Постанова

від 20.01.2025 по справі 910/18789/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2025 р. Справа№ 910/18789/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024, повний текст якого складено та підписано 10.09.2024

у справі № 910/18789/23 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний ремонтний завод засобів зв`язку»

до Київського квартирно-експлуатаційного управління

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_1

про стягнення 61 374,50 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

08.12.2023 року Державне підприємство Міністерства оборони України «Центральний ремонтний завод засобів зв`язку» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Київського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення 61 374,50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не відшкодував позивачу вартість спожитих комунальних послуг з електропостачання, у зв`язку з чим за період з 02.06.2022 по 31.12.2022 у відповідача виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що він не є споживачем комунальних послуг з електропостачання, таким споживачем є інша особа. При цьому, будь-якого договору про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг між позивачем та відповідачем у 2022 році укладено не було.

Третьою особою подано письмові пояснення, в яких даний учасник справи підтвердив факт передання позивачем в користування третій особі приміщень з 02.06.2022, утім зазначав, що бюджетне зобов`язання шляхом укладення договорів про відшкодування вартості комунальних послуг можливе лише щодо операцій в межах бюджетного періоду.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2024позов задоволено повністю. Стягнуто з Київського квартирно-експлуатаційного управління на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний ремонтний завод засобів зв`язку» грошові кошти у розмірі 61 374 грн 50 коп. та судовий збір у розмірі 3028 грн 00 коп.

Рішення мотивоване тим, що представленими до матеріалів справи доказами належним чином підтверджено обсяги спожитої у період з 02.06.2022 по 31.12.2022 електричної енергії у спірних орендованих приміщеннях на суму 61374,50 грн, яка згідно наявних між сторонами договірних відносин оренди підлягає відшкодуванню відповідачем. При цьому, відсутність у вказаному періоді діючого договору на відшкодування витрат балансоутримувача не звільняє відповідача від обов`язку здійснити таке відшкодування.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

А саме апелянт посилається на те, що:

- всупереч досягнутим договірним домовленостям позивач протягом 2022 року не надав відповідачу примірники договорів про відшкодування витрат пов`язаних з утриманням орендованого майна за період з 02.08.2022 по 31.12.2022;

- під час судового розгляду справи позивач не надав жодних доказів, які підтверджували факт надсилання договору відповідачу, внаслідок допущеної бездіяльності зі сторони позивача між сторонами не було укладеного договорів про відшкодування витрат пов`язаних з утриманням орендованого майна за період 2022 року;

- укладення у 2023 році Київським КЕУ договору на відшкодування витрат на утримання орендованого майна, що виникли у 2022 році спричинить порушення вимог ст. 116 Бюджетного кодексу України, внаслідок чого контролюючі органи застосують до відповідача заходи впливу у вигляді призупинення бюджетних асигнувань;

- акт наданих послуг та рахунок на оплату не містить обов`язкових реквізитів, які передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у зв`язку з чим неможливо встановити реальність господарських операцій, внаслідок чого дані первинні документи не підтверджують факт споживання електроенергії на суму 61374,50 грн;

- долучені позивачем в якості доказів договір відшкодування вартості електроенергії №63-2023200 від 04.07.2023, акти наданих послуг до договору відшкодування вартості електроенергії №63 2023200 від 04.07.2023, виписки з рахунку позивача відкритого у АТ «КБ «Приватбанк», акти прийняття-передавання товарної продукції підписані між ДП МОУ «ЦРЗЗЗ» та ТОВ «Київські енергетичні послуги», рахунки - розшифровки, платіжні інструкції, акти наданих послуг з водопостачання та водовідведення, акти про використану електричну енергію військовою частиною НОМЕР_1 , перелік приладів обліку не являються належними доказами, так як вони жодним чином не підтверджують факт споживання електроенергії в об`ємі 6183 кВт на суму 61374,50 грн.

Доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу відхилити, та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване. Зокрема, позивач зазначив таке:

- договір оренди № 277 був укладений між позивачем та відповідачем з питання розміщення ВЧ № НОМЕР_1 лише 12.12.2022 року через небажання відповідача врегульовувати відносини щодо перебування вказаної військової частини на території позивача;

- відповідно до п. 2.1. Наказу №448 відповідач є квартирно-експлуатаційним органом ЗС України, а відтак на нього покладено зобов`язання по забезпеченню військових частин майном та комунальними послугами і енергоносіями, в той час як військові частини є користувачами майном та споживачами послуг. Відповідач вказане не заперечує;

- відсутність бюджетних коштів, не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для несплати ним грошового зобов`язання;

- на підтвердження фактів та розрахунку суми використаної Військова частина НОМЕР_1 електроенергії (електрозабезпечення ) на території Військового містечка № НОМЕР_2 позивачем надано всі необхідні документи;

- наявні в матеріалах справи докази відповідачем не спростовані, а також відповідачем не надано жодного свого розрахунку заборгованості, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Третя особа не скористалась своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надала суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/18789/23 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи № 910/18789/23. Копію ухвали надіслано до Господарського суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи, апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України, у зв`язку з відсутністю доказів надсилання копії апеляційної скарги з її додатками третій особі - Військовій частині НОМЕР_1 . Роз`яснено скаржнику, що протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

25.10.2024 через систему «Електронний суд» (28.10.2024 зареєстровано) до суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази надсилання копії апеляційної скарги з додатками третій особі - Військовій частині НОМЕР_1 в системі «Електронний суд».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/18789/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників процесу про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 25.11.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 25.11.2024.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

12.12.2022 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Центральний ремонтний завод засобів зв`язку» (орендодавець) та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (орендар) укладено Договір №277 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець (балансоутримувач) передає, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у договорі.

Відповідно до умов Договору №277 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 12.12.2022 цільове призначення майна - для розміщення бюджетної установи.

У п. 9.2 Умов Договору №277 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 12.12.2022 сторонами погоджено, що витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг компенсуються орендарем у порядку, передбаченому п. 6.5 договору.

Відповідно до п. 11.1 Умов Договору №277 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 12.12.2022 строк його дії встановлено на період дії воєнного стану та 2 місяці після припинення чи скасування воєнного стану. Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України сторони домовились, що умови даного договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 02.06.2022.

Згідно з п. 2.1 Договору №277 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 12.12.2022 орендар вступає в строкове полатане користування майном на підставі підписаного акту приймання-передачі майна. Оскільки сторони домовились, що до даного договору застосовуються умови ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, а саме, до умов даного договору застосовуються відносини між ними, які виникли до його укладення з 02.06.2022, строкове платне користування майном фактично розпочалось з дня підписання сторонами акту приймання-передачі у тимчасове користування майна.

Як погоджено сторонами у п. 3.1 Договору №277 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 12.12.2022, до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управлінням об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття, тощо, а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених з балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками послуг в порядку, визначеному п. 6.5 цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що фактично спірні нежитлові приміщення з 02.06.2022 перебувають у фактичному користуванні іншої особи.

04.07.2023 між сторонами укладено Договір №63-2023200 відшкодування вартості електроенергії, відповідно до умов якого сторона 1 (Державне підприємство Міністерства оборони України «Центральний ремонтний завод засобів зв`язку») забезпечує сторону 2 (Київське квартирно-експлуатаційне управління) постачанням електроенергії, а сторона 2 зобов`язується своєчасно та у повному обсязі відшкодувати стороні 1 вартість фактично спожитих в процесі оренди приміщень послуг.

Відповідно до п. 1.6 Договору №63-2023200 відшкодування вартості електроенергії від 04.07.2023 обсяг споживання стороною 2 послуг визначається за показниками засобів обліку електроенергії. Відшкодуванню підлягають витрати сторони 1 на оплату спожитих послуг за цінами (тарифами) організації - постачальника на підставі отриманих стороною 1 рахунків від постачальниками в обсязі, спожитих стороною 2.

Згідно з п. 2.2.7 Договору №63-2023200 відшкодування вартості електроенергії від 04.07.2023 до 15 числа місяця, що слідує за звітним, сторона 1 зобов`язується надавати стороні 2 рахунок на відшкодування вартості витрат з електропостачання та акти наданих послуг із зазначенням фактично спожитого обсягу електроенергії відповідно до показників засобів обліку. До вказаних документів сторона 1 зобов`язана долучити копію документів, що свідчать про фактично встановлені ціни (тарифи, вартість) на послуги постачальником таких послуг (копії отриманих стороною 1 від організації-постачальника рахунків, рахунків-фактур, тощо).

У п. 2.3.3. Договору №63-2023200 відшкодування вартості електроенергії від 04.07.2023 визначено, що сторона 2 зобов`язується протягом 10 робочих днів після отримання від сторони 1 актів наданих послуг, рахунків відповідно до показників засобів обліку електроенергії, а також копій документів, що свідчать про фактично встановлені ціни (тарифи, вартість) на послуги постачальником таких послуг (рахунок, рахунок-фактура, тощо) вносити плату в межах бюджетних асигнувань на рахунок сторони 1.

Відповідно до п. 6.5 Договору №63-2023200 відшкодування вартості електроенергії від 04.07.2023 відшкодування вартості послуг за цим договором здійснюється стороною 2 не пізніше 10 робочих днів з моменту отримання стороною 2 документів, визначених у п. 2.2.7 та 6.7 договору.

У п. 6.7 Договору №63-2023200 відшкодування вартості електроенергії від 04.07.2023 визначено, що щомісячно в термін до 15 числа місяця, який слідує за звітним, сторона 1 надає стороні 2 рахунок-фактуру, акт наданих послуг, які є підставою для проведення оплати по даному договору, а також копію документів, що свідчать про фактично встановлені ціни (тарифи, вартість) на послуги постачальником таких послуг (рахунок, рахунок-фактура, тощо). Розмір компенсації електропостачання визначається лише на підставі відповідних актів, складених за даними засобів обліку, або розрахунковим методом. Відповідно до ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України платіжні зобов`язання та платежі до бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення згідно зі ст. 23 Бюджетного кодексу України. Оплата послуг здійснюється стороною 2 виключно за наявності кошторисних призначень за відповідним кодом видатків та у межах надходження бюджетних коштів.

Відповідно до п. 6.8 Договору №63-2023200 відшкодування вартості електроенергії від 04.07.2023 документи, визначені п. 2.2.7 та 6.7 договору, є підставою для здійснення оплати та передаються стороною 1 стороні 2 рекомендованим листом, нарочним та/або під розписку уповноваженій особі, згідно довіреності не пізніше 15 числа місяця, який слідує за звітним. Невиконання стороною 1 обов`язку щодо надання належним чином оформлених документів, зазначених у п. 2.2.7 та п. 6.7 договору звільняє сторону 2 від відповідальності за несвоєчасне здійснення оплати за спожиті послуги.

У п. 9.1 Договору №63-2023200 відшкодування вартості електроенергії від 04.07.2023 сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2023, а в частині взятих не себе зобов`язань - до повного їх виконання сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони дійшли спільної згоди, що умови даного договору застосовуються до відносин, які виникли до його укладення з 01.01.2023. Сторони домовились, що обов`язок сторони 2 щодо здійснення оплати за послуги, надані з 01.01.2023, виникає не раніше підписання цього договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не відшкодував позивачу вартість спожитих комунальних послуг з електропостачання, у зв`язку з чим за період з 02.06.2022 по 31.12.2022 у відповідача виникла заборгованість у розмірі 61374,50 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що він не є споживачем комунальних послуг з електропостачання, таким споживачем є інша особа. При цьому, будь-якого договору про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг між позивачем та відповідачем у 2022 році укладено не було.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при прийнятті судового рішення

За результатами апеляційного перегляду справи колегія дійшла висновку, що усі доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильних висновків суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Укладений між сторонами Договір №277 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 12.12.2022 за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.

Згідно з п. 2.1 Договору №277 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 12.12.2022 орендар вступає в строкове полатане користування майном на підставі підписаного акту приймання-передачі майна. Оскільки сторони домовились, що до даного договору застосовуються умови ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, а саме, до умов даного договору застосовуються відносини між ними, які виникли до його укладення з 02.06.2022, строкове платне користування майном фактично розпочалось з дня підписання сторонами акту приймання-передачі у тимчасове користування майна.

У п. 3.1 Договору №277 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 12.12.2022, до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управлінням об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття, тощо, а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених з балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками послуг в порядку, визначеному п. 6.5 цього договору.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування вартості спожитої електроенергії за період з 02.06.2022 по 31.12.2022.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Статтею 11 ЦК України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд першої інстанції встановив, та з чим погоджується колегія суддів, що між сторонами не було укладено договору про відшкодування вартості спожитої електроенергії, який би регулював правовідносини між сторонами у 2022 році (в тому числі у спірний період з 02.06.2022 по 31.12.2022).

Зокрема, такий договір було укладено 04.07.2023 (Договір №63-2023200 відшкодування вартості електроенергії від 04.07.2023), який регулював правовідносини сторін з 01.01.2023.

Однак, у п. 9.2 Умов Договору №277 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 12.12.2022 сторонами погоджено, що витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг компенсуються орендарем у порядку, передбаченому п. 6.5 договору.

Суд першої інстанції, дослідивши обставини справи та наявні в ній докази, вірно дійшов висновку, що обов`язок з відшкодування витрат за спожиту електроенергію покладено саме на відповідача умовами самого Договору №277 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 12.12.2022. При цьому, як слушно зауважено судом, відсутність у вказаному періоді діючого договору на відшкодування витрат балансоутримувача не звільняє відповідача від обов`язку здійснити таке відшкодування, так як обов`язок Київського квартирно-експлуатаційного управління відшкодувати позивачу вартість спожитої електроенергії був встановлений договором оренди, який був чинним у спірному періоді.

Доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи доказів надання відповідачу протягом 2022 року примірників договорів про відшкодування витрат пов`язаних з утриманням орендованого майна за період з 02.08.2022 по 31.12.2022 не може нівелювати прийнятого з підписанням договору оренди обов`язку відповідача з відшкодування витрат на комунальні послуги (в т.ч. вартості спожитої електроенергії).

Також підлягаю відхилення і ствердження апелянта про неможливість відшкодування витрат на утримання орендованого майна спірного періоду у зв`язку відсутністю фінансування таких видатків на відповідний бюджетний період. Адже відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17.

Одночасно Судом враховано, що відповідно до п. 1.3. Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 року № 448, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.09.2013 за № 1590/24122, (далі - Наказ № 448) до основних завдань квартирно-експлуатаційного забезпечення в тому числі відноситься:

- забезпечення військових частин фондами військового містечка, територією та земельними ділянками, утримання і експлуатація фондів військового містечка, які знаходяться в користуванні військових частин;

- забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями;

- здійснення організації квартирно-експлуатаційного забезпечення в особливий період;

- планування витрат та організація фінансування заходів квартирно-експлуатаційного забезпечення.

Оскільки відповідач є квартирно-експлуатаційним органом Збройних Сил України в розумінні положень п. 2.1. Наказу №448, то на нього, як слушно зазначає позивач, покладено зобов`язання по забезпеченню військових частин майном та комунальними послугами і енергоносіями, а військові частини є користувачами майном та споживачами відповідних послуг.

Колегією встановлено, що на підтвердження наявного боргу позивачем було надано:

- договір оренди № 277 від 12.12.2022 (а.с. 25-37);

- докази оплати позивачем вартості електроенергії, поставленої до орендованих приміщень у спірному періоді (копії платіжних інструкцій) (а.с. 53-54);

- Акт про використану електричну енергію на суму 14634,42 грн (а.с. 55);

- Акт про використану електричну енергію на суму 15178,62 грн (а.с. 56).

Колегія суддів звертає увагу на те, що наведені вище акти про використану електроенергію погоджені та підписані уповноваженим представником третьої особи, містять детальний розрахунок обсягів використаної електроенергії з урахуванням споживання електрообладнанням обсягів електроенергії, кількості днів та годин використання користувачем приміщення.

Також у справі наявний Перелік приладів обліку, в якому зафіксовано початкові показники на момент розміщення особового складу військової частини на фондах Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний ремонтний завод засобів зв`язку». Зокрема, зазначено про використання третьою особою 6 183 кВт. Зазначений перелік містить підписи уповноважених представників позивача та третьої особи, в користування якій передано приміщення.

Наведені в Актах про використану електричну енергію та Переліку відомості про обсяги спожитої електроенергії відповідають відомостям, що містяться в Акті надання послуг № 82 та рахунку на оплату № 103.

Крім того, в матеріалах справи є пояснення третьої особи ВЧ № НОМЕР_1 , в яких військова частина підтверджує факт перебування з 02.06.2022 року на площах позивача та не наводить жодних заперечень щодо розміру заборгованості чи обсягів спожитої електроенергії у спірний період.

У цьому зв`язку посилання апелянта на те, що акт надання послуг № 82 та рахунку на оплату № 103 не є належними доказами в підтвердження факту споживання у спірний період третьою особою електроенергії в сумі 61374,50 грн апеляційною інстанцією відхиляються, позаяк допущені в первинних документах дефекти в оформлені з урахуванням представленої позивачем усієї сукупності доказів не виключають можливості встановлення реальності здійснення господарської операції - отримання третьою особою товарної продукції (активної електроенергії).

Серед іншого, на підтвердження фактів та розрахунку суми використаної Військова частина НОМЕР_1 електроенергії (електрозабезпечення) на території Військового містечка № НОМЕР_2 , позивачем також надано наступні документи:

- Акти приймання-передачі товарної продукції (активної електроенергії) за період січень 2022 року - вересень 2023 року (а.с. 24, 38);

- Акти приймання-передачі наданих послуг (відшкодування витрат на водозабезпечення та відшкодування витрат на електрозабезпечення), підписані між ДП МОУ ЦРЗЗЗ (Виконавець), Замовником (Київське квартино-експлуатаційне управління) та Субспоживачами (фактично орендарями території): а саме Головне управління безпеки військової служби Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Центральний територіальний відділ пожежної безпеки Збройних Сил України, Управління розвитку автоматизації Генерального Штабу Збройних Сил України. (а.с. 116-122).

- акти прийняття-передавання товарної продукції, підписані між ДП МОУ «ЦРЗЗЗ» та ТОВ «Київські енергетичні послуги» (постачальник), рахунки - розшифровки, платіжні інструкції (а.с. 221-274).

Згідно з усталеної позиції Верховного Суду визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

В контексті вищенаведеного, колегія суддів, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів як в цілому, так і кожного окремо, з урахуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», приходить до висновку, що надані позивачем докази в підтвердження обставин отримання третьою особою, як користувачем орендованих приміщень, електроенергії у заявленому розмірі вартості і обсягів споживання видаються більш вірогідним, ніж протилежні ствердження відповідача з посиланням лише на відсутність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач звертався до відповідача із вимогою відшкодувати вартість спожитої у 2022 році електричної енергії (зокрема, лист від 22.08.2023 вих. №242/08). Утім відповідач, зокрема листом за вих. №517/3998 від 08.09.2023, відмовив у задоволенні вказаної вимоги позивача.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 61374,50 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем не надано. Власного контррозрахунку вартості електричної енергії, спожитої третьою особою у спірний період, також не представлено.

Підсумовуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів погоджується з виснуванням суду попередньої інстанції про обґрунтованість пред`явлених вимог позову у цій справі та, відповідно, наявності правових підстав для його задоволення в повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/18789/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова