Постанова

від 13.01.2025 по справі 927/252/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2025 р. Справа№ 927/252/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 13.01.2025:

від позивача: Таболін О.С. - адвокат, посвідчення № 000368;

від відповідача 1: не з`явились;

від відповідача 2: Єлманова В.А. - адвокат, посвідчення № 1484;

від відповідача 3, 4: Балан Ю.М. (в режимі відеоконференції);

від відповідача 5: не з`явились;

від відповідача 6: не з`явились;

від відповідача 7: не з`явились;

від відповідача 8: не з`явились;

від відповідача 9: не з`явились;

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 (повний текст - 15.11.2023)

у справі № 927/252/21 (суддя - Романенко А.В.)

за позовом: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

відповідач 1: ОСОБА_2

відповідач 2: ОСОБА_1

відповідач 3: ОСОБА_3

відповідач 4: ОСОБА_4

відповідач 5: ОСОБА_5

відповідач 6: ОСОБА_6

відповідач 7: ОСОБА_7

відповідач 8: ОСОБА_8

відповідач 9: ОСОБА_9

предмет спору: про стягнення 890 479 316,90 грн шкоди

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (членів правління та кредитного комітету Банку) про солідарне стягнення 890 479 316,90 грн шкоди, яка виникла внаслідок здійснення відповідачами, що є пов`язаними особами Банку (в розумінні статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), операцій, які прямо суперечили інтересам Товариства, а саме прийняття рішень про надання кредитів за кредитними договорами: № 180 від 22.02.2013, № 187 від 14.02.2014, № 1487 від 01.11.2013, № 400 від 11.04.2013, № 328 від 28.02.2013, № 323 від 27.03.2013, № 324 від 12.03.2014, № 1757 від 26.12.2013, № 342 від 02.04.2013, № 201 від 27.02.2013, № 768 від 18.06.2013.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про солідарне стягнення 890 479 316,90 грн шкоди, задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 890 479 316,90 грн шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 судовий збір по 88 277,78 грн з кожного.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 01.12.2023 (засобами поштового зв`язку) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (яка була зареєстрована 04.12.2023), в якій просить прийняти апеляційну скаргу, відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення суду першої інстанції повністю, ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Також скаржник просив відстрочити сплату судового збору або зменшити розмір судового збору йому за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 у справі № 927/252/21 залишено без руху та запропоновано скаржнику сплатити судовий збір та надіслати копію апеляційної скарги з додатками відповідачу 8.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 у справі № 927/252/21 залишено без руху та запропоновано скаржнику сплатити судовий збір у встановленому відповідним законодавством розмірі (1 191 750,00 грн), або надати докази підтвердження майнового стану відповідача-2 у період 01.01.2022 по 31.12.2022, також надати суду уточнення щодо того, чи відстрочити сплату судового збору чи зменшити розмір судового збору за подання апеляційної скарги просить сторона. Про що запропоновано надати суду докази та заяву в десятиденний строк.

09.01.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до закінчення її перегляду в апеляційному порядку. Відстрочено скаржнику сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 у справі № 927/252/21 в сумі 1 191 750,00 грн до закінчення її розгляду в апеляційному порядку. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 у справі № 927/252/21.

26.01.2024 (засобами поштового зв`язку) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (який було зареєстровано 30.01.2024), який в судовому засіданні 27.02.2024 відповідно до ст. 263 ГПК України було прийнято судом.

26.02.2024 (через електронний суд) від відповідача 2 надійшли письмові пояснення.

26.02.2024 (через канцелярію суду) від позивача надійшли пояснення щодо окремих питань у справі.

27.02.2024 (через Електронний суд) від відповідача 3 надійшли письмові пояснення у справі.

27.02.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою продовжено строк розгляду апеляційної скарги. Оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 у справі № 927/252/21 на 19.03.2024. Зобов`язано сторін протягом трьох днів надати суду докази надсилання поданих пояснень іншим учасникам апеляційного провадження.

29.02.2024 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від відповідача 2 надійшла заява про долучення доказів відправки учасникам справи пояснень відповідача 2.

05.03.2024 (через канцелярію суду) від позивача надійшло клопотання про долучення доказів надсилання пояснень учасникам справи.

09.03.2024 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_3 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якого просив визначити та забезпечити в приміщені Господарського суду Чернігівської області, за адресою : проспект Миру, 20, Чернігів, Чернігівська область, 14000.

11.03.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою задоволено клопотання ОСОБА_3 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарському суду Чернігівської області від 07.11.2023 у справі № 927/252/21. Доручено Господарському суду Чернігівської області (проспект Миру, 20, Чернігів, Чернігівська область, 14000) забезпечити проведення судового засідання у справі № 927/252/21 в режимі відеоконференції, у приміщенні вказаного суду 19.03.2024.

19.03.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою продовжив строк розгляду апеляційної скарги. Відкладено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 у справі № 927/252/21 на 16.04.2024.

26.03.2024 (засобами поштового зв`язку) від відповідача 4 надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, в Господарському суді Чернігівської області, яке було реалізовано судом апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції, забезпечуючи принцип змагальності, з`ясовував місцезнаходження відповідачів, здійснював дії щодо належного повідомлення всіх відповідачів.

Так, 27.03.2024 (через електронну пошту) від УДППЗ «Укрпошта» надійшов лист щодо доставки та вручення ухвал у справі № 927/252/21.

29.03.2024 (засобами поштового зв`язку) від УДППЗ «Укрпошта» надійшов лист щодо доставки та вручення ухвал.

Північний апеляційний господарський суд встановив, що обидва листа від УДППЗ «Укрпошта» є однаковими та тотожними за змістом, подані лише різними шляхами.

15.04.2024 (через Електронний суд) від відповідача 2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 клопотання ОСОБА_1 про зупинення апеляційного провадження у справі № 927/252/21 до закінчення перегляду палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/3724/21 було задоволено. Зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 у справі № 927/252/21 до закінчення розгляду палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/3724/21.

Постановою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 04.06.2024 (опублікована 20.06.2024) у справі №916/3724/21 касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2022 у справі № 916/3724/21 залишено без змін.

27.06.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою поновлено апеляційне провадження у справі № 927/252/21. Розгляд справи № 927/252/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 призначено на 01.08.2024.

Сторони також скористались своїм правом на подання додаткових пояснень.

19.07.2024 (через Електронний суд) від позивача надійшли пояснення.

01.08.2024 (через Електронний суд) від відповідача 2 надійшли додаткові пояснення.

01.08.2024 (через канцелярію суду) від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

01.08.2024 (через канцелярію суду) від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

01.08.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою призначено до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 у справі № 927/252/21 на 10.09.2024.

10.09.2024 в судовому засіданні представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

10.09.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою продовжено строк розгляду апеляційної скарги. Відкладено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 у справі № 927/252/21 на 15.10.2024. Доручено Господарського суду Чернігівської області (проспект Миру, 20, Чернігів, Чернігівська область, 14000) забезпечити проведення судового засідання у справі № 927/252/21 в режимі відеоконференції, у приміщенні вказаного суду 15.10.2024. Здійснено відповідні запити до Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця перебування відповідачів 5, 7, 9.

У зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г., який входив до складу суду, на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2024, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

15.10.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою прийнято до провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 у справі № 927/252/21, у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

15.10.2024 Північний апеляційний господарський суд розпочав розгляд апеляційної скарги по суті, заслухав позиції сторін, які з`явилися в судове засідання щодо поданої скарги, та дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи, перед дослідженням доказів.

15.10.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою продовжено строк розгляду апеляційної скарги. Відкладено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 у справі № 927/252/21 на 05.11.2024. Доручено Господарському суду Чернігівської області (проспект Миру, 20, Чернігів, Чернігівська область, 14000) забезпечити проведення судового засідання у справі № 927/252/21 в режимі відеоконференції, у приміщенні вказаного суду 05.11.2024.

05.11.2024 від відповідача 4 надійшли письмові пояснення у даній справі.

28.11.2024 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли додаткові письмові пояснення у справі.

Також 03.12.2024 від відповідача 2 надійшли репліки у дебатах з урахуванням письмових пояснень Фонду від 27.11.2024.

13.01.2025 від апелянта надійшли письмові пояснення (репліка у дебатах).

У судове засідання 13.01.2025 з`явились представники позивача, відповідачів 2, 3, 4. Представники інших відповідачів у судове засідання не з`явились. Відповідачі 1, 5, 6, 7, 8, 9 про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином в порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомили. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що оголошення про судове засідання 13.01.2025 було розміщено на сайті «Судова влада». Таким чином, судом апеляційної інстанції вчинялися всі можливі дії, для їх належного повідомлення, зокрема, публікація на сайті судової влади.

Саме через це справа була розглянута в «розумний строк» (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, враховуючи поведінку сторін; узгодження продовження строку розгляду справи, з метою належного повідомлення усіх учасників апеляційного провадження суд апеляційної інстанції було вчинено ряд підготовчих дій з метою їх повідомлення, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та інші чинники.

4. Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 та короткий зміст наведених в ній доводів

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції, зазначив, що воно є безпідставним, прийнятим за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи, рішення суду першої інстанції прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального права, внаслідок чого рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з огляду на наступне.

Фактично апеляційна скарга зводиться до чотирьох доводів, в яких апелянт вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував обставини, викладені відповідачем 2 та норми законодавства та неправильно їх застосував, відповідно.

Скаржник зазначив, що у позивача відсутні будь-які повноваження, в тому числі, й на звернення до суду з подібним позовом, за правовідносинами з ПАТ «Банк «Демарк» через їх припинення з моменту внесення відомостей до Державного реєстру про припинення юридичної особи банку (ч.4 ст. 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції дати припинення банку). Тому позовні вимоги безпідставні через відсутність повноважень позивача на подачу подібного позову, виходячи з норм законодавства, редакція, яка мала бути застосована.

Окрім цього, скаржник зазначив, що відсутні підстави звернення позивача до конкретного кола осіб, у тому числі до відповідача 2 - ОСОБА_1 , відсутні підстави притягнення даних осіб до відповідальності (за порушення вимог законодавства, в тому числі нормативно-правових актів НБУ щодо здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам банку та інших кредиторів банку), виходячи з положень законодавства, яке мало бути застосоване, (станом на момент подій кредитування зазначеної підстави відповідальності не існувало).

Також апелянт зазначив, що склад цивільного (та іншого) правопорушення не доведений взагалі, не подано жодних доказів на підтвердження елементів правопорушення, порушений принцип індивідуальної юридичної відповідальності.

Окрім цього, апелянт зазначив, що позивач звернувся із позовом із пропуском строку позовної давності, без клопотання про відновлення строку, а після подання позову висловив декілька протилежних позицій щодо трактування позовної давності. У зв`язку з чим відповідач 2 зробив заяву про застосування пропущеного строку позовної давності, які підтримали інші відповідачі, що є самостійною підставою для відмови у позові відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). Однак суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні висловив позицію, що строк позовної давності рахується від інших дат, ніж встановлено висновками ВС, та зробив висновки без урахування дії норм законодавства в часі.

А тому апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції повністю, ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

5. Узагальнені доводи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1

У відзиві на апеляційну скаргу (прийнятому судом апеляційної інстанції у порядку ст. 263 ГПК України) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначив, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою з урахуванням наступного.

З приводу доводів апеляційної скарги, щодо того, що у позивача відсутні будь-які повноваження, в тому числі й на звернення до суду з подібним позовом, позивач зазначив наступне.

Позивач зазначає, що він має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації, у випадку припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи.

Тобто припинення банку, як юридичної особи не є підставою та не призводить до закінчення чи припинення процесів, позовів чи проваджень, що були ініційовані відповідно до цієї частини Фондом, та не є підставою для звільнення від відповідальності та/або припинення відповідальності осіб, проти яких такі процеси, позови чи провадження були ініційовані. Усі вимоги Фонду у зв`язку із такими процесами, позовами або провадженнями, у тому числі всі вимоги про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної кредиторам (колишнім кредиторам) банку, не припиняються з припиненням банку.

Заперечуючи проти доводів відповідача 2 щодо пропуску строку позовної давності зазначив, що на момент подання заяви про застосування строків позовної давності в спорі, частиною 7 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлено, що право на звернення до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) з позовом про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, в разі наявності умов, визначених частиною 1 цієї статті, виникає у Фонду з моменту виявлення рішень, дій чи бездіяльності, якими завдана шкода (збитки) банку та / або його кредиторам; виявлення осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та / або отримали від них майнову вигоду, а також установлення розміру заподіяної шкоди (збитків). Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність). З урахуванням наведеного, вважає, що строк судового захисту прав кредиторів ПАТ «Банку «Демарк» сплине 20.01.2023 року, а тому він не пропущений.

Окрім цього, позивач зазначив, що доказами економічно-недоцільного прийняття рішень щодо кредитування юридичних осіб, кредитні зобов`язання яких так і не були виконані, є не лише звіти про оцінку вартості прав вимог, що передані в заставу банку (складені в 2021 році), а й відомості про відсутність майна в боржників за результатами проведених виконавчих дій Державною виконавчою службою, відомості про фінансовий стан боржників і матеріали звітності від органів Податкової служби і органів Статистики.

Також позивач зазначив, що звіти про незалежну оцінку (долучені до матеріалів справи) є належними та допустимими доказами, які складені оцінювачем із використанням стандартів передбачених в статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та відповідають вимогам передбаченим законодавством. Тоді як чинним законодавством закріплені обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення (фідуціарні обов`язки). На переконання Фонду, відповідачі мають солідарно відповідати за нанесення їх спільними діями / бездіяльністю шкоди банку та його кредиторам, а наведені в позові норми є підставою для їх солідарної відповідальності.

Враховуючи викладене, позивач просив Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 у справі №927/252/21 залишити без змін. Судові витрати покласти на скаржника.

У поданих письмових поясненнях відповідачі 3, 4 зазначили, що вважають рішення суду першої інстанції було ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, внаслідок чого рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з огляду на наступне

Так, позиції сторін фактично зводяться до того, що на час подачі позову в Фонду були відсутні повноваження та підстави для звернення до суду. Посилаючись на зміст частини 5 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції на час подання позову), оскільки Закон не встановлював право Фонду на подачу позову до керівників та працівників уже ліквідованих ним банків.

Окрім цього, сторони зазначили про пропуск строку позовної давності. А тому просили скасувати рішення суду першої інстанції повністю, ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному аспекті суд апеляційної інстанції розглядає доводи як апелянта, так і інших учасників апеляційного провадження, що викладені в усіх письмових заявах, поясненнях лише в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що окрім відповідача 2 інші учасники справи апеляційні скарги не подавали, а відповідач 2 своїм правом в порядку ст. 266 ГПК України про доповнення апеляційної скарги не скористався. А тому підстави апеляційного оскарження досліджуються судом в межах, зазначених в поданій апеляційній скарзі в розумінні ч. 1 ст. 269 ГПК України.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Правлінням Національного банку України прийнята постанова № 600 від 25.09.2014 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" до категорії неплатоспроможних" (надалі - Банк).

У постанові Національного банку України (далі - НБУ), зокрема зазначено, що за результатами аналізу даних статистичної звітності, що подається Банком "Демарк" до НБУ, установлено, що в Банку "Демарк" недостатньо коштів для виконання своїх зобов`язань перед вкладниками і кредиторами та його діяльність не відповідає вимогам банківського законодавства України і нормативно-правових актів НБУ.

На підставі вказаної постанови НБУ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.09.2014 прийнято рішення № 102 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Демарк" (далі - Банк), за яким з 29.09.2014, в Банку запроваджена тимчасова адміністрація та призначена уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації.

Відповідно до постанови Правління НБУ № 66 від 30.01.2015 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» відкликана банківська ліцензія та розпочата процедура ліквідації Банку.

За рішенням виконавчої дирекції Фонду від 30.01.2015 № 18 розпочата ліквідаційна процедура та призначена уповноважена особа Фонду на ліквідацію Банку "Демарк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 088/15 від 16.04.2015 затверджений перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ "Банк "Демарк" (з подальшими змінами) на суму 1 171 771 994,81 грн (один мільярд сто сімдесят один мільйон сімсот сімдесят одна тисяча дев`ятсот дев`яносто чотири гривні 81 копійка).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 118/15 від 02.06.2015 затверджена ліквідаційна маса ПАТ "Банк "Демарк" (з урахуванням змін), за якою балансова вартість (з урахуванням позабалансових рахунків) в сумі 1 963 356 422,44 грн, ринкова вартість в сумі 236 362 652,91 грн.

Звіти про оцінку активів складені ТОВ "Стоун Брідж": 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 19/13 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №16307/14 від 16.04.2014).

У процедурі ліквідації ПАТ "Банк "Демарк", за рахунок майна Банку, частково задоволені вимоги кредиторів на суму 123 502 465,28 грн. Залишились незадоволеними в зв`язку із недостатністю майна для їх задоволення - 1 048 269 529,53 грн.

23.01.2020, внесений запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10641110033001921 про державну реєстрацію припинення ПАТ "Банк "Демарк" як юридичної особи.

Під час здійснення процедури ліквідації, позивачем був проведений аналіз кредитного портфелю Банк "Демарк"; виявлені факти, які свідчать про проведення банківської діяльності, яка не була спрямована на забезпечення інтересів банку та його кредиторів, у тому числі встановлено, що значна частина кредитів видана в 2013 - 2014 роках низці позичальників, які пов`язані між собою як за предметом забезпечення (майновими правами на отримання коштів за договорами купівлі-продажу цінних паперів), так і особою боржників за такими договорами купівлі-продажу цінних паперів (ТОВ «Інтегра Кампені», ТОВ «ФВП Груп», ТОВ «Українська група консалтингу та розвитку»), неповернення яких завдало Банку шкоди.

Так, в процесі аналізу кредитного портфеля банку встановлено проведення таких кредитних операцій, що затверджені протоколами правління та кредитного комітету Банк «Демарк»:

1) 22.02.2013, між ПАТ «Банк Демарк» та ТОВ «Видавтороптресурс», укладений кредитний договір № 180 на суму 38000000 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 27.05.2014. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол № 24 від 22.02.2013) та членами правління Банку (протокол № 6 від 22.02.2013).

2) 14.02.2014, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Компанія «Дніпро-Холдінг», укладений кредитний договір № 187 на суму 38000000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 26.03.2015. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол № 20 від 14.02.2014) та членами правління Банку (протокол № 9 від 14.02.2014).

3) 01.11.2013, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Кондор», укладений кредитний договір № 1487 на суму 38000000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком по 03.09.2014. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол № 142 від 01.11.2013) та членами правління Банку (протокол № 48 від 01.11.2013).

4) 11.04.2013, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Торгово-Промисловий Альянс «Континент», укладений кредитний договір № 400 на суму 38000000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком по 24.11.2014. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол № 50 від 11.04.2013) та членами правління Банку (протокол № 20 від 11.04.2013).

5) 28.03.2013, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Технологія інформаційного забезпечення» укладений кредитний договір № 328 на суму 38000000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 27.06.2014. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол № 43 від 28.03.2013) та членами правління Банку (протокол № 16 від 28.03.2013).

6) 27.03.2013, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Будівельна компанія «Арте», укладений кредитний договір № 323 на суму 38000000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 26.06.2014. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол № 42 від 27.03.2013) та членами правління Банку (протокол № 15 від 27.03.2013).

7) 12.03.2014, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Лігал Офіс», укладений кредитний договір № 324 на суму 38000000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 20.01.2016. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол № 35 від 12.03.2014) та членами правління Банку (протокол № 16 від 12.03.2014).

8) 26.12.2013, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Ювелірний дім «Фаворі», укладений кредитний договір № 1757 на суму 37980000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 23.02.2015. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол № 161 від 26.12.2013) та членами правління Банку (протокол № 56 від 26.12.2013).

9) 02.04.2013, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Просперіті АВ», укладений кредитний договір № 342 на суму 37600000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 27.11.2014. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол № 45 від 02.04.2013) та членами правління Банку (протокол № 18 від 02.04.2013).

10) 27.02.2013, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Росток-Енергія», укладений кредитний договір № 201 на суму 36500000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком по 27.11.2014. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол № 27 від 27.02.2013) та членами правління Банку (протокол №9 від 27.02.2013).

11) 18.06.2013, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Імпульс-Ю», укладений кредитний договір № 768 на суму 38000000,00 грн строком до 19.07.2013 та на суму 20000000,00 грн строком по 20.02.2014, для забезпечення поточної діяльності. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол № 82 від 18.06.2013) та членами правління Банку (протокол № 30 від 18.06.2013).

7. ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Щодо доводів скаржника про відсутність у позивача повноважень на звернення з відповідним позовом, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Повноваження Фонду, регулювання відносин між Фондом, банками, НБУ, визначення повноважень та функцій Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків урегульовано Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон).

Нормою статті 52 указаного Закону передбачено, зокрема, повноваження Фонду на звернення з позовом про відшкодування збитків, понесених банком та/або шкоди вкладникам та іншим кредиторам банку.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану банку, зазначених у частинах п`ятій та десятій цієї статті, з вимогами та позовами про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності вимог кредиторів, зазначених у пунктах 1 - 8 цієї частини, крім вимог за субординованим боргом та вимог кредиторів, які є пов`язаними з банком особами.

У разі невиконання вимог про відшкодування шкоди (збитків) особами, визначеними у частині п`ятій цієї статті, Фонд звертається до суду про відшкодування шкоди (збитків). Вимоги Фонду про відшкодування шкоди (збитків) можуть забезпечуватися накладенням арешту на рухоме та нерухоме майно осіб, до яких вони заявлені, та/або шляхом застосування інших заходів забезпечення у порядку забезпечення позову (абзац 5 частини шостої статті 52 Закону).

Відповідно до частини шостої статті 53 ГПК України Фонд, звертаючись з позовом про відшкодування шкоди (збитків) у порядку статті 52 Закону, діє від імені та в інтересах неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а у разі припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи - в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку.

Тобто наведеними нормами визначений особливий статус Фонду, який наділений правом звертатися до суду в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку. Таке право не може бути відчужене за договором відступлення права вимоги за кредитним договором, оскільки обумовлене особливістю права, яке захищається (права кредиторів, вимоги яких не були задоволені у процедурі виведення і припинення банку) та законодавчим визначенням органу, який наділений повноваженнями захищати такі інтереси. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 25 липня 2023 року у cправі № 910/13325/21).

Суд апеляційної інстанції також відхиляє через необґрунтованість доводи скаржника в частині того, що в даному випадку відсутні підстави звернення позивача до конкретного кола осіб, зокрема, до відповідача 2 - ОСОБА_1 , відсутні підстави притягнення вказаних у позові нормативно-правових актів НБУ щодо здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам банку та інших кредиторів банку), виходячи з положень законодавства, яке мало бути застосоване, (оскільки станом на момент подій кредитування зазначеної підстави відповідальності не існувало). Так, відхиляючи вказані доводи, суд апеляційної інстанції зазначає, що враховує висновки Верховного Суду.

В цій частині суд апеляційної інстанції також відхиляє аргументи скаржника про те, що вимога позивача про відшкодування завданих банку збитків за своєю суттю слідує з вчинення відповідачами, зокрема, ним кримінальних правопорушень, оскільки питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та заподіювача шкоди, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 07.09.2022 у справі 904/3867/21).

Щодо доводів апелянта про те, що склад цивільного (та іншого) правопорушення не доведений взагалі, не подано жодних доказів на підтвердження елементів правопорушення, порушений принцип індивідуальної юридичної відповідальності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду регулює ст. 1166 ЦК України.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України).

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- протиправна поведінка, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.

Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов`язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.

- наявність шкоди, під якою необхідно розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправну поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Разом з цим, зі змісту ч. 2 ст. 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди (аналогічний висновок міститься у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2022 у справі № 922/2860/18). Тому спростування цієї вини (у тому числі, з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить у цій справі стягнути з відповідачів солідарно шкоду, заподіяну ними банку як членами органів управління цього банку (Правління, Спостережної ради та Кредитного комітету), тобто йдеться про підстави та умови застосування відповідальності членів органів юридичної особи перед юридичною особою, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню і ст. 92 ЦК України.

Згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

За ст. 63 Закону України "Про акціонерні товариства" посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі, якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Цими положеннями законодавства закріплено обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов`язки) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 (на яку посилається скаржник) в обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначено, що згідно з вимогами ст. 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень (аналогічні висновки містяться і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 910/20261/16, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 та постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обов`язки виступати від імені юридичної особи, обов`язки щодо представництва у контексті ст. 92 ЦК України охоплюють як дії щодо формування внутрішньої волі, так і дії щодо формування її волевиявлення. У ст. 92 ЦК України йдеться про фідуціарні обов`язки та солідарну відповідальність членів органів управління банку в цілому, а не лише тих членів виконавчого органу, які представляють банк у відносинах з третіми особами. Тому доводи в цій частині відхиляються через необґрунтованість.

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо редакцій норм статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", які мають бути застосовані до спірних правовідносин.

Вищевказані статті за своєю правовою природою містять як норми матеріального, так і норми процесуального права, про що зокрема зазначено у практиці Верховного Суду (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18 та від 28.10.2021 у справі № 910/9851/20).

До норм матеріального права належать норми, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави такої відповідальності та її розмір. Тоді як до процесуальних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.

Порядок дій позивача як ліквідатора Банку, в тому числі вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів Банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування шкоди до пов`язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання до суду є процесуальною, процедурною нормою.

Відповідно, до правовідносин, у яких бере участь Фонд як ліквідатор неплатоспроможного Банку (виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов`язаних з Банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов`язаних з Банком осіб, звернення з позовом до суду) мають застосовуватись редакції ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 Закону "Про банки та банківську діяльність", що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій.

Фонд звернувся до суду з цим позовом у березні 2021 року.

Відповідно стаття 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та стаття 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" у частинах, які визначають порядок здійснення процедурних питань, мають застосовуватись у редакціях, що були чинними станом на серпень 2020 року.

Водночас, норми статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі (ст. 58 Конституції України).

Приписи ст. 58 Конституції України передбачають, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття цими законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абз. 2, 4 п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп/1997).

Відтак, при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин.

У цій справі спірні правовідносини (прийняття рішень Кредитного комітету, Правління та Спостереженої ради Банку) виникли у 2013-2014 роках. Відповідно стаття 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та стаття 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" у частинах, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності, мають застосовуватись у редакціях, що були чинними станом на 2013-2014 роках.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо належності відповідачів, зокрема, скаржника до кола осіб, які передбачені ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд має право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів. А тому доводи скаржника в цій частині як підстава для скасування рішення суду першої інстанції - відхиляються через необґрунтованість.

Частина перша ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначає, що для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є: 1) контролери банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; 3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; 4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; 5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; 6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; 7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини;8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; 9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

За змістом ст. 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції станом прийняття рішень у лютому 2014 року - квітні 2016 року) визначено, що банк зобов`язаний з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема: кредитний комітет; комітет з питань управління активами та пасивами.

У редакції Закону № 1587-VII від 14.07.2014 наведена норма Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачає, що Банк створює комплексну та адекватну систему управління ризиками, що має враховувати специфіку роботи банку, встановлені Національним банком України вимоги щодо управління ризиками. Система управління ризиками має забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку, моніторинг та контроль за всіма видами ризиків на всіх організаційних рівнях та оцінку достатності капіталу банку для покриття всіх видів ризиків.

Банк утворює постійно діючий підрозділ з управління ризиками, що має відповідати за впровадження внутрішніх положень та процедур управління ризиками відповідно до визначених радою банку стратегії та політики управління ризиками.

Підрозділ з управління ризиками має бути підзвітний раді банку та відокремлений від підрозділу внутрішнього аудиту, підрозділів, що здійснюють операції, та підрозділів, що реєструють операції.

Банк зобов`язаний з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема: 1) кредитний комітет; 2) комітет з питань управління активами та пасивами. Банк має право залежно від рівня складності та обсягів операцій утворювати також інші комітети.

Вимоги до діяльності банків встановлює Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 № 368, в редакції, що діяла на дату виникнення спірних відносин, (далі - Інструкція № 368). Метою регулювання діяльності банків в Інструкції № 368 зазначено забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасне виконання ними зобов`язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності.

Відповідно до п. 1.1 розділу V Інструкції № 368 ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов`язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов`язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов`язаннями у зв`язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв`язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов`язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

Розділ VІ Інструкції № 368 встановлює нормативи кредитного ризику. До активних операцій, що пов`язані з кредитним ризиком, належать операції банку, що пов`язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов`язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2 розділу VІ Інструкції № 368 надання кредитів у значних обсягах одному контрагенту або групі контрагентів призводить до концентрації кредитного ризику, тому банки зобов`язані дотримуватися таких вимог: а) під час надання кредитів, гарантій і поручительств, проведення інших кредитних операцій з установами, що вважаються асоційованими чи дочірніми компаніями банку, або належать до акціонерів (учасників) банку, персоналу та керівників банку чи іншого банку, що належить до тієї самої банківської групи або материнської компанії, банки не повинні застосовувати більш сприятливі умови, ніж звичайні; б) загальна сума кредитів, позик, авансів готівкою, гарантій, порук та індосаментів, наданих управлінському персоналу, не повинна бути більшою за 10 відсотків статутного капіталу банку.

Згідно із п. 1.14 Банк зобов`язаний забезпечити наявність процедури запобігання отриманню власної вигоди особами, що беруть участь у підготовці оцінки кредиту або в прийнятті рішення щодо його надання. У разі укладення банком угод з інсайдерами, які передбачають сприятливіші умови, ніж угоди, що укладені з іншими особами (у тому числі, які передбачають нарахування відсотків і комісійних на здійснення банківських операцій, які менші, ніж звичайні), на суму таких угод банк має зменшувати загальний розмір регулятивного капіталу до часу погашення таких угод.

У п. 1.15 розділ VІ Інструкції № 368 зазначено, що з метою зменшення банківських ризиків Національний банк установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку.

Так, кредитна діяльність банків пов`язана з кредитним ризиком або нездатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов`язання згідно з угодою, тому банки зобов`язані оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати погані активи (тобто активи, за якими існує ймовірність отримання збитків), створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ГК України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

Про правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків йдеться в Законі України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно зі ст. 37 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній станом прийняття рішень у лютому 2014 року - 10.01.2015 року) органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку.

Статтею 37 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції Закону № 1587-VII від 14.07.2014) визначено, що органами управління банку є загальні збори учасників, правління банку, рада банку. Виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку. Банк зобов`язаний створити орган, що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу, захист прав вкладників, інших кредиторів та учасників банку. Цей орган відповідно до установчих документів може мати одну з таких назв: "рада банку" або "наглядова рада банку", або "спостережна рада банку" (далі - рада банку).

Статтею 39 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на 2014 рік) до функцій спостережної ради банку належать контроль за діяльністю правління (ради директорів) банку, інші повноваження щодо контролю діяльності банку.

Разом з цим, як підтверджено матеріалами справи, протягом 2013 - 2014 років ОСОБА_2 займала посаду Голови правління ПАТ "Банк "Демарк"; ОСОБА_1 - заступника Голови Правління; ОСОБА_4 - головного бухгалтера (член Правління); ОСОБА_3 - начальника юридичного управління (член Правління); Лобода О.А. - начальника відділу фінансового моніторингу (член Правління). За підписом перелічених осіб, проставлених в протоколах засідання Правління Банку, ухвалені рішення про кредитування неплатоспроможних позичальників (ідентифікованих вище). В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи ОСОБА_4 про невходження її до складу кредитного комітету та відсутність вини в її діях, що призвели до заподіяння шкоди Банку, оскільки вказана особи була головним бухгалтером Банку, а тому в тому числі і на неї було покладено обов`язки органів юридичної особи (посадової особи) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Протоколом № 1 Розширеного засідання Правління ПАТ «Банк «Демарк» від 21.01.2013 затверджений кредитний комітет у складі 7 чоловік, яким членами кредитного комітету призначені: ОСОБА_2 (Голова Правління), ОСОБА_3 (член Правління, начальник юридичного управління), ОСОБА_7 (начальник відділу безпеки), ОСОБА_1 (заступник Голови Правління), ОСОБА_8 (начальник відділу грошового обігу), ОСОБА_6 , (заступник Голови Правління), та в разі прийняття рішень за кредитними проектами суб`єктів господарювання - ОСОБА_9 (начальник управління по роботі з корпоративними клієнтами). За підписом перелічених осіб, проставлених в протоколах засідання кредитного комітету Банку, ухвалені рішення про кредитування неплатоспроможних позичальників (ідентифікованих вище).

Водночас, що заподіяння шкоди в результаті укладення спірних правочинів, суд апеляційної інстанції (аналізуючи кожен договір) зазначає наступне.

Так, 22.02.2013, між ПАТ «Банк Демарк» та ТОВ «Видавтороптресурс», укладений кредитний договір № 180 на суму 38000000 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 27.05.2014. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол № 24 від 22.02.2013) та членами правління Банку (протокол № 6 від 22.02.2013).

Водночас, у забезпечення виконання зобов`язань по даному кредиту укладений договір застави від 22.02.2013 № 180/1 з ТОВ «Видавтороптресурс». Предметом застави виступають майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору № БВ4/163/12 купівлі-продажу цінних паперів від 27.12.2012, укладеному між ТОВ «Видавтороптресурс» та ТОВ «Інтегра Кампені». За цим договором купівлі-продажу № БВ4/163/12 від 27.12.2012 ТОВ «Інтегра Кампені» купує в ТОВ «Видавтороптресурс» простий вексель емітента ТОВ «СТАВР ГРУП» (код 35779742) № бланку серія АА № 2419003, складений 10.12.2012, дата погашення 10.12.2022, номінальною вартістю 50 000 000,00 грн у кількості 1 шт., а розрахунок має бути проведений до 27.06.2014.

У подальшому строк користування кредитом пролонгувався до 27.06.2014, до 29.09.2014, а також перенесений строк сплати відсотків, нарахованих за травень-серпень 2014 року по 29.09.2014 (протоколи засідання кредитного комітету № 65 від 27.05.2014, № 68 від 30.05.2014, № 82 від 27.06.2014 та протоколи засідання правління № 30 від 27.05.2014, № 31 від 30.05.2014, №35 від 27.06.2014). Також сторонами перенесений і строк розрахунків для ТОВ «Інтегра Кампені» по договору № БВ4/163/12 купівлі-продажу цінних паперів від 27.12.2012, до 27.04.2015, хоча в разі здійснення ТОВ «Інтегра Кампені» оплати ТОВ «Видавтороптресурс» мало б змогу виконати свої зобов`язання за кредитним договором перед банком.

Разом з цим, з урахуванням відсутності у ТОВ «Інтегра Кампені» реальної можливості для розрахунків з ТОВ «Видавтороптресурс», застава майнових прав на отримання коштів від такої компанії знецінювалась, а тому не є належним забезпеченням. Отже, фактично кредит ТОВ «Видавтороптресурс» перетворювався не незабезпечений. Кредитні кошти були використані через ряд операцій з цінними паперами для погашення заборгованості ТОВ «Будівельна компанія «Арте» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 893 від 04.04.2012 в сумі 36000000,00 грн по кредиту та в сумі 378000,00 грн по відсоткам, та на часткове погашення заборгованості ТОВ «Технологія інформаційного забезпечення» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 864 від 29.04.2011 в сумі 1622000,00 грн.

14.02.2014, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Компанія «Дніпро-Холдінг», укладений кредитний договір № 187 на суму 38000000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 26.03.2015. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом банку (протокол № 20 від 14.02.2014) та членами правління банку (протокол № 9 від 14.02.2014).

Водночас, у забезпечення виконання зобов`язань по кредиту укладений договір застави від 14.02.2014 № 187/1 з ТОВ «Компанія «Дніпро-Холдінг». Предметом застави виступають майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору № БВ4-1-14 купівлі-продажу цінних паперів від 20.01.2014, укладеному між ТОВ «ФВП Груп» та ТОВ «Компанія «Дніпро-Холдінг». За договором купівлі-продажу цінних паперів ТОВ «ФВП Груп» купує у ТОВ «Компанія «Дніпро-Холдінг» іменні інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ» ПВНЗІФ «Укрнадра» (код 35253505, код ЄДРІСІ 2331717) код ISIN UA4000134951, у кількості 50000 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн за 1 ЦП, а розрахунки проводяться до 26.04.2015.

У подальшому сторонами за кредитним договором перенесений строк сплати відсотків нарахованих за червень-серпень 2014 року на 30.09.2014 (протокол засідання кредитного комітету № 82 від 27.06.2014 та протокол засідання правління № 35 від 27.06.2014).

01.11.2013, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Кондор», укладений кредитний договір № 1487 на суму 38000000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком по 03.09.2014. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом банку (протокол № 142 від 01.11.2013) та членами правління банку (протокол № 48 від 01.11.2013).

У забезпечення виконання зобов`язань по кредиту укладений договір застави від 01.11.2013 № 1487/1 з ТОВ «Кондор», предметом якого є майнові права, зокрема, право вимоги коштів по договору № БВ2/83/13 купівлі-продажу цінних паперів від 11.09.2013. За договором № БВ2/83/13 купівлі-продажу цінних паперів від 11.09.2013 ТОВ «ФВП Груп» купує у ТОВ «Кондор» іменні інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ» ПВНЗІФ «Укрнадра» (код 35253505, код ЄДРІСІ 2331717) код ISIN UA4000134951, у кількості 50000 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн за 1 ЦП, розрахунки проводяться до 11.09.2015.

Фактично кредитні кошти були використані через ряд операцій з цінними паперами для погашення заборгованості ТОВ «Златонафта»» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 2406 від 31.10.2011 в сумі 30000000,00 грн.

11.04.2013, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Торгово-Промисловий Альянс «Континент», укладений кредитний договір № 400 на суму 38000000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком по 24.11.2014. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом банку (протокол № 50 від 11.04.2013) та членами правління банку (протокол № 20 від 11.04.2013).

У забезпечення виконання зобов`язань по кредиту укладений договір застави від 11.04.2013 № 400/1 з ТОВ «Торгово-Промисловий Альянс «Континент», предметом якого є майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору № БВ18/160/12 купівлі-продажу цінних паперів від 24.12.2012. За договором № БВ18/160/12 купівлі-продажу цінних паперів від 24.12.2012 ТОВ «Інтегра Кампені» купило в ТОВ «Торгово-Промисловий Альянс «Континент» простий вексель емітента ТОВ «СТАВР ГРУП» (код 35779742) № бланку серія АА № 2419008 складений 10.12.2012, дата погашення 10.12.2022, номінальна вартість 50000000,00 грн у кількості 1 шт., а розрахунки проводяться до 24.12.2014.

Водночас, напрямки використання кредитних коштів та наявне забезпечення свідчили про високий ризик не виконання зобов`язання за кредитним договором, а кредитування ТОВ «Торгово-Промисловий Альянс «Континент» не відповідало інтересам банку, вкладників та інших кредиторів банку, та призвело до завдання шкоди.

28.03.2013, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Технологія інформаційного забезпечення» укладений кредитний договір № 328 на суму 38000000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 27.06.2014. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом банку (протокол № 43 від 28.03.2013) та членами правління банку (протокол № 16 від 28.03.2013).

У забезпечення виконання зобов`язань по кредиту укладений договір застави від 28.03.2013 № 328/1 з ТОВ «Технологія інформаційного забезпечення», предметом якого є майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору № БВ6/164/12 купівлі-продажу цінних паперів від 28.12.2012. За договором № БВ6/164/12 купівлі-продажу цінних паперів від 28.12.2012 ТОВ «Інтегра Кампені» купує у ТОВ «Технологія інформаційного забезпечення» простий вексель емітента ТОВ «СТАВР ГРУП» (код 35779742) № бланку серія АА № 2419006, складений 10.12.2012, дата погашення 10.12.2022, номінальною вартістю 50000000,00 грн у кількості 1 шт., а розрахунки проводяться до 28.06.2014.

У подальшому строк користування кредитом пролонгований по 19.02.2015, а також перенесений строк сплати відсотків нарахованих за червень-серпень 2014 року по 30.09.2014 (протокол засідання кредитного комітету № 82 від 27.06.2014 та протокол засідання правління № 35 від 27.06.2014). Перенесено і строк розрахунків для ТОВ «Інтегра Кампені» по договору № БВ6/164/12 купівлі-продажу цінних паперів, по 28.02.2015, хоча в разі здійснення ТОВ «Інтегра Кампені» оплати в попередньо погоджені строки, ТОВ «Технологія інформаційного забезпечення» мало б змогу виконати свої зобов`язання за кредитним договором перед банком.

Вказане свідчить, що ТОВ «Інтегра Кампені» не мало реальної можливості для розрахунків з ТОВ «Технологія інформаційного забезпечення», застава майнових прав на отримання коштів від такої компанії знецінювалась, її не можна було розглядати належним забезпеченням, отже, кредит, наданий ТОВ «Технологія інформаційного забезпечення» перетворювався на бланковий.

А тому обґрунтовані є доводи позивача, що фактично кредитні кошти використані позичальником через ряд операцій з цінними паперами, для погашення заборгованості ТОВ «Нерухомість України» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 1310 від 30.06.2011 в сумі 22000000,00 грн по кредиту та 235994,34 грн по відсоткам, та для погашення заборгованості по відсоткам: ТОВ «Банкпроект»,ТОВ «Фінпроект», ТОВ «Музейні технології», ТОВ «Автобастіон», ТОВ «Ікар Трейд», ТОВ «Росток Енергія», ТОВ «Інформаційні системи Джет», ТОВ «Терра Н», ТОВ «Ені Транс», ТОВ «СВ-Імпорт», ТОВ «Сигматрейд», ТОВ «Раско», ТОВ «Кормоторг», ТОВ «Дінвет СТД», ТОВ «БК «Арте», ТОВ «ВП «Альфа Трейд», ТОВ «Видавтороптресурс».

Більше того, численні перенесення строків повернення кредиту та сплати відсотків, використання кредитних коштів, наявне забезпечення свідчили про неспроможність ТОВ «Технологія інформаційного забезпечення» виконувати свої зобов`язання за кредитним договором, його кредитування не відповідало інтересам Банку, вкладників та інших кредиторів банку та призвело до завдання шкоди.

27.03.2013, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Будівельна компанія «Арте», укладений кредитний договір № 323 на суму 38000000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 26.06.2014. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом банку (протокол № 42 від 27.03.2013) та членами правління банку (протокол № 15 від 27.03.2013).

В рахунок забезпечення виконання зобов`язань по кредиту укладений договір застави від 27.03.2013 № 323/1 з ТОВ «Будівельна компанія «Арте», предметом якого є майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору № БВ8/163/12 купівлі-продажу цінних паперів від 27.12.2012, за яким ТОВ «Інтегра Кампені» купило в ТОВ «Будівельна компанія «Арте» простий вексель емітента ТОВ «СТАВР ГРУП» (код 35779742) № бланку серія АА № 2419005, складений 10.12.2012, дата погашення 10.12.2022, номінальною вартістю 50000000,00 грн у кількості 1 шт., а розрахунки проводяться до 27.06.2014.

В подальшому строк користування кредитом пролонгований по 09.01.2015, а також перенесений строк сплати відсотків, нарахованих за червень-серпень 2014 року, по 30.09.2014 (протокол засідання кредитного комітету № 81 від 26.06.2014 та протокол засідання правління № 35 від 27.06.2014). Перенесений був і строк розрахунків для ТОВ «Інтегра Кампені» по договору № БВ8/163/12 купівлі-продажу цінних паперів, по 27.01.2015, хоча в разі здійснення ТОВ «Інтегра Кампені» оплати в попередньо погоджені строки, ТОВ «БК «Арте» мало б змогу виконати свої зобов`язання за кредитним договором перед банком.

Вказане свідчить про те, що ТОВ «Інтегра Кампені» не мало реальної можливості для розрахунків з ТОВ «БК «Арте», застава майнових прав на отримання коштів від такої компанії знецінювалась, її не можна було розглядати належним забезпеченням, отже, кредит наданий ТОВ «БК «Арте» перетворювався на бланковий. Фактично кредитні кошти були використані через ряд операцій з цінними паперами для погашення заборгованості ТОВ «Десперадо» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 1050 від 31.05.2011 в сумі 14410000,00 грн по кредиту та 561389,58 грн по відсоткам; для погашення заборгованості ТОВ «Нерухомість України» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 1310 від 30.06.2011 в сумі 14000000,00 грн по кредиту та 1219394,55 грн по відсоткам; для погашення заборгованості ТОВ «Контендер» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 883 від 28.07.2008 в сумі 2900000,00 грн по кредиту та 123250,00 грн по відсоткам; за кредитним договором № 756 від 02.07.2008 в сумі 3000000,00 грн по кредиту та 127500,00 грн по відсоткам, а також для погашення заборгованості ТОВ «Торгово-промисловий альянс «Континент» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 1844 від 30.08.2008 в сумі 1633500,00грн по кредиту та 24965,87 грн по відсоткам.

12.03.2014, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Лігал Офіс», укладений кредитний договір № 324 на суму 38000000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 20.01.2016. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом банку (протокол № 35 від 12.03.2014) та членами правління банку (протокол № 16 від 12.03.2014).

У забезпечення виконання зобов`язань по кредиту укладений договір застави від 12.03.2014 № 324/1 з ТОВ «Лігал Офіс», за яким предметом застави є майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору № БВ2-9-14 купівлі-продажу цінних паперів від 05.02.2014, за яким ТОВ «ФВП Груп» купує у ТОВ «Лігал Офіс» іменні інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ» ПВНЗІФ «Укрнадра» (код 35253505, код ЄДРІСІ 2331717), код ISIN UA4000134951, у кількості 50000 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн за 1 ЦП, а розрахунки проводяться до 05.02.2016.

Фактично кредитні кошти були використані через ряд операцій з цінними паперами для погашення заборгованості ТОВ «Музейні технології» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 1311 від 30.06.2011 в сумі 35080000,00 грн по кредиту та 2475218,89 грн по відсоткам.

26.12.2013, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Ювелірний дім «Фаворі», укладений кредитний договір № 1757 на суму 37980000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 23.02.2015. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом банку (протокол № 161 від 26.12.2013) та членами правління банку (протокол № 56 від 26.12.2013).

У забезпечення виконання зобов`язань по кредиту укладений договір застави від 26.12.2013 № 1757/1 з ТОВ «ЮД «Фаворі», предметом застави якого є майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору № БВ4-39-12 купівлі-продажу цінних паперів від 16.12.2012, за яким ТОВ «ФВП ГРУП» (код 36273386) купує у ТОВ «ЮД «Фаворі» іменні інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ» ПВНЗІФ «Укрнадра» (код 35253505, код ЄДРІСІ 2331717) код ISIN 4000134951, у кількості 50000 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн за 1 ЦП, а розрахунки проводяться до 24.03.2015. У подальшому був перенесений строк сплати відсотків за червень-серпень 2014 року по 30.09.2014 (протокол засідання кредитного комітету Банку № 82 від 27.06.2014 та протокол засідання правління Банку № 35 від 27.06.2014).

Фактично кредитні кошти були використані через ряд операцій з цінними паперами для погашення заборгованості ТОВ «Інформаційні системи «Джет» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 2041 від 19.12.2012 в сумі 38000000,00 грн.

02.04.2013, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Просперіті АВ», укладений кредитний договір № 342 на суму 37600000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 27.11.2014. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом банку (протокол № 45 від 02.04.2013) та членами правління банку (протокол № 18 від 02.04.2013).

У забезпечення виконання зобов`язань по кредиту укладений договір застави від 02.04.2013 № 342/1 з ТОВ «Просперіті АВ», предметом застави якого є майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору № БВ10/163/12 купівлі-продажу цінних паперів від 27.12.2012, за яким ТОВ «Інтегра Кампені» купляє у ТОВ «Просперіті АВ» простий вексель емітента ТОВ «СТАВР ГРУП» (код 35779742) № бланку серія АА № 2419007, складений 10.12.2012, дата погашення 10.12.2022, номінальною вартістю 50 000 000,00 грн у кількості 1 шт., а розрахунки проводяться до 27.12.2014.

Фактично кредитні кошти використані позичальником через ряд операцій з цінними паперами для погашення заборгованості ТОВ «Музейні технології» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 1311 від 30.06.2011 в сумі 35080000,00 грн по кредиту та 2475218,89 грн по відсоткам.

27.02.2013, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Росток-Енергія», укладений кредитний договір № 201 на суму 36500000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком по 27.11.2014. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом банку (протокол № 27 від 27.02.2013) та членами правління банку (протокол №9 від 27.02.2013).

У забезпечення виконання зобов`язань по кредиту укладений договір застави від 27.02.2013 № 201/1 з ТОВ «Росток-Енергія», предметом застави якого є майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору № БВ2/163/12 купівлі-продажу цінних паперів від 27.12.2012, за яким ТОВ «Інтегра Кампені» купило в ТОВ «Росток-Енергія» простий вексель емітента ТОВ «СТАВР ГРУП» (код 35779742) № бланку серія АА № 2419001, складений 10.12.2012, дата погашення 10.12.2022, номінальною вартістю 50 000 000,00 грн у кількості 1 шт., а розрахунки проводяться до 27.12.2014.

Фактично кредитні кошти використані позичальником через ряд операцій з цінними паперами для погашення заборгованості ТОВ «Торгово-Промисловий Альянс «Континент» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 1844 від 30.08.2011 в сумі 33366500,00 грн по кредиту; для погашення заборгованості ТОВ «ТРК «Українське кабельне телебачення» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 551 від 12.05.2008 по відсоткам в сумі 1525000,00 грн; для погашення заборгованості ТОВ «Брама ЛТД» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 229 від 04.03.2009 по відсоткам в сумі 610000,00 грн та погашення заборгованості ТОВ «Сигматрейд» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 73 від 26.01.2009 по відсоткам в сумі 392000,00грн.

18.06.2013, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Імпульс-Ю», укладений кредитний договір № 768 на суму 38000000,00 грн строком до 19.07.2013 та на суму 20000000,00 грн строком по 20.02.2014, для забезпечення поточної діяльності. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом банку (протокол № 82 від 18.06.2013) та членами правління банку (протокол № 30 від 18.06.2013).

У забезпечення виконання зобов`язань по кредиту укладений договір застави від 18.06.2013 № 768/1 з ТОВ «Імпульс-Ю», предметом застави якого є майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору № БВ12/164/12 купівлі-продажу цінних паперів від 28.12.2012, за яким ТОВ «Українська група консалтингу та розвитку» купує в ТОВ «Імпульс-Ю» простий вексель емітента ТОВ «СТАВР ГРУП» (код 35779742) № бланку серія АА № 2419015, складений 10.12.2012, дата погашення 10.12.2022, номінальною вартістю 50000000,00 грн у кількості 1 шт., а розрахунки проводяться до 28.12.2014. У подальшому пролонгований строк користування кредитом по 27.02.2014, по 28.04.2014, по 27.02.2015 та перенесені строки сплати відсотків за березень 2014 року по 28.04.2014, за квітень-червень 2014 року по 30.06.2014, за травень-серпень 2014 року на 30.09.2014 (протоколи засідань кредитного комітету № 23 від 20.02.2014, № 27 від 27.02.2014, № 44 від 31.03.2014, № 55 від 28.04.2014 та № 82 від 27.06.2014.). Перенесений був також і строк розрахунків для ТОВ «Українська група консалтингу та розвитку» по договору № БВ12/164/12 купівлі-продажу цінних паперів по 28.03.2015, хоча в разі здійснення ТОВ «Українська група консалтингу та розвитку» оплати в попередньо погоджені строки, ТОВ «Імпульс-Ю» мало б змогу виконати свої зобов`язання за кредитним договором перед Банком.

Фактично кредитні кошти використані позичальником через ряд операцій з цінними паперами для погашення заборгованості ТОВ «Авто Бастіон» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 1119 від 26.06.2012 в сумі 38000000,00 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що розмір збитків розрахований шляхом різниці балансової вартості кредиту та суми реалізації прав вимог за кредитами на торгах, проведеними під час процедури ліквідації ПАТ «Банк «Демарк» (договір № 40-072 відступлення (купівлю-продаж) прав вимог від 14.05.2019, укладений результатами відкритих торгів (аукціону), оформлений протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019 04-02-000005-b від 11.04.2019).

В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідачів 3, 4 відсутності доказів наявності збитків, оскільки документально розмір збитку підтверджується довідками за кожним кредитним договором та випискою по рахунку № НОМЕР_1 , сформованими на 29.05.2019. Вказаний розрахунок не було спростованого відповідачами, скаржником контррозрахунку надано не було і на стадії апеляційного перегляду.

Таким чином, загальна балансова вартість прав вимог за кредитними договорами на дату їх продажу становила 891 851 425,01 грн, а сума від продажу цих кредитів на торгах склала 1 372 108,11 грн. Різниця між цими показниками становить 890 479 316,90 грн.

В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника з посилання на судові рішення по стягненню спірної заборгованості (наведено на аркушах 14-16 апеляційної скарги, т. 20), оскільки наявність судових рішень не виконаних в установленому порядку - не є підставою для відмови в стягненні шкоди. Тоді як незгода із розміром заборгованості по кожній вказаній судовій справі - не входить до предмету доведення у даній справі, а відповідні заперечення (щодо розміру) входять до предмету дослідження кожної справи окремо. А тому такі доводи скаржника відхиляються через необґрунтованість.

Також, за звітом про незалежну оцінку вартості прав вимог, що були передані в заставу ПАТ «Банк «Демарк», складеним 14 - 17.02.2021 суб`єктом оціночної діяльності (СОД) ТОВ «Північно-Східна Консалтингова Група» (оцінка цінних паперів проведена на дату їх передачі в заставу), ринкова вартість іменних інвестиційних сертифікатів ПВНЗІФ «Укрнадра», створеного ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ», дорівнювала 0,00 грн. За висновком оцінювача: ризик дефолту позичальників - 100%; ризик дефолту за договорами купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів - 100%; перспективи задоволення прав вимог за рахунок активів покупця відсутні, оскільки в нього майже немає активів.

За вказаним звітом про незалежну оцінку вартості прав вимог, що були передані в заставу ПАТ «Банк «Демарк», складеним 14 - 17.02.2021 суб`єктом оціночної діяльності (СОД) ТОВ «Північно-Східна Консалтингова Група» (оцінка цінних паперів проведена на дату їх передачі в заставу), ринкова вартість простих векселів ТОВ «Ставр Груп» дорівнювала 0,00 грн. За висновком оцінювача: ризик дефолту позичальників - 100%; ризик дефолту за векселями - 100%.

Більше того, про значний кредитний ризик відповідачі були обізнані до проведення спірних операцій кредитування, що підтверджується Звітом НБУ про інспектування ПАТ «Банк «Демарк» за період з 2011 - 2012 років в якому було зазначено, що вплив кредитного ризику на капітал є великим. Активам Банку притаманний високий рівень ризику, такий, що несе загрозу значних збитків. Якість активів має тенденцію до погіршення, в зв`язку зі зростанням обсягу негативно-класифікованих кредитів та нарахованих несплачених доходів. Управління кредитною діяльністю потребує вдосконалення. Факторами, які підвищують кількість кредитного ризику є: тенденція до збільшення рівня негативно-класифікованих активів, постійна пролонгація строків повернення кредитних коштів та нарахованих за ними відсотків, що свідчить про те, що їх повернення потребує значного часу, втрати за активними операціями можуть серйозно вичерпати існуючі резерви або вимагати значних додаткових резервів.

З метою запобігання збільшенню рівня негативно-класифікованих активів протягом періоду інспектування Банк продовжував перенесення строку сплати нарахованих відсотків, перенесення (пролонгацію) строків погашення основного боргу за кредитними операціями.

Також, під час інспектування встановлені факти, що підвищують кредитний ризик, а саме практика надання кредитів позичальникам київського регіону, в балансі яких основну частку займають дебіторська та кредиторська заборгованість, в структурі якої значну питому вагу (майже 100%) займають вимоги / зобов`язання за договорами купівлі-продажу цінних паперів (векселів).

Залишок заборгованості зазначених позичальників за кредитом за станом на 01.10.2012 складав 884,18 млн. грн або 73,15% кредитного портфеля СГД. Заборгованість за нарахованими доходами - 24,65 млн. грн або 35,57% загальної суми нарахованих доходів. Майже всі кредитні угоди були неодноразово пролонговані, а сплата відсотків, як правило, відтерміновувалась (переносилась).

Забезпеченням за кредитними договорами, укладеними з указаними позичальниками, виступали майнові права на отримання коштів за договорами купівлі-продажу цінних паперів. Якість управління ризиком ліквідності така, що потребує вдосконалення. Сукупний ризик ліквідності - високий. Очікуваний напрямок зміни - такий, що зростає. Сукупний ризик може нести загрозу для капіталу та надходжень Банку. Найбільш негативний вплив на ризик ліквідності та висновки щодо його якості має кредитний ризик.

Негативно на ризик ліквідності впливає ризикова кредитна політика, яка привела до залежності ліквідності банку від фінансового стану обмеженого кола позичальників, яким належить 61,73% загальних активів.

Таким чином, результати інспектування вказували на недостатність надходжень банку для формування резервів під активні операції, підтримання капталу на необхідному рівні. Окремі ділянки системи внутрішнього контролю потребують особливої уваги з боку керівництва Банку в частині посилення контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів НБУ та внутрішніх положень Банку, а саме: в супроводженні кредитних операцій та формуванні статистичної звітності.

При цьому, за наслідком інспекційної перевірки Банку регулятором (НБУ) було рекомендовано: посилити контроль за рівнем ризику, який притаманний активам Банку, а також їх якістю (особливо щодо кредитного портфеля та нарахованих доходів); при здійсненні кредитування звертати увагу на виявлені під час перевірки фактори, які підвищують кредитний ризик, та уникати появи нових та аналогічних факторів; посилити контроль за наявністю, станом та ліквідністю забезпечення отриманого від позичальників; здійснювати реальні заходи щодо зменшення концентрацій та покращення якості кредитного портфеля та активів в цілому; заміни застави в вигляді майнових прав на кошти за договорами купівлі-продажу векселів, отриманої за кредитними операціями на більш ліквідну.

Також, як вбачається з матеріалів справи, за Аудиторським звітом ТОВ «АФ «Актив-Аудит», складеним за результатами перевірки річної фінансової звітності ПАТ «Банк «Демарк» за 2013 фінансовий рік, структура забезпечення кредитних операцій потребує вдосконалення, оскільки на звітну дату із загальної заборгованості клієнтів за кредитами 63,7% забезпечені іншими майновими правами (на отримання грошових коштів, товарів за договорами). Нерухомим майном забезпечено 20,5% заборгованості клієнтів (у тому числі 1% - нерухомістю житлового призначення, майновими правами на депозитні кошти, що розміщені в Банку - 6%). Якість моніторингу забезпечення потребує вдосконалення, зокрема в частині обмеження прийняття в забезпечення майнових прав на отримання грошових коштів за договорами купівлі-продажу цінних паперів, посилення контролю за відповідністю забезпечення критеріям, визначеним нормативно-правовими актами НБУ. Якість управління кредитним ризиком потребує вдосконалення, так само як і методика оцінки фінансового стану позичальників Банку, показника ризику та формування резервів за кредитними операціями. Принципи формування резервів за кредитними операціями станом на звітну дату потребують приведення до нормативно-правових актів НБУ та Міжнародних стандартів фінансової звітності в частині правильного визначення теперішньої вартості попередньо оцінених майбутніх грошових потоків за кредитними інструментами.

Водночас, ані в суд першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції відповідачами не спростовано та не доведено належними доказами в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України вчинення будь-яких дій посадовими особами банку з метою покращення фінансових показників банку, або ж проведення додаткових перевірок з метою перевірки економічної обґрунтованості укладення спірних кредитних договорів.

В цій частині суд першої інстанції обґрунтовано не врахував висновок судово-економічної експертизи № СЕ-19/121-23/4152-ЕК від 30.03.2023 у справі № 927/252/21 (на замовлення відповідача 2), оскільки висновки судового експерта ґрунтуються на ряді нормативно-правових актів, зокрема постанови Правління НБУ «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку з бухгалтерського обліку» від 11.09.2017 № 89, положення «Про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями» (затвердженого Правлінням НБУ від 25.01.2012 № 23), положення «Про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями» (затвердженого постановою Правління НБУ від 30.06.2016 № 351), інструкцією з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України (затвердженою постановою Правління НБУ від 27.12.2007 № 481), інструкцією з бухгалтерського обліку операцій із фінансовими інструментами в банках України (затвердженою постановою Правління НБУ від 21.02.2018 № 14), що є обов`язковими для застосування банками України. Натомість, з дати відкликання банківської ліцензії, ПАТ «Банк «Демарк» не підпадає під визначення цього терміну.

Як і правомірно не було враховано зміст рецензій на звіти про незалежну оцінку прав вимог, переданих у заставу ПАТ «Банк «Демарк», складних СОД ТОВ «Агенство нерухомості «Експертус» (додані відповідачем 2 до відзиву), оскільки повноваження рецензента Мухіної Л.О. на проведення оцінки не підтверджені належними доказами. Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ЦМК № 10 від 01.10.2015 та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача ЦМК № 3568-ПК від 13.08.2019 видані на іншу особу - Мухіній Лесі Леонідівні , яка в ході перевірки ФДМ України (ініційованої позивачем) заперечувала факт складання зазначених рецензій.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачі (члени правління та кредитного комітету банку) протягом 2013 - 2014 років, здійснювали економічно невиправдану ризикову діяльність із проведення активних операцій щодо кредитування неплатоспроможних позичальників - юридичних осіб, приймали необґрунтовані рішення про погодження операцій з кредитування без додержання основних принципів кредитування, в тому числі без перевірки кредитоспроможності позичальників та без перевірки наявності ліквідного забезпечення таких кредитів, чим завдана шкода Банку та його вкладникам і кредиторам. Вказане, в свою чергу підтверджує недотримання основних принципів кредитування (визначені статтею 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), у тому числі відсутність перевірки кредитоспроможності позичальників, які відповідно до фінансової звітності не мали можливості повернути запозичені кошти. Відтермінування сплати нарахованих відсотків за користування кредитними коштами до закінчення терміну дії договору спричинило накопичення заборгованості, а кредитування під заставу майнових прав, строк яких не міг наступити до моменту настання строку виконання основного зобов`язання, унеможливило погашення заборгованості за рахунок застави.

Отже, виникнення такого розміру простроченої заборгованості перед ПАТ «Банк «Демарк» стало наслідком невиваженої кредитної політики з боку керівників та зловживання своїми повноваженнями при здійсненні активних операцій, що не були адекватними існуючому кредитному ризику та прямо протирічили інтересам банку, вкладників та інших його кредиторів.

Проведення керівниками банку ризикової діяльності (кредитування) призвело до відсутності у банку коштів для виконання своїх зобов`язань перед вкладниками і кредиторами, порушення нормативів НБУ, віднесення ПАТ «Банк «Демарк» до категорії неплатоспроможних та його ліквідації, відповідно до завдання шкоди банку, вкладникам та іншим його кредиторам. Таким чином, загальний розмір збитків, спричинений діями керівництва в особі членів правління та кредитного комітету Банку складає 890 479 316,90 грн. Тому доводи як скаржника, так і відповідачів 3, 4, викладені в письмових поясненнях, поданих до суду апеляційної інстанції є безпідставні.

Щодо доводів скаржника про застосування строків позовної давності, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами ст. 261 ЦК України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст. 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень ст. 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропущення позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права (аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (яку суд апеляційної інстанції враховує на підставі ч. 3 ст. 236 ГПК України) наведено правову позицію, згідно із якою перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження Фондом останнього з двох зазначених документів: (а) затвердженого Фондом реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, (б) затвердженої Фондом оціночної (ринкової) вартості ліквідаційної маси банку.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що реєстр акцептованих вимог кредиторів банку затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду від 16.04.2015 № 088/15 (зміни були внесені рішенням Фонду від 03.06.2019 № 1411), оціночна (ринкова) вартість ліквідаційної маси банку затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02.06.2015 № 118/15 (зміни внесені рішенням Фонду від 10.05.2018 № 1300), ліквідаційний баланс затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1505 від 13.06.2019. Тоді як з відповідним позовом у даній справі Фонд звернувся - 12.03.2021. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що ключовим питання визначення розміру заподіяної шкоди (з метою визначення початку перебігу строку позовної давності) в даній справі є затвердження ліквідаційного балансу, який відбувся 13.06.2019.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що відхиляє доводи скаржника з посиланням на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 у справі № 910/19434/20. Оскільки в указаній постанові, суд також вираховував початок перебігу позовної давності з моменту затвердження акту формування ліквідаційної маси банку. Таким чином, позиція суду апеляційної інстанції у даній справі не суперечить раніше зазначеній позиції, викладеній у постанові від 15.10.2024 у справі № 910/19434/20. А тому доводи скаржника та відповідачів 3, 4 про пропуск строку позовної давності відхиляються через необґрунтованість. В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що Верховним Судом було сформовано сталу практику, яку на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України було враховано судом апеляційної інстанції.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у даній справі. Інші доводи апелянта фактично направлені на переоцінку правильно встановлених судом першої інстанції обставин справи та не спростовують вказаних висновків. А тому відхиляються судом апеляційної інстанції через необґрунтованість. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених до стягнення позивачем позовних вимог у розумінні ст. ст. 74, 76-79, 80, 86, ч. 4 ст. 236, 269 ГПК України.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Водночас, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 було відстрочено скаржнику сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 у справі № 927/252/21 в сумі 1 191 750,00 грн до закінчення її розгляду в апеляційному порядку - такий судовий збір підлягає стягненню у зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги до Державного бюджету України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 у справі № 927/252/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 у справі № 927/252/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір, у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП код НОМЕР_2 ) в Державний бюджет України 1 191 750 (один мільйон сто дев`яносто одну тисячу сімсот п`ятдесят) грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу відповідного наказу доручити місцевому господарського суду.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.01.2025.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко