Постанова

від 20.01.2025 по справі 911/1975/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2025 р. Справа №911/1975/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

на рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2024

у справі №911/1975/24 (суддя Антонова В.М.)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот-1"

про стягнення 8 394,59 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "МА "Бориспіль") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот-1" (далі - ТОВ "Пілот-1") заборгованості у розмірі 8 394,59 грн, з яких: 5 400,00 грн - основний борг, 2 568,36 грн - пеня, 218,75 грн - інфляційні втрати, 207,48 грн - три проценти річних.

В обґрунтування позовних вимог ДП "МА "Бориспіль" посилається на неналежне виконанням відповідачем умов договору про комплекс послуг, що надаються авіапасажирам у Прем`єр VIP залі терміналу "Д" ДП "МА "Бориспіль" (для резидентів) від 27.08.2012 №02.1.1-14/23.15-16, в частині оплати наданих послуг, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 5 400,00 грн. Крім того, за порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 2 568,36 грн пені, 218,75 грн інфляційних втрат та 207,48 грн трьох процентів річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.10.2024 у справі №911/1975/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Пілот-1" на користь ДП "МА "Бориспіль" 5 400,00 грн основного боргу та 1 558,26 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг та факт наявності у останнього заборгованості розмірі 5 400,00 грн по оплаті наданих послуг. Доказів її погашення відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду не надано та вказана заборгованість не спростована, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню. У той же час, місцевим господарським судом встановлено, що строк оплати настав 16.08.2024, а тому позов в частині стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 29.03.2023 до 08.07.2024, не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішеннями місцевого господарського суду, ДП "МА "Бориспіль" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2024 у справі №911/1975/24, в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 2 568,36 грн пені, 207,48 грн трьох процентів річних та 218,75 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а також без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування категорії стандартів доказування, що є порушенням приписів частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Так, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не надав належної оцінки доказу, що підтверджує надсилання рахунку-фактури від 22.02.2022 №899/1013 на електронну адресу відповідача та направлення претензії на адресу місцезнаходження останнього, внаслідок чого, дійшов помилкового висновку про те, що рахунок-фактуру отримано відповідачем разом з позовною заявою 11.08.2024.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що матеріали справи №911/1975/24 не містять жодного належного і допустимого доказу, наданого відповідачем на підтвердження заперечень проти заявлених позовних вимог та у матеріалах справи відсутні докази, надані відповідачем, що спростовують аргументи і докази позивача. У порушення пунктів 2-4 частини 4 статті 238 ГПК України, безпосередньо і сама мотивувальна частина оскаржуваного рішення не містить переліку доказів і мотивів визнання таких доказів більш вірогідними, якими підтверджуються обставини, пов`язані з отриманням відповідачем рахунку-фактури, окрім як з матеріалами, доданими до позову.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 апеляційну скаргу ДП "МА "Бориспіль" у справі №911/1975/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "МА "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2024 у справі №911/1975/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1975/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 24.12.2024.

04.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/1975/24.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач, у порядку статті 263 ГПК України, своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

27.08.2012 між ДП "МА "Бориспіль" (виконавець) та ТОВ "Пілот-1" (замовник) укладено договір про комплекс послуг, що надаються авіапасажирам в Прем`єр VIP залі Терміналу "D" ДП "МА "Бориспіль" (для резидентів) №02.1.1-14/23.15-16, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати комплекс послуг авіапасажирам замовника у Прем`єр VIP залі Терміналу "D" ДП "МА "Бориспіль".

Згідно з пунктом 2.1 договору виконавець зобов`язаний надати авіапасажирам замовника комплекс послуг у Прем`єр VIP залі Терміналу "D" ДП "МА "Бориспіль", відповідно до наданих заявок замовника.

Замовник зобов`язаний сплачувати вартість послуг на умовах, визначених даним договором (пункт 2.3.4 договору).

У подальшому 18.09.2013 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, якою внесено зміни та доповнення до параграфу 3 договору щодо вартості послуг та порядку розрахунків за договором.

Відповідно до пункту 3.1 договору (в редакції додаткової угоди) вартість обслуговування авіапасажирів у Прем`єр VIP залі Терміналу "D" складає:

- за одного пасажира на приліт або виліт - 1 800,00 грн (3.1.1);

- за одного пасажира на приліт або виліт, включаючи доставку пасажира від/до трапу літака автомобілем "Maybach" - 2 400,00 грн (3.1.2);

- за одного трансферного/транзитного пасажира - 2 700,00 грн (3.1.3);

- за одного трансферного/транзитного пасажира, включаючи доставку пасажира від/до трапу літака автомобілем "Maybach" - 3 600,00 грн (3.1.4).

У пункті 3.4 договору (в редакції додаткової угоди) сторони погодили вартість додаткових послуг:

- обслуговування зустрічаючих/проводжаючих осіб у Прем`єр VIP залі Терміналу "D" складає 150,00 грн (3.2.1);

- послуги з надання можливості для проведення зустрічей, переговорів у Прем`єр VIP залі Терміналу "D" складає 1 200,00 грн за 1 годину або її частину (3.2.2).

За умовами пункту 3.5 договору (в редакції додаткової угоди) рахунок-фактуру на сплату наданих послуг виконавець повинен передати замовнику по факсу на наступний після дня обслуговування робочий день (у випадку надання послуг протягом вихідних/святкових днів, виконавець виставляє загальний рахунок за такі обслуговування), а замовник повинен оплатити його на банківський рахунок виконавця протягом п`яти банківських днів з дня його отримання. Датою отримання рахунку-фактури є дата його відправлення по факсу. Підтвердженням цього буде роздрукований звіт про відправку.

На підставі фактичного обсягу послуг, наданих замовнику згідно з заявками, виконавець виписує податкові накладні та акти виконаних робіт за звітний місяць (пункт 3.6 договору, в редакції додаткової угоди).

Пунктом 3.7 договору (в редакції додаткової угоди) встановлено, що оригінали рахунків-фактур, акт та податкові накладні виконавець надсилає замовнику листом до 10-го числа місяця, наступного за звітним. Замовник зобов`язаний підписати акт й повернути протягом 10-ти банківських днів з дати його отримання.

Згідно з пунктом 3.8 договору (в редакції додаткової угоди) акт підписується керівниками сторін або призначеними ними повноважними особами. У разі підписання зазначеного у цьому пункті акта не керівниками, сторони надають одна одній належним чином оформлені повноваження на осіб, які підписують акт. Якщо протягом 10-ти банківських днів акт не буде повернено виконавцю, він вважається підписаним сторонами.

У разі зміни вартості послуг за договором, виконавець зобов`язаний повідомити про це замовника листом, який буде вважатися невід`ємною частиною договору, не пізніше, ніж за 10 днів до введення її в дію. Якщо замовник, не пізніше, ніж за два дні до введення в дію нової вартості послуг, не повідомить письмово виконавця про відмову прийняття до розрахунку нової вартості послуг, вона вважається прийнятою. Якщо замовник не приймає нову вартість послуг, про це він письмово повинен повідомити виконавця не пізніше, ніж за два дні до введення в дію нової вартості. У такому випадку, виконавець має право розірвати договір в односторонньому порядку з дати введення в дію нової вартості послуг. Виконавець направляє замовнику лист про розірвання договору, який буде вважатися невід`ємною частиною договору (пункт 3.15 договору, в редакції додаткової угоди).

Договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2012 включно. Якщо договір підписується сторонами окремо, датою підписання вважається пізніша дата. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за 10 днів до закінчення терміну дії договору, жодна з сторін не заявить письмово про припинення його дії. Лист про припинення дії договору буде вважатися невід`ємною частиною договору (пункти 7.1, 7.2 договору).

12.10.2021 позивач направив відповідачу лист від 08.10.2021 №19-2/2-208 щодо зміни вартості послуг, відповідно до якого з 01.11.2021 вартість обслуговування авіапасажирів у Прем`єр VIP залі Терміналу "D" ДП "МА "Бориспіль" складає:

- за одного авіапасажира на приліт або виліт (з урахуванням послуг бару): - за перші три години або їх частину - 5 400,00 грн; - за кожні три додаткові години або їх частину перебування у Прем`єр VIP залі - 990,00 грн;

- за одного трансферного/транзитного авіапасажира (з урахуванням послуг бару): - за перші шість годин або їх частину - 8 100,00 грн; - за кожні три додаткові години або їх частину перебування у Прем`єр VIP залі - 990,00 грн.

19.02.2022 позивачем отримано заявку відповідача від цієї ж дати на надання послуг 22.02.2022, відповідно до умов договору, що підтверджується роздруківкою листування між сторонами з електронної пошти.

На виконання умов договору позивачем 22.02.2022 надано відповідачу послуги з обслуговування пасажирів та виставлено відповідачу рахунок-фактуру від 22.02.2022 №899/1013 на суму 5 400,00 грн.

Також, позивачем 28.02.2022 складено та підписано акт про виконання робіт (послуг) від 28.02.2022 №1133 на загальну суму 21 600,00 грн, зокрема, щодо наданих 22.02.2022 послуг на суму 5 400,00 грн.

26.04.2024 позивачем направлено на адресу відповідача претензію №35-28/5-42 з вимогою в місячний строк, з дня одержання даної претензії, сплатити заборгованість за отримані у лютому 2022 року за договором послуги у сумі 5 400,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, ДП "МА "Бориспіль" посилалося на те, що ним 22.02.2022 надано відповідачу послуги з обслуговування пасажирів на загальну суму 5 400,00 грн, яку відповідачем не сплачено, у зв`язку з чим просило суд стягнути з останнього наведену суму основного боргу, а також 2 568,36 грн пені, 207,48 грн трьох процентів річних та 218,75 грн інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2024 у справі №911/1975/24 оскаржується позивачем в частині відмови у стягненні пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, а тому враховуючи вимоги частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у матеріалах справи докази у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором про надання послуг.

Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто (частина І статті 902 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, в частині стягнення 5 400,00 грн основного боргу. В цій частині рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржується і, відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України, не переглядається судом апеляційної інстанції.

Так, місцевий господарський суд встановив, що строк оплати настав 16.08.2024, а тому відмовив у задоволені позову в частині стягнення, пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 29.03.2023 до 08.07.2024.

Разом із тим, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що роздруківка електронного листування між сторонами від 21.03.2023 о 17 год 17 хв є належним електронним доказом щодо направлення позивачем на електронну адресу відповідача рахунку-фактури від 22.02.2022 №899/1013.

Крім того, судовою колегією встановлено, що позивачем направлено претензію від 26.04.2024 №35-28/5-72 на суму 5 400,00 грн заборгованості за лютий 2022 року на адресу місцезнаходження відповідача рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення №0830107577656.

Таким чином, дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності судова колегія вважає, що надані позивачем докази, в підтвердження позовних вимог щодо стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат є більш вірогідними, оскільки відповідачем не наведено належних доводів та обґрунтувань, а також не надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що відповідач зобов`язаний був оплатити отриманий ним 21.03.2023 рахунок-фактуру від 22.02.2022 №899/1013 на суму 5 400,00 грн у строк до 28.03.2023 включно.

Розглянувши вимоги позивача, в частині стягнення з відповідача пені, трьох процентів та інфляційних втрат, суд, за наслідками апеляційного розгляду, дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 3.11 договору (в редакції додаткової угоди), у разі несвоєчасної оплати отриманих послуг за договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас вищенаведеним пунктом 3.11 цього договору сторони також домовились, що пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за договором. Положення ГК України щодо припинення нарахування пені по закінченню шестимісячного строку з моменту порушення зобов`язання до даного договору не застосовуються.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми Закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Оскільки заявлені ДП "МА "Бориспіль" до стягнення розміри пені та компенсаційних виплат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 568,36 грн пені, 218,75 грн інфляційних втрат та 207,48 грн трьох процентів річних підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ДП "МА "Бориспіль" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2024 у справі №911/1975/24 підлягає скасуванню, в частині відмови у стягненні з відповідача 2 568,36 грн пені, 218,75 грн інфляційних втрат та 207,48 грн трьох процентів річних, з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на ТОВ "Пілот-1", відповідно до приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2024 у справі №911/1975/24 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2024 у справі №911/1975/24 скасувати в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот-1" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 2 568,36 грн пені, 218,75 грн інфляційних втрат та 207,48 грн трьох процентів річних та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот-1" (01025, місто. Київ, вулиця Десятинна, будинок 3А, офіс 207; ідентифікаційний код 31770594) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069) 2 568 (дві тисячі п`ятсот шістдесят вісім) грн 36 коп пені, 218 (двісті вісімнадцять) грн 75 коп інфляційних втрат, 207 (двісті сім) грн 48 коп трьох процентів річних та 864 (вісімсот шістдесят чотири) грн 14 коп судового збору.

4. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2024 у справі №911/1975/24 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот-1" (01025, місто. Київ, вулиця Десятинна, будинок 3А, офіс 207; ідентифікаційний код 31770594) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069) 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.

7. Матеріали справи №911/1975/24 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран