Ухвала

від 20.01.2025 по справі 903/5/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

20 січня 2025 року Справа № 903/5/25 Суддя Господарського суду Волинської області Гарбар І.О., вивчивши матеріали заяви Фермерського господарства Демікс про забезпечення позову по справі №903/5/25 за позовом Фермерського господарства Демікс до Литовезької сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення та визнання права постійного користування земельною ділянкою,

без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом.

31.12.2024 Фермерське господарство Демікс надіслало до суду позов до Литовезької сільської ради, в якому просить суд:

1.Визнати недійсним та скасувати рішення від 12 грудня 2024 року восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства, яким рада вирішила:

1.Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства площею 9,7219 га розташована у Волинській області Володимирського району Литовезької сільської ради;

2. Здійснити реєстрацію речового права на земельну ділянку зазначену у пункті 1 цього рішення за територіальною громадою с. Литовеж в особі Литовезької сільської ради, Волинської області, код згідно КВЦПЗ - 01.02 - для ведення фермерського господарства площею 9,7219 га кадастровий номер: 0721182400:04:000:0277

3. Включити до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляються на торги окремими лотами, земельну ділянку сільського господарського призначення комунальної власності, 01.02 для ведення фермерського господарства площею 9,719 га кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області.

2. Визнати за Фермерським господарством ДЕМІКС право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 площею 9,719 га, 01.02 для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області, яка була надана у постійне користування на підставі рішення Іваничівської районної ради від 18.05.2001 року № 15/20.3 Про надання земельної ділянки для ведення селянського/ фермерського/господарства.

3. Стягнути з відповідача на користь позивача Фермерського господарства ДЕМ1КС. (код ЄДРПОУ 13354337): 6056,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

До позовної заяви долучено заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:

1. До набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі за позовом ФГ ДЕМІКС до Литовезької сільської ради, третя особа ГУ Держгеокадастру Волинської області про визнання недійсним та скасувати рішення від 12 грудня 2024 року восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за №50/14 та визнати за Фермерським господарством ДЕМІКС (код ЄДРПОУ 13354337 право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 площею 9,719 га, 01.02 для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинити дію рішення від 12 грудня 2024 року восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарствах в частині: Включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляються на торги окремими лотами, земельну ділянку сільського господарського призначення комунальної власності, 01.02 для ведення фермерського господарства площею 9,719 га кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області.

2. До набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі за позовом ФГ ДЕМІКС до Литовезької сільської ради, третя особа ГУ Держгеокадастру Волинської області про визнання недійсним та скасувати рішення від 12 грудня 2024 року восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за №50/14 та визнати за Фермерським господарством ДЕМІКС (код ЄДРПОУ 13354337 право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 площею 9,719 га, 01.02 для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області вжити заходи забезпечення позову шляхом заборонити Відповідачу - ЛИТОВЕЗЬКІЙ СІЛЬСЬКІЙ РАДІ (код ЄДРПОУ 04335252), приймати рішення (нормативно-правові акти індивідуальної дії) про відчуження, передання в оренду (користування), у власність, використання земельної ділянки, виставляти на земельні торги та вчиняти інші дії щодо земельної ділянки - кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 площею 9,719 га, яка знаходиться в межах Литовеїької сільської ради Володимирського району Волинської області

3. До набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі за позовом ФГ ДЕМІКС до Литовезької сільської ради, третя особа ГУ Держгеокадастр Волинської області про визнання недійсним та скасувати рішення від 12 грудня 2024 року восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14 та визнати за Фермерським господарством ДЕМІКС (код ЄДРПОУ 13354337) право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 заборонити Литовезькій сільській раді, державним кадастровим реєстраторам та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії, у тому числі щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договорів: вчиняти будь-які дії, що пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь -які дії в Державному кадастровому реєстрі, у тому числі щодо поділу, розділу, об`єднання земельної ділянки кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 площею 9,719 га, 01.02 для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області.

В правове обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. ст. 136-140 ГПК України.

Ухвалами суду від 06.01.2025:

- позовну заяву залишено без руху. Позивачу не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду: зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), про що повідомити суд; письмову заяву, у якій вказати та обґрунтувати необхідність залучення до участі у справі третьої особи.

-заяву Фермерського господарства «Демікс» про забезпечення позову (на 7 арк) по справі №903/5/25 за позовом Фермерського господарства «Демікс» до Литовезької сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення та визнання права постійного користування земельною ділянкою, повернуто заявнику.

15.10.2025 представник заявника сформував в системі «Електронний суд»

заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:

1. До набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі за позовом ФГ ДЕМІКС до Литовезької сільської ради, третя особа ГУ Держгеокадастру Волинської області про визнання недійсним та скасувати рішення від 12 грудня 2024 року восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за №50/14 та визнати за Фермерським господарством ДЕМІКС (код ЄДРПОУ 13354337 право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 площею 9,719 га, 01.02 для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинити дію рішення від 12 грудня 2024 року восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарствах в частині: Включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляються на торги окремими лотами, земельну ділянку сільського господарського призначення комунальної власності, 01.02 для ведення фермерського господарства площею 9,719 га кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області.

2. До набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі за позовом ФГ ДЕМІКС до Литовезької сільської ради, третя особа ГУ Держгеокадастру Волинської області про визнання недійсним та скасувати рішення від 12 грудня 2024 року восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за №50/14 та визнати за Фермерським господарством ДЕМІКС (код ЄДРПОУ 13354337 право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 площею 9,719 га, 01.02 для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області вжити заходи забезпечення позову шляхом заборонити Відповідачу - ЛИТОВЕЗЬКІЙ СІЛЬСЬКІЙ РАДІ (код ЄДРПОУ 04335252), приймати рішення (нормативно-правові акти індивідуальної дії) про відчуження, передання в оренду (користування), у власність, використання земельної ділянки, виставляти на земельні торги та вчиняти інші дії щодо земельної ділянки - кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 площею 9,719 га, яка знаходиться в межах Литовеїької сільської ради Володимирського району Волинської області

3. До набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі за позовом ФГ ДЕМІКС до Литовезької сільської ради, третя особа ГУ Держгеокадастр Волинської області про визнання недійсним та скасувати рішення від 12 грудня 2024 року восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14 та визнати за Фермерським господарством ДЕМІКС (код ЄДРПОУ 13354337) право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 заборонити Литовезькій сільській раді, державним кадастровим реєстраторам та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії, у тому числі щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договорів: вчиняти будь-які дії, що пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь -які дії в Державному кадастровому реєстрі, у тому числі щодо поділу, розділу, об`єднання земельної ділянки кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 площею 9,719 га, 01.02 для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає наступне.

Згідно Рішення Іваничівської районної ради від 18.05.2001 року № 15/20.3 «Про надання земельної ділянки для ведення селянського/ фермерського/господарства», розглянувши заяву голови селянського/ фермерського/господарства Демковського Валерія Антоновича жителя м. Нововолинська про надання земельної ділянки для ведення селянського/ фермерського/господарства від 15.05.2001 року враховуючи згоду Литовезької сільської ради від 23.01.2001 року № 13/9 , керуючись ст. ст. 11, 19 ЗК України від 13.03.92 року № 2196 ХІІ, ЗУ «Про селянське /фермерське/ господарство» від 22.06.1993 року за № 3312-ХІІ, районна рада вирішила:

«1. Надати у постійне користування земельну ділянку загальною площею 10,37 га, в т. ч. 10,37 га ріллі із земель запасу Литовезької сільської ради для ведення селянського / фермерського/ господарства «Демікс».

Згідно викопіювання публічної кадастрової карти земель Литовезької сільської ради (Литовезька об`єднана територіальна громада) Іваничівського району Волинської області, видана начальником міськрайонного управління Відділу Іваничівському районі ГУ Держгеокадастру Волинської області відображене умовне позначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10,37 га, що перебуває у постійному користуванні фермерського господарства «Демікс».

ФГ «Демікс» в особі голови Демковського Валерія Антоновича замовив землевпорядну документація з метою оформлення та реєстрації речового права постійного користування на земельну ділянку і як наслідок земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер: 0721182400:04:000:0277 для ведення селянського (фермерського) господарства і зменшено площу з 10,37 га до 9,7219 га, розташована у Волинській області Володимирського району Литовезької сільської ради.

Згідно пояснювальної записки підставою для виконання робіт є Рішення Іваничівської районної ради від 18.05.2001 року № 15/20.3 «Про надання земельної ділянки для ведення селянського/ фермерського/господарства». Межі земельної ділянки визначені безпосереднім обстеженням на місцевості та погодженні з суміжними власниками та землекористувачами, що відображені у відомостях про встановлені межові знаки. Межі земельної ділянки проходять по суходолу. Визначенні обмеження у використанні земельної ділянки Охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи (01.05) площею 0,7716 га.

28.08.2024 Фермерське господарство «ДЕМІКС» в особі голови Демковського В. А. звернувся з заявою про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою до Виконавчого комітету Нововолинської міської ради, яка була зареєстрована державним реєстратором Вітковською Ольгою Петрівною реєстраційний номер заяви № 62681224 від 28.08.2024 року.

Рішенням №74900825 від 05.09.2024 відмовлено в проведенні реєстраційних дій, у зв`язку з тим, що поданні документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

03.09.2024 голова Фермерського господарства «ДЕМІКС» Демковський В. А. подав заяву на адресу Литовезької сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства, кадастровий номер: 0721182400:04:000:0277.

12 грудня 2024 року Рішенням восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14 « Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства», вирішила:

« 1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства площею 9,7219 га розташована у Волинській області Володимирського району Литовезької сільської ради;

2. Здійснити реєстрацію речового права на земельну ділянку зазначену у пункті 1 цього рішення за територіальною громадою с. Литовеж в особі Литовезької сільської ради, Волинської області, код згідно КВЦПЗ 01.02 для ведення фермерського господарства площею 9,7219 га кадастровий номер: 0721182400:04:000:0277.

3. Включити до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляються на торги окремими лотами, земельну ділянку сільського господарського призначення комунальної власності, 01.02 для ведення фермерського господарства площею 9,719 га кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області».

Доводить, що Рішення восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14 є незаконним і таким, що порушує права Позивача як постійного землекористувача та має бути скасовано.

Отже, зазначає, що на сьогоднішній день є загроза незаконного відчуження земельної ділянки 01.02 для ведення фермерського господарства площею 9,719 га кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 і як наслідок незаконне вибуття із постійного земле користування Позивача ФГ «ДЕМІКС», одночасно подання позову саме по собі не зупиняє та не забороняє продаж спірної земельної ділянки на аукціоні.

Відтак, Позивач вважає, що без забезпечення позову ефективний захист його порушених прав у цій справі буде неможливим.

Вважає, що, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві постійного користування за Законом не може бути позбавлена права на таке користування.

На відповідні відносини щодо такого користування поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право постійного користування землею (як різновид мирного володіння майном в розумінні Конвенції та як речове право, захищено статтею 41 Конституції України), але і обмежують у можливості припинити відповідне право.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

При цьому згідно із частиною 2 статті 395 ЦК України законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно є серед іншого право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Крім того, відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Перелік речових прав на нерухоме майно, права на які підлягають державній реєстрації, визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За нормами ст. 2, п. 2 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону серед інших речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності, державній реєстрації підлягає право оренди (суборенди) земельної ділянки та припинення такого права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини", заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Як слідує з приписів ст. 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За правилами ст. 127 Земельного кодексу України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Таким чином, заявниця доводить, що будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки є наслідком реалізації рішень відповідного розпорядника такої земельної ділянки.

Оскаржуваним рішенням Відповідачем визначено, що вказана земельна ділянка буде виставлена на земельні торги (аукціон).

Отже, Відповідач, як розпорядник земельної ділянки, законодавчо не обмежений здійснювати дії з розпорядження відповідною земельною ділянкою, у тому числі приймати рішення про надання дозволу на передачу її в оренду, викуп земельної ділянки тощо.

Із врахуванням того, що предметом позову у даній справі є вимога про визнання право постійного користування, Позивач вважає, що у даному випадку наявні підстави для забезпечення позову в частині заборони селищній раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на розпорядження земельною ділянкою площею 9,719 га кадастровий номер 0721182400:04:000:0277, для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Литовезької сільської ради.

Зазначене забезпечення не порушує прав та охоронюваних законом інтересів будь-яких осіб щодо вказаної земельної ділянки, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом позову Фермерського господарства «Демікс», а в разі задоволення такого позову сприятиме ефективному захисту прав позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

З врахуванням викладеного, Відповідач рішенням включив земельну ділянку з кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 до списку земельний ділянок, які підлягають продажу на торгах і як наслідок є ризик незаконного вибуття земельної ділянки з постійного користування ФГ «ДЕМІКС».

Таким чином, припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, є обґрунтованим.

Крім того, такий спосіб забезпечення позову, як накладення арешту, відповідає позовним вимогам, співмірний та пов`язаний з предметом позову.

Вказані заходи забезпечення позову є тимчасовими, на період розгляду спору по суті, та застосовуються з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які можуть мати відповідні негативні наслідки та призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, що може бути встановлено лише за результатами судового розгляду.

Вказані заходи забезпечення позову є тимчасовими, на період розгляду спору по суті, та застосовуються з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які можуть мати відповідні негативні наслідки та призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, що може бути встановлено лише за результатами судового розгляду.

Правові норми, застосовані судом до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема заборонити відповідачу та іншим особами вчиняти певні дії щодо предмету спору.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання про накладення арешту, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17.

Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 5, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Слід вказати, що з огляду на положення ст.ст.13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд констатує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Верховний Суд неодноразово вказував, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою (див. правові висновки у постановах від 03.03.2023 у справі №905/448/22, від 14.08.2023 у справі №904/1329/23, від 11.07.2023 у справі №917/322/23, від 28.07.2023 у справі №911/2797/22).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (див. правові висновки Верховного Суду у постановах від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 08.01.2024 у справі № 910/152/23.

У вказаній постанові також зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, у цій справі позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним та скасування рішення та визнання права постійного користування земельною ділянкою.

Зокрема, предметом спору у цій справі є немайнові вимоги.

У випадку звернення до суду з вимогами немайнового характеру має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20, від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21.

Правова позиція суду стосовно обставин справи і доводів заявника.

Як слідує з доводів заявника, 12.12.2024 Рішенням восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14 « Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства», вирішила:

« 1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства площею 9,7219 га розташована у Волинській області Володимирського району Литовезької сільської ради;

2. Здійснити реєстрацію речового права на земельну ділянку зазначену у пункті 1 цього рішення за територіальною громадою с. Литовеж в особі Литовезької сільської ради, Волинської області, код згідно КВЦПЗ 01.02 для ведення фермерського господарства площею 9,7219 га кадастровий номер: 0721182400:04:000:0277.

3. Включити до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляються на торги окремими лотами, земельну ділянку сільського господарського призначення комунальної власності, 01.02 для ведення фермерського господарства площею 9,719 га кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області.

4. Продати право оренди на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області площею 9,7219 га, кадастровий номер 0721182400:04:000:0277.

5. Затвердити умови продажу права оренди вищезазначеної земельної ділянки відповідно діючого законодавства, встановивши наступне:

5.1. Стартова ціна лоту з продажу права оренди на земельну ділянки дорівнює стартовому розміру річної орендної плати в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки.

5.2. Крок земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельних ділянок становить 0,5% від стартової ціни лоту.

5.3. Термін оренди 7 років.

6. Уповноважити Литовезького сільського голову Касянчук О.Л. від імені Організатора земельних торгів укласти Договір з ТзОВ «Електронні торги України» - оператором електронного майданчика иЬіх.иа, підключеного до електронної торгової системи, про організацію та проведення земельних торгів

7. Дату проведення земельних торгів у формі електронного аукціону визначити оператору електронного майданчика, підключеного до електронної торгової системи у межах термінів, визначених ст. 137 Земельного кодексу України.

8. Витрати (видатки), здійснені на підготовку лота для продажу на земельних торгах відшкодовується переможцем земельних торгів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

9. Уповноважити Литовезького сільського голову від імені Організатора підписати протокол про результати торгів, договір оренди земельної ділянки із переможцем торгів та інші документи з питань проведення земельних торгів.

10. Затвердити проект договори оренди земельної ділянки, який пропонується укласти з переможцем земельних торгів (додаток 1)

11. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію з питань земельних відносин, будівництва, інфраструктури, житлово-комунального господарства, природних ресурсів та екології та на постійну комісію з питань бюджету, фінансів та планування соціально-економічного розвитку.».

Заявник доводить, що є загроза незаконного відчуження земельної ділянки 01.02 для ведення фермерського господарства площею 9,719 га кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 і як наслідок незаконне вибуття із постійного земле користування Позивача ФГ «ДЕМІКС», одночасно подання позову саме по собі не зупиняє та не забороняє продаж спірної земельної ділянки на аукціоні.

Дії, спрямовані на вчинення реєстраційних змін щодо спірної земельної ділянки можуть привести до неможливості зміни позовних вимог під час розгляду справи по суті, що в результаті призведе до незабезпечення судового захисту порушених інтересів держави.

У зв`язку з цим виникла необхідність в забезпеченні поданого позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21.

Водночас, за приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням зазначеного, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову, вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно з правовими висновками Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, які повинні судом враховуватись в силу ч.4 ст.236 ГПК України, суд має дослідити чи не призведе невжиття заявлених ФГ «Демікс» заходів до унеможливлення ефективного захисту порушених прав останнього, за захистом яких він звернувся до суду та чи зможе позивач захистити права в межах цього одного судового провадження без нових звернень до суду.

Предметом позову у даній справі є вимоги ФГ «Демікс» немайнового характеру про визнання недійсним та скасування рішення, визнання права постійного користування земельною ділянкою.

Разом з цим, матеріалами заяви не підтверджено, що право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0721182400:04:000:0277 належить саме позивачу.

З долученою до позовної заяви технічної документації також не вбачається, що остання розроблена саме по земельній ділянці з кадастровим номером 0721182400:04:000:0277, оскільки значиться кадастровим номером 0721182400:04:000:.

Всупереч вимог ст.ст.74, 136 ГПК України заява ФГ «Демікс» про забезпечення позову не обґрунтована доказами.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.

Господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість чи утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування та подання відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Таким чином, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 року у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 року у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 року у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 року у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 року у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 року у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 року у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 року у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 року у справі № 904/1417/19.

Одночасно суд, з врахуванням приписів статті 141 ГПК України, дійшов висновку про відсутність обставин, з якими законодавець пов`язує необхідність застосування зустрічного забезпечення.

Висновки за результатами розгляду.

Обґрунтованим є таке судове рішення, яке ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи ( ч. 5 ст. 236 ГПК України ).

Господарський суд, здійснивши належну оцінку обґрунтованості доводів заявника з урахуванням адекватності його вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, дотримання принципів «справедливого балансу» та «пропорційності втручання у мирне володіння майном окремої особи» дійшов висновку, що у такому випадку немає зв`язку між обраним Позивачем заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги у даній справі, оскільки накладення арешту на майно має стосуватися майна, що належить до предмета спору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.01.2019 р. у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 р. у справі № 911/527/19, від 26.09.2019 р. у справі № 904/1417/19.

Заявником не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Здійснивши оцінку доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не обгрутована чим саме ускладнить чи унеможливить виконання рішення, а тому суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

При цьому, відхиляючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Отже, враховуючи те, що заява про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується на недостатньо обґрунтованих припущеннях заявника, ним не обґрунтовано належним чином необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, не надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу в розумінні ст. ст. 76-78 ГПК України в підтвердження фактів вчинення відповідачем будь-яких дій щодо спірних земельних ділянок, або ж їх підготовку, що матиме загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом обраних позивачем способів забезпечення позову, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи заявника про наявність підстав для забезпечення позову є необґрунтованими та передчасними.

Подібна правова позиція викладена в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №903/662/23 від 13.09.2023.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст., 136-140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Фермерського господарства Демікс про забезпечення позову, відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 20.01.2025.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар