Рішення

від 20.01.2025 по справі 910/12698/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 січня 2025 року Справа № 910/12698/24

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №910/12698/24 за позовом Обслуговуючого кооперативу "Запорізький" до Фізичної особи-підприємця Коваль Мар`яни Юріївни про стягнення 60000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

14.11.2024 на адресу Господарського суду Волинської області від Господарського суду міста Києва надійшли за підсудністю матеріали справи №910/12698/24 за позовом Обслуговуючого кооперативу "Запорізький" до Фізичної особи-підприємця Коваль Мар`яни Юріївни про стягнення 60000 грн.

Ухвалою суду від 19.11.2024 позовну заяву Обслуговуючого кооперативу "Запорізький" залишено без руху; встановлено Обслуговуючому кооперативу "Запорізький" строк для усунення недоліків позовної заяви впродовж 5-ти днів з дня одержання цієї ухвали.

Позивач ухвалу суду отримав 20.11.2024, що підтверджується довідкою про достаку електронного листа.

Отже, строк для усунення недоліків до 25.11.2024.

25.11.2024 представник Обслуговуючого кооперативу "Запорізький" надіслав до суду заяву про усунення недоліків та поновлення розгляду справи.

Згідно з відомостями, що містяться в табелі обліку робочого часу програмного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду", суддя І.О. Якушева з 25.11.2024 по 08.12.2024 перебуватиме у відпустці.

Згідно протоколу повторного автоматизованого роподілу судової справи між суддями від 27.11.2024 справо розподілено судді Гарбару І.О.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

13.12.2024 представник відповідача сформував в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позовних вимог Обслуговуючого кооперативу "Запорізький" про відшкодування збитків в сумі 60 000 гривень просив відмовити повністю, оскільки перераховані Позивачем Відповідачу кошти, не можуть вважатися безпідставно набутими у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки перераховані на підставі договору, який до того ж не визнано судом недійсним.

18.12.2024 представник позивача надіслав до суду заяву про зміну предмета позову, в якому просить суд:

1. Визнати Договір про надання "Інформаційно - консультаційних послуг №24/06/2022" від 24.06.2022, складені акти № 3 "Здачі-приймання робіт (надання послуг) від 03.06.2022, № 7 "Здачі-приймання робіт (надання послу)") від 31.07.2022 не дійсними.

2. Застосувати наслідки не дійсності правочину, відповідно ст. 203 ст. 216 ст. 218 Цивільного кодексу України до Договору про надання "Інформаційно - консультаційних послуг № 24/06/2022" від 24.06.2022, складених актів № 3 "Здачі-приймання робіт (надання послуг) від 03.06.2022, № 7 "Здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.07.2022.

3. Стягнути із фізичної особи-підприємця Коваль Мар`яни Юріївни на користь Обслуговуючого кооперативу "ЗАПОРІЗЬКИЙ" кошти у сумі 60000,00 грн.

4. Стягнути із товариства фізичної особи-підприємця Коваль Мар`яни Юріївни на користь обслуговуючого кооперативу "ЗАПОРІЗЬКИЙ" судові витрати.

5.Розглянути клопотання позивача щодо направлення запиту Державної прикордонної служби України про встановлення перетинанні кордону України Безщасним Анатолієм Михайловичем у період з 24.02.2022 по 01.11.2022.

6. Розглянути клопотання про витребування у позивача документів, які надають право надавати Інформаційно-консультаційні юридичні та фінансові послуги/ Витребувати у відповідача оригінали договору "Про надання інформаційно- консультативних послуг № 24/06/2022, Акту № 3 "Здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2022, Акту № 7 "Здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2022 з мокрими печатками.

Ухвалою від 27.12.2024 відмовлено Обслуговуючому кооперативу "Запорізький" у прийнятті заяви про зміну предмету позову по справі №910/12698/24 за позовом Обслуговуючого кооперативу "Запорізький" до Фізичної особи-підприємця Коваль Мар`яни Юріївни про стягнення 60000 грн, та повернуто її заявнику.

31.12.2024 представник позивача надіслав до суду наступні документи:

1.Пояснення по справі №910/12698/24.

2. Повторне клопотання про витребування доказів (перше клопотання направлене 18.12.2024), в якому просить суд:

1. Витребувати у Державної прикордонної служби України інформацію:

- коли і де у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року перетинав державний кордон України, Безщасний Анатолій Михайлович, 1958 року народження, проживаючий АДРЕСА_1 .

2. Витребувати у Фізичної особи - підприємця Коваль М.Ю. копії документів про освіту, які надають їй право надавати інформаційно - консультативні послуги в юридичній, фінансовій діяльності.

3. Витребувати з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань у ЦНАП Волинської області установчі і статутні документи Фізичної особи - підприємця Коваль М.Ю, які діяли станом на 24.06.2021, з метою встановлення фахового роду діяльності відповідача.

4. Зобов`язати відповідача ( Коваль М.Ю. ) надати до Господарського суду Волинської області оригінал документів Договору та зазначених актів:

1. Договір про надання "Інформаційно-консультаційних послуг № 24/06/22 складений в м. Києві 24.06.2022.

2. Акт № З "Здачі-прийому робіт (надання послуг)" складений 30.06.2022 в

3. Акт № 7 "Здачі-прийому робіт (надання послуг)" складений 31.07.2022 в м. Києві з мокрими печатками.

В обгрунтування зазначає, що у Відзиві на позовну заява ОК "Запорізький" відповідач Коваль М.Ю. повідомила, що 24.06.2022 уклали Договір "Про надання інформаційно-консультаційних послуг" № 24/06/22 із Головою правління ОК "Запорізький" Безщасним Анатолій Михайлович. Також, підписала з ним акти здачі-прийом робіт (надання послуг) 30.06.2022 та 31.07.2022. Колишній голова правління ОК "Запорізький" Безщасний А.М. 02.10.2021 написав заяву про звільнення із займаної посади і передав її правлінню кооперативу. На роботі був відсутній, про що складались відповідні акти. По наявній інформації з початком війни 24.02.2022 виїхав до Німеччини, на даний час проживає у зазначеній країні.

Вказує, що у Господарському суді м. Києва розглядається справа №910/7965/24, пов`язана із діяльністю керування ОК "Запорізький" ОСОБА_2 , у ході якої встановлено, що, документи які підписані від імені ОК "Запорізький" ОСОБА_2 , викликали сумнів, так як у вересні 2023 року на час підписання він перебував за межами України і проживав у Німеччині.

Вважає, що для встановлення чи був у дні підписання ОСОБА_2 в Україні необхідно зробити запит до Державної прикордонної служби України. Крім того печатки, які поставленні на актах №№ 3, 7 відрізняються одна від другої, зокрема, печатки поставлені у верхньому кутку більші ніж ті, що поставлені у нижній частині листа, зокрема:

- акт № 7 від 31.07.2022 (нижня печатка 3.8 мм на 3.5 мм), (верхня 3.9 мм на 4.2 мм);

- акт № 7 від 30.06.2022 (нижня печатка - 3.5 мм на 3.6 мм), (верхня 3.8 мм на 3.8. мм).

У ході розгляду справи є необхідність з`ясувати чи має відповідну юридичну і фінансову освіту Фізична особа - підприємець Коваль М.Ю., чи мала вона право надавати консультативні послуги, маючи відповідний фаховий рівень, а також необхідно ознайомитись із установчими документами, видами діяльності, які були внесені і діяли у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 24.06.2022.

Ухвалою суду від 06.01.2025 в задоволенні клопотання (повторного) Обслуговуючого кооперативу "Запорізький" про витребування доказів, відмовлено.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з доводів позивача, 23.06.1998 Обслуговуючий кооператив «Запорізький» (надалі - Відповіді ОК «Запорізький», кооператив) зареєстровано в Єдиному державному реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 10731200000006962.

Видами економічної діяльності ОК «Запорізький» є: комплексне обслуговування об`єктів (основний); допоміжне обслуговування наземного транспорту.

09.10.2022 на загальних зборах ОК «Запорізький», за участю 212 членів із 398, вирішувалися питання, про обрання голови та секретаря загальних зборів членів; про зміну голови правління та складу правління кооперативу; про затвердження статут кооперативу у новій редакції та про уповноваження особи на здійснення державної реєстрації змін.

За результатами вказаних загальних зборів кооперативу, керуючись вимогами пунктів 4.2., 4.6., 4.7. статуту кооперативу, у зв`язку із звільненням попереднього голови правління кооперативу ОСОБА_2 за його власним бажанням, що підтверджується відповідною заявою про звільнення від 07.10.2021 та протоколом засідання правління ОК «Запорізький», загальними зборами прийнято рішення припинити повноваження останнього та звільнити його із займаної посади з 10.10.2022 року.

У свою чергу, новим головою правління кооперативу з 11.10.2022 року обрано ОСОБА_3 . Також затверджено новий склад правління кооперативу, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та внесено зміни до статуту кооперативу, привівши його у відповідність до Податкового кодексу України та інших норм чинного в Україна законодавства, шляхом затвердження його у новій редакції.

Вищевказані зміни були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17.10.2022 року за номером запису 1000731070020006962, що підтверджується відповідним витягом.

16.10.2022 всупереч вимогам статуту кооперативу, проведено позачергові загальні збори уповноважених членів кооперативу, які оформлені протоколом №2 із додатком №1.

На вказаних зборах уповноважених членів кооперативу у кількості 33 особи (загальна кількість уповноважених складає 39 осіб), з поміж інших, вирішено наступні питання:

«у зв`язку із вибуттям зі складу членів кооперативу, членів правління попереднього складу, припинено повноваження попереднього складу правління ОК «Запоріщький» та обрано новий склад правління у кількості 7 осіб: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 ;

у зв`язку із вибуттям з членів кооперативу ОСОБА_3 , згідно умов статуту п. 3.6., за нанесення матеріальних збитків, припинено повноваження та звільнено із посади голови правління кооперативу ОСОБА_3 з 16.10.2022 року. Обрано головою правління ОК «Запорізький» ОСОБА_2 з 17.10.2022;

одноосібно уповноважено на представництво, вчинення дій від імені кооперативу без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації, тощо голові правління ОСОБА_2 ;

Позбавлено представництва та права вчиняти дії від імені ОК «Запорізький» без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації, тощо, ОСОБА_12 , ОСОБА_3 ».

Вищевказані зміни внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.10.2022 за номером запису 1000731070022006962, що підтверджується витягом.

Рішення позачергових загальних зборів уповноважених членів кооперативу, які оформлені протоколом №2 від 16.10.2022, як і самі збори прийнято та проведено всупереч вимогам статуту ОК «Запорізький» та вимогам Закон України «Про кооперацію», а сама реєстрація такого рішення не відповідає вимога Закону України «Про реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців т громадських формувань» у зв`язку із чим ОСОБА_3 звернувся із відповідним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 року у справі №910/13174/22 за позовом попереднього голови правління ОК « ОСОБА_13 до ОК «Запорізький», державного реєстратора Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Недбайло О.А., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача - ОСОБА_2 позов задоволено частково:

- Визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів уповноважених членів Обслуговуючого кооперативу «Запорізький», що оформлені протоколом №2 від 16.10.2022;

- Скасовано державну реєстрацію змін до відомостей про Обслуговуючий кооператив «Запорізький» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведену/внесену 27.10.2022 реєстраційною дією №1000731070022006962 за прийнятим кооперативом протоколом №2 позачергових загальних зборів уповноважений членів Обслуговуючого кооперативу «Запорізький» від 16.10.2022 року.

Зазначене рішення суду залишено без змін постановою Північного апеляційною господарського суду від 18.12.2023.

Зазначає, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджена №120210000000001357 від 02.11.2021 за ознаками кримінальний правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255, ч.2 ст. 255, ч. 4 ст. 190, ч.4 ст. 191, ч.4 ст. 28, ч. 3 ст. 206-2, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 358, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

У вказаному кримінальному провадженні оголошено та вручені повідомлення про підозру ряду осіб, які звинувачуються у створенні злочинно організації, контингент якої складається із постійних учасників (своєрідне ядро угрупування) та непостійних учасників, які брали участь у вчиненні злочинів епізодично або одноразово, які шляхом підробки установчих документів здійснили фіктивну зміну керівництва ряду суб`єктів господарюванні і (гаражних кооперативів, автостоянок тощо), приватизували об`єкти нерухомого майна, що перебували у їхньому злочинному користування та вивели значні суми коштів із вказаних підприємств серед яких ОК «Запорізький».

Вказані обставини встановлені, у тому числі ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.08.2023 року у справі №757/36947/23-к.

На підставі вказаних судових рішень ОСОБА_3 з 03.01.2024 поновлений на посаді голови правління ОК «Запорізький», що підтверджується витягом із ЄДРПОУ та відповідним наказом і протоколів зборів.

Після поновлення на посаді голови правління кооперативу ОСОБА_3 новосформованою ревізійною комісією ОК «Запорізький» було встановлено численні факти безпідставних переводів коштів із банківських рахунків ОК «Запорізький» у період займання посади голови правління кооперативу ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , починаючи з 16.10.2022 по 03.01.2024, на банківські рахунки ряду інших підприємств за надання певних послуг.

Серед вказаних підприємств є ФОП Коваль Мар`яна Юріївна (нападі -відповідач).

Відповідно до платіжної інструкції №779 від 30.09.2022 позивач здійснив перевід власних коштів на рахунок відповідача у сумі 25000,00 грн. за консультаційні послуги у юридичній сфері згідно договору №24/06/22 від 24.06.2022 року та акту №3 від 30.06.2022 року.

Відповідно до платіжної інструкції №780 від 03.10.2022 року позивач здійснив перевід власних коштів на рахунок відповідача у сумі 25000,00 грн. за консультаційні послуги у юридичній сфері згідно договору№24/06/22 від 24.06.2022 року та акту №7 від 31.07.2022 року.

Відповідно до платіжної інструкції №781 від 04.10.2022 року позивач здійснив перевід власних коштів на рахунок відповідача у сумі 10000,00 грн. за консультаційні послуги у юридичній сфері згідно договору №24/06/22 від 24.06.2022 року та акту №7 від 31.07.2022 року (копії платіжних інструкцій додаються).

Позивач доводить, що всього безпідставних переводів здійснено на рахунок відповідача на загальну суму 60000,00 грн.

Під час проведення ревізійною комісією кооперативу відповідного аудиту за вказаний період часу встановлено відсутність будь-яких договорів, рахунків на оплату, актів наданих послуг тощо укладених із відповідачем, що свідчить про їх фіктивність та безпідставність набутих коштів останнім.

Позивачем було направлено відповідачеві листа від 09.02.2024 із проханням надати відповідні копії договору та актів наданих послуг, який ним отримано 05.03.2024, у відповіді на вказаний лист, на електронну адресу Коваль М.Ю необхідну інформацію не надала.

У відповідності до статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на цаперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити:

-назву документа (форми);

-дату і місце складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом -Г України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, змін або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, щ приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 62 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами т обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше н встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними і укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його; себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підставі (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частинами 2, 3 статті 1212 ЦК передбачено, що положення цієї главі І застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майні було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збережена Майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають з наявності трьох умов:

а) набуття або збереження майна;

б) набуття або збереження з рахунок іншої особи;

в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших - підстав, передбачених статтею 11 ЦК).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майн без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майн; однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави до вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Аналогічні висновки наведені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, на які посилається скаржник.

При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 ) І справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справ №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

З огляду на викладене позивач доводить, що заявлена до стягнення сума є набутою та зберігається відповідачем без належної на те правової підстави, оскільки кошти в розмір 60000,00 грн. фактично набуті відповідачем без будь-якої правової підстави, без укладеного правочину та всупереч вільного волевиявлення позивача.

Доводи відповідача.

24 червня 2022 Позивач та Відповідач уклали Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №24/06/22 (надалі - Договір №24/06/22).

Відповідно до п. 1.1.-1.2. вказаного Договору Відповідач надавав послуги консультування у юридичній сфері, результатом яких була організації юридичної безпеки діяльності Замовника (Позивача).

У пункті 2.1. Договору сторони погодили зміст послуг, які надавались Відповідачем. Зокрема, відповідно до вказаного положення Договору, Виконавець зобов`язувався надавати наступні послуги:

- перевірка відповідності вимогам українського законодавства внутрішніх документів Замовника, консультування Замовника при підготовці та правильному оформленні вказаних документів;

- приймання участі в підготовці та юридичному оформленні різного роду договорів, що укладаються Замовником з юридичними особами, підприємцями та громадянами,

- надання консультацій в організації контролю за виконанням зазначених договорів, - слідкування за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, які не виконують договірні зобов`язання;

- за необхідності, приймання участі в розгляді питань щодо дебіторської та кредиторської заборгованості, що обліковується на балансі Замовника, здійснення спільно з іншими підрозділами Замовника заходів з ліквідації цієї заборгованості;

- інформування/роз`яснення змін законодавства - надання Замовнику консультації, правового аналізу га порівняння змін у діючому законодавстві в трудовій господарській та економічній сфері правовідносин.

- надання консультацій, висновків, довідок з правових питань, що виникають у Замовника в процесі здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 1.3. Договору, підтвердженням надання послуг Виконавцем є укладання акта приймання-передачі наданих послуг.

Так, послуги надавались в період з червня по липень 2022 року. На підтвердження факту надання послуг та їх вартості, сторонами договору були підписані відповідні Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг):

- Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №3 від 30.06.2022 року на суму 25 000 грн;

- Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №7 від 31.07.2022 року на суму 35 000 грн.

Вказала, що підписуючи вказані акти, сторони погодились, що не мають претензій одна до одної, зокрема щодо обсягу та вартості наданих послуг.

У відповідності до платіжних інструкцій №779 від 30.09.2022, №780 від 03.10.2022, №781 від 04.10.2022 позивач здійснив перевід власних коштів на рахунок відповідача у сумі 60000,00 грн. за консультаційні послуги у юридичній сфері згідно договору №24/06/22 від 24.06.2022 та акту №3 від 30.06.2022, акту №7 від 31.07.2022, акту №7 від 31.07.2022.

Доводить, що оскільки Позивачем не спростовано факту наявності між сторонами договірних правовідносин, витребування коштів на підставі ст. 1212 ЦК України є неможливим.

Також, відповідно до висновку Великої палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17, застосування ст. 1212 ЦК України можливе лише якщо Позивач в односторонньому порядку відмовився від договору або що договір був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку.

За таких обставин кошти, перераховані Позивачем Відповідачу, не можуть вважатися безпідставно набутими у розумінні ст.1212 Цивільного кодексу України, оскільки перераховані на підставі договору, який до того ж не визнано судом недійсним.

Висновки суду.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За приписами ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, суд зауважує, що застосування ст. 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Положення глави 83 застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених ст. 11 ЦК України. До відсутності правової підстави стаття 1212 ЦК України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

У постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №910/1531/18 викладено позицію, згідно з якою аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Отже, при застосуванні наведеної норми закону підлягають встановленню такі факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Зокрема, подібний висновок щодо суті, підстав та тлумачення ч.1 ст.1212 ЦК України щодо зобов`язання з безпідставного набуття коштів, викладений в постанові Верховного суду від 15 березня 2023 року у справі № 394/893/20.

Великою палатою Верховного суду також розглядалося питання повернення безпідставно набутого майна. За результатами розгляду справи №922/3412/17 Великою палатою було ухвалено постанову від 20 листопада 2018 року, у якій зазначено наступне: "За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна."

Постановою КЦС ВС від 29 липня 2019 року у справі № 756/3966/17 передбачено: "Стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту."

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів. (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі №904/2393/22).

Також, відповідно до висновку Великої палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17, застосування ст. 1212 ЦК України можливе лише якщо Позивач в односторонньому порядку відмовився від договору або що договір був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку.

Як слідує з досліджених матеріалів справи, між Позивачем та Відповідачем укладено Договір №24/06/22. Від імені Позивача договір було підписано ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації з ЄДРПОУ, на момент укладення договору головою ОК «Запорізький» був ОСОБА_2 .

Послуги, надані Відповідачем на виконання умов Договору №24/06/22 прийняті Позивачем в повному обсязі, про що свідчать надані суду Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) та здійсненні пізніше оплати за надані послуги.

Як стверджує Позивач, 09 жовтня 2022 року, рішенням загальних зборів членів ОК «Запорізький» було звільнено ОСОБА_2 з посади голови кооперативу, новим головою призначено ОСОБА_3 .

Разом з цим, договір, акти виконаних робіт та оплата за надані послуги були здійснені 24.06.2022, 30.06.2022, 31.07.2022, 30.09.2022, 03.10.2022, 04.10.2022, тобто до звільнення ОСОБА_2 з посади голови кооперативу.

Також, судом враховано, що відповідачка надіслала до суду договір, акти здачі-прийняття робіт до електронного суду, підписавши електронним цифровим підписом.

Відповідно до ч.8 ст.42 ГПК України, Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (стаття 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму (частина перша статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Подані в електронній формі процесуальні заяви вважаються належним чином підписані, у разі їх скріпленням електронним цифровим підписом.

Також, судом враховано, що позивач 18.12.2024 подавав до суду заяву про зміну предмета позову, в якій просив суд:

«1.Визнати Договір про надання "Інформаційно - консультаційних послуг №24/06/2022" від 24.06.2022, складені акти № 3 "Здачі-приймання робіт (надання послуг) від 03.06.2022, № 7 "Здачі-приймання робіт (надання послу)") від 31.07.2022 не дійсними.

2. Застосувати наслідки не дійсності правочину, відповідно ст. 203 ст. 216 ст. 218 Цивільного кодексу України до Договору про надання "Інформаційно - консультаційних послуг № 24/06/2022" від 24.06.2022, складених актів № 3 "Здачі-приймання робіт (надання послуг) від 03.06.2022, № 7 "Здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.07.2022.

3.Стягнути із фізичної особи-підприємця Коваль Мар`яни Юріївни на користь Обслуговуючого кооперативу "ЗАПОРІЗЬКИЙ" кошти у сумі 60000,00 грн.».

Суд враховує, що з огляду на приписи ст. 638, 640, 642 ЦК України, ст.181 ГК України не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (п.49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/10).

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Якщо позивач в односторонньому порядку не відмовлявся від договору або договір не був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним.

У разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Отже, з врахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що даний договір сторонами розірваний не був, судом недійсним не визнавався, а отже, перераховані Позивачем Відповідачу, не можуть вважатися безпідставно набутими у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки перераховані на підставі договору.

За таких обставин кошти, перераховані Позивачем Відповідачу, не можуть вважатися безпідставно набутими у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки перераховані на підставі договору, який до того ж не визнано судом недійсним.

Щодо посилання Позивача на той факт, що відносно Безщасного А.М. відкрито кримінальне провадження, то слід зазначити, що матеріали кримінального провадження також не мають перюдиційного значення для суду.

Аналогічну позицію зайняв Касаційний господарський суд, вказуючи, що законодавство не встановлює заборону дослідження матеріалів кримінального провадження в порядку господарського судочинства, якщо на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Матеріали кримінального провадження підлягають оцінці сукупно з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статей 76-79, 86 ГПК України. (Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 22 жовтня 2024 року у справі №905/18/23).

Водночас, матеріалів кримінального провадження №12021000000001357 від 02.11.2021 Позивачем не надано.

Також, Відповідачем не додано жодних доказів, які б підтверджували, що при укладанні Договору №24/06/22 від 20.06.2022 ні Безщасний А.М. як голова ОК «Запорізький», ні Відповідач діяли недобросовісно та нерозумно, а також, що в їхніх діях був відсутній намір до реального виконання умов договору.

На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити з покладенням на позивача судових витрат.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору з наведених вище підстав, впливу не мають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу "Запорізький" до Фізичної особи-підприємця Коваль Мар`яни Юріївни про стягнення 60000,00 грн, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 20.01.2025.

Суддя І. О. Гарбар