Постанова

від 03.12.2024 по справі 910/16034/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2024 р. Справа№ 910/16034/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

від позивача: Сидоренко В.В. (поза межами приміщення суду);

від відповідача: Касьянов М.Г. (поза межами приміщення суду);

при розгляді апеляційної скарги Корпорації «ТСМ Груп»

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024, повний текст рішення складено 14.10.2024

у справі № 910/16034/23 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Корпорації «ТСМ Груп»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 1 653 854,43 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Корпорація «ТСМ Груп» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 1 653 854,43 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором про виконання комплексу робіт № 05/19 від 05.08.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання із сплати за виконані на підставі договору про виконання комплексу робіт №05/19 від 05.08.2019 роботи, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 1 653 854,43 грн.

10.01.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, про відмову у позові.

Постановою Верховного Суду від 12.06.2024 касаційну скаргу Корпорації «ТСМ Груп» задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 скасовано, справу № 910/16034/23 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/16034/23 відмовлено повністю в задоволенні позову Корпорації «ТСМ Груп» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 1 653 854,43 грн.

Рішення мотивоване тим, що надані позивачем докази жодним чином не доводять обставин фактичного виконання робіт за договором у певному обсязі та за певною вартістю. Зокрема, суд зауважує, що присутні робітників Корпорації "ТСМ Груп" на місці виконання робіт протягом певного часу не може вважатись беззаперечним підтвердженням виконання робіт, перелік яких визначено в актах № 9 за листопад 2021 на суму 372 545,53 грн, № 10 за листопад 2011 на суму 408 339,91 грн, № 11 за грудень 2021 на суму 108 247,52 грн та № 12 за грудень 2021 на суму 764 721,47 грн. Враховуючи наведене у сукупності, приймаючи до уваги вказівки верховного Суду, які викладено у постанові від 12.06.2024 по справі, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів в їх хронологічній послідовності, суд дійшов висновку щодо відсутності належного доказового обґрунтування позивачем обставин фактично виконання Корпорацією"ТСМ Груп" в межах договору №05/19 від 05.08.2019 робіт, які перелічено в актах: №9 за листопад 2021 на суму 372 545,53 грн, №10 за листопад 2011 на суму 408 339,91 грн, №11 за грудень 2021 на суму 108 247,52 грн та №12 за грудень 2021 на суму 764721,47 грн, а також довідках про вартість виконаних будівельних робіт. Отже, позовні вимоги Корпорації "ТСМ Груп" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1 653 854,43 грн підлягають залишенню без задоволення.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням, Корпорація «ТСМ Груп» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/16034/23 та ухвалити нове рішення, яким постановити стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Корпорації «ТСМ ГРУП» основну суму боргу у розмірі 1 653 854,43 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 37 212,00 грн.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, суд в оскаржуваному рішенні дійшов неправильного висновку, про те що не можуть вважатись беззаперечним підтвердженням фактичного виконання робіт ті обставини, що позивач для виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт у відповідності графіку виконання робіт по договору в період листопада - грудня 2021 року направив своїх співробітників у відрядження в м. Южноукраїнськ на південну атомну електростанцію та проведення будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт з матеріалів, що були отримані від відповідача на підставі наступних актів передачі обладнання та матеріалів в монтаж № 17-44680 від 27.11.2017, № 18-30383 від 20.07.2018, № 19-65625 від 17.12.2019, № 20-7077 від 13.02.2020, оскільки зазначені обставини свідчать про те, що позивачем реально в період листопад - грудень 2021 виконувались роботи у відповідності до Графіку виконання робіт (Додаток № 1 до Додаткової угоди № 4) та Відомості обсягів робіт (Додаток № 5 до Договору).

Також скаржник не погоджується з тим що суд в оскаржуваному рішенні врахував позицію відповідача проте що в матеріалах справи наявні первинні документи, а саме акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт та витрати, які було підписано сторонами у 2022, що фактично нівелює твердження позивача про неможливість своєчасного направлення актів виконаних робіт за листопад-грудень 2021, оскільки акти виконаних робіт за формою КБ-та № 7 та № 8 від 28.01.2022 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою КБ- 3) 2в за січень 2022 року досліджувались Господарським судом м. Києва у справі № 910/7008/23 за позовом Корпрації «ТСМ ГРУП» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення коштів за виконані роботи по договору № 05/19 від 05.08.2019 (Додаток № 2). У даній справі судом було встановлено, що позивачем у січні 2022 року були виконані роботи відповідно до договору № 05/19 від 05.08.2019 на суму 266 596,93 грн, які в подальшому відповідачем були не оплачені. Господарським судом м. Києва у справі № 910/7008/23 позов був задоволений у повному обсягу, рішення набрало законної сили 13.03.2024. Також, скаржник вказує на те, що позивач в додаткових поясненнях від 09.09.2024, зазначив що акти виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою КБ- 3) за листопад та грудень 2021 позивач передав відповідачу для прийняття виконаних робіт в робочому порядку та в строки встановлені п. 5.10. договору.

Скаржник вказує на те, що відповідачем не надано суду жодного доказу про те що акти виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою КБ 3) по договору в т.ч. і акт та довідка за січень 2022 року відповідач отримував засобами поштового зв`язку.

На думку скаржника, суд при винесенні оскаржуваного рішення не врахував позицію викладену в п. 30 постанови Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/16034/24 не надавши взагалі оцінки наступним доказам, що мають юридичне значення для всебічно та повного з`ясування обставини справи, а саме:

- Лист № 16 від 02.02.2023, у якому позивач пропонував відповідачу створити робочу групу (комісію) та повідомити позивача про можливість та терміни прибуття представників позивача для проведення наступних дій:

- прийняти та оформити за актами виконаних робіт (форма КВ-2) фактичний обсяг виконаних робіт позивачем по договору № 05/19;

- списати із зони монтажу обладнання, яке фактично змонтовано позивачем;

- прийняти відповідачем обладнання, яке фактично знаходиться в зоні монтажу, але не змонтоване.

Однак, відповідач з свого боку дану вимогу позивача проігнорував, відповідь на адресу позивача не надіслав.

- Листи № 58 від 23.05.2023 та № 61 від 29.05.2023, у яких позивач повідомив відповідача про направлення своїх працівників до ВП ПАЕС м. Южноукраїнськ для погодження об`ємів робіт виконаних позивачем по договору та підписання актів. На момент звернення до відповідача за договором були не підписані тільки акти приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) № 9 від 25.11.2021, № 10 від 25.11.2021, № 11 від 30.12.2021 та № 12 від 30.12.2021.

Однак, відповідач працівників позивача не допустив до об`єкту будівництва, що знаходиться на ПАЕС м. Южноукраїнськ для проведення погодження об`ємів виконаних робіт позивачем за договором, посилаючись на ту обставину, що дія договору закінчилась.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що акти за листопад 2021 року повинні були направлятись на адресу ВП ПАЕС до 25.11.2021 року, а акти за грудень 2021 року повинні були направлятись на адресу ВП ПАЕС до 25.12.2021 року. Отже повідомлення, яке надсилалось на адресу Корпорації «ТСМ ГРУП» № 51/2553 від 14.02.2022 про призупинення робіт строком на два місяці у зв`язку з проведенням службового розслідування на підставі наказу ДП НАЕК «Енергоатом» № 01-45-н від 24.01.2022 немає ніякого відношення до вищезазначених актів виконаних робіт, оскільки термін для їх підписання закінчився відповідно до п. 5.10 по актах № 9, №10 в листопаді 2021 року, по актах № 11, № 12 в грудні 2021 року. Твердження позивача про передачу відповідачу у строк актів виконаних робіт за формою КБ-2В та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, не відповідає дійсності.

Відповідач звертає увагу на те, що твердження Корпорації «ТСМ ГРУП» не відповідають дійсності, оскільки позивачу листами (від 30.06.2023 № 51/11584, від 12.07.2023 № 51/12362 та від 21.07.2023 № 51/13066) повертались Акт № 9 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2023 року; Акт № 10 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2023 року; Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за червень 2023 року; Акт № 11 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2023 року; Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за липень 2023 року; Акт № 12 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2023 року; Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за липень 2023 року, оскільки в 2023 році Корпорацією «ТСМ ГРУП» роботи не виконувались. Копії направленої Корпорацією «ТСМ ГРУП» довідки про вартість будівельних робіт № 7 за червень 2023 року на суму 780 885,44 грн. та довідки про вартість будівельних робіт № 8 за липень 2023 року на суму 872 968,99 грн. долучались до матеріалів справи.

На думку відповідача, підсумовуючи всі направлені листи Корпорації «ТСМ ГРУП», можна зробити висновок, що позивач не визначився коли саме ним було виконано роботи в 2021 чи в 2023 році, і виконав він їх взагалі. Отже позивачем не доведено обставин виконання ним робіт за актами та довідками, як наслідок АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП ПАЕС» мотивовано повертав їх позивачу.

Щодо надання позивачем наказів на відрядження та посвідчень на відрядження скаржник зазначає, що судом було надано висновок, що це не є беззаперечним підтвердженням фактичного виконання робіт, з чим погоджується також відповідач, крім того, між АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП ПАЕС» та Корпорацією «ТСМ ГРУП» укладено велику кількість договорів з теми: «ВП Южно Українська АЕС. Енергоблоки № 1 та № 2. Комплекс інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту…», що не виключає направлення співробітників у відрядження також для виконання робіт за іншими договорами.

Відповідач вказує на те, що саме позивач не надав на прохання суду докази направлення вищезазначених актів № 9, № 10 від 25.11.2021р., № 11, №12 від 30.12.2021р. за 2021 рік, раніше ніж листом № 98 від 10.08.2023, оскільки цих доказів не існує.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи , апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді -Ходаківська І.П., Майданевич А.Г.

04.11.2024 суддею Майданевичем А.Г. заявлено самовідвід від розгляду справи № 910/16034/23 з метою недопущення сумнівів в неупередженості, які можуть виникнути, у зв`язку з тим, що його близький родич працює в Акціонерному товаристві «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 заяву про самовідвід судді Майданевича А.Г. у розгляді апеляційної скарги Корпорації «ТСМ Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/16034/23 - задоволено. Справу № 910/16034/23 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи , апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді - Ткаченко Б.О., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Корпорації «ТСМ Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/16034/23. Призначено справу № 910/16034/23 до розгляду у судовому засіданні 03.12.2024.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 та від 28.11.2024 задоволено заяви Корпорації «ТСМ Груп» та Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 03.12.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/16034/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким постановити стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Корпорації «ТСМ ГРУП» основну суму боргу у розмірі 1 653 854,43 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 37 212,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.12.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/16034/23 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 05.08.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір на виконання комплексу робіт № 05/19, відповідно до п. 1.1 якого позивач, за договором генеральний підрядник, зобов`язався за завданням відповідача, за договором замовника, з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт з теми: «ВП Южно-Українська АЕС. Енергоблоки №1 та №2. Комплекс інженерних засобів системи фізичного захисту. АКТЗ. ІІ етап. Частина 2. Постачання обладнання та будівельні роботи» в цілому або за етапами в обсягах та у строки, що зазначені у графіку виконання робіт (додаток № 2) та у відомостях обсягів робіт (додаток № 4) до вказаного договору.

Пунктом 1.3 договору № 05/19 від 05.08.2019 визначено, що позивач здає в обумовлені терміни виконані роботи відповідачу, за свій рахунок усуває дефекти, що виявилися в процесі виробництва робіт і в межах гарантійного терміну експлуатації. Відповідач зобов`язався прийняти та сплатити виконані роботи.

Сторони у пункті 2.1 договору №05/19 від 05.08.2019 обумовили договірну ціну робіт, доручених до виконання позивачу, яка змінювалася шляхом укладання додаткових угод №1 від 01.11.2019 та №4 від 29.10.2021.

Терміни виконання робіт сторонами визначені в графіку виконання робіт, який є невід`ємною частиною цього договору, і також змінювався шляхом укладення додаткових угод №1 від 01.11.2019, №2 від 03.06.2020 та №3 від 17.11.2020.

За змістом п. 4.1.1 договору № 05/19 від 05.08.2019 оплата за виконані роботи здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів.

Згідно з п. 5.10 договору №05/19 від 05.08.2019 приймання актів виконаних робіт здійснюється за формою КБ-2В до 25 числа поточного місяця, приймання довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 до 28 числа поточного місяця. Керуючись змінами до п. 201.1 ПКУ, позивач складає акти виконаних робіт окремо на кожний вид робіт та кодує їх згідно з ДКПП.

Відповідно до п. 15.6 договору №05/19 від 05.08.2019 в редакції додаткової угоди №3 від 17.11.2020 договір набуває чинності з дати підписання договору та скріплення його печатками і діє до 30.03.2023.

Як зазначає позивач, ним у листопаді та грудні 2021 року було виконано роботи на загальну суму 1 653 854,43 грн, за наслідками чого були складені акти приймання виконаних будівельних робіт № 9 за листопад 2021 на суму 372 545,53 грн, № 10 за листопад 2011 на суму 408 339,91 грн, № 11 за грудень 2021 на суму 108 247,52 грн та № 12 за грудень 2021 на суму 764 721,47 грн, а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

Супровідним листом № 98 від 10.08.2023 позивачем направлено на адресу відповідача означені акти для прийняття та підписання. Означений лист згідно повідомлення про вручення №0421506700472 було вручено адресату 18.08.2023.

Однак, листом №23-0033.02.05/15070 від 23.08.2023 відповідачем повернуто акти виконаних робіт та вказано, що надіслані акти виконаних робіт повертаються без погодження як такі, що містять інформацію, яка не відповідає дійсності, що стало підставою для звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 910/16034/23, колегія суддів Верховного Суду зазначила про те, що під час нового розгляду судам необхідно врахувати викладене у постанові, вирішити питання щодо наданих сторонами доказів, всебічно, повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частинами 1, 4 ст. 882 ЦК України встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або якщо це передбачено договором, етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Правова позиція щодо застосування ч. 4 ст. 882 ЦК України є сталою в судовій практиці Верховного Суду. Так, зокрема, стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено у п.6.3 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18. Цей висновок полягає в тому, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 03.07.2024 по справі №906/764/20.

Зазначена правова позиція викладена і у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21.

Так, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 також зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акту. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. У такому разі генпідрядник повинен довести, що він надсилав замовнику акт та, у випадку необґрунтованої відмови останнього від його підписання, реальне виконання робіт за договором (такі висновки також наведені і у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №917/1489/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18).

Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18, на які посилається позивач у касаційній скарзі.

Як вже зазначалось, позивачем у листопаді та грудні 2021 року виконано роботи на загальну суму 1 653 854,43 грн, за наслідками чого були складені акти приймання виконаних будівельних робіт № 9 за листопад 2021 на суму 372 545,53 грн, № 10 за листопад 2011 на суму 408 339,91 грн, № 11 за грудень 2021 на суму 108 247,52 грн та № 12 за грудень 2021 на суму 764 721,47 грн, а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт і супровідним листом № 98 від 10.08.2023 позивачем направлено на адресу відповідача означені акти для прийняття та підписання. Означений лист згідно повідомлення про вручення №0421506700472 було вручено адресату 18.08.2023.

Однак, листом №23-0033.02.05/15070 від 23.08.2023 відповідачем повернуто акти виконаних робіт та вказано, що надіслані акти виконаних робіт повертаються без погодження як такі, що містять інформацію, яка не відповідає дійсності.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду про те, що з урахуванням норм чинного законодавства та правової позиції Верховного Суду, у даному випадку не підписання з боку відповідача наданих позивачем актів виконаних робіт не є беззапереченою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Не може бути такою підставою також і виключно порушення підрядником строків направлення таких актів на розгляд замовнику, що передбачені договором №05/19 від 05.08.2019, водночас, у даному випадку, обов`язковим є встановлення обставин фактичного виконання підрядником робіт, стягнення вартості яких є предметом спору у справі, при цьому, з огляду на приписи чинного законодавства щодо обов`язку доказування, обов`язок довести свої позовні вимоги покладено саме на позивача.

Так, під час нового розгляду справи позивачем зазначено про надання доказів фактичного виконання робіт, оплата яких є предметом спору у справі, у листопаді - грудні 2021 було із додатковими поясненнями від 05.08.2024, у яких зазначено, що фактичне виконання робіт у листопаді - грудні 2021 року підтверджується тим, що для виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт позивач відповідно до графіку виконання робіт по договору в період листопада - грудня 2021 року направив своїх співробітників у відрядження в м. Южноукраїнськ на південну атомну електростанцію, що підтверджується: наказами на відрядження, посвідченнями про відрядження з відмітками відповідача та документами на проживання співробітників позивача у м. Южноукраїнськ.

Також позивачем вказано, що робітники позивача здійснювали будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи з матеріалів, що були отримані від відповідача на підставі наступних актів передачі обладнання та матеріалів в монтаж № 17-44680 від 27.11.2017, № 18-30383 від 20.07.2018, № 19-65625 від 17.12.2019, № 20-7077 від 13.02.2020. Після проведення вищезазначених робіт позивачем відповідно був складений акт приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) за № 9 за листопад 2021.

Позивач також зазначив, що:

- в період з 22 по 27 листопада 2021 року співробітниками позивача за кошторисом № 4 2-1-2/СС/1 змонтовано обладнання та матеріали, яке було отримане від відповідача на підставі наступних актів передачі обладнання та матеріалів в монтаж, а саме: № 19-24553 від 15.05.2019, № 19-65137 від 11.12.2019, № 20-17070 від 15.04.2020, № 20-20279 від 06.05.2020, № 20-23355 від 01.06.2020, № 20-27135 від 07.07.2020, № 20-32257 від 22.07.2020. Після проведення вищезазначених робіт підрядником відповідно був складений акт приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) за № 10 за листопад 2021;

- в період з 29 листопада по 03 грудня 2021 року співробітниками позивача за кошторисами №2-1-118/АКТС/2 та №2-1-2/СС/1, яке було отримано позивачем від відповідача на підставі актів передачі обладнання та матеріалів в монтаж № 17-44680 від 27.11.2017, № 18-6814 від 20.02.2018, № 19-65625 від 17.12.2019. Після проведення вищезазначених робіт позивачем відповідно був складений акт приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) № 11 за грудень 2021;

- в період з 16 листопада по 03 грудня 2021 співробітниками позивача за кошторисами № 2-1-120/АКТС/1 та № 2-1-3/СС/1 були проведені пусконалагоджувальні роботи, про що відповідно був складений акт приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) за №12 за грудень 2021.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази (під час нового розгляду справи) не доводять обставин фактичного виконання робіт за договором у певному обсязі та за певною вартістю, при цьому присутність робітників позивача на місці виконання робіт протягом певного часу не може вважатись беззаперечним підтвердженням виконання робіт, перелік яких визначено в актах № 9 за листопад 2021 на суму 372 545,53 грн, № 10 за листопад 2011 на суму 408 339,91 грн, № 11 за грудень 2021 на суму 108 247,52 грн та № 12 за грудень 2021 на суму 764 721,47 грн.

Не доводять, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, обставин фактичного виконання робіт за договором у певному обсязі та за певною вартістю і надані позивачем акти передачі обладнання та матеріалів в монтаж, оскільки, як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, зазначені акти складені не у спірний період, а отже, у суду відсутні підстави достеменно вважати, що останні вказують на виконання робіт у листопаді-грудні 2021.

В свою чергу, відповідачем, у заперечення тверджень позивача, надано до матеріалів справи довідки про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2023р. та за червень 2023р., які було отримано від позивача, із яких вбачається, що їх загальна сума збігається із загальною вартістю робіт, яка заявлена до стягнення у межах справи. Вказані довідки разом з актами було направлено позивачем відповідачу у липні 2023, також у липні 2023 відповідачем були повернуті зазначені акти без прийняття, оскільки містять інформацію, яка не відповідає дійсності.

Водночас, на підтвердження направлення відповідачу актів № 9 за листопад 2021р. на суму 372 545,53 грн, № 10 за листопад 2011р. на суму 408 339,91 грн, № 11 за грудень 2021р. на суму 108 247,52 грн та № 12 за грудень 2021р. на суму 764 721,47 грн позивачем долучено до матеріалів справи лист № 98 від 10.08.2023, тобто, після повернення відповідачем позивачу, з відмовою від підписання, актів за липень 2023р. та за червень 2023р.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність у матеріалах справи первинних документів, а саме: акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт та витрати, які було підписано сторонами у 2022р., що фактично нівелює твердження позивача про неможливість своєчасного направлення актів виконаних робіт за листопад-грудень 2021.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та в їх хронологічній послідовності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням вказівок Верховного Суду, які викладено у постанові від 12.06.2024 у справі № 910/16034/23, з огляду на встановлені обставини справи, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність належного доказового обґрунтування позивачем обставин фактично виконання останнім, в межах договору №05/19 від 05.08.2019, робіт, які перелічено в актах: № 9 за листопад 2021р. на суму 372 545,53 грн, № 10 за листопад 2011р. на суму 408 339,91 грн, № 11 за грудень 2021р. на суму 108 247,52 грн та № 12 за грудень 2021р. на суму 764 721,47 грн, а також довідках про вартість виконаних будівельних робіт, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 653 854,43 грн не підлягають задоволенню, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/16034/23, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Надані позивачем накази та посвідчення про відрядження, оцінюються колегією суддів критично, оскільки період знаходження працівників позивача у відрядженні зазначено до 03.12.2021, що не заперечується позивачем, водночас акти за грудень 2021р. складені 30.12.2021, крім того, наданий позивачем наказ № 144/21-ВД від 15.11.2021 та посвідчення про відрядження (а.с. 151 (зворот), 152, т. ІІ), стосується договору № 03/19 від 27.06.2019.

Безпідставним є твердження позивача, зокрема, про те, що акти грудень 2021р. позивач передав відповідачу для прийняття виконаних робіт в робочому порядку та в строки встановлені п. 5.10. договору, оскільки акти за грудень 2021р. датовані 30.12.2021.

Листи позивача № 16 від 02.02.2023, № 58 від 23.05.2023 та № 61 від 29.05.2023 не можуть свідчити про фактичне виконання останнім, в межах договору №05/19 від 05.08.2019, робіт, які перелічено в актах: № 9 за листопад 2021р. на суму 372 545,53 грн, № 10 за листопад 2011р. на суму 408 339,91 грн, № 11 за грудень 2021р. на суму 108 247,52 грн та № 12 за грудень 2021р. на суму 764 721,47 грн. При цьому, позивачем не надано доказів надсилання відповідачу зазначених листів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи, вважає доводи апеляційної скарги такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Корпорації «ТСМ Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/16034/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/16034/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Корпорації «ТСМ Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/16034/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/16034/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/16034/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Текст постанови підписано 15.01.2025, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Ткаченка Б.О. та перебуванням колегії суддів у відпустках.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

І.П. Ходаківська