванням як кількості орендованих вагонів, їх стану на момент оренди, строків, на які такі вагони передавались в оренду, а тому визначення сторонами ціни на рівні 180 грн/вагонодоба, жодним чином не є свідченням фраудаторності даного договору.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність ознак фраудаторності оспореного договору оренди №22/04-2021 від 22.04.2021, укладеного між ПАТ "НПК-Галичина" та ТОВ "ЛК "Сінергія", а тому у вимозі про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди вагонів слід відмовити.

Щодо вимоги про зобов`язання ТОВ "ЛК "Сінергія" повернути орендовані вагони апеляційний господарський суд зазначає, що остання є похідною від позову про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди вагонів, тому теж правові підстави для її задоволення відсутні

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 14.08.2024 у справі №914/3681/23(914/977/24) ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстави для його скасування відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу розпорядника майна Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс- Галичина" Ткачука Олександра Вікторовича б/н від 11.09.2024 (вх. №01-05/2550/24 від 12.09.2024) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 14.08.2024 у справі №914/3681/23(914/977/24) - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 17.01.2025.

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

Суддя Зварич О.В.,

Матущак О.І.