Постанова

від 25.02.2025 по справі 903/5/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25 лютого 2025 року Справа № 903/5/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Демікс"

на ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.01.2025

(постановлену у м. Луцьку)

у справі № 903/5/25 (суддя Гарбар І.О.)

за позовом Фермерського господарства "Демікс"

до Литовезької сільської ради

про визнання недійсним та скасування рішення та визнання права постійного користування земельною ділянкою

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Демікс" звернулося до Господарського суду Волинської області із позовом до Литовезької сільської ради, в якому просило суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення від 12.12.2024 восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства";

- визнати за Фермерським господарством "Демікс" право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 площею 9,719 га, 01.02 для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області, яка була надана у постійне користування на підставі рішення Іваничівської районної ради від 18.05.2001 № 15/20.3 "Про надання земельної ділянки для ведення селянського/ фермерського/господарства".

Пізніше, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив суд:

- до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі за позовом ФГ "Демікс" до Литовезької сільської ради, третя особа ГУ Держгеокадастру Волинської області про визнання недійсним та скасувати рішення від 12.12.2024 восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за №50/14 та визнати за Фермерським господарством "Демікс" (код 13354337) право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 площею 9,719 га, 01.02 для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинити дію рішення від 12.12.2024 восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж" земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарствах в частині: Включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляються на торги окремими лотами, земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності, 01.02 для ведення фермерського господарства площею 9,719 га кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області;

- до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі за позовом ФГ "Демікс" до Литовезької сільської ради, третя особа ГУ Держгеокадастру Волинської області про визнання недійсним та скасувати рішення від 12.12.2024 восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за №50/14 та визнати за Фермерським господарством "Демікс" (код 13354337) право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 площею 9,719 га, 01.02 для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області вжити заходи забезпечення позову шляхом заборонити відповідачу - Литовезькій сільській раді (код 04335252), приймати рішення (нормативно-правові акти індивідуальної дії) про відчуження, передання в оренду (користування), у власність, використання земельної ділянки, виставляти на земельні торги та вчиняти інші дії щодо земельної ділянки - кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 площею 9,719 га, яка знаходиться в межах Литовеїької сільської ради Володимирського району Волинської області;

- до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі за позовом ФГ "Демікс" до Литовезької сільської ради, третя особа ГУ Держгеокадастр Волинської області про визнання недійсним та скасувати рішення від 12 грудня 2024 року восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14 та визнати за Фермерським господарством "Демікс" (код 13354337) право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 заборонити Литовезькій сільській раді, державним кадастровим реєстраторам та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії, у тому числі щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договорів: вчиняти будь-які дії, що пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які дії в Державному кадастровому реєстрі, у тому числі щодо поділу, розділу, об`єднання земельної ділянки кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 площею 9,719 га, 01.02 для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області.

Господарський суд Волинської області ухвалою від 24.01.2025 у справі № 903/5/25 відмовив в задоволенні заяви Фермерського господарства "Демікс" про забезпечення позову.

Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив із того, що заява про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях заявника, а останнім не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Крім того, суд вказав, що матеріалами заяви не підтверджено, що право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0721182400:04:000:0277 належить саме позивачу.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Фермерське господарство "Демікс", у якій просить ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.01.2025 у справі № 903/5/25 скасувати та забезпечити позов.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

Суд першої інстанції не звернув увагу, що предметом оскарження є рішення від 12.12.2024 восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14, яке розглядалось на сесії ради на підставі заяви від 03.09.2024 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) поданої від ОСОБА_1 голови ФГ "Демікс" "Щодо затвердження технічної документації щодо земельної ділянки кадастровий номер: 0721182400:04:000:0277" про що йде посилання у преамбулі оскаржуваного рішення, зі змісту якого, вбачається у п. 1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства площею 9,7219 га розташована у Волинській області Володимирського району Литовезької сільської ради; 2. Здійснити реєстрацію речового права на земельну ділянку зазначену у пункті 1 цього рішення за територіальною громадою с. Литовеж в особі Литовезької сільської ради, Волинської області, код згідно КВЦПЗ 01.02 для ведення фермерського господарства площею 9,7219 га кадастровий номер: 0721182400:04:000:0277.

Матеріали справи № 903/5/25 містять докази, що земельна ділянка кадастровий номер: 0721182400:04:000:0277 є земельною ділянкою, яка була передана позивачу на підставі рішення Іваничівської районної ради від 18.05.2001 № 15/20.3 "Про надання земельної ділянки для ведення селянського/ фермерського/господарства".

Будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки є наслідком реалізації рішень відповідного розпорядника такої земельної ділянки.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що рішенням від 12.12.2024 восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14 визначено, що вказана земельна ділянка буде виставлена на земельні торги (аукціон) окремими лотами.

Предметом позову у даній справі є вимога про визнання за Фермерським господарством "Демікс" (код 13354337) право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 площею 9,719 га, 01.02 для ведення фермерського господарства та скасування рішення від 12.12.2024 восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14.

У цьому випадку наявні підстави для забезпечення позову щодо заборонити Литовезькій сільській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 площею 9,719 га, 01.02 для ведення фермерського господарства; зупинити дію рішення від 12.12.2024 восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14.

Тому, позивач вважає, що оскаржена ухвала суду першої інстанції є незаконною і необґрунтованою, такою, що не відповідає завданню господарського судочинства і при її ухвалені суд першої інстанції допустив не з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушив норми процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Литовезька сільська рада не скористалася правом подати відзив на апеляційну скаргу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

В судове засідання 25.02.2025 представники сторін не з`явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що учасники справи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать довідки про доставку електронних листів (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 193-194), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при постановлені ухвали норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції скасувати та частково задовольнити заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що Фермерське господарство "Демікс" звернулося до Господарського суду Волинської області із позовом до Литовезької сільської ради, в якому просило суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення від 12.12.2024 восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства";

- визнати за Фермерським господарством "Демікс" право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 площею 9,719 га, 01.02 для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області, яка була надана у постійне користування на підставі рішення Іваничівської районної ради від 18.05.2001 № 15/20.3 "Про надання земельної ділянки для ведення селянського/ фермерського/господарства".

В подальшому, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив суд:

- до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі за позовом ФГ "Демікс" до Литовезької сільської ради, третя особа ГУ Держгеокадастру Волинської області про визнання недійсним та скасувати рішення від 12.12.2024 восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за №50/14 та визнати за Фермерським господарством "Демікс" (код 13354337) право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 площею 9,719 га, 01.02 для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинити дію рішення від 12.12.2024 восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж" земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарствах в частині: Включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляються на торги окремими лотами, земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності, 01.02 для ведення фермерського господарства площею 9,719 га кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області;

- до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі за позовом ФГ "Демікс" до Литовезької сільської ради, третя особа ГУ Держгеокадастру Волинської області про визнання недійсним та скасувати рішення від 12.12.2024 восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за №50/14 та визнати за Фермерським господарством "Демікс" (код 13354337) право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 площею 9,719 га, 01.02 для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області вжити заходи забезпечення позову шляхом заборонити відповідачу - Литовезькій сільській раді (код 04335252), приймати рішення (нормативно-правові акти індивідуальної дії) про відчуження, передання в оренду (користування), у власність, використання земельної ділянки, виставляти на земельні торги та вчиняти інші дії щодо земельної ділянки - кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 площею 9,719 га, яка знаходиться в межах Литовеїької сільської ради Володимирського району Волинської області;

- до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі за позовом ФГ "Демікс" до Литовезької сільської ради, третя особа ГУ Держгеокадастр Волинської області про визнання недійсним та скасувати рішення від 12 грудня 2024 року восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14 та визнати за Фермерським господарством "Демікс" (код 13354337) право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 заборонити Литовезькій сільській раді, державним кадастровим реєстраторам та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії, у тому числі щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договорів: вчиняти будь-які дії, що пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь -які дії в Державному кадастровому реєстрі, у тому числі щодо поділу, розділу, об`єднання земельної ділянки кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 площею 9,719 га, 01.02 для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області.

Така заява мотивована тим, що є загроза незаконного відчуження земельної ділянки 01.02. для ведення фермерського господарства площею 9,719 га кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 і як наслідок незаконного вибуття такої ділянки із постійного користування позивача, а саме по собі пред`явлення позову в цій справі, не зупиняє продаж спірної ділянки на аукціоні.

Відповідач, як розпорядник земельної ділянки, законодавчо не обмежений здійснювати дії з розпорядження спірною земельною ділянкою, у тому числі приймати рішення про надання дозволу на передачу її в оренду, викуп земельної ділянки тощо.

Як зазначено вище, Господарський суд Волинської області ухвалою від 24.01.2025 у справі № 903/5/25 відмовив в задоволенні заяви Фермерського господарства "Демікс" про забезпечення позову.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення заяви позивача, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").

Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У разі звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанови Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд виходить з того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін.

Суд апеляційної інстанції вказує, що згідно із приписами ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).

Частиною 1 статті 127 ЗК України унормовано, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно із вимогами п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відтак, будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки є наслідком реалізації рішень відповідного розпорядника такої земельної ділянки.

Отже, Литовезька сільська рада, як розпорядник земельної ділянки, законодавчо не обмежена здійснювати дії з розпорядження земельними ділянками, у тому числі приймати рішення про надання дозволу на передачу їх в оренду, зміну цільового призначення, викуп тощо.

Подаючи заяву про забезпечення позову, позивач вказував, що існує загроза незаконного відчуження земельної ділянки 01.02. для ведення фермерського господарства площею 9,719 га кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 і як наслідок незаконного вибуття такої ділянки із постійного користування позивача, а саме по собі пред`явлення позову в цій справі, не зупиняє продаж спірної ділянки на аукціоні.

На підтвердження обставин, викладених у заяві, позивач надав суду витяг з Державного земельного кадастру НВ -5600813022024 від 13.08.2024 (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 94-98).

Із такого витягу вбачається, що технічна документація із землеустрою, на підставі якої було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, була розроблена 02.08.2024 ФОП Голуб І.А.

При цьому, в матеріалах оскарження ухвали наявна технічна документація, розроблена у 2024 році ФОП Голуб І. А. на замовлення ФГ "Демікс" на підставі рішення Іваничівської районної ради від 18.05.2001 № 15/20.3 "Про надання земельної ділянки для ведення селянського/ фермерського/ господарства" (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 11-36).

В той же час, щодо висновків суду першої інстанції про те, що не вбачається розроблення зазначеної вище технічної документації саме на земельну ділянку з кадастровим номером 0721182400:04:000:0277, з тих підстав, що в такій документації відсутні останні чотири цифри у кадастровому номері земельної ділянки (вказано 0721182400:04:000:.), суд апеляційної інстанції вказує таке.

Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування ( ст. 1 Закону України "Про державний земельний кадастр").

За приписами ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Згідно із п.п. 29, 30 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок), кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.

У разі поділу чи об`єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер.

Кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів:

НКЗ : НКК : НЗД,

де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку;

НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку;

НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999).

Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою.

Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки визначаються на підставі:

індексної кадастрової карти (плану);

даних, що містяться у Державному земельному кадастрі;

відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки, зазначених у документації із землеустрою та відповідному електронному документі.

Відповідно до п. 107 Порядку державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Тобто, присвоєння чотиризначного номеру земельної ділянки, в межах кадастрового кварталу, відбувається під час державної реєстрації земельної ділянки, вже після розробки документації із землеустрою, до моменту затвердження такої документації, а відтак остання не обов`язково має містити вказаний номер.

Окрім того, апеляційний господарський зважає і на конфігурацію земельної ділянки з кадастровим номером 0721182400:04:000:0277, яка наведена в додатку до витягу з Державного земельного кадастру НВ -5600813022024 від 13.08.2024 (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 97) та конфігурацію земельної ділянки, зроблену в технічній документації (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 17-18).

Також суд зазначає, що в позовній заяві позивач наводить аргументи щодо відмінності площі земельної ділянки, котра вказана в рішенні Іваничівської районної ради від 18.05.2001 №15/20.3 "Про надання земельної ділянки для ведення селянського/ фермерського/ господарства" та в технічній документації із землеустрою і оспорюваному рішенні відповідача.

Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання за Фермерським господарством "Демікс" права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 площею 9,7219 га, 01.02 для ведення фермерського господарства та скасування в частині рішення від 12.12.2024 восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14 площею 9,7219 га.

Апеляційний господарський суд бере до уваги, що оспорюваним рішенням відповідача від 12.12.2024 восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14 визначено, що земельна ділянка площею 9,7219 га із кадастровим номером 0721182400:04:000:0277 буде виставлена на земельні торги (аукціон).

Таким чином, унаслідок виконання спірного рішення є можливість набуття іншою особою речового права (права оренди) на земельну ділянку, право постійного користування яке, відповідно до тверджень позивача, набуте останнім на підставі рішення Іваничівської районної ради від 18.05.2001 № 15/20.3.

Вказане може мати наслідком ініціювання нових спорів, що не сприятиме захисту прав позивача в межах одного цього судового провадження.

Суд апеляційної інстанції погоджується із доводами позивача, що в цьому випадку наявні підстави для забезпечення позову щодо зупинення дії рішення від 12.12.2024 восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14, в частині включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляються на торги окремими лотами, земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, 01.02 для ведення фермерського господарства площею 9,7219 га кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 розташованої за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області.

Визначаючись саме із таким заходом забезпечення позову, суд апеляційної інстанції враховує, що таке рішення відповідача, як розпорядника земельної ділянки є першою ланкою в процедурі продажу права оренди на вищезгадану земельну ділянку і його зупинення матиме наслідком зупинення вчинення інших дій щодо продажу права оренди земельної ділянки.

З вказаних підстав, суд не вбачає підстав для вжиття решти запропонованих позивачем заходів забезпечення позову (заборона відповідачу приймати рішення про відчуження земельної ділянки та заборона уповноваженим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, у тому числі щодо відчуження, щодо земельної ділянки), а тому відмовляє в цій частині заяви позивача.

Суд зважає і на те, що позивачем не доведено вчинення відповідачем чи будь-якими іншими особами інших дій, направлених на виконання рішення від 12.12.2024 восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області № 50/14, зокрема, укладання договору з оператором електронного майданчика, вчинення інших підготовчих дій щодо проведення земельних торгів права оренди земельної ділянки.

Крім того, суд враховує, що зазначене забезпечення, в цьому випадку є обґрунтованим та адекватним способом забезпечення, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів будь-яких осіб щодо вказаної земельної ділянки, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом позову Фермерського господарства "Демікс", а в разі задоволення такого позову сприятиме ефективному захисту прав позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Поруч з наведеним, апеляційний господарський суд відмічає, що вказавши про не підтвердження наявності у позивача права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0721182400:04:000:0277, суд першої інстанції фактично надав оцінку підтвердженню доказами позовних вимог, що не допускається на етапі вирішення питання про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи ФГ "Демікс", викладені в апеляційній скарзі, підтверджують необхідність забезпечення позову, шляхом до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі зупинення дії рішення від 12.12.2024 восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарствах" в частині: Включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляються на торги окремими лотами, земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, 01.02 для ведення фермерського господарства площею 9,7219 га кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 розташованої за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Підсумовуючи викладене, апеляційну скаргу Фермерського господарства "Демікс" потрібно задовольнити частково, ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.01.2025 у справі №903/5/25 скасувати, частково задовольнити заяву Фермерського господарства "Демікс" про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Демікс" задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.01.2025 у справі №903/5/25 скасувати.

Заяву Фермерського господарства "Демікс" про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову.

До набрання законної сили судовим рішенням у справі № 903/5/25 зупинити дію рішення від 12.12.2024 восьмого скликання Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області за № 50/14 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарствах" в частині: Включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляються на торги окремими лотами, земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, 01.02 для ведення фермерського господарства площею 9,7219 га кадастровий номер 0721182400:04:000:0277 розташованої за межами населеного пункту Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області.

В задоволенні решти вимог заяви Фермерського господарства "Демікс" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Стягувачем за цією постановою є Фермерське господарство "Демікс" (45351, Україна, Іваничівський р-н, Волинська обл., село Біличі, код 13354337).

Боржником за цією постановою є Литовезька сільська рада (45325, Україна, Володимирський р-н, Волинська обл., село Литовеж, вулиця Якобчука Володимира, будинок, 11, код 04335252).

Постанова є виконавчим документом та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Строк пред`явлення цієї постанови до виконання складає три роки, починаючи з наступного дня після набрання постановою законної сили.

3. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Волинської області від 24.01.2025 у справі №903/5/25 надіслати Господарському суду Волинської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "26" лютого 2025 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.