Постанова
від 14.01.2025 по справі 910/9201/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"14" січня 2025 р. Справа№ 910/9201/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 14.01.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» та Державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 (повний текст рішення підписано 10.07.2024)

у справі №910/9201/23 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Державного підприємства «Гарантований покупець»

до Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго»

про стягнення 1 340 671 010,10 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Гарантований покупець» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 865 836 592,20 грн пені, 68 258 931,94 грн 3% річних, 406 575 485,96 грн інфляційних втрат та 939 400,00 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №2262/01/21 від 10.09.2021 про надання послуг із збереження доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (далі за текстом - Договір про надання послуг), зі змінами та доповненнями, внесеними Додатковими угодами від 22.09.2021 №1/2325/01/21, від 09.11.2021 №2/2418/01/21, від 28.04.2022 №821/02/22, від 31.10.2022 №2252/02/22, від 28.03.2023 №655/04/23, від 27.04.2023 №864/04/23, щодо своєчасної оплати послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за період з лютого 2022 по квітень 2023 у зв`язку із чим позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 865 836 592,20 грн за період з лютого 2022 по квітень 2023 на підставі пункту 18 Договору про надання послуг, 68 258 931,94 грн 3% річних, 406 575 485,96 грн інфляційних втрат за період з лютого 2022 по квітень 2023 згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).

Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.06.2023 справу №910/9201/23 передав за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Господарський суд Київської області рішенням від 08.07.2024 у справі №910/9201/23, з урахуванням ухвали від 10.07.2024 про виправлення описки, позов задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача 16 578 143,73 грн процентів річних, 54 050 907,81 грн інфляційних втрат; 49 506,38 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції відмовив.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних є неправильним, оскільки наказом Міністерства енергетики України від 21.03.2022 №132 «Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальникам універсальних послуг» змінено порядок виконання грошового зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Позивач Акти приймання-передачі послуг підписав кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом з порушенням умов Договору про надання послуг, а тому має місце прострочення кредитора у розумінні частини 4 статті 612 та частини 1 статті 613 ЦК України, що дає підстави стверджувати про відсутність прострочення грошового зобов`язання відповідачем.

Разом з цим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 865 836 592,20 грн пені, погодившись із твердженнями відповідача про безпідставність такого нарахування в силу положень постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі за текстом - НКРЕКП) від 25.02.2022 №322, у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413, якою встановлено заборону нарахування штрафних санкцій на період дії в Україні воєнного стану за договорами, що укладені учасниками ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Не погодившись із ухваленим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №910/9201/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 865 836 592,20 грн пені, 352 524 578,15 грн інфляційних втрат, 51 680 788,21 грн 3 % річних та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на безпідставну відмову суду першої інстанції у стягненні з відповідача на користь позивача пені, 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки судом першої інстанції неправильно визначено момент настання прострочення оплати послуг відповідачем. Крім того, суд першої інстанції дійшов неправильного вискову про зміну порядку розрахунків за Договором про надання послуг, оскільки Наказами Міністерства енергетики України №106 від 05.03.2022 «Про забезпечення електричної енергії необхідних для задоволення потреб побутових споживачів» та №132 від 21.03.2022 «Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальникам універсальних послуг» строки оплати за Договором про надання послуг не змінювалися, додаткові угоди щодо зміни строків виконання грошових зобов`язань між сторонами не укладались, натомість суд першої інстанції дійшов висновку про зміну строку виконання грошових зобов`язань за Договором на підставі Додаткової угоди №528/02/22 від 25.03.2022 до Договору №454/03/22 купівлі-продажу електричної енергії з метою забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів від 08.03.2022 (далі за текстом - Договір купівлі-продажу), який є відмінним від Договору про надання послуг і не входить до предмету доказування у даній справі.

Також позивач не погоджується із висновком суду першої інстанції про прострочення зобов`язання кредитором, оскільки позивачем не було вчасно направлено відповідачу акти приймання-передачі послуг у період з лютого 2022 по квітень 2023, тоді як умовами Договору про надання послуг сторони погодили електронний та паперовий документообіг. У матеріалах даної справи містяться акти приймання-передачі послуг у паперовому вигляді за період з лютого 2022 по березень 2023, датовані останнім днем розрахункових місяців, акт приймання-передачі послуг за квітень 2023 підписано сторонами в електронному вигляді та направлено позивачем відповідачу 12.05.2023.

Щодо відмови у стягненні пені, то, як зазначає позивач, суд першої інстанції, застосувавши положення підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №322, у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413, допустив порушення статей 14, 549, 611, 617 ЦК України та статей 230, 231 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), як правових актів, що мають вищу юридичну силу (схожий за змістом правовий висновок щодо застосування положень частини 7 статті 11 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №755/12638/15, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі №917/1173/22 та у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 30.03.2021 у справі №922/2712/19, від 17.01.2023 у справі №902/51/21, від 27.06.2023 у справі №906/1072/21, від 05.12.2023 у справі №911/2768/20).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» у справі №910/9201/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_1. - головуючий суддя; судді - Кравчук Г.А., Шаптала Є.Ю.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.08.2024 відклав вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №910/9201/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду та витребував з Господарського суду Київської області матеріали справи №910/9201/23.

Також, не погодившись із ухваленим судом першої інстанції рішенням у даній справі, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №910/9201/23 в частині задоволених позовних вимог про стягнення 54 050 907,81 грн інфляційних втрат, 16 578 143,73 грн 3 % річних, змінити рішення у відповідній частині та розподіленій сумі судових витрат з мотивів викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповноту та неврахування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, що становлять зміст спірних правовідносин, зокрема, щодо зобов`язань за червень 2022, серпень 2022, грудень 2022 (залишок заборгованості за листопад 2022), за березень 2023 (залишок заборгованості за лютий 2023), що призвело до зайвого нарахування належних до стягнення сум.

За підрахунком відповідача судом першої інстанції за червень 2022 зайво нараховані 3% річних у розмірі 9 738 296,07 грн та інфляційні втрати на суму 37 237 289,22 грн; за серпень 2022 судом першої інстанції зайво нараховані 3% річних на суму 158 603,56 грн; за грудень 2022 (залишок за листопад 2022) судом зайво нараховані 3% річних на суму 40 664,83 грн; за березень 2023 (залишок за лютий 2023) судом зайво нараховані інфляційні втрати на суму 2 084 727,52 грн.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 30.07.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» у справі №910/9201/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_1. - головуючий суддя; судді - Кравчук Г.А., Шаптала Є.Ю.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.08.2024 відклав вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» на рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №910/9201/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду та витребував з Господарського суду Київської області матеріали справи №910/9201/23.

21.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/9201/23.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням судді Кравчук Г.А. у відпустці та судді Шаптала Є.Ю. на лікарняному.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №910/9201/23 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1., судді Сибіга О.М., Вовк І.В. Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 02.09.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» у справі №910/9201/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1., судді Сибіга О.М., Вовк І.В.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 06.09.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №910/9201/23; справу призначив до розгляду на 09.10.2024 на 13 год 15 хв. Згідно відзиву на апеляційну скаргу позивача відповідач заперечує проти її задоволення, посилаючись на взаємопов`язаність Договорів про надання послуг та купівлі-продажу, оскільки в умовах воєнного стану в Україні Міністерство енергетики України, як центральний орган виконавчої влади щодо забезпечення формування та реалізації державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду (згідно частини 8 статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії»), вдосконалив механізм PSO (Public Service Obligation, ПСО), передбачений постановою КМУ від 05.06.2019 №843 - у вигляді послуги, додавши ще один вид ПСО (у вигляді товар) шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог (взаємозаліку) між сторонами на період дії воєнного стану в України, отже, за умовами Договору купівлі-продажу позивач здійснює оплату, а за Договором про надання послуг платником є відповідач на користь позивача. Отже, при здійсненні розрахунків за Договором про надання послуг має враховуватись положення Наказів Міністерства енергетики України №106 та №132 та положення Договору купівлі-продажу, тим самим змінився порядок здійснення оплати послуг за Договором про надання послуг та оплати за придбану позивачем електричну енергію за Договором купівлі-продажу шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог протягом дії воєнного стану в Україні, включно за наступним місяцем після його завершення.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача, то відповідач погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що мало місце прострочення Гарантованим покупцем зобов`язання з надсилання відповідачу актів приймання-передачі у електронному вигляді з накладенням КЕП уповноваженої особи зі сторони Гарантованого покупця. Акти зарахуванням зустрічних вимог непогашених грошових зобов`язань, що виникли в результаті різниці між зобов`язаннями з оплати та перерахованими грошовими коштами на виконання положень Наказу №132 та Договору купівлі-продажу, з непогашеними грошовими зобов`язаннями, що виникли у відповідний розрахунковий місяць при наданні/отримані послуг за Договором про надання послуг, у більшості випадків складались відповідачем та погоджувались із позивачем шляхом обміну електронним листами між уповноваженими особами сторін. Після попереднього погодження позивач підписував КЕП акти зарахування та направляв на електронні адреси уповноважених осіб відповідача для подальшого їх підписання шляхом накладення КЕП, одразу після підписання відповідач електронною поштою направляв акти зарахування на адреси уповноважених осіб позивача.

Щодо відмови судом позивачу у стягненні з відповідача пені, то відповідач вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає положенню постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 та правовим висновкам, викладеним об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22.

Стосовно висновків суду першої інстанції по заявлених позивачем 3% річних та інфляційним втратам, то відповідач в цій частині виклав свої доводи у своїй апеляційній скарзі на рішення суду у справі №910/9201/23. При цьому відповідач наполягає на відсутності доказів неналежного виконання ним умов Договору про надання послуг.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 06.09.2024 залишив без руху апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» на рішення Господарського Київської області від 08.07.2024 у справі №910/9201/23.

16.09.2024 відповідач усунув недоліки апеляційної скарги шляхом подання відповідної заяви.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 19.09.2024 суддю Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 звільнено у відставку.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024 справу №910/9201/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді Ходаківська І.П., Демидова А.М. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.10.2024 прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №910/9201/23 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді Ходаківська І.П., Демидова А.М.; призначив розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №910/9201/23 на 19.11.2024 на 13 год. 00 хв.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.10.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» на рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №910/9201/23; об`єднав апеляційні скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» та Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» на рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №910/9201/23 до спільного провадження. Розгляд апеляційної скарги суд призначив на 19.11.2024 о 13 год. 00 хв. 14.11.2024 позивачем сформовано та подано до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» письмові пояснення, зі змісту яких вбачається, що Гарантований покупець не погоджується із розрахунком відповідача 3% річних та інфляційних втрат за червень 2022, серпень 2022, грудень 2022, березень 2023, оскільки розрахунок відповідача не узгоджується з умовами Договору про надання послуг (пункт 11), не відповідаючи вимогам Закону (статті 613 ЦК України), суперечать матеріалам справи (підписаним в паперовому вигляді актам).

19.11.2024 відповідачем сформовано та подано до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» додаткові пояснення у справі, з яких вбачається, що відповідач не погоджується із запереченнями позивача на його доводи апеляційної скарги стосовно неправильного розрахунку судом першої інстанції 3% річних та інфляційних втрат за червень 2022, серпень 2022, грудень 2022, березень 2023. Відповідач наполягає на тому, що за умовам Договору про надання послуг спочатку акт приймання-передачі оформлюється в електронному вигляді з накладенням КЕП, після чого акт приймання-передачі послуг оформляється у паперовій формі та надсилається поштою/передається через уповноваженого представника Постачальника для подальшого підписання зі сторони Замовника, що в подальшому фіксує факт здійснення господарських операцій та встановлення договірних відносин, і є підставою для виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків. Оскільки за відсутності підписаного акта приймання-передачі не має ані підстав, ані фактичних даних (переплата чи недоплата за результатами здійснених Замовником авансових платежів, яка сума переплати/доплати тощо) для здійснення оплати фактичної вартості послуг за розрахунковий період (шостий платіж).

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.11.2024 продовжив строк розгляду справи №910/9201/23 та оголосив перерву у розгляді справи №910/9201/23 до 03.12.2024 на 13 год. 00 хв.

У судовому засіданні 03.12.2024 виникла необхідність оголосити перерву до 14.01.2025 на 12 год. 30 хв.

У судовому засіданні 14.01.2025 представники позивача підтримали доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №910/9201/23 скасувати в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, та відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача.

У судовому засіданні 14.01.2025 представники відповідача підтримали доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №910/9201/23 скасувати в частині задоволених позовних вимог, змінивши рішення у відповідній частині, з мотивів наведених в апеляційній скарзі, та відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційних скарг, відзивів на них, додаткових пояснень, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії», у редакції Постанови від 11.08.2021 №859, встановлено обов`язок постачальникам універсальних послуг, Державному підприємству «Гарантований покупець», Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Приватному акціонерному товариству «Укргідроенерго» до 15.09.2021 укласти договори про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг та гарантованим покупцем, передбачених додатками 2 та 4 до Положення, затвердженого цією постановою (пункт 1-1). 10.09.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено Договір про надання послуг (т.1 а.с. 51-58), за умовами пункту 1 якого постачальник зобов`язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, а замовник зобов`язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та у порядку, визначеному цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електроенергії для забезпечення загальнодоступних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483.

Строк надання послуг з 01.10.2021 по 30.04.2022 (пункт 3 Договору про надання послуг).

Загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 4 Договору про надання послуг).

До 12 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, замовник надсилає на електронні адреси постачальника інформацію щодо прогнозної граничної вартості послуги на розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу (пункт 5 Договору про надання послуг).

Постачальник на підставі отриманої від виробників зведеної інформації розраховує прогнозну вартість послуг для кожного виробника відповідно до додатка 6 до Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. У разі, якщо прогнозна вартість послуг постачальників універсальних послуг перевищує сумарну прогнозну граничну вартість послуг виробників, надану ними відповідно до додатку 1 до цього договору, постачальник збільшує прогнозну вартість замовника пропорційно долі його прогнозної граничної вартості у сумарній прогнозній граничній вартості виробників на розрахунковий місяць (пункт 6 Договору про надання послуг).

До 18 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію щодо прогнозної вартості послуги та її розподілу за сумами платежів за формою, наведеною у додатку 2 до цього договору, у загальному порядку оплати або за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, в разі здійснення замовником авансування постачальника, в електронному вигляді з накладанням кваліфікованого електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу (пункт 7 Договору про надання послуг).

До 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовник надсилає на електронні адреси постачальника інформацію щодо фактичної граничної вартості послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікованого електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу (пункт 8 Договору про надання послуг).

Постачальник на підставі отриманої від виробників зведеної інформації розраховує фактичну вартість послуг для кожного виробника відповідно до додатка 6 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (пункт 9 Договору про надання послуг).

Фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується відповідно до Додатку 6 до Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії щомісяця до 11 числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 10 Договору про надання послуг).

Пунктом 11 Договору про надання послуг передбачено, що оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника таким чином:

1) загальний порядок:

перший платіж - за чотири банківські дні до розрахункового місяця, що передує розрахунковому періоду, в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

другий платіж - до 2 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

третій платіж - до 8 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

четвертий платіж - до 14 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

п`ятий платіж - до 20 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

шостий платіж - до 13 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць, відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 4, та сумою перших п`ятьох платежів.

У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий день, такий платіж здійснюється в робочий день, що передує вихідному/святковому дню;

2) у разі здійснення замовником авансування постачальнику - оплата постачальнику вартості послуг згідно із цим договором, які надаються протягом періоду з дати початку надання послуг та до 31 грудня відповідного року, здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника попередньої оплати (авансового платежу).

Кожного місяця, що настає за розрахунковим, постачальник та замовник зменшують попередню оплату (авансовий платіж) на суму, визначену в акті приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць.

Якщо станом на 31 грудня відповідного року сума попередньої оплати (авансового платежу), яка здійснена замовником постачальнику, перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі за грудень, постачальник здійснює повернення замовнику коштів у сумі, яка дорівнює різниці між сплаченою попередньою оплатою та вартістю послуг до 15 (включно) січня наступного року.

Якщо вартість наданих послуг перевищує суму попередньої оплати (авансового платежу), замовник здійснює оплату наданих постачальником послуг згідно з умовами, зазначеними в підпункті 1 пункту 1 цього договору.

У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий день, такий платіж здійснюється в робочий день, що передує вихідному/святковому дню.

Пунктом 12 Договору встановлено, що факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг.

Постачальник надсилає не пізніше 11 числа місяця, що настає за розрахунковим, замовнику із накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи акт приймання-передачі послуг, складений на підставі фактичних даних та розрахунку відповідно до пунктів 8 та 9 цього Договору.

Замовник зобов`язаний підписати акт приймання-передачі послуг кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом двох робочих днів з дня отримання акта.

Постачальник надсилає не пізніше 12 числа місяця, що наступає за розрахунковим, замовнику поштою або передає через уповноваженого представника постачальника два примірники підписаних із своєї сторони акта приймання-передачі послуг. Замовник протягом трьох робочих днів після отримання оригіналів акта підписує їх та повертає один оригінал на адресу постачальника.

Згідно з підпунктом 1 пункту 14 Договору про надання послуг постачальник має право отримувати своєчасно та у повному обсязі оплату вартості послуг.

Відповідно до підпункту 2 пункту 15 Договору замовник зобов`язаний здійснювати в повному обсязі оплату послуг у порядку, визначеному пунктом 11 договору.

У разі порушення замовником зобов`язань щодо строків оплати наданих послуг він сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% розміру платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку), за яким допущено прострочення оплати, за кожний день прострочення (пункт 18 Договору про надання послуг).

У разі порушення постачальником зобов`язань згідно з пунктом 11 цього договору щодо строків повернення замовнику надлишково отриманих коштів він сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% розміру платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ), за яким допущено прострочення (пункт 19 Договору про надання послуг).

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони керуються законодавством, зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії» (пункт 31 Договору про надання послуг).

Сторони здійснюють обмін інформацією в рамках цього договору з використанням електронного документообігу. З метою контролю цілісності і достовірності інформації, яка передається в електронному вигляді, а також підтвердження її авторства сторони забезпечують використання електронного цифрового підпису (пункт 35 про надання послуг).

Договір набирає чинності з 01.01.2021 та діє до 30.04.2022 (пункт 36 Договору про надання послуг).

Додатками до Договору про надання послуг сторони узгодили Форму інформації щодо (прогнозної/фактичної) граничної вартості послуги (Додаток 1 (т.1 а.с. 59-60)), Форму розрахунку етапів оплати прогнозної вартості послуги (Додаток 2 (т.1 а.с. 61)), Форму розрахунку прогнозної вартості послуги за місяць (Додаток 3 (т.1 а.с. 62)), Форму акта приймання-передачі послуг (Додаток 4 (т.1 а.с. 63-64).

22.09.2021 сторони уклали Додаткову угоду №1/2325/01/21 до Договору про надання послуг (т. 1 а.с. 65), відповідно до якої сторони домовились, що оплата постачальнику вартості послуг, які надаються протягом періоду з дати початку надання послуг та до 31.12.2021, здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника попередньої оплати (авансового платежу) в сумі 1 000 000 000,00 грн в строк до 27.09.2021 на підставі виставленого постачальником рахунку. Також сторони домовились викласти у новій редакції Додаток 1 «Форма інформації щодо (прогнозної/фактичної) граничної вартості послуги, що придбавається виробником електричної енергії у розрахунковому періоді» та встановили, що цей Додаток є чинним на жовтень та листопад 2021 року.

09.11.2021 сторони уклали Додаткову угоду №2/2418/01/21 до Договору про надання послуг (т.1 а.с. 68-70), відповідно до якої домовились викласти пункт 10 у наступній редакції: «Фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується відповідно до Додатку 6 до Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії щомісяця до 11 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі чого постачальником складається акт приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 4»;

Абзац другий підпункту 1 пункту 11: «перший платіж - за чотири банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість)»;

Абзац сьомий підпункту 1 пункту 11: «шостий платіж - до 13 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць, відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 4, та сумою перших п`ятьох платежів, здійснених на підставі додатку 2».

Абзац восьмий підпункту 1 пункту 11: «Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозної вартості за розрахунковий місяць (сума перших п`яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник, за письмовим зверненням замовника, враховує переплату як попередню оплату на наступний розрахунковий період по строкам п`ятого платежу наступного за розрахунковим або здійснює повернення замовнику різниці до 17 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом».

Абзац другий підпункту 2 пункту 11: «Кожного місяця, що настає за розрахунковим періодом, постачальник та замовник корегують попередню оплату (авансовий платіж) на суму, визначену як різниця суми п`яти платежів та вартості послуг по акту приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць, шляхом збільшення суми найближчого по строкам сплати платежу місяця, наступного за розрахунковим місяцем, або зменшення суми платежу по строкам сплати п`ятого платежу наступного за розрахунковим місяцем».

Пункт 12: «Факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг.

Постачальник надсилає не пізніше 11-го числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи акт приймання-передачі послуг, складений на підставі фактичних даних та розрахунку відповідно до пунктів 8 та 9 цього Договору.

Постачальник надсилає не пізніше 12-го числа місяця, що наступає за розрахунковим періодом, замовнику поштою або передає через уповноваженого представника постачальника два примірники підписаних із своєї сторони акта приймання-передачі послуг. Замовник протягом трьох робочих днів після отримання оригіналів акта підписує їх та повертає один оригінал на адресу постачальника.

Постачальник надсилає акт звірки взаємних розрахунків, складений на кінець розрахункового періоду, протягом двох робочих днів після отримання від Замовника підписаного примірника оригіналу акта приймання-передачі послуг. Замовник протягом двох робочих днів після отримання акта звірки взаємних розрахунків підписує їх та повертає один примірник оригіналу на адресу постачальника».

28.04.2022 сторони уклали Додаткову угоду №821/02/22 до Договору про надання послуг (т.1 а.с. 71), відповідно до якої змінили у пункті 3 строк надання послуг з 30.04.2022 на 31.10.2022; у пункті 36 змінили строк чинності договору з 30.04.2022 на 31.10.2022.

31.10.2022 сторони уклали Додаткову угоду №2252/02/22 до Договору про надання послуг (т.1 а.с. 72), відповідно до якої змінили у пункті 3 строк надання послуг з 31.10.2022 на 31.03.2023; у пункті 36 змінили строк чинності договору з 31.10.2022 на 31.03.2023.

28.03.2023 сторони уклали Додаткову угоду №655/04/23 до Договору про надання послуг (т.1 а.с. 73), відповідно до якої змінили у пункті 3 строк надання послуг з 31.03.2023 на 30.04.2023; у пункті 36 змінили строк чинності договору з 31.03.2023 на 30.04.2023.

27.04.2023 сторони уклали Додаткову угоду №864/04/23 Договору про надання послуг (т.1 а.с. 74), відповідно до якої змінили у пункті 3 строк надання послуг з 30.04.2023 на 31.05.2023; у пункті 36 змінили строк чинності договору з 30.04.2023 на 31.05.2023. На виконання пункту 7 Договору про надання послуг позивач надав відповідачу листами від 18.01.2022 №41/187, від 17.02.2022 №41/578, від 25.03.2022 №41/1673, від 30.03.2022 №41/1684, від 18.05.2022 №41/2061/2, від 20.06.2022 №41/2449, від 18.07.2022 №41/3175, від 15.08.2022 №41/3542, від 22.09.2022 №41/4016, від 31.10.2022 №41/4371, від 18.11.2022 №41/4546, від 23.12.2022 №41/5202, від 17.01.2023 №41/107, від 20.02.2023 №41/481, від 03.04.2023 №41/962 розрахунки етапів оплати прогнозної вартості послуг за лютий - грудень 2022 та за січень - квітень 2023 (т. 1 а.с. 75, 79, 80, 83, 84, 92, 93, 96, 100, 104, 107, 109, 112, 114, 117, 119, 122, 124, 127, 129, 132, 134, 137, 139, 142, 144, 147, 149, 152, 154, 157).

Як зазначає позивач у позові, послуги за Договором про надання послуг надані ним відповідачу належним чином, що підтверджується підписаними у паперовому вигляді актами приймання-передачі послуг за лютий - грудень 2022, січень - березень 2023 та квітень 2023 (в електронному вигляді з накладанням КЕП відповідачем 12.05.2023) (т.1 а.с. 78, 88, 99, 103, 108, 113, 118, 123, 128, 133, 138, 143, 148, 153, 158, 160).

Наказом Міністерства енергетики України від 05.03.2022 №106 «Про забезпечення електричної енергії необхідної для задоволення потреб побутових споживачів» встановило, що учасники ринку електричної енергії, на яких покладено спеціальні обов`язки Положенням №483, зобов`язані забезпечити виконання вимог цього наказу та інші вимоги Положення №483 у частині, що не суперечать цьому наказу. Наказом №106 зобов`язано ПрАТ «Укргідроенерго» забезпечити продаж електричної енергії ДП «Гарантований покупець» за двостороннім договором без проведення електронних аукціонів.

Зобов`язано ДП «Гарантований покупець» здійснити купівлю електроенергії у ПрАТ «Укргідроенерго»; здійснити оплату обсягів електроенергії, купованих у ПрАТ «Укргідроенерго» відповідно до цього наказу до 11 числа місяця, наступного за розрахунковим, у сумі, що надійшла від постачальників універсальних послуг в оплату електроенергії (пункт 1.3.4); здійснити оплату шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог непогашених грошових зобов`язань, що виникли в результаті різниці між зобов`язаннями з оплати згідно із пунктами 1.1.2-1.1.4 цього наказу, перерахованими грошовими коштами відповідно до пункту 1.3.4 наказу з непогашеними грошовими зобов`язаннями ПрАТ «Укргідроенерго», що виникли у відповідному розрахунковому періоді при отриманні послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (пункт 1.3.5).

08.03.2022 між відповідачем (Продавець) та позивачем (Гарантований покупець) укладено Договір купівлі-продажу, за яким Продавець зобов`язаний продати електричну енергію Гарантованому покупцю, а Гарантований покупець зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах та за ціною, що визначаються відповідно до Наказу №106 (далі за текстом - Наказ) (пункт 2.1 Договору №454/03/22) (т. 2 а.с. 47-50).

Гарантований покупець здійснює оплату обсягів електричної енергії, купованих у продавця (пункт 4.3 Договору купівлі-продажу).

Гарантований покупець до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснює оплату шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог непогашених грошових зобов`язань, що виникли в результаті різниці між зобов`язаннями, що виникли з пунктів 1.1.2 - 1.1.4 Наказу та грошовими коштами, перерахованими на виконання пункту 1.3.4 Наказу, з непогашеними грошовими зобов`язаннями продавця, що виникли у відповідний розрахунковий період при отриманні послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (пункт 4.5 Договору купівлі-продажу).

У разі здійснення оплати за цим договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог датою отримання оплати вважається дата оформлення акту зарахування зустрічних однорідних вимог (пункт 4.7 Договору купівлі-продажу).

Продавець не пізніше 2-го робочого дня місяця, наступного за місяцем постачання, направляє Гарантованому покупцю в електронному вигляді Акт купівлі-продажу електричної енергії з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи) (пункт 4.9 Договору купівлі-продажу).

Гарантований покупець в триденний термін після отримання Акту купівлі-продажу підписує його шляхом накладення КЕП керівника (уповноваженої особи) та направляє продавцю (пункт 4.10 Договору купівлі-продажу).

На вимогу будь-якої із сторін сторони зобов`язані оформити Акт купівлі-продажу у письмовій формі (пункт 4.11 Договору купівлі-продажу).

У випадку оплати покупцем за електричну енергію з порушенням строку оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від розміру платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку) за кожний день прострочення (пункт 6.2 Договору купівлі-продажу).

Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє на строк дії воєнного стану, а у частині виконання фінансових зобов`язань договір діє до їх повного виконання (пункт 10.1 Договору купівлі-продажу).

Листування за цим договором здійснюється за допомогою поштового та/або електронного зв`язку за вказаними реквізитами (пункт 10.3 Договору купівлі-продажу).

Сторони визнають, що документи, передбачені умовами цього Договору, які відправляються засобами електронного зв`язку, з накладенням електронного цифрового підпису та печатки (КЕП), мають юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути представлені у судових інстанціях в якості належних доказів, якщо вони були відправлені уповноваженими особами сторін за адресами/з адрес, зазначеними у реквізитах до Договору (пункт 10.9 Договору купівлі-продажу).

21.03.2022 Міністерство енергетики України видало Наказ №132 «Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг», відповідно до якого встановило, що учасники ринку електричної енергії, на яких покладено спеціальні обов`язки Положенням №483, зобов`язані забезпечити виконання вимог цього наказу та інші вимоги Положення №483 у частині, що не суперечать цьому наказу; визнало таким, що втратив чинність, наказ від 05.03.2022 року №106.

Наказом №132 зобов`язано ПрАТ «Укргідроенерго» забезпечити продаж електричної енергії ДП «Гарантований покупець» за двостороннім договором без проведення електронних аукціонів; усі кошти, отримані від виконання цього наказу від ДП «Гарантований покупець» спрямувати ДП «Гарантований покупець» в оплату вартості послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за лютий-березень 2022 року до повної їх оплати;

зобов`язано ДП «Гарантований покупець» здійснити купівлю електроенергії у ПрАТ «Укргідроенерго» в обсягах та на умовах, визначених у цьому наказі; здійснити продаж обсягів електроенергії постачальникам універсальних послуг; здійснити оплату обсягів електроенергії, купованих у ПрАТ «Укргідроенерго» відповідно до цього наказу до 11 числа місяця, наступного за розрахунковим, у сумі, що надійшла від постачальників універсальних послуг в оплату електроенергії відповідно до підпунктів 2 та 3 пункту 5 цього наказу; отримані від ПрАТ «Укргідроенерго» кошти спрямувати в оплату вартості послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за лютий - квітень 2022 року;

зобов`язано ДП «Гарантований покупець» та ПрАТ «Укргідроенерго» здійснити до 14 числа місяця, наступного за розрахунковим, зарахування зустрічних вимог непогашених грошових зобов`язань, що виникли в результаті різниці між зобов`язаннями з оплати та перерахованими грошовими коштами на виконання положень цього наказу, з непогашеними грошовими зобов`язаннями, що виникли у відповідний розрахунковий місяць при наданні/отриманні послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (пункт 8);

починаючи з лютого 2022 року, сума зобов`язань, що залишилась після проведених розрахунків відповідно до пункту 8 цього наказу станом на 1 число розрахункового місяця, підлягає оплаті шляхом зарахування зустрічних вимог непогашених грошових зобов`язань в розрахунковому місяці (пункт 9);

встановлено, що пункти 8 та 9 цього наказу діють протягом тривалості дії воєнного стану та включаючи наступний місяць після його завершення (пункт 10).

На виконання Наказу №132 сторони уклади Додаткову угоду №528/02/22 від 25.03.2022 до Договору купівлі-продажу (т. 2 а.с. 54), за умовами якої Гарантований покупець здійснює оплату обсягів електричної енергії, купованих у продавця відповідно до Наказу, до 11 числа місяця, наступного за розрахунковим, у сумі, що надійшла від постачальників універсальних послуг в оплату електричної енергії, купленої у продавця у розрахунковому місяці (пункт 4.4 Додаткової угоди №528/02/22 від 25.03.2022).

Гарантований покупець до 14 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснює оплату шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог непогашених грошових зобов`язань, що виникли в результаті різниці між зобов`язаннями, що виникли з підпунктів 3 та 4 пункту 2 Наказу та грошовими коштами, перерахованими на виконання підпункту 5 пункту 6 Наказу, з непогашеними грошовими зобов`язаннями продавця, що виникли у відповідний розрахунковий період при отриманні послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (пункт 4.5 Додаткової угоди №528/02/22 від 25.03.2022).

Оплата за договором вважається належним чином здійсненою за умови оплати Гарантованим покупцем за електричну енергію на банківський рахунок продавця. Датою отримання оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця. У разі здійснення оплати за цим договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог датою отримання оплати вважається дата оформлення акту зарахування зустрічних однорідних вимог (пункт 4.7 Додаткової угоди №528/02/22 від 25.03.2022).

Продавець зобов`язаний усі кошти отримані від Гарантованого покупця на виконання наказу, спрямовувати Гарантованому покупцю в оплату вартості послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за лютий-березень 2022 року до повної оплати (пункт 4.14 Додаткової угоди №528/02/22 від 25.03.2022).

Відповідач на виконання умов Договору про надання послуг здійснив наступні платежі: за платіжними інструкціями №365 від 25.01.2022 на суму 247 514 387,86 грн (т.2 а.с. 57), №495 від 02.02.2022 на суму 247 514 387,86 грн (т.2 а.с. 57 зворотній бік), №545 від 08.02.2022 на суму 247 514 387,86 грн (т. 2 а.с. 58), №601 від 14.02.2022 на суму 247 514 387,86 грн (т. 2 а.с. 58 зворотній бік), №689 від 18.02.2022 на суму 247 514 387,82 грн (т. 2 а.с. 59), №720 від 22.02.2022 на суму 193 967 164,56 грн (т. 2 а.с. 59 зворотній бік), №781 від 25.02.2022 на суму 193 967 164,56 грн (т.2 а.с. 60), №816 від 04.03.2022 на суму 30 000 000,00 грн (т. 2 а.с. 60 зворотній бік), №1752 від 12.09.2022 на суму 10 985 732,92 грн (т.2 а.с. 61), №1891 від 04.10.2022 на суму 6 309 434,23 грн (т.2 а.с. 61 зворотній бік), №2240 від 30.11.2022 на суму 182 763 862,40 грн (т. 2 а.с. 62).

На виконання Наказу №132 сторонами складено та підписано акти зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.04.2022, від 20.07.2022, від 16.08.2022, від 30.09.2022, від 14.10.2022, від 16.11.2022, від 30.12.2022, від 17.01.2023, від 14.02.2023, від 14.03.2023, від 13.04.2023, від 15.05.2023 (останній підписано з накладенням КЕП) (т.1 а.с. 167-192).

Спір у даній справі виник через порушення відповідачем умов Договору про надання послуг в частині своєчасної оплати, внаслідок чого позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 865 836 592,20 грн за період з лютого 2022 по квітень 2023 на підставі пункту 17 Договору, 68 258 931,94 грн 3% річних, 406 575 485,96 грн інфляційних втрат за період з лютого 2022 по квітень 2023 згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

У статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі за текстом - Закон) містяться визначення наступних термінів: виробник електричної енергії - суб`єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії (пункт 10); гарантований покупець електричної енергії (далі - гарантований покупець) - суб`єкт господарювання, що відповідно до цього Закону зобов`язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, об`єкти електроенергетики або черги будівництва (пускові комплекси) яких включені до балансуючої групи гарантованого покупця, та придбавати послугу із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії (послуга за механізмом ринкової премії) у виробників, які уклали з ним договір про надання послуги із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії (договір про надання послуги за механізмом ринкової премії), а також виконувати інші функції, визначені законодавством (пункт 16); балансуюча група гарантованого покупця - балансуюча група, в якій стороною, відповідальною за баланс, є гарантований покупець, у межах якої гарантований покупець несе відповідальність за баланс електричної енергії, за включені до такої групи об`єкти електроенергетики або черги їх будівництва (пусковий комплекс) суб`єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (пункт 6); двосторонній договір - договір купівлі-продажу електричної енергії, укладений між двома учасниками ринку поза організованими сегментами ринку, крім договору постачання електричної енергії споживачу (пункт 17); Регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (пункт 72); ринок електричної енергії - система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам (пункт 74); учасник ринку електричної енергії - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор малої системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії в порядку, передбаченому цим Законом (пункт 96).

Пунктами 1, 9, 19 статті 4 Закону визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів: договір про надання допоміжних послуг, договір про участь у балансуючій групі гарантованого покупця, та інші договори, передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону формування та реалізацію державної політики в електроенергетиці здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, та інші органи державної влади відповідно до законодавства.

Згідно із частиною 3 вказаної статті, до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері електроенергетики належить прийняття рішення про покладення спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів та умов (порядку) виконання таких спеціальних обов`язків (пункт 4).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Згідно із пунктом 4 частини 4 статті 6 Закону Регулятор має право приймати рішення, що є обов`язковими до виконання учасниками ринку (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку).

Відповідно до частин 1-7 статті 62 Закону з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

До спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема: 1) забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; 2) виконання функцій постачальника універсальних послуг; 3) виконання функцій постачальника «останньої надії»; 4) надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; 5) підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії.

Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування «зеленого» тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Спеціальні обов`язки з підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії покладаються на виробників, що здійснюють комбіноване виробництво електричної та теплової енергії на теплоелектроцентралях, рішення щодо яких прийняте Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону, та на оператора системи передачі до 1 липня 2024 року.

Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов`язки з дотриманням норм цієї статті.

З метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії Кабінетом Міністрів України у передбачених цією частиною випадках та на визначений строк на учасників ринку (крім споживачів) можуть покладатися спеціальні обов`язки. Пропозиції щодо обсягів та умов покладення спеціальних обов`язків готуються Регулятором з урахуванням вимог цієї статті та подаються до Кабінету Міністрів України після проведення консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

До загальносуспільних інтересів, які можуть забезпечуватися Кабінетом Міністрів України шляхом покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку, належить: 1) національна безпека, а також безпека постачання електричної енергії; 2) стабільність, належна якість та доступність електричної енергії, у тому числі для вразливих споживачів; 3) захист навколишнього природного середовища, енергоефективність, збільшення частки енергії, виробленої з альтернативних джерел, та зменшення викидів парникових газів; 4) захист здоров`я, життя та власності населення.

Спеціальні обов`язки, які покладаються Кабінетом Міністрів України на учасників ринку, мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та мати тимчасовий характер.

Обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на учасників ринку, мають бути необхідними та пропорційними до мети задоволення правомірного загальносуспільного інтересу та такими, що створюють найменші перешкоди для розвитку ринку електричної енергії.

У рішенні Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов`язків на учасників ринку визначаються: 1) загальносуспільний інтерес, для забезпечення якого на учасників ринку покладаються спеціальні обов`язки; 2) зміст та обсяг спеціальних обов`язків; 3) учасники ринку, на яких покладаються спеціальні обов`язки; 4) обсяг прав учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов`язки, необхідних для виконання таких обов`язків; 5) категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов`язки; 6) територія та строк виконання спеціальних обов`язків; 7) джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається учасникам ринку, на яких покладаються спеціальні обов`язки, з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті.

Вибір учасника або учасників ринку електричної енергії, на яких Кабінетом Міністрів України покладаються спеціальні обов`язки відповідно до частини третьої цієї статті, здійснюється у прозорий і недискримінаційний спосіб на підставі критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України, та не має створювати перешкод для здійснення права споживачів на вільний вибір електропостачальника.

Умови виконання спеціальних обов`язків мають забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на виконання таких обов`язків.

Відповідно до частин 5-9 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (в редакції від 15.02.2022) Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. Регулятор оприлюднює свої рішення не пізніше п`яти робочих днів з дня їх прийняття. Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Підпунктом 15 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Відповідно до пункту 8 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого Постановою КМУ від 17.06.2020 №507 (у відповідній редакції) Міненерго у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Накази Міненерго, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Накази Міненерго, видані в межах повноважень, передбачених законом, обов`язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Отже, Постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 та Накази Міністерства енергетики України від 05.03.2022 №106, від 21.03.2022 №132 є обов`язковими до виконання, як у частині незастосування пені, так і у частині проведення зарахування зустрічних однорідних вимог непогашених грошових зобов`язань, що виникли на підставі договорів, укладених відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії.

Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі №922/1948/22 зазначив, що НКРЕКП (регулятор) прийняв Постанову №332 (у редакції від 26.04.2022) в межах своїх повноважень. Тому має застосовуватись, у тому числі підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від вказаного висновку з урахуванням уточнення такого змісту: підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332 має обов`язковий характер як норма щодо правового регулювання договірних відносин учасників ринку електроенергії щодо відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії; зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії є обов`язковим з урахуванням імперативного характеру підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332.

У відповідності до статті 509 ЦК України та статті 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

За частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача надати послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, який породжує обов`язок відповідача прийняти вказані послуги та оплатити їх в строки визначені договором, які як встановлено судом відповідачем порушені.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов Договору про надання послуг, позивач листами від 18.01.2022 №41/187, від 17.02.2022 №41/578, від 25.03.2022 №41/1673, від 30.03.2022 №41/1684, від 18.05.2022 №41/2061/2, від 20.06.2022 №41/2449, від 18.07.2022 №41/3175, від 15.08.2022 №41/3542, від 22.09.2022 №41/4016, від 31.10.2022 №41/4371, від 18.11.2022 №41/4546, від 23.12.2022 №41/5202, від 17.01.2023 №41/107, від 20.02.2023 №41/481, від 03.04.2023 №41/962 надав відповідачу розрахунки етапів оплати прогнозної вартості послуг за лютий - грудень 2022 та за січень - квітень 2023.

Згідно із пунктом 11 Договору про надання послуг, у редакції Додаткової угоди №2/2418/01/21 від 09.11.2021, оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника таким чином:

1) загальний порядок:

перший платіж - за чотири банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозної вартості за розрахунковий місяць (сума перших п`яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник, за письмовим зверненням замовника, враховує переплату як попередню оплату на наступний розрахунковий період по строкам п`ятого платежу наступного за розрахунковим або здійснює повернення замовнику різниці до 17 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом

Внесення змін до Договору купівлі-продажу шляхом укладення Додаткової угоди №528/02/22 від 25.03.2022, не змінює строки виконання грошових зобов`язань за Договором про надання послуг, що спростовує висновок суду першої інстанції про зміну строків та порядку розрахунків між сторонами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що прогнозна вартість послуг за лютий 2022 склала 1 237 571 939,26 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору про надання послуг оплата мала бути здійснена наступним чином: 1-ий платіж у розмірі 247 514 387,86 грн до 25.01.2022, 2-ий платіж у розмірі 247 514 387,86 грн до 02.02.2022, 3-ій платіж у розмірі 247 514 387,86 грн до 08.02.2022, 4-ий платіж у розмірі 247 514 387,86 грн до 14.02.2022, 5-ий платіж у розмірі 247 514 387,82 грн до 18.02.2022.

Відповідач здійснив оплату з 1-го по 5-ий авансові платежі, що підтверджується платіжними інструкціями №365 від 25.01.2022 на суму 247 514 387,86 грн, №495 від 02.02.2022 на суму 247 514 387,86 грн, №545 від 08.02.2022 на суму 247 514 387,86 грн, №601 від 14.02.2022 на суму 247 514 387,86 грн, №689 від 18.02.2022 на суму 247 514 387,82 грн.

28.02.2022 сторонами підписано у паперовій формі акт приймання-передачі №2/22, за яким вартість фактично наданих послуг у лютому 2022 становить 1 413 785 577,34 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін, зі сторони відповідача директором департаменту з комерції Рохваргом Олександром Давидовичем, що діє на підставі довіреності від 18.02.2022 №5/35, зі сторони позивача заступником директора з економіки Совою Станіславом Станіславовичем, що діє на підставі довіреності від 31.12.2021 №95-Д, без зауважень із зазначенням дати - 28.02.2022, як реквізиту даного документа та дат (28.02.2022) біля підписів уповноважених осіб, які підписали Акт №2/22 від 28.02.2022, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 28.02.2022. Отже, 6-ий платіж становив 176 186 638,08 грн, який мав бути сплачений до 11.03.2022.

14.04.2022 вказана заборгованість погашена шляхом підписання у паперовій формі 14.04.2022 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за лютий 2022, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі про надання послуг.

Прогнозна вартість послуг за березень 2022 складала, з урахуванням коригувань, 862 764 497,80 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору про надання послуг оплата мала бути здійснена наступним чином: 1-ий платіж у розмірі 172 552 899,56 грн до 22.02.2022, 2-ий платіж у розмірі 172 552 899,56 грн до 02.03.2022, 3-ій платіж у розмірі 172 552 899,56 грн до 08.03.2022, 4-ий платіж у розмірі 172 552 899,56 грн до 14.03.2022, 5-ий платіж у розмірі 172 552 899,56 грн до 18.03.2022.

Відповідач частково здійснив оплату з 1-го по 3-ій авансові платежі, що підтверджується платіжними інструкціями №720 від 22.02.2022 на суму 193 967 164,56 грн, №781 від 25.02.2022 на суму 193 967 164,56 грн, №816 від 04.03.2022 на суму 30 000 000,00 грн.

31.03.2022 сторонами підписано у паперовій формі акт приймання-передачі №3/22, за яким вартість фактично наданих послуг у березні 2022 становить 1 711 789 592,95 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін, зі сторони відповідача директором департаменту з комерції Рохваргом Олександром Давидовичем, що діє на підставі довіреності від 18.02.2022 №5/35, зі сторони позивача заступником директора з економіки Совою Станіславом Станіславовичем, що діє на підставі довіреності від 31.12.2021 №95-Д, без зауважень із зазначенням дати - 31.03.2022, як реквізиту даного документа та дат (31.03.2022) біля підписів уповноважених осіб, які підписали Акт №3/22 від 31.03.2022, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 31.03.2022. Отже, 6-ий платіж становить 1 293 855 263,83 грн, який мав бути сплачений до 13.04.2022.

14.04.2022 вказана заборгованість частково погашена шляхом підписання 14.04.2022 у паперовій формі акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Остаточна оплата послуг за березень 2022 року у розмірі 149 032 791,86 грн здійснена 08.06.2022 згідно платіжної інструкції №1225 від 08.06.2022. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за березень 2022, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі про надання послуг.

Прогнозна вартість послуг за квітень 2022, з урахуванням коригувань, склала 890 981 008,72 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору про надання послуг оплата мала бути здійснена наступним чином: 1-ий платіж, з урахуванням коригування, у розмірі 178 196 201,75 грн до 25.03.2022, 2-ий платіж у розмірі 178 196 201,75 грн до 01.04.2022, 3-ій платіж у розмірі 178 196 201,75 грн до 08.04.2022, 4-ий платіж у розмірі 178 196 201,75 грн до 14.04.2022, 5-ий платіж у розмірі 178 196 201,72 грн до 20.04.2022.

Відповідач не здійснив оплату по 1-ому - 5-ому авансовим платежам.

31.04.2022 сторонами підписано у паперовій формі акт приймання-передачі №4/22, за яким вартість фактично наданих послуг у квітні 2022 становить 1 641 128 606,94 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін, зі сторони відповідача директором департаменту з комерції Рохваргом Олександром Давидовичем, що діє на підставі довіреності від 18.02.2022 №5/35, зі сторони позивача заступником директора з економіки Совою Станіславом Станіславовичем, що діє на підставі довіреності від 31.12.2021 №95-Д, без зауважень із зазначенням дати - 30.04.2022, як реквізиту даного документа та дат (30.04.2022) біля підписів уповноважених осіб, які підписали Акт №4/22 від 30.04.2022, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 30.04.2022. Отже, 6-ий платіж становить 1 641 128 606,94 грн, який мав бути сплачений до 13.05.2022.

20.07.2022 вказана заборгованість погашена шляхом підписання у паперовій формі 20.07.2022 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за квітень 2022, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі про надання послуг.

Прогнозна вартість послуг за травень 2022 склала 554 453 683,96 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору про надання послуг оплата мала бути здійснена наступним чином: 1-ий платіж у розмірі 110 890 736,80 грн до 25.04.2022, 2-ий платіж у розмірі 110 890 736,80 грн до 02.05.2022, 3-ій платіж у розмірі 110 890 736,80 грн до 06.05.2022, 4-ий платіж у розмірі 110 890 736,80 грн до 13.05.2022, 5-ий платіж у розмірі 110 890 736,76 грн до 20.05.2022.

Відповідач не здійснив оплату по 1-ому - 5-ому авансовим платежам.

31.05.2022 сторонами підписано у паперовій формі акт приймання-передачі №5/22, за яким вартість фактично наданих послуг у травні 2022 становить 1 121 267 413,97 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін, зі сторони відповідача директором департаменту з комерції Рохваргом Олександром Давидовичем, що діє на підставі довіреності від 18.02.2022 №5/35, зі сторони позивача заступником директора з економіки Совою Станіславом Станіславовичем, що діє на підставі довіреності від 31.12.2021 №95-Д, без зауважень із зазначенням дати - 31.05.2022, як реквізиту даного документа та дат (31.05.2022) біля підписів уповноважених осіб, які підписали Акт №5/22 від 31.05.2022, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 31.05.2022. Отже, 6-ий платіж становить 1 121 267 413,97 грн, який мав бути сплачений до 13.06.2022.

20.07.2022 вказана заборгованість погашена шляхом підписання у паперовій формі 20.07.2022 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за травень 2022, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі про надання послуг.

Прогнозна вартість послуг за червень 2022 склала 553 249 291,37 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору про надання послуг оплата мала бути здійснена наступним чином: 1-ий платіж у розмірі 110 649 858,28 грн до 25.05.2022, 2-ий платіж у розмірі 110 649 858,28 грн до 02.06.2022, 3-ій платіж у розмірі 110 649 858,28 грн до 08.06.2022, 4-ий платіж у розмірі 110 649 858,28 грн до 14.06.2022, 5-ий платіж у розмірі 110 649 858,25 грн до 20.06.2022.

Відповідач не здійснив оплату по 1-ому - 5-ому авансовим платежам.

30.06.2022 сторонами підписано у паперовій формі акт приймання-передачі №6/22, за яким вартість фактично наданих послуг у червні 2022 становить 1 182 187 983,00 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін, зі сторони відповідача директором департаменту з комерції Рохваргом Олександром Давидовичем, що діє на підставі довіреності від 18.02.2022 №5/35, зі сторони позивача заступником директора з економіки Совою Станіславом Станіславовичем, що діє на підставі довіреності від 31.12.2021 №95-Д, без зауважень із зазначенням дати - 30.06.2022, як реквізиту даного документа та дат (30.06.2022) біля підписів уповноважених осіб, які підписали Акт №6/22 від 30.06.2022, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 30.06.2022. Отже, 6-ий платіж становить 1 182 187 983,00 грн, який мав бути сплачений до 13.07.2022.

20.07.2022 вказана заборгованість частково погашена шляхом підписання у паперовій формі 20.07.2022 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Повністю заборгованість за червень 2022 погашена шляхом підписання у паперовій формі 16.08.2022 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за червень 2022, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі про надання послуг.

Прогнозна вартість послуг за липень 2022 склала 521 150 551,09 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору про надання послуг оплата мала бути здійснена наступним чином: 1-ий платіж у розмірі 104 230 110,22 грн до 24.06.2022, 2-ий платіж у розмірі 104 230 110,22 грн до 01.07.2022, 3-ій платіж у розмірі 104 230 110,22 грн до 08.07.2022, 4-ий платіж у розмірі 104 230 110,22 грн до 14.07.2022, 5-ий платіж у розмірі 104 230 110,21 грн до 20.07.2022.

Відповідач не здійснив оплату по 1-ому - 5-ому авансовим платежам.

31.07.2022 сторонами підписано у паперовій формі акт приймання-передачі №7/22, за яким вартість фактично наданих послуг у липні 2022 становить 643 225 577,86 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін, зі сторони відповідача директором департаменту з комерції Рохваргом Олександром Давидовичем, що діє на підставі довіреності від 18.02.2022 №5/35, зі сторони позивача заступником директора з економіки Совою Станіславом Станіславовичем, що діє на підставі довіреності від 31.12.2021 №95-Д, без зауважень із зазначенням дати - 31.07.2022, як реквізиту даного документа та дат (31.07.2022) біля підписів уповноважених осіб, які підписали Акт №7/22 від 31.07.2022, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 31.07.2022. Отже, 6-ий платіж становить 643 225 577,86 грн, який мав бути сплачений до 12.08.2022.

30.09.2022 вказана заборгованість погашена шляхом підписання у паперовій формі 30.09.2022 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за липень 2022, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі про надання послуг.

Прогнозна вартість послуг за серпень 2022 склала 378 522 188,27 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору про надання послуг оплата мала бути здійснена наступним чином: 1-ий платіж у розмірі 75 704 437,66 грн до 25.07.2022, 2-ий платіж у розмірі 75 704 437,66 грн до 02.08.2022, 3-ій платіж у розмірі 75 704 437,66 грн до 08.08.2022, 4-ий платіж у розмірі 75 704 437,66 грн до 12.08.2022, 5-ий платіж у розмірі 75 704 437,63 грн до 19.08.2022.

Відповідач не здійснив оплату по 1-ому - 5-ому авансовим платежам.

31.08.2022 сторонами підписано у паперовій формі акт приймання-передачі №8/22, за яким вартість фактично наданих послуг у серпні 2022 становить 609 549 176,50 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін, зі сторони відповідача директором департаменту з комерції Рохваргом Олександром Давидовичем, що діє на підставі довіреності від 18.02.2022 №5/35, зі сторони позивача заступником директора з економіки Совою Станіславом Станіславовичем, що діє на підставі довіреності від 31.12.2021 №95-Д, без зауважень із зазначенням дати - 31.08.2022, як реквізиту даного документа та дат (31.08.2022) біля підписів уповноважених осіб, які підписали Акт №8/22 від 31.08.2022, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 31.08.2022. Отже, 6-ий платіж становить 609 549 176,50 грн, який мав бути сплачений до 13.09.2022.

30.09.2022 заборгованість за серпень 2022 погашена шляхом підписання у паперовій формі 30.09.2022 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за серпень 2022, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі про надання послуг.

Прогнозна вартість послуг за вересень 2022 склала 554 069 741,87 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору про надання послуг оплата мала бути здійснена наступним чином: 1-ий платіж у розмірі 110 813 948,38 грн до 25.08.2022, 2-ий платіж у розмірі 110 813 948,38 грн до 02.09.2022, 3-ій платіж у розмірі 110 813 948,38 грн до 08.09.2022, 4-ий платіж у розмірі 110 813 948,38 грн до 14.09.2022, 5-ий платіж у розмірі 110 813 948,35 грн до 20.09.2022.

Відповідач здійснив часткову оплату на суму 10 985 732,92 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1752 від 12.09.2022.

30.09.2022 сторонами підписано у паперовій формі акт приймання-передачі №9/22, за яким вартість фактично наданих послуг у вересні 2022 становить 1 228 551 435,35 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін, зі сторони відповідача директором департаменту з комерції Рохваргом Олександром Давидовичем, що діє на підставі довіреності від 18.02.2022 №5/35, зі сторони позивача заступником директора з економіки Совою Станіславом Станіславовичем, що діє на підставі довіреності від 31.12.2021 №95-Д, без зауважень із зазначенням дати - 30.09.2022 як реквізиту даного документа та дат (30.09.2022) біля підписів уповноважених осіб, які підписали Акт №9/22 від 30.09.2022, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 30.09.2022. Отже, 6-ий платіж становить 1 228 551 435,35 грн, який мав бути сплачений до 13.10.2022.

Відповідач здійснив часткову оплату на суму 6 309 434,23 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1891 від 04.10.2022.

14.10.2022 заборгованість за вересень 2022 погашена шляхом підписання у паперовій формі 14.10.2022 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за вересень 2022, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі про надання послуг.

Прогнозна вартість послуг за жовтень 2022 склала 1 113 332 279,76 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору про надання послуг оплата мала бути здійснена наступним чином: 1-ий платіж у розмірі 222 666 455,95 грн до 26.09.2022, 2-ий платіж у розмірі 222 666 455,95 грн до 30.09.2022, 3-ій платіж у розмірі 222 666 455,95 грн до 07.10.2022, 4-ий платіж у розмірі 222 666 455,95 грн до 14.10.2022, 5-ий платіж у розмірі 222 666 455,96 грн до 20.10.2022.

Відповідач не здійснив оплату по 1-ому - 5-ому авансовим платежам.

Відповідач частково сплатив вартість послуг за платіжною інструкцією №2075 від 09.11.2022 на суму 100 000 000,00 грн.

31.10.2022 сторонами підписано у паперовій формі акт приймання-передачі №10/22, за яким вартість фактично наданих послуг у жовтні 2022 становить 1 835 945 984,72 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін, зі сторони відповідача директором департаменту з комерції Рохваргом Олександром Давидовичем, що діє на підставі довіреності від 18.02.2022 №5/35, зі сторони позивача заступником директора з економіки Совою Станіславом Станіславовичем, що діє на підставі довіреності від 31.12.2021 №95-Д, без зауважень із зазначенням дати - 31.10.2022 як реквізиту даного документа та дат (31.10.2022) біля підписів уповноважених осіб, які підписали Акт №10/22 від 31.10.2022, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 31.10.2022. Отже, 6-ий платіж становить 1 735 945 984,72 грн, який мав бути сплачений до 11.11.2022.

16.11.2022 заборгованість за жовтень 2022 частково погашена шляхом підписання у паперовій формі 16.11.2022 акта зарахування зустрічних однорідних вимог.

Остаточну оплату відповідач здійснив 30.11.2022 згідно платіжної інструкції №2240. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за жовтень 2022, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі про надання послуг.

Прогнозна вартість послуг за листопад 2022 склала 1 539 329 327,80 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору про надання послуг оплата мала бути здійснена наступним чином: 1-ий платіж у розмірі 307 865 865,56 грн до 25.10.2022, 2-ий платіж у розмірі 307 865 865,56 грн до 02.11.2022, 3-ій платіж у розмірі 307 865 865,56 грн до 08.11.2022, 4-ий платіж у розмірі 307 865 865,56 грн до 14.11.2022, 5-ий платіж у розмірі 307 865 865,56 грн до 18.11.2022.

Відповідач частково сплатив вартість послуг за платіжними інструкціями №2199 від 25.11.2022 на суму 200 000 000,00 грн, №2241 від 30.11.2022 на суму 117 236 137,60 грн.

31.11.2022 сторонами підписано у паперовій формі акт приймання-передачі №11/22, за яким вартість фактично наданих послуг у листопаді 2022 становить 2 766 415 767,83 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін, зі сторони відповідача директором департаменту з комерції Рохваргом Олександром Давидовичем, що діє на підставі довіреності від 18.02.2022 №5/35, зі сторони позивача заступником директора з економіки Совою Станіславом Станіславовичем, що діє на підставі довіреності від 31.12.2021 №95-Д, без зауважень із зазначенням дати - 30.11.2022 як реквізиту даного документа та дат (30.11.2022) біля підписів уповноважених осіб, які підписали Акт №11/22 від 30.11.2022, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 30.11.2022. Отже, 6-ий платіж становить 2 449 179 630,23 грн, який мав бути сплачений до 13.12.2022.

30.12.2022 заборгованість за листопад 2022 частково погашена шляхом підписання у паперовій формі 30.12.2022 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Остаточну оплату відповідач здійснив 17.01.2023 шляхом підписання у паперовій формі 17.01.2023 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за листопад 2022, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі про надання послуг.

Прогнозна вартість послуг за грудень 2022 склала 2 400 258 555,00 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору про надання послуг оплата мала бути здійснена наступним чином: 1-ий платіж у розмірі 480 051 711,00 грн до 24.11.2022, 2-ий платіж у розмірі 480 051 711,00 грн до 02.13.2022, 3-ій платіж у розмірі 480 051 711,00 грн до 08.12.2022, 4-ий платіж у розмірі 480 051 711,00 грн до 14.12.2022, 5-ий платіж у розмірі 480 051 711,00 грн до 20.12.2022.

Відповідач не здійснив оплату по 1-ому - 5-ому авансовим платежам.

31.12.2022 сторонами підписано у паперовій формі акт приймання-передачі №12/22, за яким вартість фактично наданих послуг у грудні 2022 становить 2 049 603 714,36 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін, зі сторони відповідача директором департаменту з комерції Рохваргом Олександром Давидовичем, що діє на підставі довіреності від 18.02.2022 №5/35, зі сторони позивача заступником директора з економіки Совою Станіславом Станіславовичем, що діє на підставі довіреності від 31.12.2021 №95-Д, без зауважень із зазначенням дати - 31.12.2022 як реквізиту даного документа та дат (31.12.2022) біля підписів уповноважених осіб, які підписали Акт №12/22 від 31.12.2022, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 31.12.2022. Отже, 6-ий платіж становить 2 049 603 714,36 грн, який мав бути сплачений до 13.01.2023.

17.01.2023 заборгованість за грудень 2022 погашена шляхом підписання у паперовій формі 17.01.2023 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за грудень 2022, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі про надання послуг.

Прогнозна вартість послуг за січень 2023 склала 1 566 985 373,72 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору про надання послуг оплата мала бути здійснена наступним чином: 1-ий платіж у розмірі 313 397 074,74 грн до 26.12.2022, 2-ий платіж у розмірі 313 397 074,74 грн до 02.01.2023, 3-ій платіж у розмірі 313 397 074,74 грн до 06.01.2023, 4-ий платіж у розмірі 313 397 074,74 грн до 13.01.2023, 5-ий платіж у розмірі 313 397 074,76 грн до 20.01.2023.

Відповідач не здійснив оплату по 1-ому - 5-ому авансовим платежам.

31.01.2023 сторонами підписано у паперовій формі акт приймання-передачі №01/23, за яким вартість фактично наданих послуг у січні 2023 становить 1 566 678 902,96 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін, зі сторони відповідача директором департаменту з комерції Рохваргом Олександром Давидовичем, що діє на підставі довіреності від 14.12.2022 №5/140, зі сторони позивача заступником директора з економіки Совою Станіславом Станіславовичем, що діє на підставі довіреності від 26.12.2022 №116-Д, без зауважень із зазначенням дати - 31.01.2023 як реквізиту даного документа та дат (31.01.2023) біля підписів уповноважених осіб, які підписали Акт №01/23 від 31.01.2023, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 31.01.2023. Отже, 6-ий платіж становить 1 566 678 902,96 грн, який мав бути сплачений до 13.02.2023.

14.02.2023 заборгованість за січень 2023 погашена шляхом підписання у паперовій формі 14.02.2023 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за січень 2023, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі про надання послуг.

Прогнозна вартість послуг за лютий 2023 склала 1 202 716 331,11 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору про надання послуг оплата мала бути здійснена наступним чином: 1-ий платіж у розмірі 240 543 266,22 грн до 25.01.2023, 2-ий платіж у розмірі 240 543 266,22 грн до 02.02.2023, 3-ій платіж у розмірі 240 543 266,22 грн до 08.02.2023, 4-ий платіж у розмірі 240 543 266,22 грн до 14.02.2023, 5-ий платіж у розмірі 240 543 266,23 грн до 20.02.2023.

Відповідач не здійснив оплату по 1-ому - 5-ому авансовим платежам.

28.02.2023 сторонами підписано у паперовій формі акт приймання-передачі №02/23, за яким вартість фактично наданих послуг у лютому 2023 становить 2 073 347 336,23 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін, зі сторони відповідача директором департаменту з комерції Рохваргом Олександром Давидовичем, що діє на підставі довіреності від 14.12.2022 №5/140, зі сторони позивача заступником директора з економіки Совою Станіславом Станіславовичем, що діє на підставі довіреності від 26.12.2022 №116-Д, без зауважень із зазначенням дати - 28.02.2023 як реквізиту даного документа та дат (28.02.2023) біля підписів уповноважених осіб, які підписали Акт №02/23 від 28.02.2023, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 28.02.2023. Отже, 6-ий платіж становить 2 073 347 336,23 грн, який мав бути сплачений до 13.03.2023.

14.03.2023 заборгованість за лютий 2023 частково погашена шляхом підписання у паперовій формі 14.03.2023 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Остаточну оплату відповідач здійснив 13.04.2023 шляхом підписання у паперовій формі 13.04.2023 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, має місце прострочення платежу за лютий 2023, Отже має місце прострочення платежу за лютий 2023, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі про надання послуг.

Прогнозна вартість послуг за березень 2023 склала 1 368 460 639,42 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору про надання послуг оплата мала бути здійснена наступним чином: 1-ий платіж у розмірі 273 692 127,89 грн до 22.02.2023, 2-ий платіж у розмірі 273 692 127,89 грн до 02.03.2023, 3-ій платіж у розмірі 273 692 127,89 грн до 08.03.2023, 4-ий платіж у розмірі 273 692 127,89 грн до 14.03.2023, 5-ий платіж у розмірі 273 692 127,86 грн до 20.03.2023.

Відповідач не здійснив оплату по 1-ому - 5-ому авансовим платежам.

31.03.2023 сторонами підписано у паперовій формі акт приймання-передачі №03/23, за яким вартість фактично наданих послуг у березні 2023 становить 2 176 439 316,61 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін, зі сторони відповідача директором департаменту з комерції Рохваргом Олександром Давидовичем, що діє на підставі довіреності від 14.12.2022 №5/140, зі сторони позивача заступником директора з економіки Совою Станіславом Станіславовичем, що діє на підставі довіреності від 26.12.2022 №116-Д, без зауважень із зазначенням дати - 31.03.2023 як реквізиту даного документа та дат (31.03.2023) біля підписів уповноважених осіб, які підписали Акт №03/23 від 31.03.2023, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 31.03.2023. Отже, 6-ий платіж становить 2 176 439 316,61 грн, який мав бути сплачений до 13.04.2023.

13.04.2023 заборгованість за березень 2023 частково погашена шляхом підписання у паперовій формі 13.04.2023 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Остаточну оплату відповідач здійснив 15.05.2023 шляхом підписання акта зарахування зустрічних однорідних вимог, у електронному вигляді з накладенням КЕП відповідачем 15.05.2023 та 16.05.2023 позивачем, а тому відповідно до частини 1 статті 601 ЦК України датою зарахування є 15.05.2023. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за березень 2023, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі про надання послуг.

Прогнозна вартість послуг за квітень 2023 склала 1 683 320 612,80 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору про надання послуг оплата мала бути здійснена наступним чином: 1-ий платіж у розмірі 336 664 122,56 грн до 27.03.2023, 2-ий платіж у розмірі 336 664 122,56 грн до 31.03.2023, 3-ій платіж у розмірі 336 664 122,56 грн до 07.04.2023, 4-ий платіж у розмірі 336 664 122,56 грн до 14.04.2023, 5-ий платіж у розмірі 336 664 122,56 грн до 20.04.2023.

Відповідач не здійснив оплату по 1-ому - 5-ому авансовим платежам.

30.04.2023 сторонами підписано в електронній формі акт приймання-передачі №04/23, за яким вартість фактично наданих послуг у квітні 2023 становить 2 877 885 527,45 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін, зі сторони відповідача директором департаменту з комерції Рохваргом Олександром Давидовичем, що діє на підставі довіреності від 14.12.2022 №5/140, зі сторони позивача заступником директора з економіки Совою Станіславом Станіславовичем, що діє на підставі довіреності від 26.12.2022 №116-Д, без зауважень із зазначенням дати - 30.04.2023 як реквізиту даного документа та з накладенням кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису зі сторони позивача 12.05.2023, зі сторони відповідача 12.05.2023, які підписали Акт №04/23 від 30.04.2023. Отже, 6-ий платіж становить 2 877 885 527,45 грн, який мав бути сплачений до 12.05.2023.

15.05.2023 заборгованість за квітень 2023 погашена шляхом підписання акта зарахування зустрічних однорідних вимог, у електронному вигляді з накладенням КЕП відповідачем 15.05.2023 та 16.05.2023 позивачем, а тому відповідно до частини 1 статті 601 ЦК України датою зарахування є 15.05.2023.

Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за квітень 2023, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі про надання послуг.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що умови Договору про надання послуг щодо здійснення оплат відповідачем позивачу за надані послуги розрахункового місяця шістьма платежами у визначенні для кожного платежу строки сторонами не змінювались. Частково проведені відповідачем оплати у грошовій формі також свідчать про незмінність строків оплати, оскільки, як вбачається із платіжних інструкції, наявних у матеріалах даної справи (т. 2 а.с. 57-62) відповідачем зазначено номер авансового платежу у призначенні платежу, із здійсненням фактичної оплати у строки, що відповідають умовам Договору про надання послуг в частині порядку розрахунків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до частини 3 статті 203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є особливим способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, на встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо). Такий правовий висновок, зокрема, сформовано в пункті 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справи № 914/3217/16.

Отже зарахування зустрічних однорідних вимог можливе за настанням строку виконання вимог.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, погодившись із доводами відповідача, дійшов висновку про те, що акти наданих послуг позивачем передані відповідачу з порушенням строку, про що свідчать КЕП позивача, накладеного на акти, а тому має місце прострочення позивача, як кредитора, що в свою чергу звільняє відповідача, як боржника від відповідальності. Крім того, суд першої інстанції, здійснюючи власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, враховував дату актів зарахування зустрічних однорідних вимог від дати накладення КЕП.

Проте з такими висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Згідно пункту 12 Договору про надання послуг, у редакції Додаткової угоди №2/2418/01/21 від 09.11.2021, факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг.

У матеріалах даної справи наявні акти приймання-передачі послуг у паперовому вигляді за лютий - грудень 2022, січень - березень 2023 та в електронному вигляді з накладанням КЕП 12.05.2023 відповідачем за квітень 2023, подані позивачем до позовної заяви.

Акти у паперовому вигляді за період з лютого 2022 по грудень 2022, з січня 2023 по березень 2023, підписані уповноваженими представниками сторін в останній день кожного розрахункового місяця, без зауважень, про що свідчать дати останнього дня розрахункових місяців, які вказані під підписами, вказаних уповноважених сторонами осіб на актах. Доказів того, що вказані акти у паперовій формі відповідачем отриманні з порушенням строку, визначеного умовами Договору про надання послуг, або в інші дати відміні від дат, вказаних в актах, відповідачем суду не надано, як і не спростовано дати підписання актів, що містяться у них під підписами уповноважених осіб сторін.

Доводи відповідача про те, що зазначені дати в актах приймання-передачі послуг у паперовому вигляді є реквізитом такого документа не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки за приписами частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної норми визначено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до пункту 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо (пункт 2.4 вказаного Положення).

Дата документа в силу ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» - це дата його підписання, затвердження, прийняття, реєстрації або складення. Датують усі службові відмітки, а саме: візу, резолюцію, відмітку про засвідчення копії документа, відмітку про надходження документа до юрособи, відмітку про виконання документа, відмітку про ознайомлення з документом.

У спільних документах, підготовлених від імені двох і більше юридичних осіб,

зазначають одну дату, що відповідає даті проставлення останнього підпису.

Отже, зазначення дат в актах приймання-передачі №2/22 від 28.02.2022, №3/22 від 31.03.2022, №4//22 від 30.04.2022, №5/22 від 31.05.2022, №6/22 від 30.06.2022, №7/22 від 31.07.2022, №8/22 від 31.08.2022, №9/22 від 30.09.2022, №10/22 від 31.10.2022, №11/22 від 30.11.2022, №12/22 від 31.12.2022, №01/23 від 31.01.2023, №02/23 від 28.02.2023, №03/23 від 31.03.2023, №04/23 від 30.04.2023 в силу вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є реквізитами вказаних актів, як первинних документів та засвідчує дату складання такого документа, тоді як дати, які містяться біля підписів уповноважених осіб на підписання актів приймання-передачі послуг засвідчують дати їх підпису.

За приписами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

2. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: « 8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

8.16. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

8.17. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

8.18. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

8.19. До того ж Верховний Суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

8.20. Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

8.21. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.22. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Отже, вірогідно, що акти приймання-передачі послуг за період з лютого 2022 по грудень 2022, з січня 2023 по березень 2023, підписані уповноваженими особами сторін в останній день розрахункового місяця, отримані відповідачем в останній день кожного розрахункового місяця у паперовій формі, тобто без порушення строків позивачем, визначених умовами Договору про надання послуг, що є підставою для здійснення відповідачем оплати за наданні послуги шляхом оплати грошовими коштами або шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Доводи відповідача про те, що позивачем порушено строки надсилання актів приймання-передачі послуг в електронному вигляді не спростовують доводи позивача про підписання актів приймання-передачі послуг у паперовому вигляді за період з лютого 2022 по грудень 2022, з січня 2023 по березень 2023 із зазначенням дат їх складення та підпису уповноваженими на це особами, в останній день кожного розрахункового місяця.

Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що в акті зарахування зустрічних однорідних вимог, який датовано 14.04.2022, зазначено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов`язання у сумі 1 470 041 901,91 грн з ПДВ за Договором про надання послуг, а саме: 176 186 638,08 грн з ПДВ за лютий 2022 відповідно до акта приймання-передачі від 28.02.2022 №2/22 та 1 293 855 263,83 грн за березень 2022 відповідно до акта приймання-передачі від 31.03.2022 №3/22.

Отже, станом на 14.04.2022 відповідач в акті зарахування зустрічних однорідних вимог підтвердив без застережень наявність актів приймання-передачі від 28.02.2022 №2/22 та від 31.03.2022 №3/22, що спростовує його доводи та висновок суду першої інстанції про те, що акт за березень 2022 вважається підписаним з 26.04.2022.

В акті зарахування зустрічних однорідних вимог, який датовано 20.07.2022, зазначено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов`язання у сумі 3 944 584 003,91 грн з ПДВ за Договором про надання послуг, а саме: 1 641 128 606,94 грн з ПДВ за квітень 2022 відповідно до акта приймання-передачі від 30.04.2022 №4/22, 1 121 267 413,67 грн за травень 2022 відповідно до акта приймання-передачі від 31.05.2022 №5/22 та червень 2022 відповідно до акта приймання-передачі від 30.06.2022 №6/22. При цьому цей акт зарахування зустрічних однорідних вимог підписано у письмовій формі, доказів накладення КЕП відповідачем суду не надано.

В акті зарахування зустрічних однорідних вимог, який датовано 16.08.2022, зазначено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов`язання у сумі 559 366 801,78 грн з ПДВ за Договором про надання послуг за червень 2022 відповідно до акта приймання-передачі від 30.06.2022 №6/22.

В акті зарахування зустрічних однорідних вимог, який датовано 30.08.2022, зазначено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов`язання у сумі 1 252 774 754,36 грн з ПДВ за Договором про надання послуг за липень-серпень 2022, а саме: 643 225 577,86 грн з ПДВ відповідно до акта приймання-передачі від 31.07.2022 №7/22, 609 549 176,50 грн з ПДВ відповідно до акта приймання-передачі від 31.08.2022 №8/22.

Отже, станом на 30.08.2022 відповідач беззаперечно був обізнаний із актами приймання-передачі від 31.07.2022 №7/22 та від 31.08.2022 №8/22, що спростовує його доводи та висновок суду першої інстанції про те, що акт за липень 2022 вважається підписаним 29.09.2022, а акт за серпень 2022 - 29.09.2022.

В акті зарахування зустрічних однорідних вимог, який датовано 14.10.2022, зазначено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов`язання у сумі 1 211 256 268,20 грн з ПДВ за Договором про надання послуг за вересень відповідно до акта приймання-передачі №9/22 від 30.09.2022.

В акті зарахування зустрічних однорідних вимог, який датовано 16.11.2022, зазначено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов`язання у сумі 1 735 945 984,72 грн з ПДВ за Договором про надання послуг за жовтень 2022 відповідно до акта приймання-передачі №10/22 від 31.10.2022.

В акті зарахування зустрічних однорідних вимог, який датовано 30.12.2022, зазначено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов`язання у сумі 2 449 179 630,23 грн з ПДВ за Договором про надання послуг за листопад 2022 відповідно до акта приймання-передачі №11/22 від 30.11.2022.

В акті зарахування зустрічних однорідних вимог, який датовано 17.01.2023, зазначено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов`язання у сумі 2 544 359 117,99 грн з ПДВ за Договором про надання послуг за листопад-грудень 2022, а саме: 494 755 403,63 грн залишок за листопад 2022 відповідно до акта приймання-передачі №11/22 від 30.11.2022 та 2 049 603 714,36 грн за грудень 2022 згідно акта приймання-передачі №12/22 від 31.12.2022.

В акті зарахування зустрічних однорідних вимог, який датовано 14.02.2023, зазначено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов`язання у сумі 1 566 678 902,96 грн з ПДВ за Договором про надання послуг за січень 2023 відповідно до акта приймання-передачі №01/23 від 31.01.2023.

В акті зарахування зустрічних однорідних вимог, який датовано 14.03.2023, зазначено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов`язання у сумі 2 073 347 336,23 грн з ПДВ за Договором про надання послуг за лютий 2023 відповідно до акта приймання-передачі №02/23 від 28.02.2023.

В акті зарахування зустрічних однорідних вимог, який датовано 13.04.2023, зазначено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов`язання у сумі 2 301 327 030,70 грн з ПДВ за Договором про надання послуг за лютий-березень 2023, а саме: 124 887 714,09 грн залишок за лютий 2023, 2 176 439 316,61 грн за березень 2023 відповідно до акта приймання-передачі №03/23 від 31.03.2023.

В акті зарахування зустрічних однорідних вимог, який датовано 15.05.2023, зазначено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов`язання у сумі 3 280 505 253,69 грн з ПДВ за Договором про надання послуг за березень-квітень 2023, а саме: 402 619 726,24 грн залишок за березень 2023, 2 877 885 527,45 грн грн за квітень 2023 відповідно до акта приймання-передачі №04/23 від 30.04.2023.

Вказані акти зарахування зустрічних однорідних вимог містять посилання на акти приймання-передачі послуг за період з лютого 2022 по грудень 2022, з січня 2023 по березень 2023, із зазначеннями номерів та дат таких актів, без зазначення інших дат їх підписання сторонами, відмінних від дат, що містяться у актах приймання-передачі.

Підписання акта №04/23 приймання-передачі від 30.04.2023 шляхом накладення КЕП позивача та відповідача 12.05.2023 не звільняє відповідача від обов`язку здійснення останній шостий платіж за квітень 2023 до 12.05.2023.

За приписами статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Передбачивши у ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17 зазначила, зокрема, що принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов 'язань. Згідно з позицією Верховного Суду, добросовісністю визнається обов`язок сторони вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Отже, виконання зобов`язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Для того, щоб визначити, чи прострочив кредитор, суд досліджує докази з метою з`ясування, які дії, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, кредитор зобов`язаний був вчинити; та перевірки, чи виконав кредитор ці дії. Такі обставини є предметом доказування, що підлягають встановленню при ухваленні судового рішення за загальним правилом (частина 2 статті 76 ГПК України).

Тягар доказування лежить на тій стороні справи, яка стверджує про факт прострочення кредитора. Водночас відповідно до частини 2 статті 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Висновок про те, чи дійсно боржник не міг виконати своє зобов`язання без вчинення таких дій кредитором, суд робить відповідно до встановлених обставин.

За висновком суду апеляційної інстанції, прострочення позивачем строків надсилання відповідачу актів приймання-передачі за період з лютого 2022 по грудень 2022, з січня 2023 по березень 2023 в електронному вигляді не свідчить про те, що відповідач не міг виконати свої зобов`язання без вчинення таких дій позивачем, як кредитором, за відсутності підстав та фактичних даних (переплата чи недоплата за результатами здійснених Замовником авансових платежів, яка сума переплати/доплати тощо) для здійснення оплати фактичної вартості послуг за розрахунковий період (шостий платіж), за наявності підписаних уповноваженими особами сторін актів приймання-передачі за вказані періоди у паперовому вигляді в останній день кожного розрахункового місяця, та зазначення про такі акти в актах зарахування зустрічних однорідних вимог, підписаних уповноваженими представниками сторін, без застережень.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, погодившись із доводами відповідача, про те, що має місце прострочення кредитора.

Оцінка доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, є компетенцією судів першої та апеляційної інстанції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачений частиною 2 статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

У постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.

До того ж, Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція) (аналогічний висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20, 13.03.2024 у справі № 904/5899/21).

Питання розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання також було предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19, за наслідками розгляду якого об`єднана палата в постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

У справі № 910/13071/19 Велика Палата Верховного Суду вказала на порядок розрахунку інфляційних втрат та наголосила, «що якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою від 17.07.2003 №1078 Кабінет Міністрів України (подібний висновок, викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №910/5349/22).

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. А тому, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Розрахунок інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання відображається, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується.

Зазначений вище спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних втрат».

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).

Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат вважає його арифметично правильним та таким, що відповідає умовам Договору та вимогам чинного законодавства України, тоді як наведений відповідачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за червень 2022, серпень 2022, грудень 2022 (залишок заборгованості за листопад 2022), за березень 2023 (залишок заборгованості за лютий 2023) не відповідає договірним умовам Договору про надання послуг та спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції, з урахуванням підписаних актів наданих послуг у паперовій формі та проведених відповідачем оплат, та здійсненого зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 68 258 931,94 грн 3% річних, 406 575 485,96 грн інфляційних втрат є документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 865 836 592,20 грн за період з лютого 2022 по квітень 2023 на підставі пункту17 Договору, то в цій частині суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 18 Договору про надання послуг сторони погодили, що у разі порушення замовником зобов`язань щодо строків оплати наданих послуг він сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% розміру платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку), за яким допущено прострочення оплати, за кожний день прострочення.

Статтею 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Верховний Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 у пунктах 8.13.9-8.13.38 дійшла наступних висновків: «постанова № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.

Статтею 1 Конституції України передбачено, що Україна є правовою державою.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні №9-рп/2001 від 19.06.2001 у справі № 1-37/2001, в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів.

Отже, нормативні акти, що затверджуються Регулятором, не можуть суперечити Конституції України та законам, які регулюють господарські відносини на ринку електроенергії.

Відповідно до частини першої статті 66 Закону «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Істотні умови двосторонніх договорів визначені у частині третій статті 66 вказаного Закону, якими є, зокрема, умови про права, обов`язки та відповідальність сторін (пункт 8 частини третьої статті 66 Закону).

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належить, зокрема, затвердження типових та примірник договорів, визначених цим Законом, а відповідно до частини четвертої цієї ж статті рішення Регулятора є обов`язковими до виконання учасниками ринку (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку).

Таким чином, наведений аналіз нормативних актів дозволяє дійти висновку, що Регулятор наділений повноваженням нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, зокрема, через затвердження типових і примірних договорів.

Типові і примірні договори входять до системи джерел господарського договірного права як особливі нормативно-правові акти. Затвердження таких договорів уповноваженими державними органами є формою державною регулювання договірних відносин у сфері господарювання.

Відповідно до частини четвертої статті 179 ГК України типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України або у випадках, передбачених законом, іншим органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Одним з принципів функціонування ринку електричної енергії є відповідальність учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньо добового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку (пункт 16 частини другої статті З Закону «Про ринок електричної енергії»).

Унормування відповідальності за невиконання договорів на ринку електроенергії відбувається, зокрема, шляхом визначення відповідних положень щодо відповідальності у типових договорах, які затверджуються Регулятором, і мають силу нормативно-правового акта.

Частина четверта статті 179 Господарського кодексу України закріплює межі вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов, а саме обов`язковість відповідності умов господарського договору певного виду типовим договорам, затвердженим Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади. Укладаючи договір на основі типового договору, затвердженого відповідним державним органом в межах його компетенції, сторони повинні враховувати імперативні правила, що містяться в типовому договорі. Разом з тим сторони мають право конкретизувати його умови та доповнити їх, якщо такі доповнення не суперечать його змісту.

Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому Законами України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, від 21.04.2022 № 02212-ІХ, від 22.05.2022 №2263-ІХ, від 15.08.2022 №2500-IX, від 16.11.2022 № 2738-IX, від 7.02.2023 № 2915-IX, від 02.05.2023 № 3057-IX, від 27.07.2023 № 3275-IX, від 8.11.2023 № 3429-IX, від 06.02.2024 № 3564-IX «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджено укази Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 року №451/2023,від 06.11.2023 №734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Статтею 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Статтею 17 вказаного Закону встановлено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

Відповідно до положень частини 1 статті 20 наведеного Закону правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

Об`єднана палата ураховує, що Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зазначила мету та підстави її прийняття.

Зокрема, Регулятор заначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Згідно з пунктом 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії.

Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Отже, Об`єднана палата доходить висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

При цьому Об`єднана палата наголошує на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Об`єднана палата звергає увагу, що норми постанови №332 від 25.02.2022 (у редакції від 27.02.2022 № 333, у редакції від 26.04.2022) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.

Таким чином, хоча постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії», що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.».

Зазначені правові висновки Верховного Суду, які в силу частини 4 статті 236 ГПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, спростовують доводи позивача про те, що суд першої інстанції допустив порушення статей 14, 549, 611, 617 ЦК України та статей 230, 231 ГК України, як правових актів, що мають вищу юридичну силу.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).

Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам позивача та відповідача із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №910/9201/23 в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 51 680 788,21 грн процентів річних, 352 524 578,15 грн інфляційних втрат підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 68 258 931,94 грн 3% річних, 406 575 485,96 грн інфляційних втрат, в іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №910/9201/23 залишити без змін.

Згідно статті 129 ГПК України судові витрати (судовий збір за подання позову та апеляційної скарги) позивача підлягають розподілу пропорційно задоволених вимог, тоді як судові витрати за подання апеляційної скарги відповідача покладаються на останнього.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» на рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №910/9201/23 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №910/9201/23 задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №910/9201/23 в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 51 680 788,21 грн процентів річних, 352 524 578,15 грн інфляційних втрат скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

4. Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції: «Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20588716) на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43068454) 68 258 931,94 грн (шістдесят вісім мільйонів двісті п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот тридцять одну гривню 94 копійки) 3% річних, 406 575 485,96 грн (чотириста шість мільйонів п`ятсот сімдесят п`ять тисяч чотириста вісімдесят п`ять гривень 96 копійок) інфляційних втрат та 332 735,48 грн (триста тридцяти дві тисячі сімдесят тридцять п`ять гривень 48 копійок) судового збору.

5. В решті рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №910/9201/23 залишити без змін.

6. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго».

7. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20588716) на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43068454) 526 862,49 грн (п`ятсот двадцять шість гривень вісімсот шістдесят дві гривні 49 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.

9. Матеріали справи №910/9201/23 повернути до Господарського суду Київської області.

10. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 20.01.2025.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	14.01.2025
Оприлюднено	22.01.2025
Номер документу	124515203
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі надання послуг

Палій В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 14.01.2025 по справі 910/9201/23ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/9201/23

Постанова від 14.01.2025

Постанова
від 14.01.2025 по справі 910/9201/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД