Постанова

від 20.01.2025 по справі 904/2477/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2477/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2024р.

(суддя Золотарьова Я.С.)

у справі

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЛІТ`Є", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 89 232, 00 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЛІТ`Є" пені у сумі 13 182,00 грн та штрафу у сумі 76 050,00 грн , а також судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем не виконані умови договору у частині своєчасної поставки товару, що стало підставою для нарахування останньому пені та штрафу у вказаних вище розмірах.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2024р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЛІТ`Є" про зменшення розміру штрафних санкцій задоволено. Позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЛІТ`Є" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" пеню у розмірі 5 070, 00 грн., штраф у розмірі 31 687,50 грн. та судовий збір, у розмірі 2 494, 65 грн.. В іншій частині позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення, яким задовольнити позов, в іншій частині рішення залишити без змін.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник послався на те, що судом першої інстанції при вирішенні клопотання про зменшення штрафних санкцій не було враховано, що відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За твердженням Скаржника, у даному випадку, застосовуються штрафні санкції за порушення строків поставки продукції для підприємства, що має стратегічне значення, тому застосування таких санкцій має на меті стимулювання контрагентів залізниці до більш уважного відношення до поставки продукції, що в подальшому використовується підприємством та безпосередньо впливає на безпеку руху залізничного транспорту.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні клопотання про зменшення штрафних санкцій не надано оцінки п. 17.2 укладеного між сторонами договору, яким сторони підтвердили, що вони усвідомлюють усі ризики пов`язані з виконанням умов цього Договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного в установленому законодавством порядку. Крім того, не було враховано судом, що Відповідач не звертався з пропозицією укласти додаткову угоду для продовження строку поставки продукції з об`єктивних обставин.

Апелянт зазначає, що посилання Відповідача на форс-мажорні обставини є безпідставними.

Введення воєнного стану на території України не означає, що Відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного ним не доведено відповідними доказами. Відповідач не надав доказів того, що саме існування воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором у встановлений строк.

У скарзі апелянт посилається на те, що при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання презюмуються і компенсується за рахунок неустойки. Натомість Відповідач мав надати докази, які підтверджують неможливість сплати ним штрафних санкцій за Договором або докази, які вказують на те, що їх сплата призведе до його банкрутства чи інших несприятливих наслідків.

На переконання Скаржника, судом не було враховано відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження майнового стану Відповідача, як наслідок, суд недотримався процесуальних прав та не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та ухилився від розгляду справи по суті, чим порушив основний принцип законності та обґрунтованості судового рішення.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/2477/24.

Матеріали справи №904/2477/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2024р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2024р. у справі № 904/2477/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 3633 грн. 60 коп.

Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді даної справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024 р. відкрито апеляційне провадження у даній справі для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

06.03.2024 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (Покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЛІТ`Є" (Постачальником) укладено договір № ПР/НХ-2477/НЮ, за пунктом 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю товар, відповідно до Специфікації №1 (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього Договору.

Пунктами 1.2 1.3 визначено найменування Товару: Шина мідна. Кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник Товару визначаються у Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього Договору.

Відповідно до п.4.2. поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.

Строк поставки товару - протягом 10 робочих днів з моменту наданої письмової рознарядки Покупцем.

Місце поставки товару склад структурного підрозділу РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", адреса якого зазначається у рознарядці.

Зі сторони Покупця рознарядка підписується з урахуванням вимог статуту Покупця щонайменше двома таким уповноваженими особами Покупця з числа таких:

директор (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії;

перший заступник директора (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії;

заступник директора (особа, що виконує його обов`язки), згідно з розподілом обов`язків;

головний інженер (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії, згідно з розподілом обов`язків;

керівники відповідних структурних підрозділів/виробничих структурних підрозділів регіональної філії.

У п.4.6. Договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата підписання Сторонами Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної.

Згідно з п. 6.1. Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації №1 (Додаток 1), до цього Договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати Постачальника, пов`язані з виконанням цього договору.

Загальна ціна Договору становить 422 500, 00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% 84 500, 00 грн, усього з ПДВ 507 000, 00 грн. Ціна Договору включає в себе обов`язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов`язані з виконанням цього Договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов`язаних з виконанням цього Договору, не сплачується Покупцем окремо та вважається врахованою у ціні цього Договору (п.6.3. Договору).

Пунктом 9.3.1. Договору сторони погодили, що при порушенні строків поставки Постачальник оплачує Покупцю штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк ТОВАРУ на умовах, передбачених п. 4.2 цього Договору, а за прострочення понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк ТОВАРУ за кожен день прострочення. При цьому Постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити Товар, якщо про інше його не попередив письмово Покупець.

Строк дії Договору встановлюється з моменту його підписання Сторонами до 31.12.2024 (п. 16.1. Договору).

20.03.2024 Покупець на електрону адресу Постачальника направив письмову рознарядку за № НГ-3/172 від 20.03.2024 з проханням здійснити поставку шини мідної згідно зі Специфікацією №1 у повному обсязі на загальну суму 507,0тис.грн. Рознарядка підписана головним інженером регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" О.Щепетковим та начальником служби організації та проведення закупівель "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" М. Потаповим. Крім того 20.03.2024 Покупцем надано письмовий дозвіл на поставку товару.

У встановлений договором строк Постачальник товар не поставив.

За порушення Відповідачем строків поставки товару Позивачем нараховані штрафні санкції за період з 31.03.2024 по 27.04.2024 на загальну суму 89 232, 00 грн., з яких: 13 182, 00 грн пеня за період прострочення (26 днів) та штраф - 76 050, 00 грн.

Неоплата вказаних вище сум штрафу та пені слугувала підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду у частині, в якій було відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу, внаслідок перерахунку цих сум судом та зменшення штрафних санкцій на 50%, тому відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок пені наданий Позивачем зроблений при неправильному визначенні ним дати початку періоду її нарахування, а розрахунок 15% штрафу містить арифметичну помилку.

Одночасно суд дійшов висновку про задоволення клопотання Відповідача і зменшення розміру штрафних санкцій на 50 % для забезпечення балансу інтересів сторін, та стягнення з Відповідача пені у розмірі 5 070, 00 грн, штрафу у розмірі 31 687,50 грн, скориставшись при цьому правом, наданим ч. 3 ст.551 ЦК України.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується та зазначає наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За приписами ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 664 Цивільного кодексу унормовано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цій строк (термін). (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Щодо досліджуваної справи, то як зазначено вище, відповідно до п.9.3.1 договору при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах , передбачених пунктом 4.2 цього договору , а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.

Позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за договором, нараховано та заявлено до стягнення з останнього 89239,00грн, з яких:

- штраф відповідно до п.9.3.1 договору у сумі 76 050,00 гр. (15% від вартості непоставленого в строк товару);

- пеня відповідно до п.9.3.1 договору у сумі 13 182,00 грн (у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару).

Отже, враховуючи неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за договором №ПР/НХ-2477/НЮ від 06.03.2024 у частині своєчасної поставки товару та ненадання ним доказів які б спростовували таке порушення, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для нарахування Позивачем штрафу та пені у порядку п.9.3.1 Договору.

При цьому апеляційний суд погоджується з перерахунком судом першої інстанції сум пені та штрафу, у зв`язку з неправильним розрахунком цих сум Позивачем.

Так, стосовно розміру пені, Господарський суд Дніпропетровської області виходив з невірного визначення Позивачем періоду її нарахування (з 31.03.2024 по 27.04.2024), без врахування умов п.4.2 договору, згідно з якими поставка товару здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту надання письмової рознарядки Покупцем, тому обґрунтовано здійснив перерахунок цієї суми, з урахуванням дати початку нарахування штрафної санкції - 04.04.2024. За результатами такого перерахунку стягненню з Відповідача належить пеня у сумі 10 140,00 грн.

Щодо стягнення штрафу, то місцевий господарський суд зазначив, що 15% штрафу від суми договору (422 500, 00 грн., яка зокрема врахована Позивачем при розрахунках) становить 63 375, 00 грн., а не 76 050, 00 грн як нараховано Позивачем.

Одночасно колегія суддів зазначає, що Скаржником не наведено доводів та заперечень саме проти здійсненого судом перерахунку пені та штрафу у зв`язку з помилками у розрахунках Позивача.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що Відповідачем подано клопотання, в якому посилаючись на форс мажорні обставини, які існують на території України починаючи з лютого 2022 року - воєнна агресія російської федерації, та лист ТПП від 28.02.2022 просив суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій .

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського процесуального України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За сталою практикою Верховного Суду неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Крім цього, таку функцію як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 року у справі № 911/2269/22.

При цьому, у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов`язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Апеляційний господарський суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі №916/878/20 та інші).

Стаття 86 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Також колегія суддів зазначає, що встановлення конкретного розміру зменшення за умов наявності підстав для його застосування, є дискреційним повноваженням суду, який застосовує таке зменшення, діюче законодавство не містить норми, яка б визначала конкретну формулу для визначення розміру відсотку зменшення, що зумовлює використання судами загальних принципів, визначених, зокрема, у ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, а також загальних засад цивільного законодавства, закріплених у ст. 3 Цивільного кодексу України, серед яких, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

У даному випадку, колегія суддів враховує ступінь виконання зобов`язання боржника та його поведінку, а саме виконання ним договірних зобов`язань у добровільному порядку у повному обсязі, а також не тривале (менше місяця) прострочення поставки товару.

Крім того, незважаючи на те, що зазначені Відповідачем у клопотанні про зменшення штрафних санкцій обставини не звільняють останнього повністю від відповідальності за порушення зобов`язання, проте у сукупності вони мали певний негативний вплив на виконання зобов`язання Відповідачем, що також враховується колегією суддів.

Враховуючи економічну ситуацію в країні, надмірне стягнення з Товариства значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для нього.

Проте, судом враховано і заперечення Позивача щодо зменшення штрафних санкцій.

Укладаючи договір сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції і Відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою договором відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені договором (специфікацією) строки поставки товару. Крім того, п. 17.2 договору сторони підтвердили, що вони усвідомлюють усі ризики пов`язані з виконанням умов цього Договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного в установленому законодавством порядку.

Проте, визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є правом суду, і у даній справі судом першої інстанції було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та становище як Відповідача так і Позивача. На думку апеляційного суду зменшення судом першої інстанції штрафних санкцій на 50% не порушує інтереси Позивача і одночасно не стане надмірним тягарем для Відповідача.

Отже, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 Цивільного кодексу України щодо справедливості, добросовісності, розумності та дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, використавши надане йому національним законодавством України право, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, що належать до стягнення з Відповідача на 50% та, у зв`язку з цим, стягнення з Відповідача пені у розмірі 5070,00 грн та штрафу у розмірі 31687,50 грн.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи Скаржника про відсутність форс-мажорних обставин для зменшення відповідальності Відповідача за неналежне виконання договірних зобов`язань, оскільки у даному випадку, як зазначено вище, судом першої інстанції реалізовано свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

На переконання апеляційного суду, здійснивши зменшення штрафних санкцій, господарським судом також забезпечено баланс інтересів сторін, з урахуванням встановлених обстави справи, та одночасно не допущено фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Посилання Апелянта на практику Верховного Суду згідно з якою для стягнення штрафних санкцій кредитору потрібно довести лише факт прострочення, а заперечення вини покладається на боржника є безпідставними, оскільки у даній справі Відповідач не заперечує наявність своєї вини та підстав для застосування до нього штрафних санкцій, а лише просить про зменшення їх розміру.

Решта аргументів Скаржника не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, в оскаржуваній частині, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу є помилковими.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2024р. у справі №904/2477/24 - залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В.Чус

Суддя М.О. Дармін