Рішення

від 08.01.2025 по справі 904/4041/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2025м. ДніпроСправа № 904/4041/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М., розглянув спір

за позовом Комунального підприємства "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк", м. Дніпро

про визнання договору поставки недійсним з моменту укладання

Представники:

від позивача Савчук А.П.

від відповідача Мудра І.А.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк", в якому просить визнати договір поставки № 1909 від 19.09.2019 недійсним з моменту укладення.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір поставки укладено з порушенням положень Закону України "Про публічні закупівлі", а саме, проведення тендерної закупівлі UA-2019-07-09-000473-а відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендеру (торгів), заборонених відповідно до п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідач, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21, заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач в рамках заявлених позовних вимог не уповноважений звертатися в інтересах держави до суду з позовними заявами про визнання договорів недійсними, а отже останнім невірно застосовано норму статті 228 Цивільного кодексу України, що, в свою чергу, вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Також, ТОВ "Інтерлінк" вважає, що позивачем не доведено порушення норм чинного законодавства при укладанні та виконанні спірного договору поставки, а отже, відсутні підстави для визнання його недійсним.

25.11.2024 КП "Дніпровський електротранспорт" ДМР через канцелярію суду подано відповідь на відзив, в якій останнє вказує про те, що посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 є безпідставними з огляду на те, що предмет спору у вказаній справі не є аналогічним до предмету спору даного судового розгляду. Таким чином, позивач вважає, що у нього були всі підстави для звернення до суду з даним позовом відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 18.09.2024 позовну заяву Комунального підприємства "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради залишено без руху у зв`язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

27.09.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у зв`язку з чим господарським судом відкрито провадження у справі № 904/4041/24, її розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.10.2024, про що постановлено ухвалу від 02.10.2024.

Ухвалою від 22.10.2024 господарським судом задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено підготовче засідання до 19.11.2024.

Ухвалою від 19.11.2024 господарським судом за усним клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 01.01.2025 та відкладено підготовче засідання до 10.12.2024.

Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим господарський суд завершив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 08.01.2025, про що постановив ухвалу від 10.12.2024.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

08.01.2025 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо наявності/відсутності підстав для визнання договору поставки № 1909 від 19.09.2019 недійсним з моменту укладення.

Як вбачається із залученого до матеріалів справи звіту про результати проведення процедури закупівлі UА-2019-07-09-000473-а, дата формування звіту: 19.09.2019, 09.07.2019 Комунальним підприємством "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради оприлюднене оголошення про проведення закупівлі товарів - ізоляційних трубок для капітального ремонту рухомого складу за ДК 021:2015:31650000-7 - ізоляційне приладдя в кількості 31 найменування. Участь у вказаній закупівлі приймали 3 учасника.

За результатами проведення процедури закупівлі UА-2019-07-09-000473-а, 19.09.2019 Комунальним підприємством "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради (далі - покупець, позивач у даній справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" (далі - постачальник, відповідач у даній справі) укладено договір поставки № 1909 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного вище договору постачальник зобов?язався передавати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, загальна вартість визначено сторонами у специфікації.

Найменування товару: за кодом ДК 021:2015-31650000-7 - Ізоляційне приладдя (ЛОТ 1 - Ізоляційні трубки для капітального ремонту рухомого складу) (пункт 1.2. договору).

Згідно з пунктом 2.1. загальна сума договору становить: 338 310,00 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ становить 56 385,00 грн. В тому числі за рахунок бюджетних коштів спеціального фонду, отриманих з місцевого бюджету, в сумі 254 190,00 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ становить 42 365,00 грн. та власних коштів 84 120,00 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ становить 14 020,00 грн.

У пункті 2.2. договору встановлено, що ціна одиниці товару, асортимент, кількість та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами в специфікації, рахунках та видаткових накладних, які формуються за домовленістю сторін для кожної конкретної поставки товару.

Ціна даного договору дорівнює ціні тендерної пропозиції учасника (пункт 2.4.).

Відповідно до пункту 3.1. договору розрахунки за кожну партію товару здійснюється в безготівковій формі протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати підписання покупцем видаткової накладної. Оплата буде проводитися за кодом ДК 021:2015-31650000-7 - Ізоляційне приладдя (ЛОТ 1 - Ізоляційні трубки для капітального ремонту рухомого складу) за рахунок бюджетних кошті спеціального фонду, отриманих з місцевого бюджету, власних коштів та інших джерел фінансування.

Розрахунок здійснюється покупцем на підставі рахунків та видаткових накладних постачальника (пункт 3.2. договору).

Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що визначений у даному договорі (пункт 3.3.).

Згідно з пунктом 3.4. договору датою оплати є дата списання коштів з поточного рахунку покупця на рахунок постачальника.

Постачальник передає у власність покупцю на умовах поставки - DDP Інкотермс у редакції 2010 (пункт 4.1. договору).

Відповідно до пунктів 4.2.-4.5. договору місце поставки: м. Дніпро. Місце поставки визначається за попереднім письмовим погодженням з покупцем.

Загальний строк поставки товару: до 25.12.2019.

На поставлену партію товару постачальник надає покупцю такі документи:

- рахунок-фактуру;

- видаткову накладну;

- сертифікат якості виробника (або паспорт якості).

Поставка товару постачальником допускається окремими партіями протягом 3 (трьох) робочих днів, після отримання письмової заявки від покупця. Товар повинен бути розфасований та упакований згідно заявленого покупцем асортименту.

Відповідно до пункту 11.1. договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань

У матеріалах справи міститься специфікація до спірного договору, в якій сторони узгодили до поставки товар (трубки ПВХ, електроізоляційні оболонки, трубки з клеєм, стрічки смоляні, текстильні ізострічки, ізострічки) на загальну суму 338 310,00 грн. з ПДВ. (а.с. 9-10).

Виконуючи умови спірного договору, відповідач поставив позивачеві товар, а саме, електроізоляційні оболонки, трубки з клеєм, стрічки смоляні, текстильні ізострічки, ізострічки, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією видаткової накладної № 1559 від 30.10.2019 на суму 254 190,00 грн. з ПДВ, яка підписана та скріплена печатками сторін без зауважень та заперечень (а.с. 14).

Як вбачається із залученої до матеріалів справи виписки позивачем здійснено оплату поставленого йому товару на суму 254 190,00 грн. (а.с. 15).

Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначає про те, що спірний договір поставки укладено з порушенням положень Закону України "Про публічні закупівлі", а саме, проведення тендерної закупівлі UA-2019-07-09-000473-а відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендеру (торгів), заборонених відповідно до п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Вказані обставини, на думку Комунального підприємства "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради, є підставою для визнання договору поставки № 1909 від 19.09.2019, як такого, що суперечить інтересам держави, недійсним із застосуванням наслідків такої недійсності (ч. 3 статті 228 Цивільного кодексу України), що і стало причиною виникнення спору у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Вказані норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Разом з цим, приписами процесуального права також визначено (стаття 4 Господарського процесуального кодексу України), що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на вказані положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України і статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 зазначеного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Водночас за змістом частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2011) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (чинна редакція) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (правові висновки Верховного Суду у постановах від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Як вже зазначалось вище, звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначає про те, що спірний договір поставки укладено з порушенням положень Закону України "Про публічні закупівлі", а саме, проведення тендерної закупівлі UA-2019-07-09-000473-а відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендеру (торгів), заборонених відповідно до п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Вказані обставини, на думку Комунального підприємства "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради, є підставою для визнання договору поставки № 1909 від 19.09.2019, як такого, що суперечить інтересам держави, недійсним із застосуванням наслідків такої недійсності (ч. 3 статті 228 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору поставки № 1909 від 19.09.2019, позивачем не зазначено конкретних фактів та не надано доказів, які б підтверджували порушення його майнових прав та інтересів внаслідок укладення вказаного договору, та не доведено, що в результаті визнання таких дій неправомірними його права будуть захищені та відновлені.

Посилання у позовній заяві на порушення інтересів держави не заслуговують на увагу з огляду на те, що, як правомірно зазначив відповідач, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21, позивач у рамках заявлених позовних вимог не уповноважений звертатися в інтересах держави до суду з позовними заявами про визнання договорів недійсними, а отже, останнім невірно застосовано норму статті 228 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачем його права чи охоронюваного законом інтересу, та відповідно необхідність його відновлення, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення заявлених позивачем позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування учасників процесу, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" про визнання договору поставки недійсним з моменту укладання - відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 20.01.2025.

Суддя І.Ф. Мельниченко