Постанова

від 09.01.2025 по справі 909/597/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2025 р. Справа №909/597/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.,

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2024 (повний текст рішення складено 28.10.2024, суддя Кобецька С. М.)

у справі № 909/597/24

за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Текстиль Груп», м. Івано-Франківськ,

про стягнення 251643,45 грн, з яких 148510,89 грн пені та 103132,56 грн штрафу

за участю представників в режимі відеоконференції:

від позивача Шатохін М.С.

від відповідача Мінченко Я.В.

Акціонерне товариство (далі АТ) «Укртрансгаз» 24.06.2024 звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Компанія Текстиль Груп» 148510,89 грн пені та 103132,56 грн штрафу, обґрунтовуючи свої позовні вимоги порушенням відповідачем строку поставки товару за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 2311000021 від 09.11.2023.

Розглянувши позовні вимоги АТ «Укртрансгаз», Господарський суд Івано-Франківської області в рішенні від 17.10.2024 задоволив їх частково; з ТОВ «Компанія Текстиль Груп» на користь позивача 126233,91 грн, а саме 64354,37 грн пені та 61879,54 грн штрафу; за рахунок відповідача позивачу відшкодував судовий збір; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

При ухваленні вказаного рішення місцевий господарський суд виходив з такого:

-у специфікації, яка є додатком №1 до договору, сторони визначили строк поставки товарів на суму 1031325,60 грн протягом 60 календарних днів з дати укладення договору, тобто до 09.01.2024. Разом з тим, з долучених до справи доказів (видаткової накладної №130 від 22.04.2024 та товарно-транспортної накладної №Р130 від 22.04.2024) вбачається, що поставка товару відбулась 22.04.2024. Відтак, відповідач допустив прострочення поставки товару з 09.01.2024 по 21.04.2024, а тому у позивача виникло право нарахування штрафних санкцій на підставі п. 7.4 договору;

-здійснивши перевірку розрахунку пені та штрафу, суд встановив, що штрафні санкції за прострочення поставки товару становлять 210389,84 грн, з яких 107257,28 грн пені та 103132,56 грн штрафу та підлягають стягненню з відповідача; в задоволенні стягнення 41253,61 грн пені суд відмовив за необґрунтованістю;

-в ході розгляду справи відповідачем було заявлено клопотання про зменшення на 50% розміру нарахованих штрафних санкцій. Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, суд, враховуючи незначний строк прострочення зобов`язання, а також інтереси обох сторін, задоволив його частково та зменшив розмір штрафу і пені на 40%, стягнувши з відповідача на користь позивача 64354,37 грн пені та 61879,54 грн штрафу.

Позивач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду в частині відмовив в задоволенні його позовних вимог, оскільки вважає, його в цій частині незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято за неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що полягає в такому:

-висновок суду про те, що датою поставки є дата підписання видаткової накладної №130 від 22.04.2024, а не дата підписання акту вхідного контролю ТМЦ №99 від 03.05.2024 позивач вважає безпідставним, оскільки договором чітко встановлено, що при прийманні товару на склад покупець проводить вхідний контроль, а датою поставки товарів є дата приймання товарів за кількістю та якістю, відповідно до приписів п. 5.13 договору, тобто саме за актом вхідного контролю ТМЦ. Натомість в п. 5.8. договору сторони погодили, що видаткова накладна не є підтвердженням належного виконання постачальником/відповідачем його обов`язку з поставки товару. Отже, позивач вважає, що датою поставки товару є дата приймання товару АТ «Укртрансгаз» за актом вхідного контролю ТМЦ № 130 від 03.05.2024;

-позивач не погоджується з висновком місцевого господарського суду про зменшення розміру штрафних санкцій на 40 % та зазначає, що питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії, яка вчиняється на розсуд суду та не свідчить про втручання суду в договірні відносини сторін. Позивач вважає, що неналежне виконання відповідачем умов спірного договору в частині порушення строків поставки товарів, що є предметом спору у даній справі, не є винятковим, зважаючи на те, що у АТ «Укртрансгаз» до ТОВ «Компанія Текстиль Груп» було декілька спорів, з аналогічними правовідносинами в яких позивачем є АТ «Укртрансгаз», а відповідачем є ТОВ «Компанія Текстиль Груп» про стягнення штрафних санкцій за порушення відповідачем умов договорів про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) в частині строків поставки товарів. Таким чином, не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованих відповідачу штрафних санкцій.

Скориставшись свої правом, наданим ст. 263 ГПК України, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апелянта покликаючись на неправильне трактування умов договору останнім. Так, відповідно до п. 5.6. договору, право власності на товари переходить від постачальника до покупця в момент передачі товарів постачальником покупцю за видатковою накладною в місці поставки. За умовами п. 1, ч.1. ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар. Отже, із системного аналізу п.5.6. договору в сукупності з положеннями статей 664, 668 ЦК України вбачається, що вручення товару покупцеві у місці його доставки (на умовах DDP) та перехід ризику випадкового знищення чи пошкодження такого товару до покупця, є моментом виконання постачальником своїх зобов`язань щодо поставки товару в кількості та в місці поставки відповідно до специфікації №1. За таких обставин, нарахування пені за невиконання договору №2311000021 можливе за період з 09.01.2024 по 21.04.2024 року (оскільки товар за був поставлений покупцю за видатковою накладною 22.04.2024). Таким чином, ПАТ «Укртрансгаз», нарахувало штрафні санкції за період (з 22.04.2024 по 31.05.2024 року), коли товар відвантажений за видатковою накладною №130 від 22.04.2024 року, вже знаходився на складі покупця. Відповідач наголошує, що безпідставне зволікання покупця у прийманні товару за якістю (до 20 календарних днів), не може бути наслідком застосування до постачальника штрафних санкцій передбачених п.7.4. договору, оскільки, дії покупця у процесі прийняття товару за якістю, знаходяться поза волею постачальника, а строк поставки товару який передбачений специфікацією №1 (60 днів з дати підписання договору) не може бути зменшений на час прийняття товару покупцем.

З огляду на вказане, відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду; за клопотанням представників сторін, розгляд справи відбувся в режимі відеоконференції.

В дане судове засідання на зв`язок із судом вийшли представники обох сторін, які підтримали свої доводи і міркування, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія зазначає таке:

09.11.2023 між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Текстиль Груп» (постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 2311000021, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався у визначений цим договором строк передати у власність покупця «Аксесуари до робочого одягу (робочі рукавички (лот №3 робочі рукавиці)» код згідно ЄЗС ДК 021-2015-18140000-2 (товари), зазначені у специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору (далі - специфікація), а покупець зобов`язався прийняти і оплатити такі товари (далі договір/договір поставки).

Відповідно до з п. 1.2 договору, найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниці виміру, ціна за одиницю, строк та місце поставки, інші вимоги до товарів зазначаються у специфікації.

Ціна цього договору, у відповідності до п. 3.1., становить 1031325,60 грн, в тому числі ПДВ 171887,60 грн.

Розділом 4 договору сторонами обумовлено порядок здійснення розрахунків. Пунктом 4.2.1 визначено порядок сплати авансового платежу , а відповідно до п.4.2.3 договору покупець зобов`язаний оплатити постачальнику вартість переданих товарів з урахуванням суми авансового платежу, у разі його здійснення, не раніше 7 (семи) та не пізніше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами п. 5.8 договору.

За умовами п. 5.8. договору, датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13. цього договору та одночасна передача постачальником в повному обсязі наведених нижче наступних документів: видаткової накладної; оригіналу рахунку-фактури; товарно-транспортної накладної; оригіналу паспорту та/або сертифікату якості та/або іншого аналогічного документу на кожну одиницю (або партію) товарів; документу про підтвердження гарантійних зобов`язань виробника на товар (у разі відсутності такої інформації в паспорті якості та/або сертифікаті якості на товар); копія діючого висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи виданого уповноваженим органом на товар; копія діючого сертифікату перевірки/експертизи типу/експертизи зразка на кожну позицію рукавичок з усіма додатками і протоколами випробувань, на які є посилання у сертифікаті, у відповідності до вимог Технічного регламенту засобів індивідуального захисту до вимог Технічного регламенту засобів індивідуального захисту; копія діючої декларації відповідності засобів індивідуального захисту до вимог Технічного регламенту засобів індивідуального захисту на кожну позицію рукавичок.

Водночас, відповідно до п. 5.13 договору приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється за умови надання документів вказаних у п. 5.8 цього договору.

В абзаці 4 п.5.13 договору сторони погодили, що при отриманні покупцем товару на склад останній проводить вхідний контроль.

Постачальник, за умовами п. 5.1 договору, зобов`язався передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації.

В специфікації, яка є додатком №1 до договору, сторони погодили, що строк поставки товарів на суму 1031325,60 грн впродовж 60 календарних днів з дати укладення договору.

Відповідно до п. 7.4 договору, за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.

В п.12.1 договору сторони визначили, що такий набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє по 31.12.2023 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензійним листом №1001ВИХ-24-1185 від 19.02.2024 про сплату пені та штрафу за порушення строків поставки товарів.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором, за умовами ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6, ч.1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як слідує з матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли з договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 2311000021 від 09.11.2023, який за правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, згідно зі ст. 712 ЦК України, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві визначений ст. 662 Цивільного кодексу України.

За умовами ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Отже, зі змісту статей 663 та 712 ЦК України слідує, що обов`язку передачі товару продавцем кореспондує обов`язок покупця прийняти поставлений йому товар у встановлений строк.

З аналізу специфікації, яка є невід`ємним додатком №1 до договору, вбачається, що сторони визначили строк поставки товарів на суму 1031325,60 грн протягом 60 календарних днів з дати укладення договору, тобто до 09.01.2024.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця з передачі товару покупцю вважається виконаним, зокрема, у момент: - вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; - надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Як вже було зазначено вище, порядок, місце та строк поставки товару сторони обумовили в специфікації.

Про факт вчинення господарської операції щодо поставки товару у відповідності до норм чинного законодавства свідчать складання первинних документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, тобто документи, який містять відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (ст. 9 вказаного Закону).

Основними первинними документами, що підтверджують здійснення поставки є видаткова накладна та товарно - транспортна накладна.

Видаткова накладна є документом, що фіксує факт отримання та передачі товарів.

Товарно - транспортна накладна є документом, що підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів, а також здійснення господарської операції з поставки товарів.

У п.5.8 та 5.13 сторони погодили, що датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю шляхом складання відповідного акта приймання товарів за кількістю та якістю.

Відповідно до абзацу 4 п.5.13 договору при отриманні покупцем товару на склад останній проводить вхідний контроль.

З аналізу долученої до матеріалів справи копії видаткової накладної №130 від 22.04.2024 вбачається, що означена накладна підписана обома сторонами, здійснення відповідачем поставки позивачу товару на суму 1031325,60 грн та отримання таких останнім відбулося в місце призначення обумовлене в договорі (специфікації) 22.04.2024. Долучена до матеріалів справи товарно-транспортна накладна свідчить про отримання позивачем товару на склад 22.04.2024, що підтверджується відтиском печатки позивача на ній.

Отже, за умовами договору покупець при отриманні товару, того ж дня коли здійснена поставка, зобов`язаний провести вхідний контроль поставленого постачальником товару, про що складає акт приймання щодо кількості та якості. Акта приймання по кількості та якості суду не подано, натомість позивачем приймання товару по кількості та якості здійснено 03.05.2024 року про що складено акт вхідного контролю ТМЦ № 99 ( акт складено без будь-яких зауважень до кількості та якості товару).

Відповідно до ч.2 ст.689 ЦК України покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

З огляду на вказане, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що поставка відбулась 22.04.2024, про що сторонами підписано видаткову накладну №130 від 22.04.2024 та товарно-транспортну накладну №Р130 від 22.04.2024.

Разом з тим, суд відхиляє доводи апелянта про те, що датою отримання ним товару є 03.05.2024, тобто дата складання акта №99 вхідного контролю ТМЦ, оскільки з аналізу умов договору слідує, що пункт 5.8 застосовується разом із пунктами 5.13 та 4.2.3 і стосується наявності супровідних документів та оплати. Водночас, п. 5.6 договору передбачено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару за видатковою накладною в місці поставки, таким чином відповідальність за порушення строків поставки не може бути залежною від невизначеного договором строку приймання позивачем товару за кількістю, якістю та свідчить про недобросовісну поведінку позивача щодо виконання договірних зобов`язань за вказаним договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №2311000021 від 09.11.2023.

Відповідно до ст. 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно, у відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи висновок суду про те, що поставка спірного товару мала місце саме 22.04.2024, відтак, період прострочення та неналежного виконання умов договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №2311000021 від 09.11.2023 слід рахувати з 09.01.2024 по 21.04.2024, що не заперечується та визнається відповідачем.

За порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів сторони у п. 7.4 договору обумовили відповідальність у вигляді сплати покупцю пені в розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять днів) постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст. 549 ЦК України).

Перевіривши здійснений позивачем обрахунок пені та штрафу, суд зазначає, що обґрунтованими та правомірно заявленими до стягнення з відповідача є 107257,28 грн пені та 103132,56 грн штрафу. Разом з тим, стягнення пені в сумі 41253,61 грн заявлено позивачем безпідставно, відтак в задоволенні такого правомірно відмовлено судом першої інстанції.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення на 50% розміру нарахованих йому штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України за рішенням суду, розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, може бути зменшеним.

У разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (стаття 233 Господарського кодексу України).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постановах від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, на час подання позову, основне зобов`язання виконав; прострочення виконання зобов`язання було незначним, натомість розмір нарахованої позивачем неустойки є значним в порівнянні зі сумою простроченого зобов`язання. Враховуючи перелічені вище обставини, суд першої інстанції, з врахуванням майнових інтересів обох сторін, дійшов висновку про доцільність часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру штрафних санкцій на 40% до 64354,37 грн пені, 61879,54 грн штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів.

З огляду на вказане, враховуючи, що суд першої інстанції реалізував свої дискреційні повноваження, керуючись нормами чинного законодавства, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення в цій частині та задоволення вимог апеляційної скарги.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, актуальних правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» відмовити.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2024 у справі №909/597/24 залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.

Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

повний текст постанови складено 20.01.2025

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік