Постанова

від 28.11.2024 по справі 910/7791/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2024 р. Справа№ 910/7791/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання Новосельцева О.Р.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 28.11.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Природні ресурси"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024

у справі №910/7791/24 (суддя - Мудрий С.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Приватного акціонерного товариства "Природні ресурси"

про стягнення 6 410 880,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У червні 2024 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач, АТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Природні ресурси" (далі - відповідач, скаржник, ПрАТ "Природні ресурси") 6 410 880,00 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №1512000896 транспортування природного газу від 17.12.2015 в частині оплати наданої у квітні 2017 року послуги замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Природні ресурси" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 6 410 880 грн 00 коп та 76 930 грн 56 коп судового збору.

Постановляючи оскаржуване рішення суд першої інстанції вказав, що в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо повної оплати вартості послуг з розподілу потужності за договором у квітні 2017 року,у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у відповідача основної суми заборгованості у розмірі 6 410 880,00 грн

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «Природні ресурси» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/7791/24 повністю та ухвалити новее рішення, яким у позові відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

- всі послуги, передбачені пунктом 2.3. договору, в тому числі і послуга розподілу потужності, є складовою послуги транспортування;

- пред`явлення даного позову свідчить про намір АТ "Укртрансгаз" отримати плату за одну і ту ж послугу - транспортування;

- всупереч пункту 2.4. договору між сторонами не було укладено Додатку 2 (транспортування), яким визначається обсяг наданих послуг;

- додаток 1/1 до договору був укладений шляхом зловживань зі сторони позивача, а сама послуга розподілу потужності була нав`язана останнім через низку погроз та містить вартості тарифу на послугу замовленої потужності;

- Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу і точок виходу для ПАТ "Укртрансгаз" №348 від 28.03.2017 (далі - Постанова НКРЕКП №348 від 28.03.2017), не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки не містить вартості тарифу на послугу замовленої потужності;

- договір вважається неукладеним, оскільки у ньому не міститься положень про істоту умову договору - ціну послуги з розподілу потужності;

- строк виконання зобов`язань з оплати спірної послуги за квітень 2017 року не настав, оскільки всупереч пункту 8.3. договору позивачем не було виставлено рахунку на оплату;

- дію тарифу, визначеного Постанова НКРЕКП №348 від 28.03.2017, було зупинено ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі №826/5621/17, а надалі постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 було скасовано з 01.01.2019.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

19.11.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Позивач у своєму відзиві зазначає, що неправильним тлумаченням положень Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексу ГТС є твердження скаржника про необов`язковість послуг замовленої потужності у квітні 2017, крім того є неприйнятними твердження про «погрози відхилити номінацію», «зловживання монопольним становищем», «нав`язування» таких послуг, адже чинним законодавством визначено користування потужністю саме на умовах гарантійної чи переривчастої основи, проте невизначено можливість користуватись потужністю газотранспортної системи безоплатно і при цьому не бути замовником послуг розподілу її потужності.

За твердженнями позивача, доводи апеляційної скарги не підтверджують порушення норм матеріального та процесуального права судом при прийнятті оскаржуваного рішення, а також не спростовують правильності встановлення судом обставин, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, яким надано належну оцінку, а тому оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга - безпідставною, такою, що вказаного не спростовує та задоволенню не підлягає.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

У процесі здійснення підготовчих дій відповідно до ст. 267 ГПК України суддя Євсіков О.О. заявив самовідвід від розгляду справи № 910/7791/24. Заява судді про самовідвід заявлена з метою недопущення сумнів у його неупередженості, що можуть виникнути у зв`язку з тим, що близька йому особа працює в Товаристві, яке відповідно до статутних документів входить до Групи Нафтогаз у значенні цього терміну, наданому у п. 1.6.1 статуту Товариства. Інтереси Товариства співпадають з інтересами Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як корпоративного центру Групи Нафтогаз, що діє в інтересах всієї Групи Нафтогаз.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2024 заяву про самовідвід судді Євсікова О.О. від розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерноо товариства "Природні ресурси" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/7791/24 задоволено. Справу № 910/7791/24 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 витребувано з суду першої інстанції матеріали справи №910/7791/24; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

30.10.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7791/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Природні ресурси" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/7791/24. Розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Природні ресурси" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/7791/24 призначено на 28.11.2024.

14.11.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 клопотання Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання та розгляд клопотання

Представники позивача та відповідача з`явилися у судове засідання 28.11.2024 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 17.12.2015 між АТ "Укртрансгаз" (далі за текстом договору - Оператор) та ПрАТ "Природні ресурси" (далі за текстом договору - Замовник) було укладено договір №1512000896 транспортування природного газу, відповідно до пункту 2.1. якого Оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - Послуги) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує оператору встановлену в цьому Договорі вартість таких послуг.

Послуги надаються на умовах, визначених у кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором (пункт 2.2. Договору).

Пунктом 2.3 Договору сторони узгодили послуги, які можуть бути надані замовнику за цим Договором:

- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності);

- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування);

- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

Відповідно до пункту 2.4. Договору обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього Договору.

Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс) (пункт 2.5 Договору).

Відповідно до пункту 2.6. Договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі.

Згідно з пунктом 2.7. Договору оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів.

Додатки 1, 2, 3 є невід`ємними частинами договору (пункт 2.8. вказаного правочину).

Оператор зобов`язаний своєчасно надавати Послуги належної якості (пункт 3.1 Договору).

Пунктом 3.2 договору визначено, що оператор зокрема має право своєчасно отримувати від Замовника плату за надані Послуги.

Згідно з пунктом 4.1. Договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг.

Відповідно до пункту 4.2. Договору Замовник має право отримувати від Оператора Послуги належної якості та в обумовлені цим Договором строки.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що вартість Послуг розраховується:

1) розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором;

2) транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором;

3) балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.

За умовами пункту 7.3. Договору тарифи, передбачені пунктом 7.1. цього розділу, є обов`язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього Договору.

У відповідності до положень пункту 8.1. Договору величина договірної потужності Замовника визначається згідно х величиною потужностей, визначених у додатку 1 до цього договору. Величина договірної потужності Замовника визначається відповідно до розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу, та оформлюється додатком 1 до даного договору.

За умовами пункту 8.3. Договору вартість договірної потужності на період газового місяця визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця. Оператор направляє рахунки-фактури на електронну адресу Замовника. Оплата вартості договірної потужності замовником здійснюється на підставі рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів в сумі вартості замовленої потужності на період газового місяця на рахунок оператора на умовах 100% попередньої оплати за п`ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей. Замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність.

Послуги, які надаються за цим Договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг (пункт 11.1. Договору).

Пунктами 11.2. та 11.3. Договору визначено, що оператор до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора.

Згідно з пунктом 11.5. Договору оператор і замовник зобов`язується здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п`ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки.

Відповідно до пункту 12.1. Договору протягом всього строку отримання послуг замовник надає оператору та підтримує на належному рівні фінансове забезпечення відповідно до вимог Кодексу.

Згідно з пунктом 12.2. Договору фінансове забезпечення щодо замовленої потужності надається у формах, визначених Кодексом, в сумі місячних зобов`язань на користь Оператора.

Цей Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1. Договору)

Пунктом 17.4. Договору узгоджено, що цей Договір може бути розірваний:

- за згодою сторін цього Договору;

- будь-якою стороною в односторонньому порядку шляхом надання письмового повідомлення іншій стороні за тридцять календарних днів, якщо інша сторона не виконує свої зобов`язання за цим Договором;

- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України та Кодексом.

Згідно з пунктом 17.5. Договору розірвання цього Договору не звільняє сторони від виконання своїх фінансових зобов`язань за цим Договором.

28.03.2017 НКРЕКП прийнято Постанову №348, якою установлено Публічному акціонерному товариству "Укртрансгаз" тарифи на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу до газотранспортної системи та точок виходу з газотранспортної системи згідно з додатком (пункт 1).

Ця постанова набирає чинності з 01.04.2017, але не раніше дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр" (пункт 2).

Згідно з пунктом (рядком) 3 вказаного додатку вбачається, що для газовидобувних підприємств. які подають природний газ на точку входу до газотранспортної системи встановлено тариф для точок входу у розмірі 296,80 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м на добу.

29.03.2017 між сторонами підписано та скріплено печатками Додаток 1/1 до Договору №1512000896 транспортування природного газу від 17.12.2015.

Вказаним додатком сторони погодили гарантовану потужність у період з 01.04.2017 по 30.04.2017 в обсязі 600,000 тис.куб.м на добу на точці входу/виходу ВЗСУ Луценки (Підкл. Луценківське ГКР №293,8 км), ЕІС-код точки входу/виходу 56ZIPPOL1006005F.

01.04.2017 Постанова НКРЕКП №348 від 28.03.2017 набрала чинності.

Відповідно до Звіту про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу відповідача №1 від 05.05.2017 та відповідно до акту приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року від 05.05.2017 позивач у квітні 2017 року прийняв на точці входу в газотранспортну систему від відповідача 19 324,433 тис.куб.м видобутого природного газу.

20.04.2017 АТ "Укртрансгаз" склав рахунок №04-17-1512000896/Р/1 вартості наданих послуг розподілу потужності на точці входу за квітень 2017 року на загальну суму 6 410 880,00 грн (600 тис.куб.м х 30 (кількість днів) х 296,80 грн (тариф без ПДВ) х 1,2 (ПДВ).

АТ "Укртрансгаз" звернувся до ПрАТ "Природні ресурси" із листом від 20.04.2017 №5190/12, в якому пропонувало останньому здійснити оплату потужності відповідно до умов Договору.

Однак вказана претензія була залишена Замовником без задоволення.

Угодою від 05.08.2019 Договір №1512000896 транспортування природного газу від 17.12.2015 було розірвано з 01.03.2019. Також в цій угоді зазначено, що з 01.03.2019 зобов`язання сторін, що виникають із договору, припиняються, окрім фінансових зобов`язань, що виникли в період дії договору і сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками в цій частині.

Таким чином, у зв`язку з несплатою відповідачем вартості послуг розподілу потужності за договором №1512000896 транспортування природного газу від 17.12.2015 за квітень 2017 року, АТ "Укртрансгаз" звернулося до суду з позовом про стягнення з ПрАТ "Природні ресурси" 6 410 880,00 грн.

Отже, предметом спору у даній справі є наявність підстав для стягнення з відповідача вартості послуги замовленої (гарантованої) потужності за квітень 2017 року.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом пункту 3 частини 1 статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 509, частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526, частина 1 статті 628, стаття 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Поряд з наведеними нормами, що є загальними, які регулюють правовідносини з надання послуг та порядок виконання відповідних зобов`язань, спірні правовідносини між сторонами як суб`єктами ринку природного газу України також регулюються спеціальними нормами, якими регламентовані правовідносини, що виникають стосовно послуг у сфері функціонування газотранспортної системи України.

Так правовідносини за участі всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувних підприємств, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ, що виникають стосовно функціонування газотранспортної системи України, регламентовані Кодексом газотранспортної системи, який:

- розроблено відповідно до Законів України "Про ринок природного газу", "Про метрологію та метрологічну діяльність", "Про трубопровідний транспорт", "Про нафту і газ", "Про природні монополії" та інших нормативно-правових актів;

- визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України;

- є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

Відповідно до положень пунктів 1, 9, 10 глави 1 розділу VIII цього Кодексу (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

Замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи послуги, що є складовими послуги транспортування, зокрема, доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи. Замовлені величини розподілу потужності визначаються додатком до договору транспортування природного газу.

Типовий договір транспортування природного газу (далі - Типовий договір) затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2497.

Отже, правовідносини між замовником та оператором газотранспортної системи щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування газу, у тому числі послуг балансування системи, що є складовими послуги транспортування природного газу, однією із особливостей яких є те, що вони здійснюються виключно на підставі договору транспортування, регламентуються, окрім як загальними положеннями про зобов`язання/договір та їх виконання (пункти 8.2-8.3), також спеціальними нормами, що регулюють правовідносини, які виникають стосовно функціонування газотранспортної системи України, зокрема положеннями Кодексу газотранспортної системи та Типового договору, який, з урахуванням приписів частини четвертої статті 179 ГК України, визначає зміст та умови Договору, укладеного між сторонами у цій справі.

За приписами Кодексу газотранспортної системи (глава 2 "Фінансове забезпечення" розділу VIII) та відповідно до умов Типового договору (розділ ХІІ) послуги транспортування природного газу надаються за умови надання замовником послуги оператору фінансового забезпечення відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи.

При цьому наведене в главі 2 "Фінансове забезпечення" розділу VIII Кодексу газотранспортної системи законодавче регулювання умов фінансового забезпечення послуг транспортування природного газу фінансового забезпечення цих послуг розмежоване в залежності від виду послуги та є відмінним для кожної із послуг у складі послуг транспортування природного газу: послуги доступу до потужності (пункт 2), послуг балансування системи (пункт 3).

Умови, порядок та розмір надання фінансового забезпечення у випадку надання доступу до потужності визначені пунктом 2 глави 2 "Фінансове забезпечення" розділу VIII цього Кодексу та полягали, зокрема у тому, що розмір фінансового забезпечення для замовника послуг транспортування у випадку надання доступу до потужності має бути не меншим за місячну вартість послуг транспортування природного газу, визначену на підставі розподілу потужностей та тарифів на послуги транспортування, встановлених Регулятором.

Фінансове забезпечення у випадку доступу до потужності може бути надане в таких формах:

1) безвідкличної, безумовної банківської гарантії, виданої відповідно до вимог чинного законодавства України, на користь оператора газотранспортної системи в сумі місячних фінансових зобов`язань, що підлягає виплаті на його першу вимогу;

2) попередньої оплати послуг на підставі умов договору транспортування в сумі місячних фінансових зобов`язань.

Надання банківської гарантії, виданої банком, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії проблемного або неплатоспроможного, не є належним фінансовим забезпеченням.

Строк дії фінансового забезпечення повинен закінчуватись не раніше ніж через 1 (один) місяць після завершення періоду, на який було розподілено потужність. У випадку замовлення довгострокових послуг більш ніж на 1 (один) газовий рік строк дії фінансового забезпечення має становити не менше одного року транспортування газу за умови, що таке забезпечення буде поновлене протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів до закінчення його строку дії.

Якщо фінансове забезпечення не буде надано у строк, визначений цим пунктом, оператор газотранспортної системи тимчасово (до внесення відповідного фінансового забезпечення) зупиняє надання послуг, стосовно яких замовник не надав фінансове забезпечення, а в разі ненадання фінансового забезпечення протягом наступних 14 днів після припинення надання послуг - пропонує потужність іншим замовникам шляхом розміщення офіційного оголошення на своєму веб-сайті.

Розподіл потужності здійснюватиметься у порядку, встановленому цим Кодексом. Здійснюючи такий розподіл потужності, оператор газотранспортної системи анулює розподіл потужності, оформлений для попереднього замовника. Період призупинення надання послуг оплачується замовником у вигляді фіксованих платежів, передбачених договором транспортування природного газу.

У випадку, якщо споживачі замовника послуги транспортування розраховуються з ним через поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, оплата замовника за послуги транспортування (у тому числі замовлення розподілу потужності) здійснюється з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання замовника на поточний рахунок оператора газотранспортної системи кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим Регулятором.

За змістом цих положень з метою забезпечення виконання зобов`язань замовника послуг транспортування природного газу щодо оплати послуг оператора газотранспортної системи за договором транспортування природного газу, а саме послуги доступу до потужності, замовник послуг транспортування зобов`язаний надавати оператору газотранспортної системи фінансове забезпечення у випадках та відповідно до вимог, встановлених у цьому Кодексі, яке може надаватись у таких формах: або безвідкличної, безумовної банківської гарантії, або попередньої оплати послуг на підставі умов договору транспортування в сумі місячних фінансових зобов`язань.

Відповідно до розділу ІХ Кодексу газотранспортної системи доступ до потужності надається лише замовникам послуг транспортування, які уклали з оператором газотранспортної системи договір транспортування. Доступ до потужності надається оператором газотранспортної системи на такі періоди:

1) річні, де потужність доступна строком на 1 газовий рік, з постійним потоком за кожну годину протягом газового року;

2) квартальні, де потужність доступна строком на 1 газовий квартал, з постійним потоком за кожну годину протягом газового кварталу (квартали газового року починаються 01 жовтня, 01 січня, 01 квітня або 01 липня відповідно);

3) місячні, де потужність доступна строком на 1 газовий місяць, з постійним потоком за кожну годину протягом газового місяця (місяці починаються кожного першого дня газового місяця);

4) за добу наперед, де потужність доступна строком на 1 газовий день, постійним потоком за кожну годину протягом газового дня. Замовлені величини розподілу потужності визначаються додатком (Розподіл потужності) до договору транспортування природного газу, який є невід`ємною частиною договору.

За змістом розділу XІІ Типового договору визначені ним умови надання фінансового забезпечення (аналогічно до яких сторони у справі узгодили умови фінансового забезпечення в розділі ХІІ Договору), а саме: умови, порядок та розмір фінансового забезпечення надання всіх послуг за договором транспортуванням природного газу; відсилають до відповідних положень Кодексу газотранспортної системи (пункт 2 глави 2 "Фінансове забезпечення" розділу VIII цього Кодексу), який, в свою чергу, як зазначено вище (пункти 8.7, 8.8), щодо фінансового забезпечення послуг доступу до потужності наводить дві форми надання цього забезпечення:

- або у формі безвідкличної, безумовної банківської гарантії, виданої відповідно до вимог чинного законодавства України, на користь оператора газотранспортної системи в сумі місячних фінансових зобов`язань, що підлягає виплаті на його першу вимогу (підпункт 1 пункту 2 глави 2 "Фінансове забезпечення" розділу VIII цього Кодексу);

- або у формі попередньої оплати послуг на підставі умов договору транспортування в сумі місячних фінансових зобов`язань.

Враховуючи викладене, а також узгодження сторонами в пункті 8.3 Договору порядку оплати вартості договірної потужності (пункт 3.1 постанови), суд доходить висновку, що сторони погодили в Договорі умови щодо надання фінансового забезпечення послуг доступу до потужності - у формі попередньої оплати послуг на підставі умов договору транспортування в сумі місячних фінансових зобов`язань.

При цьому, ні положення пункту 2 глави 2 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи, ні положення розділу XII Типового договору (що визначають порядок надання фінансового забезпечення) не передбачають повернення фінансового забезпечення послуг доступу до потужності (ні можливості, ні обов`язку, ні порядку).

Зокрема, не передбачено повернення фінансового забезпечення послуг доступу до потужності у формі попередньої оплати послуг, якщо така форма фінансового забезпечення була узгоджена умовами договору транспортування в сумі місячних фінансових зобов`язань.

За змістом норми статті 903 ЦК України, положень пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (який визначає одним із принципів доступу суб`єктів ринку природного газу до газотранспортної системи здійснення своєчасної та повної оплати послуг, наданих оператором газотранспортної системи), положень глави 2 розділу VIII цього Кодексу, положень Типового договору, а також враховуючи умови пункту 3.2 Договору (пункт 3.1 постанови), послуги транспортування природного газу надаються на умовах їх оплатності, що визначаються відповідними нормами та умовами Договору.

При цьому, за змістом наведених положень, умов Типового договору та умов Договору правила та вимоги щодо оплатності послуг транспортування природного газу застосовуються у разі надання відповідних послуг. Тоді як за відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг (оператор) позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від отримувача послуг (замовника).

З цим висновком щодо застосування норм права також узгоджується і визначений в пункті 8.3 Договору порядок розрахунку замовника послуг за замовлену потужність, зокрема з обов`язком замовника сплачувати оператору вартість замовленої потужності незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність.

Особливість визначеного Договором порядку надання послуги замовленої (гарантованої) потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (пункт 2.3 Договору) полягає в особливості фіксування факту її передачі (у відповідному обсязі), що здійснюється шляхом підписання сторонами додатку №1, який за умовами Договору є необхідним і достатнім доказом надання оператором замовнику вказаної послуги в узгодженому обсязі у відповідному газовому періоді (пункт 2.4 Договору), і не вимагає за умовами Договору додаткового оформлення передачі вказаної послуги, зокрема і шляхом оформлення акту наданих послуг замовленої потужності у відповідному газовому періоді за правилами пункту 11.1 Договору (пункт 3.1 постанови).

Отже, особливість вказаної послуги у правовідносинах з транспортування природного газу полягає в тому, що її надання оператором і отримання замовником (у вигляді доступу до використання) відбувається в один і той же момент - в момент вчинення правочину щодо узгодження сторонами обсягу цієї послуги на відповідний газовий період шляхом підписання додатку № 1 до Договору з визначеними сторонами обсягами гарантованої (замовленої) місячної потужності у відповідному газовому періоді (пункти 2.3, 2.4 Договору), що і засвідчує як факт надання цієї послуги оператором, так і факт її отримання замовником, а відповідно, обумовлює виникнення у замовника (відповідача) обов`язку, передбаченого в пункті 8.3 Договору, оплатити цю послугу на умовах та за правилами цього пункту Договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.10.2021 у справі №910/1878/20.

Колегією суддів встановлено, що 29.03.2017 між АТ "Укртрансгаз" та ПрАТ "Природні ресурси" підписано та скріплено печатками Додаток 1/1 до Договору №1512000896 транспортування природного газу від 17.12.2015.

Вказаним додатком сторони погодили гарантовану потужність (обсяг послуги розподілу потужності) у період з 01.04.2017 по 30.04.2017 в обсязі 600,000 тис.куб.м на добу на точці входу/виходу ВЗСУ Луценки (Підкл. Луценківське ГКР №293,8 км), ЕІС-код точки входу/виходу 56ZIPPOL1006005F.

Доводи скаржника про вчинення вказаного додатку під тиском зі сторони позивача та шляхом зловживань колегією суддів оцінюються критично, виходячи з такого.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 статті 215 ЦК України).

Оскільки матеріали справи не містять доказів спростування правомірності правочину (додатку 1/1), суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку про його правомірність, тобто останній є таким, що породжує права та обов`язки для сторін.

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, що у разі наявності підстав та доказів, що підтверджують відсутність волевиявлення відповідач/скаржник не позбавлений звернутися до суду для захисту своїх прав із відповідним позовом.

Також колегією суддів не беруться до уваги твердження скаржника про те, що останньому не було відомо про укладення додатку 1/1 від 29.03.2017, оскільки вказаний додаток було підписано уповноваженим представником та скріплено печаткою ПрАТ "Природні ресурси".

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що сторонами було погоджено величину послугу гарантованої потужності у період з 01.04.2017 по 30.04.2017 в обсязі 600,000 тис.куб.м на добу на точці входу/виходу ВЗСУ Луценки (Підкл. Луценківське ГКР №293,8 км), ЕІС-код точки входу/виходу 56ZIPPOL1006005F.

Також, як вбачається із доводів відзиву на позов та із апеляційної скарги, що заперечуючи проти позову, відповідач/скаржник наголошує, що договір є неукладеним, оскільки не містить істотної умови - ціну послуги з розподілу потужності.

Відповідно до пункту 7.1. договору вартість послуги з розподілу потужності визначається за тарифами, які встановлюються Регулятором.

Отже, вказана норма пункту договору є бланкетною (відсильною), відтак доводи відповідача про відсутність у договорі ціни як істотної умови договору є безпідставними.

Водночас не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

Фактичне виконання сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного.

Подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду та від 30.08.2022 у справі №918/772/21 та від 02.08.2022 у справі №922/3303/21. При цьому Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від таких висновків.

Як було раніше встановлено, відповідно до Звіту про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу відповідача №1 від 05.05.2017 та відповідно до акту приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року від 05.05.2017 позивач у квітні 2017 року прийняв на точці входу в газотранспортну систему від відповідача 19 324,433 тис.куб.м видобутого природного газу.

Оскільки договір виконувався сторонами, доводи ПрАТ "Природні ресурси" про його неукладеність відхиляються судом.

Також заперечуючи проти позову, відповідач не погоджувався із тарифом у розмірі 296,80 грн за 1000 куб.м на добу, з огляду на зупинення її дії ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі № 826/5621/17 та подальше її скасування іншою постановою НКРЕКП.

Як було було вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, що 28.03.2017 НКРЕКП прийнято Постанову №348, якою встановлено Публічному акціонерному товариству "Укртрансгаз" тарифи на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу до газотранспортної системи та точок виходу з газотранспортної системи згідно з додатком (пункт 1).

Ця постанова набирає чинності з 01.04.2017, але не раніше дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр" (пункт 2).

Згідно з пунктом (рядком) 3 вказаного додатку вбачається, що для газовидобувних підприємств. які подають природний газ на точку входу до газотранспортної системи встановлено тариф для точок входу у розмірі 296,80 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м на добу.

01.04.2017 Постанова НКРЕКП №348 від 28.03.2017 набрала чинності.

Колегією суддів встановлено, що пунктом 1 Постанови НКРЕКП №494 від 10.04.2017 було внесено зміни до Постанови №348 від 28.03.2017, зокрема скасовано рядки 8-52 додатку до постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №348.

Таким чином, тариф для газовидобувних підприємств, які подають природний газ на точку входу до газотранспортної системи не змінювався (не скасовувався) та становив 296,80 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м на добу.

При цьому, дію постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №348 було зупинено ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі 826/5621/17, яку було скасовано постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020.

Крім цього, на підставі Постанови НКРЕКП №2001 від 21.12.2018 пункт 1 Постанови НКРЕКП №494 від 10.04.2017 виключено, а постанову НКРЕКП від 28.03.2017 №348 - визнано такою, що втратили чинність.

Постанова НКРЕКП №2001 від 21.12.2018 набрала чинності 01.01.2019.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що оскільки Постанова НКРЕКП №348 від 28.03.2017 втратила чинність 01.01.2019, це означає, що на момент спірних правовідносин - квітень 2017 року - вказана постанова в частині тарифу для точок входу у розмірі 296,80 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м на добу була чинною, що скаржником у своїй апеляційній скарзі не спростовано.

Отже, враховуючи те, що ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі 826/5621/17, якою було зупинено дію постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №348, була скасована, а постанову НКРЕКП від 28.03.2017 №348 визнано такою, що втратили чинність з 01.01.2019, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що на момент виникнення спірних правовідносин (квітень 2017 року) вартість послуги з розподілу потужності становила 296,80 грн за 1000 куб.м на добу.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У контексті вищевикладеного суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до пункту 8.3. договору плата вартості договірної потужності замовником здійснюється на підставі рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів у сумі вартості замовленої потужності на період газового місяця на рахунок оператора на умовах 100% попередньої оплати за п`ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей. Замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність.

Отже, з вищевивикладеного вбачається, що сторони погодили оплату вартість з розподілу потужності на умовах повної попередньої оплати, і строк виконання зобов`язань з оплати настав до постановлення ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі 826/5621/17

У той же час, колегія суддів також звертає увагу скаржника на те, що Верховним Судом неодноразово зазначалось, що рахунок або рахунок-фактура, що за своїми функціями є тотожними документами, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ними не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Ненадання рахунка-фактури, у контексті спірних правовідносин, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунка-фактури не звільняє відповідача за первісним позовом від обов`язку сплатити грошові кошти за договором.

Близька за змістом правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі №915/641/19, від 11.11.2021 у справі №922/449/21, від 27.03.2021 у справі №920/1343/21, від 10.01.2024 у справі №904/6023/19 (904/4903/22).

Таким чином, ненадання рахунків для оплати не звільняє відповідача/скаржника від виконання свого зобов`язання за договором щодо своєчасної сплати орендних платежів.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що строк для оплати вартості послуг з розподілу потужності за квітень 2017 року є таким, що настав.

Перевіривши розрахунок спірної заборгованості, колегія суддів колегія суддів констатує, що він обґрунтованим, оскільки відповідає положенням договору та чинному на момент виникнення спірних правовідносин актам законодавства, а тому вартість послуг з розподілу потужності за квітень 2017 року становить 6 410 880,00 грн (600 тис.куб.м х 30 (кількість днів у квітні 2017 року) х 296,80 грн (тариф без ПДВ) х 1,2 (ПДВ).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів ані повної, ані часткової оплати вищезазначеної заборгованості.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо повної оплати вартості послуг з розподілу потужності за договором у квітні 2017 року, колегія суддів дійшлав висновку про наявність у відповідача/скаржника основної суми заборгованості у розмірі 6 410 880,00 грн., у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого та правомірного висновку, що позов АТ "Укртрансгаз" про стягнення з ПрАТ "Природні ресурси" заборгованості у розмірі 6 410 880,00 грн підлягає задоволенню.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/7791/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Природні ресурси" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/7791/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/7791/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним акціонерним товариством "Природні ресурси".

4. Матеріали справи №910/7791/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 14.01.2025. (після виходу суддів з відпустки)

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

С.В. Владимиренко